Лінощі — усьому лихому мати Трудове виховання

Лінощі - усьому лихому мати. • Трудове виховання

На війні рано вставайте і зброї із себе не знімайте. • Патріотичне виховання

Винний чи не винний – не вбивайте! • Моральне виховання

Найперше треба мати страх Божий! • Релігійне виховання

Напрями виховання: • Трудове; • Патріотичне; • Релігійне; • Моральне.

ЗМ 3. Інноваційні технології навчання в курсі вивчення освітньої галузі “Людина і світ”

Н. Е. 3. 1 Новітні технології викладання природознавства в початковій школі • 1. Особистісно-орієнтоване навчання в контексті вивчення природознавства. • 2. Диференціація у процесі організації навчання природознавства молодшими школярами.

Ключові поняття: новітні технології навчання, особистісно-орієнтоване навчання, мета, урок особистісно -орієнтованого навчання, суб’єкт -суб’єктні відносини, співробітництво, диференційоване навчання, диференціація, види диференціації, рівні диференціації

Новітня технологія навчання – сукупність нових методів та засобів відтворення теоретично обгрунтованих процесів навчання та виховання, що дозволяють покращити хід і результати процесу реалізації завдань освіти.

Кожна людина має відчувати, що вона мусить знайти свою життєву місію… Деякі з насправді наділені більшими таланами, ніж інші, але Господь нікого не залишив без хисту. Всередині нас криються потенційні творчі можливості, й ми повинні працювати щосили, щоб розкрити цей потенціал. М. Л. Кінг

Особистісно-орієнтоване навчання – це навчання, метою якого є гармонійне формування і всебічний розвиток особистості українського громадянина, повне розкриття його творчих сил, набуття власного «Я» , неповторної індивідуальності (О. Я. Савченко). Особистісно-орієнтоване навчання — це таке навчання, цен тром якого є особистість дитини, її самобутність, самоцінність: суб'єктний досвід кожного спочатку розкривається, а потім узгоджується зі змістом освіти (І. С. Якиманська)

Мета особистісноорієнтованого навчання: процес психолого педагогічної допомоги дитині в становленні її суб’єктивності, культурної ідентифікації, соціалізації, життєвому самовизначенні.

Завдання: • розвинути індивідуальні пізнавальні здібності кожного учня; • максимально виявити, ініціювати, використати індивідуальний досвід учня; • допомогти особистості пізнати себе, самовизначитись та самореалізуватись, а не формувати попередньо задані здібності; • сформувати в особистості культуру життєдіяльності, яка дає можливість продуктивно будувати своє повсякденне життя, правильно визначити лінії життя.

Принципи ООН: • Індивідуалізація навчання; • Диференціація навчання; • Пр. максимального наближення навчального матеріалу до реалій життя; • Пр. варіативності; • Проектування навчального предмету; • Пр. спіралевидної будови навчального матеріалу; • Пр. постійної самооцінки учнями власної навчальної діяльності; • Пр. реалізації цілісного навч. -виховного процесу; • Пр. гуманізації змісту знань; • Пр. системності знань; • Пр. інтегративності знань; • Пр. узгодження наукових та навчальних знань; • Пр. забезпечення пізнання та психічного розвитку.

Головні ідеї ООН (І. С. Якиманська) • цілі особистісно-орієнтованого навчання: розвиток пізнавальних здібностей учня, максимальне розкриття індивідуальності учня; • перевага надається навчанню як процесу; • навчання — суто індивідуальна діяльність кожного учня; • під час конструювання й реалізації навчального процесу особлива увага надасться виявленню суб'єктивного досвіду кожного учня.

Моделі особистісноорієнтованої педагогіки: • Соціально-педагогічна • Предметно-дидактична • Психологічна

Ознаки особистісноорієнтованої технології • • Повідомлення мети уроку; Активна діяльність учнів; Індивідуальний досвід учня; Цікаве навчання; Індивідуальні програми діяльності; Свобода вибору; Відповідальність за вибір; Оцінювання процесу навчання, а не результату

Традиційне навчання Особистісно-орієнтоване навчання Мета уроку, способи її досягнення Учитель мету учням не повідомляє. Учні не мають уявлення щодо шляхів досягнення результатів. Учні разом з учителем визначають мету, формулюють її самостійно, планують структуру уроку, загальний план теми (спільний план), індивідуальні плани, графік самообліку. Самовиявлення учнів Вчитель реалізує свої знання, Самореалізація учнів (відповіді на кожному уроці). дії учнів обмежені. Учень відповідає класу, вчителеві, учневі-партнеру, виконує самостійну роботу з наступним контролем. Спілкування учнів Учитель подає інформацію, учень слухає (або не слухає). Не відбувається зворотного зв’язку. Учень вивчає навчальний матеріал через різноманітні джерела, виконує індивідуальний план. На уроці пояснює матеріал іншим, учневі партнеру, учителю, працює в парах. Урахування індивідуальних особливостей учнів Об’єкт-суб’єктні відносини. Бездіяльність учнів. Поява зайвого часу у здібних учнів, його нестача в слабких. Підвищення активності учнів, які оволодівають знаннями, найбільш прийнятними для них шляхами і темпами. Учитель приділяє достатньо часу кожному учневі.

Урок за ООН • 1. Орієнтація • 2. Визначення мети • 3. Проектування • 4. Організація й виконання плану • 5. Контрольно оцінювальний

Види завдань за ООН: • “Пізнай себе”; • “Обирай себе”; • “Перевіряй себе”; • “Створюй разом”; • “Змінюй себе заради себе!”

Диференціація – процес та результат створення відмінностей між частинами освітньої системи (підсистем). (Н. П. Волкова) Диференціація – організація навчально-виховного процесу з урахуванням типових індивідуальних особливостей учнів (М. М. Фіцула).

Форми диференціації: • Відкрита • Напіввідкрита • Прихована

Види диференціації: • За здібностями • За недостатністю здібностей • За майбутньою професією • За інтересами учнів • За талантами дітей

Рівні диференціації: • Учні з дуже високими навчальними можливостями; • Учні з високим рівнем навчальних можливостей; • Учні з середніми навчальними можливостями; • Учні з низькими навчальними можливостями

Напрями реалізації здібностей: • репродуктивний: фактична або знаково-умовна фіксація змін в природі: заповнення зошитів спостережень; малюнкове зображення змін в природі. • вибірково-свідомий: розрізнення змін в живій і неживій природі, виділення їх істотних ознак: описова розповідь з узагальненням чи конкретизацією деталей; схематичне або графічне ведення зошита. • інформаційно-пізнавальний: співставлення змін в погоді із прикметами народного календаря, спостереження за діяльністю людей: ведення рубрики “цікавинки”; малюнкове ведення народного календаря. • науково-пошуковий: передбачає творчо-дослідницьке спостереження за природою: створення порівняльних таблиць; складання ребусів, кросвордів.

Диференційована організація спостереження: • 1. Робота в наукових групах (гідрометцентр, мандрівники, науковці, лаборанти). • 2. Порівняльний розподіл знань. • 3. Вільний вибір спостереження за природою.

Диференціація пошукової діяльності на етапі вивчення нового матеріалу: • - система пізнавальних завдань за прийомами розумової діяльності; • - метод аналогії; • - самостійне ознайомлення з новим матеріалом з опорою на допоміжні засоби і без них; • - елементарні дослідницькі завдання.

Завдання за змістом Завдання за методами пізнання Форми за організа-цією навчаль-ного процесу Форми за кількіст ю учнів Тривалість виконан -ня 1. Формування понять про предмети і явища природи. 2. Вивчення властивостей об’єктів 3. Встановле н-ня зв’язку між конкретним об’єктом і процесами природи. 4. Засвоєнн я способів діяльності. 1. Спостереження, їх аналіз і синтез. 2. Експери -мент (проведення дослідів) 1. Завдання виконують-ся на: а) уроці; б)предметному уроці в класі чи на навчальнодослідній ділянці; в) вдома; г) у позакласній роботі; -ФронтальніПарні -Групові -Індивідуаль-ні 1. Етап уроку 2. Весь урок 3. Тиждень або кілька днів 4. 1 -2 тижні 5. Місяць і більше

Способи диференціації: • 1. Зміст завдань однаковий для всього класу, але для сильних учнів: • а) зменшено час на виконання; • б) збільшено обсяг завдань; • в) ускладнено способи виконання. • 2. На одному етапі навчання (особливо під час закріплення) різним групам дітей пропонують різні за складністю завдання. • 3. Спільне завдання для всього класу, а для слабких дітей – допоміжні матеріали, що полегшують його виконання (зразок, таблиця, відповідь, схема).

Творчі підходи до диференціації: • 1. Добір додаткових завдань до • • основного. 2. Варіантність диференціації. 3. Диференціація за ступенем складності завдання. 4. Диференціація за ступенем самостійності. 5. Вибіркова диференціація

Інструкційні З елементами допомоги З вказівкою на зразок Пам’ятки З теоретичними довідками З елементами осмисленого застосування знань З додатковою З допоміжними конкретизацією питаннями, що вимагають З репродуктивними порівняння; питаннями встановлення З допоміжними причинновправами наслідкових З допоміжними зв’язків вказівками та Із застосуванням порадами вибору, рішення З виконанням певної Із застосуванням частини класифікації

1. Особистісноорієнтоване навчання реалізується за допомогою трьох моделей: соціальнопедагогічної, предметно-дидактичної та ….

2. Серед творчих підходів до диференціації розрізняють: - добір додаткових завдань до основного; - ………; - диференціація за ступенем складності; - ………. ; - вибіркова диференціація.

3. Структура особистісноорієнтованого уроку: 1. Орієнтація. 2…………. 3. Проектування. 4………………. 5………………. .