ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧІ ШКОЛИ ХІХ – ХХ ст.
ЛЕКЦІЯ № 10 1. Психогенетична школа 2. Формальна школа 3. Літературна герменевтика
Література n n n Гадамер Г. Истина и метод Потебня А. Мысль и слово Пропп В. Морфология сказки Якобсон Р. Новейшая русская поэзия, Работы по поэтике. Шкловский В. Воскрешение слова, Искусство как прием
Психогенетична школа (70 -і роки ХІХ ст. – 20 -і роки ХХ ст. ) Мета психологічного напрямку розгадати таємниці художнього твору, спираючись в основному на психологію творця і читатське сприйняття
Мета психологічної школи дослідження генетичного коріння мистецтва У центрі уваги – література та мистецтво як продукт душевної діяльності
Еміль Еннекен n n мистецтво - глибоко особиста творчість, а акт творіння – самовираження, спроба звільнитися від внутрішніх комплексів головний об’єкт психологічного дослідження – художній твір в межах змістовної та внутрішньої цілісності
Загальний план аналізу ( праця “Досвід побудови наукової критики”) n n n Психологічний Естетичний план Соціологічний план
Психологічний план Художній твір – це продукт психологічної діяльності потрібно підключати емоційний план письма, емоційний контекст
Естетичний план Будь-який твір – це цілісний світ необхідно вивчати закони організації світу, підключати естетичні категорії у ключі психологічному
Соціологічний план твір – комплекс певних соціологічних ідей епоха формує творчий попит
Представники ПШ n n n Вільгельм Вундт, Едвард Тайлер; у Росії – представник харківської школи Олександр Афанасійович Потебня, Дмитро Миколайович Овсяннко-Куликовський
О. А. Потебня n n n В основі ідей – вивчення зв'язку мови, мислення та художньої творчості Розвинув ідею Гумбольта про зв’язок мови та мислення Праця “Думка і мова”, 1862, Харьків
Зв’язок мови та мовлення n n n мова – це процес, система, діяльність, а слово – генератор думки слово має бути головним об’єктом дослідження слово має дві форма – зовнішню (звукову) і внутрішню (образну)
n слово називає + формує образ, викликає асоціацію, алюзію, образно помножує предмети будь-яке слово первісно – образне
Індивідуальне сприйняття n n n те, що твориться автором, сприймається з урахуванням особистого досвіду множинність факторів формує психологію сприйняття слово – образне проведення аналогії між словом і художнім твором
внутрішня форма слова відповідає внутрішній формі твору
Закон Три компоненти слова n n n звук внутрішня форма (єдність фонеми, морфеми, семеми), лексичне значення (це все структура слова), що співвідноситься з формою, образом і змістом художнього тексту (структура художнього тексту)
n звук внутрішня форма n лексичне значення n зовнішня форма n художній образ n зміст, ідея художнього тексту n
Формальна школа 1920 -1930 -ті рр. n Головне завдання – вивчення форми, конструкції і структури художнього твору Питання літературності літератури: n словесних стратегії n вивчення поетичної мови як такої n прийом очуднення
Російські формалісти Общества изучения n Московське поэтического лінгвістичне коло, языка (Опояз), Москва, 1916 р. , Петербург 1917 р. група мовознавців: Борис Ейхенбаум, Ніколай Трубєцкой, Віктор Шкловський, Роман Якобсон, Лев П. Якубінський, літературознавець Борис Томашевський, Осип Брік Юрій Тинянов n
Свідомий антипсихологізм n n Основа - «Logische Untersuchungen» Гуссерля (російський переклад, 1913 р). трактування літературного твору як продукту, незалежного від процесу творення + опис літературних засобів як об’єктивних та відокремлених від психіки творця культурних норм
Формалісти враховували n n n ідеї Потебні, Крушевського, Бодуена де Куртене. «Курс загального мовознавства» де Сосюра, Женева, 1916 року погляди Шарля Балли інтерес «формального методу» до мовної структури поезії + трактування літературної творчості в категоріях мови
Основоположні твердження форма робить поезію поезією, визначає специфіку останньої n n надання головного значення поетичній формі визнання можливості саморозвитку поетичної форми поза її залежності від змісту
В. Шкловський ( «Воскресіння слова» , «Мистецтво як прийом» ) n n n теза «мистецтво як прийом» прийом - головний інструмент творення художнього твору найважливіший художній прийом - прийом очуднення (у творі знайомі речі мають з’являтися у неочікуваному, дивному світлі)
Наслідок впливу прийому - деавтоматизація навичок сприймаючого, його емоційне зворушення
Дослідження прози Вивчення композиції епічних жанрів, таких як новела чи роман (В. Шкловський) n n Вивчення мовної структури прозових творів, розгляд її в контексті оповіді й позиції оповідача (Ейхенбаум, Виноградов)
Збірники “Поетика”, 1916 -1918 n n n форма – категорія, що визначає специфіку літератури і здатна до саморозвитку художній твір – система (система прийомів) або єдність оповідних функцій чи функціональних одиниць Форма – єдиний носій художньої специфіки, зміст – позахудожня категорія
Володимир Пропп “Морфологія казки”, 1928 n n n спроба опису універсальної системи чарівної казки, системи, що її реалізують окремі тексти намагання виділити складники казкової фабули виділення сюжету та композиції, сюжет - окремий конкретний оповідний варіант, композиція – інваріант (якась загальна оповідна схема, набір стабільних функцій)
"Гуси-лебеди" Жили старичок со старушкою; у них 1. Начальная ситуация (i). была дочка да сынок маленький 1 "Дочка, дочка, -- говорила мать, -- мы 2. Запрет, усиленный пойдем на работу, принесем тебе булочку, обещаниями (б 1). сошьем платьице, купим платочек: будь умна, береги братца, не ходи со двора"2. Старшие ушли 3, а дочка забыла, 3. Отлучка старших (е 1). что ей приказывали 4, посадила братца на 4. Нарушение запрета травку под окошко, а мотивируется (Мот). сама" побежала на улицу, заигралась, загулялась5. 5. Нарушение запрета (b 1). Налетели гуси-лебеди, подхватили мальчика, унесли на крылышках6. б. Вредительство (А 1). Пришла девочка, глядь -- братца нету7. 7. Рудимент сообщения беды(В 4).
Висновок У творах повторюються певні дійові схеми: це функції або «вчинки героя, окреслені під кутом зору їх важливості для плину дії» . Казку як жанр визначає невелика кількість функцій (31); їх послідовність має сталий характер. Функції – незмінні елементи чарівної казки. Персонажі та їх атрибути змінюються в конкретних казках.
Функціональна пов’язаність творить інваріантну синтаксичну схему жанру: окремі казки є її варіантами
Недоліки формального методу застосовування тільки до конкретного тексту чи групи семантично споріднений текстів n художній твір – синтез форми та ідеї неможливість перенесення формальної методики на будь-який художній твір (Бахтін М. М. ) n
Досягнення (два цикли теоретичных проблем) n проблема семантики та віршованої конструкції (Жирмунський, Томашевський, Якобсон вивчали форму вірша та його лінгвістичної структури)
n проблеми структури або структурної поетики (заявлені Шкловським, Проппом, Трубецьким – в основі художнього твору лежать певні структурні одиниці та кліше, які потрібно вивчати)
Літературна герменевтика n n наука тлумачення текстів, вчення про принципи їх інтерпретації протікає в рамках підсистеми «літературний твір – читач – традиція»
Фрідріх Шлейєрмахер n n n призначення герменевтики в розумінні чужої індивідуальності, в осягненні духовного світу автора в акті його творчості. розмежовування у герменевтичній інтерпретації текста два моменти – сферу мовної, граматичної інтерпретації і сферу психологічного вчуття у думку. розуміння - не одиничний акт, а є процес з дивінацією (здатністю передбачати), що неодноразово повторюється на різних рівнях
Вільгельм Дільтей Есе «Походження герменевтики» n n розуміння власного світу досягається шляхом самоспостереження, розуміння чужого – шляхом інтуїтивного вживання, співпереживання, розуміння явищ культури минулого – шляхом тлумачення їх як проявів цілісного духовного життя історичної епохи реконструкцію життя епохи вибудовується за принципом поєднання численних біографій
Правило «герменевтичного кола» , або «кола розуміння» n ціле має розумітися на основі частини, а частина – на основі цілого
Мартін Хайдеггер n n n Розуміння має допомогти індивіду вияснити сенс існування, знайти себе у житті Для людини, яка не має такої здібності, недосяжний істинний зміст художньої культури Акт розуміння завжди здійснюється в межах так званого «герменевтичного кола»
Ганс Гадамер «Істина і метод» (1960) n n n розгляд герменевтики як вчення про буття в онтологічному плані. відсутність потреби цікавитися особистістю інтерпретатора і відтворювати культурний контекст природи інтерпретація починається з «попереднього розуміння, яке задається традицією» . «злиття горизонтів» виникнення «загального горизонту»
випереджаючий рух передрозуміння постійно визначає розуміння тексту, n зв'язок між процесом розуміння і герменевтичних колом “Коло не має формальну природу, воно не є суб’єктивним, і воно не є об’єктивним, воно описує розуміння як взаємодію двох рухів: традиції та тлумачення” n
Процес розуміння n n рамки «твір – читач – традиція» . існування прямих і зворотних зв’язків між елементами підсистеми, що утворюють замкнуте коло “твір – [читач] – традиція” наявність кола розуміння дозволяє використовувати правило цілого і частини замкнутість кола розуміння – це передумова безкінечності процесу інтерпретації (про текст літературного твору)
Досягнення розвиток рецептивної естетика Г. Р. Яусса та В. Ізера n