Ліна Костенко Моя свобода завжди при мені

Ліна Костенко “Моя свобода завжди при мені”

Ліна Костенко – це унікальне явище в українській літературі. І не тільки в українській, а й в європейській, світовій. . . Микола Жулинський

Народилася 19 березня 1930 р. в м. Ржищеві на Київщині у родині вчителів.

Парк трипільської культури у м. Ржищеві

У цій школі викладали батьки Ліни Костенко

Коли Ліні було 6 років, сім’я переїхала до Києва

1948 рік

Життя п'янкий букет

Ми ще студенти. Нам по двадцять літ. “ …………………………………………………………………. . Ще нас в житті чекало що завгодно…”

Поїзд у Варшаву спогади навіяв…

Романс “Спогад” на вірші Ліни Костенко, музика В. Верменича, інтерпретація Наталки Криничанки Я люблю, коханий, Київ і Варшаву, Але батьківщина в кожного своя. Як тебе згадаю, забринить сльозами: “Co komu do tego, ze my tak kohamy! ”

n Єжи-Ян Пахльовський – польський письменник, літературознавець, n батько Оксани Пахльовської

12 травня 1957 року З донькою Оксаною

Дипломною роботою була високо оцінена Всеволодом Івановим збірка поетесипочатківця «Проміння землі» : «Це дуже талановитий поет з великим майбутнім» .

Перші три збірки Ліни Костенко «Проміння землі» , «Вітрила» , «Мандрівки серця» засвідчили, що в українській літературі заяскріла нова зірка, яка виділялася навіть на поетичному небосхилі шістдесятників – сузір’ї творчої талановитої української молоді сміливої, спраглої правди і свободи.

«…така свавiльна, молода" Я вибрала долю собі сама…

Трощи, ламай, криши стереотипи!

КРЕДО Я не люблю нещасних. Я щаслива. Моя свобода завжди при мені. Я трохи звір. Я не люблю неволі. Я вирвуся, хоч лапу відгризу. А я не хочу пошепки. А я не хочу крізь грати.

Період духовної еміграції поетеси “Поезія була протистоянням. Була вірою в кінечність абсурду. І з самого початку. . . була бунтом. Бунтом особистості. Повстанням духу”. Оксана Пахльовська

“Заморозки” в Україні після короткочасної “відлиги”. 1965 Л. Костенко підписала лист-протест проти арештів української інтеліґенції. Була присутня на суді над М. Осадчим і М. Зваричевською у Львові. Під час суду над братами Горинями Л. Костенко кинула їм квіти. Разом з І. Драчем звернулася до редакції журналу „Жовтень“ (тепер „Дзвін“) і до львівських письменників з пропозицією виступити на захист заарештованих.

“Сімдесяті. В цей час на руках у мами – маленьке дитя, мій молодший брат Василько, який зіпнеться на ніжки і почне ходити і говорити в роки маминого літературного небуття. Це мужність мами як жінки – народитину в розгул чуми. Це правічний інстинкт роду віра в перемогу життя і його неперервність. ” Оксана Пахльовська

Недумано, негадано забігла в глухомань, Де сосни пахнуть ладаном в кадильницях світань

Де вечір пахне м'ятою, аж холодно джмелю, а я тебе, а я тебе люблю.

Ловлю твоє проміння крізь музику беріз, люблю до оніміння, до стогону, до сліз…

Без коньяку й шампана і вже без вороття, я п'яна, на все своє життя…

Кінець 70 -их стає датою тріумфу письменниці: виходять у світ поетична збірка «Над берегами вічної ріки» (1977) та роман у віршах «Маруся Чурай» (1979).

“Зараз час обнадiйливий i цiкавий, але не мiй. Не для мене час, коли бути смiливим дозволено". Подарунок своїм читачам зробила Ліна Костенко у 1989 році «Вибраним» .

У 1990 р. США відбувся світовий конгрес “Ліна Костенко – поет і мислитель”

Не хочу грати жодну із ролей у цьому сатанинському спектаклі.

У мертвій зоні Ми - атомнi заложники прогресу, Вже в нас нема нi лiсу, нi небес. Так i живем од стресу i до стресу, Абетку смертi маємо - АЕС.

Слава, визнання, популярність, велич – усе це дрібноквіття, по якому ступає Ліна Костенко, зберігаючи внутрішню мужність бути собою.

Чому програли ми? Явищем в український літературі став роман «Берестечко» (1999), написаний у формі сповіді гетьмана Б. Хмельницького після страшної поразки у бою під Берестечком.

Ліна Костенко – лауреат Міжнародної літературномистецької премії імені Олени Теліги (2000 рік) “Я не та хороша, гармонійна людина, що пише ямбом, а я та, що не витримала”.

Символ безумовної справжності

Ліна Костенко з внучкою Ярославою. 1999 р.

Оксана Пахльовська, письменник, культуролог, професор Римського університету «Ла-Сап’єнца» , зав. кафедри україністики на Факультеті літератури і філософії, доктор філологічних наук, перекладач і дослідник італійської, іспанської, провансальської літератур

Ліна Костенко та Ростислав Омеляшко — директор державного наукового центру захисту культурної спадщини від техногенни катастроф

23 квітня Ліна Костенко взяла участь у прес-конференції до 23 -річчя Чорнобильської трагедії «Врятовані скарби Чорнобильської Атлантиди» в УКРІНФОРМі Леонід Мужук, режисер фільму «Чорнобильський час» , кадри з якого також було показано на прес-конференції.

“Сад нетанучих скульптур” Режисер-постановник вистави Євген Худзик : Саме «Садом нетанучих скульптур» театр і відкрився 1987 -го. Моя вистава складатиметься з двох частин: «Думи про братів Неазовських» і «Снігу у Флоренції» . Мені передовсім важливо, щоби Ліна звучала. По-перше, тому, що це гарні тексти. По-друге, Костенко – носій певної позиції, а в нашому суспільстві бракує саме позиційних людей, які можуть не реакційно, а акційно говорити.

Записки українського самашедшого — перший прозовий роман Ліни Костенко. Вперше вийшов у світ у видавництві Івана Малковича «А-ба-ба-га-ла-ма-га» в грудні 2010 року. Роман практично зразу ж став українським бестселером. Перший тиражстановив 10 тисяч і вже за півмісяця був розкуплений, що встановило своєрідний рекорд для українських видань. Недостача книг на ринку призвела до появи піратських передруків книги. Станом на червень 2011 року загальний офіційний тираж роману становив 80 тисяч.