Лікарські засоби, що впливають на апетит
Апетит — це емоційне відчуття, пов'язане з прагненням людини до вживання певної їжі. На відміну відчуття голоду — потреби організму в їжі, звичайно суб'єктивно неприємного явища, апетит ґрунтується на потребі, пов'язаній з уявленнями про вживання їжі, що має бути, і є приємним відчуттям. Апетит регулюється складною нейрогуморальною системою. Вона включає як центральні, так і периферичні механізми. Смакові, нюхові, зорові відчуття, сигнали з травного тракту, обмін речовину периферичних тканинах, гормональні впливи – усе це може бути умовно віднесено до периферичних механізмів. У ЦНС апетит контролюється «центром голоду» (латеральні ядра гіпоталамусу) і «центром насичення» (вентромедіальні ядра гіпоталамуса). Значною мірою апетит залежить від функціонального стану лімбічної системи і кори головного мозку (особливо лобових часток). Щодо медіаторних механізмів, то основне значення в регуляції апетиту мають норадренергічна, дофамінергічна та серотонінергічна системи. Активність нейронів у центрі голоду контролюється норадренергічними нейронами, в центрі насичення – серотонінергічними. Стимуляція норадренергічної передачі в головному мозку призводить до пригнічення центра голоду, а стимуляція серотонінергічної передачі активує центр насичення.
Розрізняють три види розладу апетиту: 1. зниження до повної втрати (анорексія), 2. підвищення, інколи досить різке (булімія), 3. порушення апетиту, яке полягає у бажанні вживати неїстівні речовини — крейду, вапно, попіл, землю тощо.
Анорексія — повна втрата апетиту за об'єктивної потреби в харчуванні, зумовлена функціональними або органічними порушеннями діяльності центру апетиту на рівні гіпоталамуса або вищих аналізаторів у корі великого мозку. Одночасно з втратою апетиту хворий скаржиться на слабкість, підвищену втомлюваність, апатію. З часом знижується маса тіла, тургор тканин, зникає підшкірний жировий шар, зменшується маса скелетних м'язів, з'являються ознаки вітамінної недостатності тощо. Булімія — патологічно підвищене відчуття голоду, яке супроводжується деколи слабкістю і больовими відчуттями в надчеревній ділянці. Цей стан інколи поєднується із зниженням відчуття насичення, внаслідок чого виникає потреба в надмірно великих кількостях їжі (поліфагія). Різко виражена постійна булімія і поліфагія спостерігаються переважно при органічних ушкодженнях головного мозку або психічних захворюваннях, менш виражена — при гіперінсулінізмі, у реконвалесцентів після тяжких виснажливих інфекцій та ін.
Лікарські засоби, що вливають на апетит, діляться на дві групи: Засоби, що стимулюють апетит; Засоби, що знижують апетит (анорексигенні засоби).
Засоби, що стимулюють апетит Із лікарських речовин, що підвищують апетит і секрецію шлункового соку, застосовують гіркоти, тобто препарати з інтенсивним гірким смаком. Як гіркоти застосовують настойку полину, настої золототисячника звичайного, трилисника водяного, кореневища аїру та ін. Механізм дії гіркот встановлений у лабораторії І. П. Павлова в дослідах на езофаготомованих собаках, які мали пряму фістулу шлунка, вивчено також їх дію на секрецію шлункових залоз. Вони, подразнюючи смакові рецептори слизової оболонки порожнини рота і язика, рефлекторно підвищують збудливість центру голоду, що викликає посилення секреції шлункового соку, підвищення апетиту, поліпшення травлення. Обов'язковою умовою для виявлення позитивної дії гіркот на апетит і травлення є приймання їх усередину з невеликою кількістю води за 20 -30 хв до їди. Гіркоти, прийняті всередину під час їди, гальмують секрецію і моторику шлунка.
Гербіон® краплі шлункові Склад: 1 мл (30 крапель) містить водно-спиртовий екстракт (1 : 5) коріння тирличу жовтого; трави золототисячнику; квіток ромашки лікарської; насіння тмину звичайного. Фармакокінетика. Ефірні олії за рахунок своєї ліпофільної природи добре всмоктуються у шлунково-кишковому тракті. В організмі вони в основному зв’язуються з глюкуроновою кислотою і відносно швидко виводяться нирками і у меншому ступені – через шлунково-кишковий тракт. Частина ефірної олії, яка не зазнала метаболічного розпаду, виводиться легенями, а менша кількість – через шкіру. Показання для застосування. Знижений апетит. Розлади травлення. Здуття живота (метеоризм). Спосіб застосування та дози. У разі недостатнього апетиту та порушенні травлення слід приймати 20 - 30 крапель тричі на день протягом 3 -4 тижнів. Побічна дія. Іноді може спостерігатись підвищена чутливість (алергія) до будьякого з інгредієнтів препарату. Протипоказання. Алергія до будь-якого з інгредієнтів, при виразці шлунка та дванадцятипалої кишки. Препарат містить 70 % об. етанолу, у зв’язку з цим його не варто давати людям, які повинні утримуватися від алкоголю (наприклад, хворим на алкоголізм), при виразці шлунка та дванадцятипалої кишки, епілепсії, а також людям з порушенням функції або захворюванням головного мозку. Вагітним жінкам та матерям, що годують, препарат не призначають.
Подорожника сік (plantain’s juice) Форма випуску. Рідина для перорального застосування по 100 мл у флаконах. Фармакологічні властивості. Володіє протизапальною, знеболювальною, ранозагоючою, кровоспинною, антиалергiчною, секретостимулюючою дією, регулює травлення, підвищує апетит. Показання для застосування. Анорексія, анацидний гастрит, функціональні диспепсії, перебіг яких відбувається на фоні зниженої секреції шлункового соку. Спосіб застосування та дози. Подорожника сiк призначають приймати внутрішньо, за 15 -30 хвилин до їди. Приймають по 1 столовiй ложцi 3 рази на день. Курс лiкування – 30 днiв. Побічна дія. Алергічні реакції. Протипоказання. Підвищена індивідуальна чутливість до компонентів препарату, діти до 12 років. Підвищена кислотність шлункового соку, виразка шлунка та 12 -палої кишки.
ПОЛИНУ НАСТОЙКА (TINCTURA АВSINTHII) Форма випуску. Настойка по 25 мл у флаконах Показання для застосування. Гіпоацидні та анацидні гастрити, анорексія. Спосіб застосування та дози. Полину настойку дорослі приймають по 15 -20 крапель 3 рази на день за 15 -30 хв до їди. Побічна дія. Тривале застосування Полину настойки може викликати так звану полинну епілепсію. Нудота, блювання. Протипоказання. Підвищена чутливість до компонентів препарату. Підвищена шлункова секреція, виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки, епілепсії. Вагітність, період годування груддю. Дитячий вік до 12 років. Передозування. Прийом у підвищених дозах, особливо тривалий, може призвести до отруєння – розвитку судом, галюцинацій, втрати свідомості.
Аїру кореневища (Rhizomata calami) Показання для застосування. Препарати з кореневищ лепехи застосовують при хронічних гастритах зі зниженою кислотністю шлунка, при функціональній диспепсії. Спосіб застосування та дози. 2 столові ложки кореневищ кладуть в емальований посуд, заливають 200 мл (1 склянка) холодної води, закривають кришкою і нагрівають на киплячій воді (на водяній бані) 15 хвилин. Охолоджують при кімнатній температурі 45 хвилин. Об’єм одержаного настою доводять перевареною водою до 200 мл. Приймають внутрішньо настій теплим від 1 до 3 столових ложок, 3 - 4 рази на день, за 30 хвилин до їди. Протипоказання. Препарат протипоказаний у разі алергії до будь-якого з його компонентів. Не рекомендується призначати дітям віком до 12 років і жінкам у періоди вагітності та годування груддю. Збір апетитний (Species amarae) Форма випуску: В упаковці по 100 г. Склад: трави полину гіркого - 8 частин, трави деревію - 2 частини. Показання до застосування: Як гіркота для збудження апетиту. Спосіб застосування: У вигляді настою (столова ложка на склянку окропу) по столовій ложці 3 -4 рази на день за півгодини до їди. Протипоказання: Гіперацидні гастрити (запалення шлунка внаслідок стійкого підвищення кислотності), виразкова хвороба шлунка з підвищеною кислотністю.
Алталекс (Altalex) Склад і форма випуску. Це суміш ефірних олій меліси, перцевої м'яти, фенхелю, мускатного горіха, гвоздики, чебрецю, соснових голок, анісу, евкаліпту, шавлії, кориці і лаванди в розведеному етиловому спирті. Розчин для прийому всередину, для місцевого і зовнішнього застосування 50 мл у флаконі. Фармакологічна дія. Алталекс - комбінований рослинний препарат, який застосовується при різних функціональних порушеннях. Має седативну, спазмолітичну, болезаспокійливу, протизапальну й антисептичну дію. Показання. Зниження апетиту, біль у шлунку та кишечнику, метеоризмі, порушення жовчовиділення, болі в горлі, кашель, риніт, респіраторні захворювання; нервозність, розлади сну, головний біль, загальна слабкість; менструальні болі; невралгії, міалгії; порізи, укуси комах. Спосіб застосування. При відсутності апетиту приймають по 10 20 крапель з чайною ложкою цукру за пів години до їжі. Побічна дія. Можливі алергічні реакції. Протипоказання. Підвищена чутливість до компонентів препарату.
Засоби, що пригнічують апетит (анорексигенні засоби) Засоби, що пригнічують апетит, застосовують при аліментарному ожирінні, яке супроводжується порушенням обміну речовин, підвищенням ризику розвитку діабету, серцево-судинних захворювань та ін. Класифікація засобів, що пригнічують апетит: 1. Препарати, які стимулюють катехоламінергічну систему центральної нервової системи: фепранон, дезопімон, мазіндол. 2. Препарат, який стимулює серотонінергічну систему центральної нервової системи: фенфлурамін, флуоксетин (прозак). 3. Препарат, який стимулює катехоламінергічну і серотонінергічну системи: сибутрамін.
Фепранон (Phepranonum) Форма випуску: Таблетки по 0, 025 г (25 мг) в упаковці по 50 штук. Фармакодинаміка. Похідне амфетаміну, стимулює адренергічну передачу в ЦНС за рахунок вивільнення норадреналіну з пресинаптичних закінчень і порушення його зворотнього нейронального захоплення. Механізм анорексигенної дії препарату пов’язани з пригніченням активності центра голоду. Має слабкий збудливий вплив на ЦНС і мало впливає на периферійні адренергічні синапси, тобто виявляє вибіркову анорексигенну дію. Показання до застосування: аліментарне ожиріння, він також може застосовуватися при гіпотиреозі (захворюванні щитовидної залози) - в поєднанні з тиреоїдином та інших формах ожиріння. Спосіб застосування: Призначають всередину у вигляді таблеток по 0, 025 г (25 мг) 2 -3 рази на день за півгодини або годину до їжі (сніданку та обіду). Курс лікування - 1, 5 -2, 5 міс. При необхідності проводять повторні курси з перервами 3 міс. Побічні дії: поява дратівливості, безсоння, сухості в роті, нудоти, запору або проносу та інших побічних явищ. Лікування повинно проводитися під ретельним наглядом лікаря. Протипоказання: при вагітності, тяжких формах гіпертонічної хвороби, виражених порушеннях мозкового і коронарного (серцевого) кровообігу, інфаркті міокарда, тиреотоксикозі , глаукомі (підвищений внутрішньоочний тиск), пухлинах гіпофіза і надниркових залоз, цукровому діабеті, підвищеній нервовій збудливості, епілепсії, психозах, різких порушеннях сну. Не рекомендується приймати препарат у другій половині дня (щоб уникнути порушення сну).
ФЛУОКСЕТИН (FLUOXETINE) Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою, по 20 мг. Фармакодинаміка. Антидепресант, механізм дії якого обумовлений вибірковим пригніченням зворотного нейронального захвату серотоніну в центральній нервовій системі. На відміну від інших антидепресантів не знижує функціональну активність b-адренорецеиторів, мало впливає на нейрональний захват норадреналіну та допаміну. Сприяє поліпшенню настрою, усуває відчуття страху і напруження, дисфорію. Має стимулюючий і аналізуючий ефекти, не виявляє седативної і кардіотоксичної дії прийманні у середніх терапевтичних дозах. Стійкий лікувальний ефект розвивається через 1 -2 тижні постійного приймання препарату і триває не менше 1 тижня після його відміни. Фармакокінетика. Всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Максимальна концентрація у плазмі крові досягається через 6 -8 год. Рівноважна концентрація у плазмі досягається тільки після безперервного приймання протягом кількох тижнів. Легко проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Метаболізується у печінці з утворенням основного активного метаболіту норфлуоксетину. Період напіввиведення становить 2 -3 дні. Виводиться нирками 80% і через кишечник приблизно 15%. Показання для застосування. Депресії різного генезу, у тому числі резистентні до лікування іншими антидепресантами, булімічний невроз, анорексія, алкоголізм. Спосіб застосування та дози. Призначають тільки дорослим незалежно від часу приймання їжі. Початкова доза препарату - 20 мг 1 раз на добу у першій половині дня. За необхідності через 3 -4 тижні дозу збільшують до 40 - 60 мг на добу у 2 - З прийоми (райком і ввечері). Побічна дія. Нудота, блювання, діарея. Головний біль, роздратованість, безсоння, посилення тривоги, запаморочення; фригідність, відчуття жару, сухість у роті, посилення потовиділення, підвищення температури. Протипоказання. Підвищена чутливість до препарату, вагітність, лактація, дитячий вік, одночасне застосування з інгібіторами моноамін оксидази, а також протягом 14 днів після припинення їх прийому, печінкова і ниркова недостатність, епілепсія, судомні стани в анамнезі, суїцидальна налаштованість, глаукома.
МЕРИДІА (Сибутраміну гідрохлорид) (MERIDIA®) Форма випуску. Капсули по 10 мг або по 15 мг № 7, № 14, № 28, № 84. Фармакологічні властивості. Сибутрамін уповільнює зворотне захоплення моноамінів (перш за все серотоніну та норадреналіну). Зменшення приросту ваги відбувається за рахунок впливу сибутраміну на центри насиченності, тобто препарат спричиняє відчуття насиченості. Показано, що ці ефекти відбуваються внаслідок уповільнення зворотного захоплення серотоніну (5 -НТ) та норадреналіну. Фармакокінетика. Сибутрамін добре всмоктується із шлунково-кишкового тракту (ШКТ) та підлягає екстенсивному метаболізму в печінці. Пік концентрації у плазмі (Сmax) досягається через 1, 2 год. після разового прийому всередину 20 мг сибутрамінугідро хлориду. Період напівжиття сибутраміну становить 1, 1 год. Печінковий метаболізм є основним шляхом виведення сибутраміну та його активних метаболітів М 1 та М 2. Інші (неактивні) метаболіти виводяться з сечею. Показання для застосування. Як додаткова терапія у рамках комплексної програми із зменшення ваги тіла у пацієнтів з аліментарним ожирінням. Спосіб застосування та дози. Початкова доза для дорослих становить 10 мг препарату Меридіа на добу (1 капсула), може бути збільшена до 15 мг. Капсулу слід приймати один раз на добу, вранці. Тривалість лікування не повинна перевищувати 2 роки. Побічна дія. Найчастіше небажані ефекти виникають на початку лікування (у перші 4 тижні. Це тахікардія, підвищення артеріального тиску, вазодилятація (почервоніння шкіри в відчуттям тепла), втрата апетиту, закріп, нудота, загострення геморою, сухість у роті, безсоння, головній біль, запаморочення, неспокій, пітливість. Протипоказання. при підвищеній чутливості до сибутраміну; при психічних захворюваннях; при встановлених ішемічній хворобі серця, некомпенсованій серцевій недостатності, вроджених вадах серця, тахікардії, аритмії, ; при гіпертиреозі; при тяжких порушеннях функції печінки, нирок; при встановленій фармакологічній, наркотичній та алкогольній залежності; при вагітності та в період лактації; препарат не слід застосовувати у дітей та підлітків до 18 років, у осіб, старше 65 років.
Висновок Отож, засобами, що стимулюють апетит є гіркоти (настойку полину, настої золототисячника звичайного, кореневища аїру) та засоби, що містять ефірні олії (алталекс, персен). При лікуванні ожиріння для зменшення калорійності їжі рекомендують обмежувати вживання цукру або використовувати його замінники невуглеводної структури (сахарин та ін. ), які погано всмоктуються у кишечнику. Також необхідно пам`ятати, що фармакотерапія ожиріння має допоміжний характер, а основою лікування є поєднання малокалорійної дієти з додатковим фізичним навантаженням.
Дякую за увагу!
Скачать презентацию Лікарські засоби що впливають на апетит Апетит
Likarski_zasobi_scho_vplivayut_na_apetit.ppt