LOGO Міжнародна безпека Лектор: кандидат економічних наук, доцент кафедри міжнародної економіки Черницька Тетяна Володимирівна
Мета курсу “Міжнародна безпека” сформувати систему теоретичних знань, умінь і практичних навичок у сфері міжнародної безпеки, а також форм, методів і механізмів її забезпечення.
Завдання курсу “МБ”: v озброїти студентів знаннями щодо сутності міжнародної безпеки, її рівнів, ключових принципів та історичних передумов формування; v засвоїти знання щодо суб’єктів та об’єктів міжнародної безпеки; v навчити визначати сутність та загрози національній економічній безпеці, а також її місце у системі державного управління економікою; v навчити студентів аналізувати структуру та механізм забезпечення економічної безпеки у банківсько-фінансовій та енергетичній сферах; v сформувати вміння щодо загроз продовольчій безпеці та світового досвіду регулювання безпечності продуктів харчування; v допомогти студентам освоїти методи та механізми сучасної системи протидії загрозам в інформаційній сфері; v навчити визначати інструменти та важелі протидії відмиванню «брудних грошей» ; v сформувати вміння використовувати отримані знання у практичній діяльності, враховуючи тенденції та перспективи світогосподарського розвитку.
Предмет курсу “МБ” vсистема міждержавних відносин щодо забезпечення міжнародної безпеки в умовах загострення глобальних проблем людства.
Тематичний план науки “МБ” 1. Економічна сутність міжнародної безпеки та історичні передумови її формування 2. Система організації та забезпечення міжнародної військовополітичної рівноваги 3. Механізми та інструменти забезпечення національної економічної безпеки 4. Тіньова економіка як джерело загроз економічній безпеці 5. Міжнародна інформаційна безпека та її інструментальне забезпечення 6. Формування національної безпеки у фінансовій сфері 7. Механізми відмивання «брудних» грошей та боротьба з ним 8. Механізми забезпечення міжнародної безпеки паливноенергетичного комплексу 9. Умови та фактори формування міжнародної продовольчої безпеки 10. Екологічна безпека та матеріально-фінансовий ресурс її забезпечення
Оцінювання поточної успішності: Порядок оцінювання поточної успішності студентів протягом семестру Максимальна оцінка – 50 балів Блок 1 + Блок 2 + Блок 3 БЛОК 1 БЛОК 2 Модульні завдання Контроль систематичності та активності роботи студентів протягом семестру Максимальна оцінка – 10 балів Модуль 1 + Модуль 2 МОДУЛЬ 1. Теоретичні та тестові завдання Оцінка – від 0 до 5 балів (0, 1, 2, 3, 4, 5 балів) Складається з 3 -х завдань теоретичного характеру та тестових вправ за Темами 1 -4 науки. Час, відведений на виконання – 2 академічні години МОДУЛЬ 2. Контрольна робота Оцінка – від 0 до 5 балів (0, 1, 2, 3, 4, 5 балів) Складається з теоретичних завдань за Темами 5 -10 науки. Час, відведений на виконання – 2 академічні години Максимальна оцінка – 32 бали Активність і рівень знань при обговоренні питань та виконанні ДЗ, зокрема науковоаналітичного характеру: • Семінарські заняття у формі тренінгу з елементами кооперативного навчання Оцінка – від 0 до 3 балів на кожному семінарі (4 семінари): • активність студента в обговоренні питань семінару, рівень підготовки аналітичнопошукових завдань, участь у ділових іграх та виконання завдань у малих групах; • Семінарські заняття у формі розгорнутої бесіди, конференції, дискусії Оцінка – від 0 до 2 балів на кожному семінарі (10 семінарів): • рівень підготовки завдань та активність в обговоренні проблемних питань за темою семінарського заняття. БЛОК 3 Виконання завдань для самостійного опрацювання Максимальна оцінка – 8 балів Виконання індивідуальних завдань для самостійного опрацювання Оцінка – від 0 до 8 балів І. Підготовка аналітичної роботи з оцінки рівня економічної безпеки певної країни (з переліку, затвердженого викладачем) ІІ. Участь у наукових конференціях, круглих столах, семінарах, симпозіумах, підготовка наукових публікацій тощо.
ТЕМА 1. ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ МІЖНАРОДНОЇ БЕЗПЕКИ ТА ІСТОРИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ЇЇ ФОРМУВАННЯ 1. Предмет курсу міжнародна безпека. Поняття безпеки. 2. Сутність категорії “небезпека” та класифікація її видів. 3. Система національно-державних інтересів. 4. Система національної безпеки. 5. Сила держави та методики її оцінки. 6. Генезис та еволюція системи міжнародної безпеки, її сучасні рівні. 7. Структура сучасної системи міжнародної безпеки та її принципи. 8. Регіональні та глобальні загрози міжнародній безпеці.
В загальному розумінні безпека – vце стан чи положення, коли відсутня небезпека, або стан захищеності від загроз ключовим цінностям.
Небезпека – vоб’єктивно існуюча можливість негативного впливу на соціум, у результаті якого йому може бути завдано будь-якої шкоди, що погіршує його стан, а також надає його розвиткові небажаних динаміки або параметрів (характер, темпи, форми тощо).
Джерела небезпеки: v. Природні v. Техногенні v. Соціальні
За ступенем ймовірності виникнення v. Реальна небезпека передбачає невідкладне реагування на виникнення негативних впливів. v. Потенційна небезпека пов’язана з майбутніми негативними умовами діяльності держави, суспільства чи індивіда. v. Уявна небезпека є суб’єктивним перебільшенням реально не існуючої небезпеки.
Ескалація деструктивних чинників безпеки ризик виклик загроза
За характером адресної спрямованості та ролі суб’єктивного фактору у виникненні несприятливих умов: v Виклик – сукупність обставин, не обов’язково конкретно загрозливого характеру, але, безумовно, таких, що вимагають реакції на них; v Ризик – можливість виникнення несприятливих і небажаних наслідків дії самого суб’єкта; v Загроза – найбільш конкретна і безпосередня форма небезпеки, створена цілеспрямованою діяльністю відверто ворожих сил. Загроза безпеці є сукупністю умов і факторів, що створюють небезпеку життєво важливим інтересам особистості, суспільства і держави.
За функціональним типом загроз і засобів захисту від них безпека: vвійськова, vекономічна, vполітична, vекологічна, vтехногенна, vенергетична, vпродовольча, vдемографічна, vкультурна, vінформаційна і т. д.
За джерелами зародження загроз і спрямованістю засобів захисту від них безпека є: vвнутрішньою і vзовнішньою
Залежно від об’єкта: v «безпека людини» в її індивідуальній якості, v «безпека групи людей» (наприклад, етнічних груп), v «безпека суспільства» , v «національна безпека» держав, v «регіональна безпека» або «колективна безпека» груп держав (що складають регіон, союз тощо), v «глобальна безпека» всієї світової спільноти як одного цілого.
Уолтер Ліппман: v «Держава знаходиться у стані безпеки, коли їй не доводиться приносити у жертву свої законні інтереси з метою уникнення війни і коли вона в змозі захистити за необхідності свої інтереси шляхом війни» .
Національна безпека – це таке поєднання внутрішніх і зовнішніх обставин, що впливають на життя держави, за якого відсутні загрози критичного характеру і одночасно зберігається повноцінна здатність держави адекватно реагувати на ці загрози по мірі їх виникнення.
Національні інтереси Національна безпека Сила держави
Національно-державний інтерес – vце фундаментальний принцип забезпечення життєздатності держави, слідування якому дозволяє не лише зберегти націю як єдине ціле, а й забезпечити їй достатні перспективи росту.
Ієрархія системи національнодержавних інтересів Корінні інтереси Основні інтереси Другорядні інтереси
Загрози національній безпеці: v Територіальні претензії v Замах на державну єдність і територіальну цілісність країни v Втручання у внутрішні справи держави v Локальні війни і збройні конфлікти, передусім всередині та у безпосередній близькості від кордонів держави v Розповсюдження ядерного та інших видів зброї масового знищення v Якісне і кількісне нарощення збройних сил країнамисусідами v Міжнародний тероризм v Дискримінація економічних інтересів держави v Замах на національні багатства (в т. ч. природні ресурси) країни v Масова дискримінація громадян держави у зарубіжних країнах v Нанесення шкоди екологічній системі життєзабезпечення та ін.
До суб’єктів забезпечення безпеки на міжнародній арені відносять: vдержави, vкоаліції держав, vрегіональні та глобальні організації чи агентства.
Структурна модель національної безпеки та її зв’язок із системою глобальної безпеки Муніципальний Безпека особистості, соціальних спільнот, муніципальних органів влади Регіональний v. Рівень національної безпеки Безпека особистості, соціальних спільнот, органів влади та управління суб’єктів держави Загальнодержавний Безпека особистості, суспільства та держави Глобальний Безпека особистості, соціальних спільнот, державних інститутів Безопасность личности, общества и государства v. Рівень міжнародної безпеки
Методологічні принципи та загальнонаукові методи дослідження системи національної безпеки Для визначення провідних тенденцій у розвитку національної безпеки необхідно виявити рівень політичної організації нації у даний момент часу, в даних соціальних умовах, апелюючи до історичного досвіду Необхідно встановити зв’язок між факторами , що визначають безпеку особистості, суспільства, держави Системний підхід як принцип методології соціальних досліджень, базується на взаємозалежності природи, суспільства та мислення, розглядає суспільно-політичні процеси як відкриті системи, що розвиваються Структурний аналіз національної безпеки: вивчення конкретних її видів та сфер прояву Принципи Принцип історизму принцип доповненості Соціальна природа та соціальна спрямованість національної безпеки: базується на дослідженні системи «природа – людина – суспільство» Принцип соціологічної цілісності Поєднання кількісних і якісних методів аналізу
Національна система безпеки є спеціально створеною в країні конституйованою сукупністю установ, інститутів та закладів, а також засобів, методів і напрямів їх діяльності з забезпечення надійного захисту національних інтересів країни.
Основні функції системи безпеки держави: v виявлення та прогнозування внутрішніх і зовнішніх загроз життєво важливим інтересам особистості, суспільства і держави, здійснення заходів з їх попередження чи нейтралізації; v створення і підтримка в готовності сил і засобів підтримання безпеки; v управління силами та засобами забезпечення безпеки у повсякденних умовах і за надзвичайних обставин; v здійснення системи заходів з встановлення нормального функціонування суб’єктів безпеки; v участь у заходах із забезпечення безпеки за межами країни у відповідності з міжнародними угодами і договорами, укладеними чи прийнятими державою.
Основні об’єкти національної безпеки: vособистість (індивідуум); vсуспільство, суспільні чи інші організації та об’єднання; vдержава.
Комплексна оцінка сили держави за Г. Моргентау: v географічне положення, v природні ресурси, v промислові можливості, v населення, v національний характер, v національна мораль, v ступінь підтримки населенням уряду, v якість дипломатії, v якість управління.
Методика оцінки сили держав розроблена Р. Кляйном: Вм = (Км+Еп+Вп) х (Сц+Нв), де v Вм – видима сила держави, v Км – критична маса, що складається з відношення к-ті населення до території, v Еп – економічний потенціал, v Вп – військовий потенціал, v Сц – стратегічна ціль, v Нв – національна воля.
Глобальний рейтинг інтегральної сили 100 країн стратегічні фактори:
Шкала оцінок
Оцінка національної безпеки v Індекс (index) – відносний показник, що вказує місце елемента в сукупності або характеризує стан деякої системи. Індекс зазвичай складають у певний період у відсотках до вихідної цифри, яку беруть за 100 %. v Гранично допустиме значення (поріг) (threshold) – різниця між найбільшим і найменшим граничними значеннями механічних, фізичних, хімічних, економічних тощо властивостей. v Будь-яке значення параметра, що опиняється в заданому інтервалі, є припустимим. v Норматив (normative) – показник норм, згідно з якими виконується певна робота або здійснюється що-небудь. v Стандарт (standard) – документ, розроблений на основі консенсусу та затверджений уповноваженим органом, що встановлює призначені для загального та багаторазового використання правила, інструкції або характеристики, які стосуються діяльності чи її результатів, включаючи продукцію, процеси або послуги, дотримання яких є необов’язковим. v Критерій національної безпеки (criterion of the national security) – ознака, за допомогою якої оцінюють стан національної безпеки
v Глобальний індекс миру розраховується фондом «Погляд людства» (Vision of Haman) на основі 23 показників, що формуються такими відомими установами, як Міжнародний інститут досліджень проблем миру в Осло (International Peace Research Institute) і дослідницький підрозділ журналу «Економіст» (Economist Intelligence Unite). v Індекс неуспішності країн розраховується Фондом миру (The Fund for Peas) та Інститутом зовнішньої політики (Foreign Policy Institute). Цей індекс ураховує 12 політичних, соціальних та економічних показників, які ілюструють рівень внутрішньої та зовнішньої конфліктогенності держав, і дає змогу оцінювати ризик колапсу держави. v Індекс політичного ризику. Політичний ризик розглядають як імовірність негативного впливу на діяльність суб’єктів, наприклад економічних взаємовідносин, з боку держави внаслідок реалізації її державного курсу (Business Environment Risk Index – BERI, Political Risk Іndex – PRI, World Political Risk Forecast – WPRF, International Country Risk Guide – ICRG, Іnstitutional Investor’s Country Credit Rating, POLICON, Control Risks, Euromoney’s Country Risk Index тощо)
vІндекс сприйняття корупції – щорічний рейтинг країн свіvту, що розраховується організацією Transparency International vз 1995 р. Країни в рейтингу впорядковані за показником рівня vкорупції, який базується на оцінках підприємців та аналітиків vза десятибальною шкалою. v. Крім того, існують близькі до зазначених
Рівні граничних значень безпеки: v порогові умови безпеки життєдіяльності особи, суспільства та держави; v система індикаторів граничних значень національної безпеки; v галузеві граничні значення.
Схема формування оціни безпеки
Показник безпеки у просторі станів
держава: адміністративноправовий режим v За глибиною змін у конституційному статусі громадян і організацій розрізняють звичайні, особливий, воєнний і надзвичайні режими. v За часом дії виділяють постійні або короткочасні, ситуаційні (надзвичайний стан) режими. v За територією дії розрізняють режими, що діють на всій території України або в окремих її регіонах чи місцях (режим прикордонної зони). v За окремими об’єктами виділяють режими заповідників, вогнепальної зброї, отруйних речовин тощо. v За видами діяльності розрізняють режими оперативнорозшукової діяльності, окремих видів підприємницької діяльності тощо
v. З погляду національної безпеки передусім необхідно розглянути: особливий період, воєнний стан як особливий правовий режим, правовий режим надзвичайного стану і правовий режим зони надзвичайної екологічної ситуації
Поріг: особливий період. v. Це період, що настає з часу оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи із введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Поріг: воєнний стан v Ст. 1 Закону України «Про оборону України» визначає воєнний стан як особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. v Підпоріг – бойова та мобілізаційна готовність. Рівні БГ: бойова готовність «Постійна» ; бойова готовність «Підвищена» ; бойова готовність «Воєнна загроза» ; бойова готовність «Повна» .
Поріг: надзвичайний стан v Ст. 1. Закону України «Про правовий режим надзвичайного стану» визначає надзвичайний стан як особливий правовий режим, який може тимчасово вводитися в Україні чи в окремих її місцевостях при виникненні надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру не нижче загальнодержавного рівня, що призвели чи можуть призвести до людських і матеріальних втрат, створюють загрозу життю і здоров’ю громадян, або при спробі захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу України з використанням насильства і передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування згідно з цим Законом повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення безпеки і здоров’я громадян, нормального функціонування національної економіки, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, захисту конституційного ладу, а також допускає тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження у здійсненні конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. v Надзвичайний стан в Україні може бути введено на строк не більше 30 діб і не більше 60 діб в окремих її місцевостях. За необхідності строк надзвичайного стану може бути продовжений Президентом України, але не більш як на 30 діб. v Підпороги: державний, регіональний, місцевий, об”єктовий рівень
Поріг: зона надзвичайної екологічної ситуації v Згідно зі ст. 1 Закону України «Про зону надзвичайної екологічної ситуації» [11]: зона надзвичайної екологічної ситуації – це окрема місцевість України, на якій виникла надзвичайна екологічна ситуація; надзвичайна екологічна ситуація – це надзвичай на ситуація, при якій на окремій місцевості сталися негативні зміни в навколишньому природному середовищі, що потребують застосування надзвичайних заходів з боку держави; негативні зміни в навколишньому природному середовищі – це втрата, виснаження чи знищення окремих природних комплексів та ресурсів унаслідок надмірного забруднення навколишнього природного середовища, руйнівного впливу стихійних сил природи та інших чинників, що обмежують або виключають можливість життєдіяльності людини та провадження господарської діяльності в цих умовах.
Теорія розміру Леопольд Кор: “Проблеми фізичного та соціального існування – це лише величини. З’єднавши чітко не зв’язані між собою факти в цілісну теорію розміру, я хотів продемонструвати тільки дві головні речі: по-перше, те, що можна застосувати скрізь, можна застосувати і до соціальної сфери, по-друге, якщо моральні, фізичні або політичні негаразди це тільки функції розміру, якщо єдина проблема – проблема величини, то єдиним рішенням має стати відрізання речовини й організмів як таких, що переросли свої природні границі. Суть проблеми полягає не в тому, щоб рости, а в тому, аби припинити ріст. Вирішення проблеми – не об’єднання, а роз’єднання. Вирішення проблем варто шукати в ліквідації тих організмів, які переросли свій розмір і називаються великими державами, а також у відновленні здорової системи невеликих і легкокерованих держав, існування яких було властиве минулим століттям. ”
«Гомеостатичне плато» динамічної системи
критеріями для визначення індикаторів національної безпеки України можуть бути: v реальні та потенційні загрози національній безпеці; v цілі та правова база, що визначаються в Конституції України, новій редакції Стратегії національної безпеки України, законах України «Про основи національної безпеки України» , «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики» . v застосовувані засоби, що спрямовуються на захист основних об’єктів і сфер національної безпеки: людини і громадянина – їхніх конституційних прав і свобод; суспільства – його духовних, моральноетичних, культурних, історичних, інтелектуальних і матеріальних цінностей, інформаційного та навколишнього природного середовищ, природних ресурсів; держави – її конституційного ладу, суверенітету, територіальної цілісності й недоторканності. v стратегічні рішення, які вимагають не лише добре продуманого та комплексного аналізу всіх загроз, а й конкретних варіантів рішень у вкрай політизованому українському суспільстві.
Критерії визначення граничних індикаторів національної безпеки України: v рівень об’єкта захисту національної безпеки – основні об’єкти захисту держави; v ступінь значимості – макроекономічні показники; v напрям дій викликів і загроз – зовнішні та внутрішні; v період дії загроз – середньо- та довготривалі; v характер ризиків – стратегічні; v математична природа – кількісні.
При визначенні індикаторів національної безпеки України та їх граничних значень мають бути враховані реальні та потенційні загрози для таких сфер: воєнної, внутрішньополітичної, економічної, соціальної та гуманітарної, науково-технологічної, екологічної; позаблоковий статус та євроатлантична спрямованість зовнішньої політики України.
Система індикаторів та граничних значень національної безпеки України
Заходи забезпечення національної безпеки: v політичні (від дипломатичних нот до «психологічної війни» і вбивства небажаних політичних діячів); v військові (від «демонстрації прапору» до застосування ядерної зброї); v економічні (від відмови у поставках певних видів технологій до повної економічної блокади); v соціальні (від допомоги бідним до розстрілу протестувальників); v екологічні (від заборони виробництва фреонів до вивозу отруйних відходів до ін. країн).
Стратегія vстворення і вдосконалення необхідної сили і розробки поведінки заради досягнення поставленої мети. Розробка стратегії передбачає побудову дерева цілей.
Курс – vце система заходів, що здійснюються в інтересах досягнення проміжкових цілей і розв’язання поставлених завдань.
Сценарій – vспосіб встановлення логічної послідовності рішень і пов’язаних з ними подій з метою визначення альтернатив розвитку соціальних систем.
Міжнародна безпека – vсистема міжнародних відносин, заснована на дотриманні всіма державами загальновизнаних принципів та норм міжнародного права, що виключає можливість вирішення спірних питань і протиріч між ними шляхом застосування сили та погроз.
Принципи міжнародної безпеки: v ствердження мирного існування в якості універсального принципу міждержавних відносин; v забезпечення рівної безпеки для віх держав; v створення дієвих гарантів у військовій, політичній, економічній та гуманітарній сферах; v недопущення перегонів озброєння у космосі, припинення всіх випробувань ядерної зброї та повна її ліквідація; v беззаперечна повага суверенних прав кожного народу; v справедливе політичне врегулювання міжнародних криз і регіональних конфліктів; v зміцнення довіри між державами; v формування ефективних методів попередження міжнародного тероризму; v знищення геноциду, апартеїду, пропаганди фашизму; v виключення з міжнародної практики усіх форм дискримінації, відмова від економічних блокад і санкцій (без рекомендацій світової спільноти); v встановлення нового економічного порядку, що забезпечуватиме рівну економічну безпеку всіх держав.
Основні способи забезпечення міжнародної безпеки: v двосторонні договори про забезпечення взаємної безпеки між зацікавленими країнами; v об’єднання держав у багатосторонні союзи; v всесвітні міжнародні організації, регіональні структури і інститути для підтримки міжнародної безпеки; v демілітаризація, демократизація та гуманізація міжнародного політичного порядку, встановлення верховенства права у міжнародних відносинах.
Залежно від масштабів прояву розрізняють такі рівні міжнародної безпеки: vнаціональний; vрегіональний; vглобальний.
11 -а ст. Статуту Ліги Націй v «…оголошується, що будь-яка війна чи загроза війною, стосується вона прямо чи опосередковано будь-кого з членів Ліги, цікавить Лігу в цілому і що остання повинна вжити заходів, здатних дієвим чином захистити мир націй» .
Декларація з питань всезагальної безпеки (Москва, жовтень 1943 р. , міністри закордонних справ Великобританії, СРСР, США) v“… необхідність заснування в можливо більш короткий термін всезагальної міжнародної організації для підтримки міжнародного миру і безпеки, заснованої на принципі суверенної рівності всіх миролюбних держав, членами якої можуть бути всі такі держави – великі та малі”.
Завдання ООН (25. 04. 1945 р. ): v. Підтримувати міжнародний мир і безпеку v. Приймати ефективні колективні заходи з попередження і усунення загрози миру v. Гасити акти агресії та інші порушення миру v. Проводити мирними заходами врегулювання чи вирішення міжнародних спорів або ситуацій, які
НАТО (1949 р. ) Країни-засновниці: v. США, v. Канада, vІсландія, v. Велика Британія, v. Франція, v. Бельгія, v. Нідерланди, v. Люксембург, v. Норвегія, v. Данія, vІталія v. Португалія
Мета НАТО vзміцнення стабільності та підвищення добробуту у Північноатлантичному регіоні. v“Країни-учасниці об”єднали свої зусилля з метою створення колективної оборони і збереження миру та безпеки”.
Стратегічна концепція НАТО 2010 р. “Активна участь, сучасна оборона” v. Колективна оборона v. Кризове регулювання v. Безпека на основі співробітництва
Регіональні команди НАТО: v. Союзні сили Північної Європи: Бельгія, Велика Британія, Німеччина, Данія, Люксембург, Нідерланди, Норвегія, Польща, Чехія; штаб-квартира у м. Брунсаме, Нідерланди; v. Союзні сили Південної Європи: Угорщина, Греція, Італія, Іспанія, Туреччина; штаб-квартира у м. Неаполь, Італія.
Розширення НАТО: vІ хвиля: 18. 02. 1952 р. – Греція та Туреччина vІІ хвиля: 9. 05. 1955 р. – ФРН (з 1990 р. – Об’єднана Німеччина) vІІІ хвиля: 30. 05. 1982 – Іспанія vІV хвиля: 12. 03. 1999 – Угорщина, Польща, Чехія v. V хвиля: 29. 03. 2004 – Болгарія, Латвія, Литва, Румунія, Словаччина, Словенія, Естонія v. VІ хвиля: 1. 04. 2009 – Албанія, Хорватія
Учасники Плану дій зі членства в НАТО: КРАЇНА Партнерство заради миру Македонія Грудень 2006 Прискорений діалог Листопад 1995 Чорногорія Індивідуальний партнерський план Боснія і Герцеговина. Грудень 2006 План дій зі членства Квітень 1999 Червень 2008 Квітень 2008[ Грудень 2009 Січень 2008 Квітень 2010
Учасники Прискореного діалогу: Країна Партнерство заради миру Індивідуальний партнерський план Прискорений діалог Україна Лютий 1994 Листопад 2002 Квітень 2005 Грузія Березень 1994 Жовтень 2004 Вересень 2006
Учасники Індивідуального партнерського плану: Країна Партнерство заради миру Індивідуальний партнерський план Азербайджан Травень 1994 Травень 2005 Вірменія Жовтень 1994 Грудень 2005 Казахстан Травень 1994 Січень 2006 Молдова Травень 1994 Травень 2006
“Партнерство заради миру” Країна Початок участі в програмі Фінляндія Травень 1994 Швеція Травень 1994 Туркменія Травень 1994 Киргизія Червень 1994 Росія Червень 1994 Узбекистан Липень 1994 Білорусь Січень 1995 Австрія Лютий 1995 Швейцарія Грудень 1996 Ірландія Грудень 1999 Таджикистан Лютий 2002 Сербія Грудень 2006 Мальта Квітень 1995 (до жовтня 1996); квітень 2008
Характерна особливість сучасної системи міжнародної безпеки - протистояння двох тенденцій: v(1) фрагментація та реґіоналізація міжнародної безпеки, результатом чого є напруженість і суперництво; v(2) прагнення до глобальної стратегічної взаємопов'язаності.
Факти, що свідчать про наявність фрагментації та реґіоналізації міжнародної безпеки: v 1. Децентралізація системи міжнародної безпеки, що призвела до фрагментації світу на відносно самостійні комплекси реґіональної безпеки. v 2. США - єдина у світі військова наддержава, геополітичним амбіціям якої складно протистояти. v 3. Після закінчення “холодної війни” великі держави (окрім США), вирішуючи проблеми безпеки, перш за все, керуються реґіональними інтересами.
Продовження: v 4. Зросла конкуренція між великими державами і регіонами світу. Відомий вчений Ч. Капхен переконаний, що поновлення суперництва між великими державами світу вже визначено, а значною мірою цьому сприяють США, він прогнозує створення загальним добробутом ЄС конкуренцію для США, піднесення РФ, подальше зростання економіки Китаю та перетворення його на цілий регіон, подолання Японією наслідків економ. спаду та розширення її впливу в економічній і політичній сферах. v 5. Збільшення кількості конфліктів і локальних війн, що є наслідком зникнення стримуючих механізмів після розпаду біполярної системи світу. За холодної війни більшість локальних конфліктів не вирішувались, накопичуючи від’ємний потенціал, а коли зник нагляд з боку США та СРСР, конфлікти загрозливим чином оновилися.
Факти, що засвідчують існування спрямованості на глобальну стратегічну взаємопов'язаність: v 1. Загроза національній безпеці перестає бути виключно військовою, а набуває різного характеру. Необхідним є створення глобального механізму координації і співробітництва між країнами. На перший план виходять глобальні проблеми (збройні конфлікти, масова бідність, деградація навколишнього середовища, потоки біженців, наркотики, злочинність тощо), вирішення яких потребує колективних зусиль. v 2. В багатьох регіонах відбувається зсув у напряму спільної оборони або багатосторонніх заходів безпеки. Сьогодні військова глобалізація, загрози та виклики глобального характеру спонукають до переосмислення ідеї національної безпеки та її практичної реалізації. Доктрина національної безпеки лишається одним з найважливіших принципів сучасної державності.
Головні шляхи зміцнення миру в планетарному масштабі: v Співробітництво країн у сфері зупинки гонки озброєння; v Просування ініціатив з часткового чи повного роззброєння (в першу чергу ядерного); v Попередження та ліквідація збройних конфліктів, міжнародної напруги; v Зниження рівня військових потенціалів до розмірів, що відповідають оборонним потребам; v Викорінення в міжнародних відносинах будь-яких форм нерівноправ’я, проявів великодержавності та гегемонії; v Спільне вирішення глобальних проблем; v Перетворення узгоджених принципів міжнародної безпеки в конкретні договірні зобов’язання держав і створення надійної системи суворого контролю над дотриманням договорів; v Побудова міжнародної системи безпеки через озброєння фокусується на виключенні війни із життя людства, досягненні без’ядерного миру; v Зниження ролі сили та насильства у сфері міжнародних відносин.
Збереження міжнародної безпеки є основним завданням таких міжнародних організацій: v. ООН, Рада безпеки ООН, ОБСЄ, НАТО, ОДКБ (в СНД), ШОС, Регіональний форум (в АСЕАН), Рух держав, що не приєдналися; Ліга арабських держав, Організація африканської єдності та інші регіональні організації.
Геополітичні загрози vце явища, що дестабілізують геополітичну ситуацію у світі, котрі, якщо їм не протистояти і не регулювати їх, можуть призвести до світового хаосу. v Регіональні та локальні війни, порушення режиму ядерного нерозповсюдження, сучасне виробництво і торгівля зброєю, міжнародний тероризм, сучасні конфлікти, деградація навколишнього середовища, проблема демографії та глобальної міграції.
Глобальні проблеми, що впливають на стан МБ: v - до першої групи належать проблеми, пов’язані з основними протиріччями в житті людства (попередження світової ядерної війни, припинення гонки озброєння, подолання розривів у рівнях розвитку між Північчю та Півднем); v - до другої групи належать проблеми, що належать до сфери відносин людини та середовища її існування (ліквідація енергетичних, сировинних та продовольчих проблем, раціоналізація природокористування та покращення якісних його характеристик, освоєння космічного простору і т. ін. ); v - до третьої групи входять проблеми, що виникають у відносинах між людиною і суспільством (використання досягнень НТП, вдосконалення систем охорони здоров’я та освіти, соціальні та духовні аспекти розвитку особистості та ін. ).
Скачать презентацию LOGO Міжнародна безпека Лектор кандидат економічних наук доцент
tema_1.pptx