Лисиця звичайна руда Vulpes vulpes Vulpes fulva

Лисиця звичайна (руда) Vulpes vulpes (Vulpes fulva)

Характеристика Лисиця звичайна— найбільший вид роду: довжина тіла 60 -90 см, хвоста — 40 -60 см, маса 6 -11 кг. Забарвлення спини яскраво-руде, з неясним темним візерунком, черево біле, іноді чорне. Забарвлення у тварин з південних районів більш тьмяне. Поряд з типово забарвленими «вогнівками» зустрічаються особини з більш темним хутром. Зрідка в природі зустрічаються альбіноси.

Розповсюдження Звичайна лисиця розповсюджена вельми широко: в Європі , північній Африці, більшій частині, в Північній Америці. В Австралії лисиця була акліматизована і розповсюдилась на всьому континенті. В Україні руда лисиця зустрічається по всій території.

Екологія Забарвлення та розміри лисиць відрізняються географічною мінливістю. при просуванні на північ лисиці стають крупнішими та яскравішими, на південь — дрібнішими, більш тьмяно забарвленими. Вони водяться не тільки в дикій природі, а й на околицях міст, в тому числі великих, таких як Київ та Варшава; в Лондоні лисиці є вельми звичайними на околицях, а іноді з'являються і в центральній частині міста. В усіх частинах свого ареалу лисиця віддає перевагу відкритій місцевості, є звіром достатньо оседлим.

Чисельність лисиць помітно коливається за роками. На її стан впливають такі фактори як кількість гризунів, метеорологічні умови, наявність в популяції інфекційних захворювань. В голодні роки не тільки падає плодючість самок та виживає менша кількість цуценят, але й виникають умови, сприятливі для поширення епізоотій, які інколи охоплюють великі території. Характерні для лисиць епізоотії — сказ, чума хижаків, зуднева короста.

Спосіб життя Пара або сім'я лисиць займає індивідуальнау ділянку. Лисиці риють нори самі або займають нори борсуків, сурків, песців та інших риючих тварин. В норах є кілька вхідних отворів, що ведуть через довгі тунелі в гніздову камеру. Найчастіше оселяються на схилах ярів та пагорбів. У більшості випадків житло вкрите в густих заростях. Лисиці використовують постійні сховища лише в період виховання молодих, а протягом решти року, зокрема взимку, відпочивають у відкритих лігвах. Під час переслідування можуть переховуватись у першій –ліпшій норі.

Харчування Раціон лисиці складає більше 400 видів одних тільки тварин, не рахуючи кількох десятків видів рослин. Основу її харчування складають дрібні гризуни, головним чином польовки. Від їхнього достатку в значній мірі залежить стан популяції хижака. Лисиця може красти свійських птахів; крупні особини можуть нападати на телят косулі. Рослинними кормами лисиці є плоди, фрукти, ягоди, рідше вегетативні частини рослин , які входять до складу харчування майже всюди, але найбільше на півдні ареалу.

Розмноження Лисиця належить до моногамних тварин, що розмножуються один раз на рік. Виводок налічує 4 -13 цуценят, вкритих темно-бурою шерстю. У двотижневому віці вони починають бачити, чути, в них прорізаються перші зуби. Півтора місяці мати годує лисенят молоком, поступово привчає їх до звичайної їжі, а також до її добичі. У їх вихованні беруть участь обидва батьки. До осені вони цілком виростають і можуть жити самостійно. Деякі самиці вже наступного року починають розмножуватись; досягають статевої зрілості у дворічному віці. В неволі лисиці живуть 20 -25 років, але в природі лише кілька років.

Поведінка Лисиця, що спокійно пересувається, іде прямою лінією, лишаючи за собою чіткий ланцюг слідів. Налякана тварина може бігти дуже швидко, галопом або буквально розпластуючись над землею, витягнувши хвіст. З органів чуття у лисиці найбільш розвиненими є нюх та слух; зір розвинений набагато менше. Під час гону лисиця видає відривистий гучний гавкіт; самці, що б`ються, пронизливо верещать. Хижак відрізняється крайньою обережністю та дивовижною здатністю переховуватись та збивати із сліду погоню.

Презентацію підготувала студентка групи ЛГ-31 Глебович Альона