органи дихання 2.ppt
- Количество слайдов: 72
Лікувальний масаж призначають за тих самих умов і термінів, що і ЛФК. Роблять масаж спини у вихідному положенні лежачі на хворому боці, використовують погладжування і розтирання. Масажують нижні і верхні кінцівки, грудну клітку в положенні лежачи на здоровому боці і спині.
Фізіотерапію призначають у перші і наступні дні захворювання для антибактеріальної і протизапальної дії, покращення дренажної функції бронхів. Використовують інгаляції аерзолями антибіотиків та засобами, що сприяють розширенню бронхів, розрідженню слизу та відхаркуванню УВЧ - терапію, мікрохвильову терапію, магнітотерапію, діадинамотерапію, УФО, індуктотермію, медикаментозний електрофорез.
Післялікарняний період реабілітації проводиться, переважно, в умовах поліклініки, де застосовують, головним чином, заняття з ЛФК та на тренажерах.
Лікувальну фізичну культуру призначають для повного відновлення морфологічної структури і функцій органів дихання. Використовують форми ЛФК відповідно до призначеного спочатку щадного або щадно-тренуючого, а згодом тренуючого рухових режимів. Заняття рекомендують проводити на відкритому повітрі.
Тренажери застосовують для зміцнення м'язів грудної клітки, тулуба і всього організму. Використовують велотренажери, весловий тренажер тощо. Хворим рекомендується санаторнокурортне лікування в місцевих профільованих санаторіях, кліматичних курортах Південного берега Криму, середньогірських і лісостепових кліматичних зонах.
Хронічна пневмонія – це періодичне загострення запального процесу в легенях. Вона може бути наслідком неповного лікування гострої пневмонії, ускладненням грипу, кору, коклюшу. Захворювання веде до розростання сполучної тканини, емфіземи легень, пневмосклерозу, зниження еластичності легень, деформація бронхів, виникненню бронхоектазів, де утворюється гнійне мокротиння.
В перебігу хронічної пневмонії є проміжки виздоровлення (ремісії) і періоди загострення. При загостренні хронічної пневмонії призначаються такі самі засоби фізичної реабілітації, що й при гострій пневмонії.
Лікувальна фізична культура, окрім завдань, які ставились при гострій пневмонії, спрямована ще на зняття бронхоспазму і покращення дренажної функції бронхів.
Вправи виконують з подовженим видихом, вимовою звуків “ж”, “з”, “ш”, ”щ”, “о”, “у”. Для покращення відходження мокротиння часто змінюють вихідні положення, роблять перевертання, підскоки та інше, застосовують дренажні вихідні положення з динамічними дихальними вправами (рис. 5. 9).
Лікувальний масаж сприяє розширенню бронхів, поглибленню дихання і відходженню мокротиння, нормалізує тонус дихальних м'язів. Для цього масажують ніс і носогубний трикутник, грудну клітку, використовують погладжування, розтирання, розминання і вібрацію.
Фізіотерапія має такі завдання: зняти спазм бронхів. Вони реалізуються за допомогою застосування інгаляцій електроаерозолю, бронхоспазмолітичних засобів, аерозолей ферментів та інших медикаментозних засобів, оксигенотерапії, ультразвуку.
У період ремісії на поліклінічному або санаторному етапі реабілітації призначають ЛФК, лікувальний масаж, фізіотерапію. Лікувальну фізичну культуру проводять відповідно до призначеного рухового режиму для загального зміцнення.
В комплекси лікувальної гімнастики включають вправи, що збільшують вентиляцію легень, рухливість грудної клітки, зміцнюють дихальні м'язи живота, формують правильну поставу. Застосовують вправи на розслаблення, а також дихальні вправи, що виконуються з подовженим видихом.
Лікувальний масаж. Масажують груди, спину, міжреберні проміжки, шию і надпліччя. Під час процедури реабілітолог декілька разів синхронно з видихом тисне на ребра хворого, підсилюючи цю фазу дихального акту.
Фізіотерапія націлена на активізацію імунобіологічних властивостей організму. Використовують УФО, медикаментозний електрофорез, інгаляції аерозолями, індуктотермію, мікрохвильову терапію, ванни за Гауффе і морські при температурі 370 С, парафіно-озокеритні чи грязьові аплікації, обтириння, дощовий душ, морські купання при температурі води не нижче 220 С, повітряні і сонячні ванни. Лікування у профільованих місцевих санаторіях лісової зони, а при відсутності легеневої і судинної недостатності – на приморських степових і лісостепових кліматичних курортах.
Плеврит – запалення плеври. Є вторинним захворюванням і виникає як ускладнення до пневмонії. Розрізняють сухий і ексудативний (випітний) плеврит. При сухому плевриті на листках плеври відкладаються волокна фібрину, що можуть призвести до утворення спайок у плевральній порожнині. При ексудативному плевриті в плевральній порожнині з'являється запальний ексудат і при накопиченні, він починає зміщувати і стискувати легені та сусідні органи.
Захворювання розпочинається, переважно, гостро. Хворі скаржаться на біль у боці, болісний кашель, задишку, високу температуру, загальну слабкість.
У лікарняний період реабілітації застосовують ЛФК, фізіотерапію. Лікувальну фізичну культуру призначають після зменшення гострих проявів захворювання при температурі, близькій до нормальної, ослабленні болю, зменшенні задишки, покращенні загального стану хворого. Її завдання: нормалізації дихального акту і вентиляції легень, прискорення розсмоктування ексудату, протидія утворення плевральних спайок.
Постільний режим передбачає використання лікувальної гімнастики і самостійних занять, що повторюються через 1 -1, 5 год. Вправ для кінцівок, тулуба, що виконуються з вихідних положень лежачі на спині, на хворому боці, сидячі чи напівсидячі, а в подальших заняттях – на здоровому, якщо випіт не досяг рівня ІІІ-IV ребра. Вправи повторюють 4 -8 разів, темп повільний, тривалість заняття 8 -10 хв. , вона поступово збільшується до 12 -15 хв.
У напівпостільному руховому режимі, призначається, приблизно, наприкінці тижня, вихідні положення стоячи і сидячи на стільці, з яких виконуються вправи для всіх м'язових груп. Робляться нахили, повороти, обертання тулуба з поглибленим диханням. Спеціальні вправи виконують без рухів руками.
Статистичні дихальні вправи виконують у положенні сидячі та стоячі, руки на голові або підняті вгору, лежачи на спині і здоровому боці. Хворий повинен дихати ритмічно, поступово форсуючи як вдих, так і видих. Вправи повторюють 6 -12 разів, темп повільний і середній, тривалість заняття 20 -25 хв.
Вільний руховий режим, що розпочинається орієнтовано з 10 -го дня, з використанням гімнастичних палиць, медиболів, обручів, висів та упорів на гімнастичній стінці на лаві. Динамічні дихальні вправи виконують з так званим “зустрічним диханням”, при якому розширення і розтягнення грудної клітки не супроводжується характерним для такого руху вдихом, а видихом. Такий спосіб сприяє розходженню вісцеральних і парієнтальних листків плеври, розтягненню спайок.
Тривалість заняття до 30 -35 хв. Самостійні заняття виконують 810 разів на день.
Фізіотерапію призначають у гострій стадії ексудативного плевриту. Використовують солюкс, місцеві світлові ванни, гірчичники, локальні зігріваючі компреси, УФО, діадинамотерапію, індуктотермію, УВЧ-терапію, медикоментозний електрофорез, парафіноозокеритинові аплікації.
Сухий плеврит. ЛФК. Починають проводити за методикою напівпостільного рухового режиму, а потім – вільно. На відміну від хворих на ексудативний плеврит у названих пацієнтів загальне навантаження трохи більше, частіше застосовують вправи у положенні лежачи на здоровому боці.
Післялікарняний період реабілітації проводиться в умовах поліклініки. Призначають ЛФК, лікувальний масаж і фізіотерапію.
Лікувальну фізичну культуру застосовують для загального зміцнення і загартування організму, повного відновлення функцій дихальної і серцево-судинної системи. Використовують лікувальну і ранкову гігієнічну гімнастику, прогулянки, теренкур, веслування, ігри, пересування на лижах, катання на ковзанах. Під час занять виконують загальнорозвиваючі і спортивно прикладні вправи, з вихідних положень, що сприяють збільшенню амплітуди рухів легень і діафрагми.
Лікувальний масаж призначають для попередження або розтягнення спайок, покращення скорочувальної здатності дихальних м'язів, легеневої вентиляції. Масажують груди, спину, міжреберні проміжки.
Фізіотерапію призначають для підвищення неспецифічної опірності і стимуляції захисних механізмів. Використовують сонячно-повітряні ванни, обтирання (обливання), дощовий душ, електрофорез з розсмоктуючими речовинами, мікрохвильову терапію, аеротерапію.
Хворим показано санаторнокурортне лікування. Рекомендуються приморські, степові і лісостепові кліматичні курорти, місцеві профільовані санаторії.
Бронхіальна астма – це хронічне захворювання, що характеризується періодичними нападами ядухи, що виникає внаслідок спазму дрібних і середніх бронхів. Природа захворювання – інфекційноалергічна.
При нападі бронхіальної астми різко порушується механізм дихання, особливо видих, і повітря повністю не виходить з легень. Виникає страх задихнутися. Дихання здійснюється з великими зусиллями, супроводжується свистячими хрипами.
Лікування бронхіальної астми комплексне і націлене насамперед на усунення нападу.
У лікувальний період реабілітації застосовують ЛФК, лікувальний масаж, фізіотерапію.
Лікувальну фізичну культуру призначають у період між нападами.
Завдання ЛФК Ліквідація або зменшення бронхоспазму і покращення вентиляції легень.
Курс ЛФК у стаціонарі поділяють на два періоди: І – щадний (ввідний) і ІІ – функціональний (основний). Після лікарні призначається ІІІ період – тренувальний (заключний), що проводиться у поліклінічних або санаторних умовах.
У І період хворого навчають вольового керування своїм диханням, регулювання тривалості вдиху та видиху. Застосовують лікувальну і ранкову гігієнічну гімнастику, самостійні заняття 5 -7 разів на день. Комплекси лікувальної гімнастики складаються з дихальних і простих загально розвиваючих вправ та вправ на розслаблення м'язів, що виконують із вихідних положень сидячи і стоячи.
Під час рухів необхідно постійно звертати увагу хворого на подовжений видих і підсилювати його додатковими рухами. Вправи повторюють 4 -5 разів, темп повільний, амплітуда рухів повна.
Не можна допускати натужування, глибоких вдихів, які викликають бронхоспазм. Тривалість заняття 7 -10 хв.
Хворого навчають навичок оптимального дихання: дихати ритмічно, з меншою частотою та з подовженим видихом; вчать дихати поверхнево, не роблячи глибокого вдиху, на помірному видиху короткочасно (4 -5 с) затримувати дихання.
Спеціально відпрацьовують дихальні паузи в стані спокою після неповного відчуття нестачі повітря. Час – 10 хв.
Багато уваги приділяють звуковій гімнастиці. Вона подовжує фазу видиху і сприяє розслабленню спазмованих бронхів і бронхіол. Найбільш придатними для вимови на вдиху на початку занять є звуки “с”, “з”, “ш”, “щ”, - потім “ж”, “р”, “п”, “ф”, “б”, “у”, “є”, “і”, “а”, “о”, “пф”, “шр”, “жр”, “іу”, “ау”, “бру”, “дра”, “пру”, “шру”. Дітям рекомендують імітувати джижчання жука, шум літака, потяга. Тривалість видиху на початку періоду 610 с, а у кінці – 10 -15 с.
При появі передвісників нападу астми і під час ядухи хворому слід прийняти зручне положення, краще сидячи на стільці.
Рекомендують подовжувати видих через рот вузьким струменем, стримувати кашель, глибоко вдихати, не розмовляти. Можна піднімати пальцями кінчик носа, розширюючи ніздрі, постукувати по його крилах, що рефлекторно призводить до зменшення бронхоспазму.
Зняттю чи послабленню нападу ядухи допомагають короткі (2 -3 с) і при можливості подовжені (5 -10 с) затримки дихання на видиху.
У ІІ періоді до попередніх форм додають лікувальну ходьбу. Рекомендують спочатку на 1 -2 кроки зробити вдих, на 3 -4 – видих, далі поступово збільшують кількість кроків на видиху, збільшують відстань з поступовим підвищенням темпу кроків і зменшенням кількості зупинок.
У комплекс ЛФК включають вправи для зміцнення м'язів живота, вправи з палицею та легкими гантелями, використовують більше рухів кінцівками, нахили тулуба, елементи спортивних ігор. Тривалість занять в середньому 20 хв. , темп повільний і середній, амплітуда рухів повна і неповна.
Лікувальний масаж застосовують одночасно з ЛФК. Застосовують сегментарно-рефлекторний масаж паравертебральних зон поперекових, верхньогрудних та середньошийних сегментів і класичний масаж. Масажують грудну клітку, спину, надпліччя, застосовують непрямий масаж легень, серця, діафрагми. Використовують розтирання, вібрацію, стискування та стрясання грудної клітки.
Фізіотерапію призначають з перших днів лікування для ліквідації бронхоспазму, десенсибілізації організму. Застосовують інгаляції аерозолями або електроаерозолями, медикаментозний електрофорез, ручну гірчичну ванну, гірчичники, сухі банки, УФО, солюкс, індуктотермію, мікрохвильову терапію, магнітотерапію, оксигенотерапію.
У післялікарняний період реабілітації застосовують ЛФК, фізіотерапію, працетерапію.
ЛФК застосовують за схемою ІІІ періоду. Форми ЛФК під час ремісії призначають відповідно до стану хворого та рухового режиму у вигляді лікувальної і ранкової гігієнічної гімнастики, самостійних занять, лікувальної ходьби, теренкуру. Комплекси лікувальної гімнастики складаються зі спеціальних дихальних вправ статичного і динамічного характеру, звукової гімнастики, вправ з обтяженнями, з приладами і без них.
Можуть застосовувати плавання, ігри, веслування, ходьбу на лижах, катання на ковзанах, біг підтюпцем.
Фізіотерапія спрямована на підвищення загальної реактивності і десенсибілізацію організму. Призначають електрофорез, інгаляції аерозолями та електроаерозолями, аероіонотерапію, електросон, УФО, УВЧтерапію, ультразвук, соляні ванни, обтирання з поступовим зниженням температури води.
Працетерапію використовують для відновлення і підтримання загальної працездатності та психоемоційного тонусу організму. Рекомендують види трудової діяльності на повітрі, уникаючи втоми.
Емфізема легень – це розширення і збільшення повітряності легень. Воно виникає через перерозтягнення альвеол, атрофії і розриву міжальвеолярних перегородок, розростання сполучної тканини і зниження еластичності легень. Це тягне за собою порушення вентиляції і газообміну, гіпоксії. Подальший розвиток емфіземи призводить до підвищення тиску в малому колі кровообігу, ослаблення правого шлуночка. Ураження серця внаслідок легеневих захворювань отримало назву “легеневе серце”.
Причиною розвитку емфізему легень найчастіше є хронічний бронхіт, хронічна пневмонія, бронхіальна астма, пневмосклероз. Хворі скаржаться на задишку, утруднення дихання, кашель, синюшний колір губ, носа, щік, вух та ін.
Засоби фізичної реабілітації призначаються з урахуванням клінічного перебігу та стадії розвитку хвороби. Розрізняють три стадії: І – компенсації (бронхіальна); ІІ – легеневої недостатності; ІІІ – серцево-судинної недостатності.
Лікувальну фізичну культуру призначають відповідно до вищезгаданих стадій емфіземи легень. У І стадії хворих звичайно лікують у поліклініці, основними завданнями ЛФК є: загальне зміцнення і загартування організму; навчання керування диханням, подовженого видиху, збільшення дихальних екскурсій діафрагми. Ці завдання реалізуються за допомогою лікувальної ранкової гімнастики, теренкуру, прогулянок, туризму, плавання, веслування, ходьби на лижах.
Комплекси лікувальної гімнастики складаються із статичних і динамічних дихальних вправ з акцентом на видих, загальнорозвиваючих і вправ на розслаблення. Використовують вправи для тулуба, які виконують у повільному темпі і повторюють 4 -6 разів. При виконанні статичних дихальних вправ хворого вчать дихати ритмічно, керувати тривалістю вдиху і видиху, виховують навички керування диханням при фізичній діяльності.
Тривалість лікувальної гімнастики 30 -35 хв. Під час ходьби хворим пропонують стежити за ритмом і глибиною дихання, витрачати на видих у 2 -3 рази більше кроків, ніж на вдих (вдих – 1 -2 сходинки, видих -2 -4 сходинки і т. д. )
У ІІ стадії, яка характерна чіткими проявами емфіземи легень і легеневою недостатністю, лікування проводять в поліклініці, а при ускладненні перебігу захворювання – у лікарні. Застосовують лікувальну і ранкову гігієнічну гімнастику, самостійні заняття, лікувальну ходьбу, прогулянки.
У заняття включають статичні і динамічні дихальні вправи з подовженим видихом і обмеженим вдихом, вимовою приголосних звуків, що збільшують екскурсію діафрагми та грудної клітини, коригують дефекти постави; вправи на розслаблення м'язів часткові та загальні. Останні виконують в положенні лежачи на спині, руки дещо зігнуті в ліктьових, а ноги в кульшових суглобах. Заняття рекомендується закінчувати загальним м'язовим розслабленням. Повторювати його слід 2 -3 рази на день. Вправи повторюють по 4 -8 разів, тривалість заняття 17 -20 хв.
Проводять спірограми хворого на емфізему легень до і після заняття лікувальною гімнастикою.
У ІІІ стадії хвороби, коли є не тільки легенева, але й серцево-судинна недостатність, основні завдання ЛФК такі: компенсація легеневої недостатності; компенсація серцево-судинної недостатності.
ЛФК призначають у період зменшення застійних явищ і при покращенні загального стану хворого. Протипоказана вона при посиленні серцево-судинної недостатності.
ЛФК застосовують у формі лікувальної і ранкової гігієнічної гімнастики, самостійних занять, лікувальної ходьби. В заняття включають рухи кінцівками, спеціальні дихальні вправи на розслаблення, паузи для відпочинку. Рухи в дрібних і середніх м'язових групах повторюються 4 -6 разів, великих – 2 -4 рази. Увагу хворого зосереджують на подовженні видиху.
При покращенні стану хворому призначають лікувальну ходьбу спочатку в повільному темпі 6070 кроків за хвилину на відстань 200 -300 м, потім дистанція поступово збільшується до 400500 м, підвищується темп ходьби. Вводиться ходьба по східцях в межах 2 -3 поверхів.
Лікувальний масаж. Його завдання, форми і методи мало відрізняються від тих, які застосовують при бронхіальній астмі та хронічній пневмонії.
Фізіотерапію призначають одночасно з медикаментозним лікуванням для покращення дихальної функції легень.
У І та ІІ стадії емфіземи легень без ознак серцевої недостатності застосовують аерозольтерапію, аероіонотерапію, УФО, індуктотермію, УВЧ-терапію, мікрохвильову терапію, магнітотерапію, хвойні або соляні ванни, циркулярний душ, вологі обтирання загальні чи грудної клітки з поступовим зниженням температури від 300 С до 10 -150 С. У ІІІ стадії емфіземи легень з легеневою і серцево-судинною недостатністю застосовують інгаляції аерозолями лікарських речовин і електроаерозольтерапію. Інші методи фізіотерапії не застосовують.
Хворим рекомендовано періодично проходити санаторно-курортне лікування. Пацієнтів з І стадією емфіземи легень направляють на приморські, степні і низькогірські кліматичні курорти. Хворим з ІІ стадією рекомендують місцеві спеціалізовані санаторії.