ЛІТЕРАТУРА ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XX СТОЛІТТЯ
ІСТОРИЧНЕ ТЛО ДОБИ: • Вплив двох світових воєн на світогляд людства; песимістичне сприйняття дійсності. • Двополюсність світу : протистояння соціалізму (СРСР) і капіталізму (США). • Боротьба за вплив на країни третього світу.
ТЕМА ВІЙНИ В ЛІТЕРАТУРІ : • Осуд антигуманності воєнних дій. • Проблема відповідальності за розв’язання війни.
ГЕНРІХ БЕЛЛЬ (1917 - 1985) Німецький письменник, автор антинацистських та соціальнокритичних романів «Де ти був, Адаме? » (1951), «Більярд о пів на десяту» (1959), «Очима клоуна» (1963), «Груповий портрет з дамою» (1971); оповідань; автобіографічної повісті «Що станеться з хлопчиком…» (1981); театральних, телевізійних та радіоп'єс, літературної критики. Лауреат Нобелівської премія (1972).
БЕРТОЛЬТ БРЕХТ (1998 -1956) Німецький драматург і поет. Автор творів «Життя Гагілея» (1939), «Матінка Кураж та її діти» (1938), «Тригрошова опера» (1934), «Добра людина з Сичуані» (19381940) та ін. Засновник епічного ( «діалектичного» ) театру. Член Всесвітньої Ради Миру.
Екзистенціалізм (від латин. Exsistentia –існування) – напрям у філософії та літературі xx ст. , що досліджує людину як унікальну духовну істоту, здатну вибирати власну долю. Визначальні риси екзистенціалізму: - на перше місце висуваються категорії абсурдності буття страху, відчаю, самотності, страждання, смерті; - особистість має протидіяти суспільству, державі, середовищу, ворожому «іншому» , адже всі вони нав'язують їй свою волю, мораль, свої інтереси й ідеали; - поняття відчуженості й абсурдності є взаємопов'язаними та взаємозумовленими в літературних творах екзистенціалістів; - вишу життєву цінність екзистенціалісти вбачають у свободі особистості; - існування людини тлумачиться як драма свободи; - найчастіше в художніх творах застосовується прийом розповіді від першої особи.
ФІЛОСОФИ ТА ПИСЬМЕННИКИЕКЗИСТЕНЦІАЛІСТИ Альбер Камю (1913 -1960) Жан-Поль Сартр (1905 -1980)
Ернест Хемінгуей (1899 - 1961) – відомий американський письменник та журналіст, лауреат Нобелівської премії з літератури (1954). У повістіпритчі « Старий і море» розмірковує про філософські засади життя, єдність і боротьбу людини з природою.
Розквіт латиноамериканського роману Активно розвивається новий творчий метод – магічний реалізм, що органічно поєднує реалістичні елементи з фантастичними. Саме в другій половині XX століття створюються перші романи-параболи та романи - міфи.
Габріель Гарсія Маркес (1927 -2014) – колумбійський письменник, яскравий представник магічного реалізму. “Сто років самотності”- один із найвидатніших романів письменника, який займає номер 17 у рейтингу 100 найкращих книг усіх часів журналу «Ньюсвік» .
ВИСНОВОК Таким чином, літературний процес другої половини XX ст. визначається передовсім переходом від модернізму до постмодернізму, а також потужним розвитком інтелектуальної тенденції, наукової фантастики, "магічного реалізму", авангардистських явищ тощо. У літературі останнього часу висловлюються сподівання на повернення світові втрачених ідеалів, відновлення порушених зв'язків, подолання відчуженості.