Література до курсу Леута О І Старослов янська

Література до курсу • Леута О. І. Старослов’янська мова. – К. : Вища школа, 2001. • Юсип-Якимович Ю. В. , Шимко О. В. Старослов'янська мова. Модульний курс. Навчальний посібник. – К. : Знання, 2009. • Станівський М. Ф. Старослов’янська мова. – К. : Вища школа, 1893. • Брайчевський М. Походження слов’янської писемності. – К. : «Академія» , 2002.

Становлення слов’янської писемності. Поняття про старослов’янську мову • Слов’янська галузь мов. Найдавніші відомості про слов’ян. • Старослов’янська мова, її значення для порівняльноісторичного мовознавства. • Проблема писемності у слов’ян у дохристиянську добу. • Діяльність слов’янських першовчителів Кирила і Мефодія. • Дві слов’янські азбуки: кирилиця і глаголиця. • Звукове і числове значення букв кирилиці.

Слов’янська галузь мов • Схема родового дерева А. Шлейхера.

Групи слов'янських мов Південна група слов'янських мов: сербська, хорватська, болгарська, македонська, словенська, (мертва сарослов’янська). Західна група слов’янських мов: польська, чеська, словацька, (мертві мови: верхньолужицька, нижньолужицька, полабська). Східна група слов’янських мов: українська, білоруська, російська, (мертва мова давньоруська).

Старослов’янська мова, її значення для порівняльно-історичного мовознавства • Старослов’янська мова - перша писемно зафіксована слов’янська літературна мова, створена Кирилом і Мефодієм на базі одного з праслов’янських діалектів — солунського — для перекладу грецьких богослужбових і канонічних книг. Період існування: ІІ половина ІХ століття. Збереглася до нашого часу лише в копіях Х – ХІ століття.

Періодизація історії старослов’янської мови В історії старослов'янської мови учені виділяють 2 періоди. Хронологічна межа між ними Х ст. , а лінгвістична – занепад праслов’янських редукованих (надкоротких) звуків [ъ] ( «єр» ) і [ь] ( «єрь» ). І період: дія закону відкритого складу і тенденція до взаємного пристосування артикуляції звуків. ІІ період: орієнтація на живе місцеве мовлення, занепад надкоротких і носових голосних.

• Праслов'янська мова - це прамова, з якої пізніше утворилися старослов'янська та інші слов'янські мови. Цією мовою говорили до VII ст. • Письмових пам'яток праслов'янської мови не збереглося, тому мова була реконструйована на підставі порівняння достовірно засвідчених слов'янських та інших європейських мов.

Проблема писемності у слов’ян у дохристиянську добу Етапи розвитку слов'янського письма за М. Брайчевським: І етап: писемність до часів князя Володимира. Русько-Візантійські договори (за «Повістю врем’янних літ» ) 860 р. , 874 р. (за Аскольда), 944, 971 (за Олега) укладені двома мовами – грецькою і мовою контраґента (розуміємо – руською). (Договір русичів з греками. Мініатюра з Радзивілівського літопису).

Проблема писемності у слов’ян у дохристиянську добу Слов'янський напис IX—X cm. , наведений Ібн-Якуб ал-Недімом, арабським письменником. Напис на корчазі з Гніздовського могильника (розкопки Д. Авдусіна). Напис київського гончара (ІХ ст. ), реконструйований Б. Рибаковим:

«Сказаніє» чорнозизця Храбра

Етапи розвитку слов'янського письма за М. Брайчевським: ІІ етап: використання грецького і латинського письма. ІІІ етап: діяльність Кирила і Мефодія.

• Кирилиця – писемність, що відома за книжковими пам'ятками ХІ-ХІІ ст. Її азбука складалась з 43 літер, у тому числі з 24 грецьких і 19 оригінальних слов'янських. Накреслення її літер у подальшому стали графічною основою сучасної української, російської, білоруської, болгарської, сербської писемності.

На відміну від кирилиці, глаголиця має дуже складне накреслення літер у вигляді петельок і кружечків, з'єднаних між собою. Це дуже утруднює оволодіння цією системою слов'янського письма.

Дієслова старослов’янської мови 1. Особові і неособові форми. Основи дієслова. Класи дієслів. 2. Теперішній час. 3. Майбутні часи. 4. Минулі часи. 5. Способи старослов’янського дієслова. 6. Іменні форми дієслова.

Особові форми дієслова старослов’янської мови Характеризувалися граматичними категоріями особи, числа, способу , стану і часу. Граматична категорія особи представлена парадигмою І, ІІІ осіб. Граматична категорія числа – парадигмою однини, множини і двоїни. Граматична категорія способу – парадигмою дійсного умовного і наказового способів. Граматична категорія стану – парадигмою активного і пасивного станів. Граматична категорія часу для дієслова дійсного способу була представлена 8 формами: теперішнім, майбутнім (3 форми), минулим (4 форми).

Остромирове Євангеліє (1056 - 1057) эвангелыэстарослов’янської мови

Основи і класи дієслів I клас. Тематичні звуки -*е/-*о (@). Інфінітиві основа закінчується на приголосний або -а. II клас. Тематичні звуки -*ne/-*no. Основа інфінітива на -н@. III клас. Тематичні звуки -*jе/-*jо. Основа інфінітива на #а, h, -ова, дорівнює кореню і закінчується на голосний. IV клас. Тематичний звук -*і. Основа інфінітива на -и, рідше на # h, -а<*ē. V клас. Клас атематичних дієслів. Дієслова быти, дати, "сти, вh"ть дh"тьти.

«Абсолютні часи» – ті, у яких момент дії співвідноситься з моментом мовлення: теперішній час, майбутній простий, майбутній І, аорист. « Відносні часи» – це ті, у яких момент дії співвідноситься з моментом іншої дії, або співвідноситься з моментом мовлення не прямо, а опосередковано: майбутній ІІ, імперфект, плюсквамперфект.

Українське письмо склалося на основі кириличного алфавіту