Лікар-поет Стефан Руданський херсонес КИЇВСКА РУСЬ

Лікар-поет Стефан Руданський

херсонес

КИЇВСКА РУСЬ

Крим курортний Алупка Алушта Гурзуф Євпаторія Керч Коктебель Кореїз Новий Світ Партеніт Саки Сімеїз Судак Феодосія Форос Ялта

К Р И М …

Зародження та розвиток наукового лікознавства, медичних та фармацевтичних технологій. Розвиток та спеціалізація медичної науки, медичної та фармацевтичної практики ІМФ Л. 5.

Становлення і розвиток наукової медицини • Розвиток морфологічних наук (нормальна. топографічна, патологічна анатомія. гістологія). • Фізіологія, патологічна фізіологія, експериментальна медицина, фармакологія • Медична мікробіологія, інфекційні хвороби • Клінічна медицина. • Розвиток хірургії як науки і практики. • Наукове лікознавство та фермацевткика

Періодизація епохи Нового часу (новочасної доби) Європейська історіографія І. Середина 17 ст. – кінець 18 ст. (від англійської революції до Французької революції). ІІ. 1789 - 1918 рр. (від епохи Просвітництва до завершення Першої світової війни). Радянська періодизація І. 1640 -1870 рр. (від англійської революції до франко-прусської війни). ІІ. 1871 - 1917 рр. (від об'єднання німецьких земель до соціалістичної революції в Росії).

Епоха Відродження заклала основи нової форми суспільної свідомості та діяльності науки у різних сферах життя Базою для медицини як науки і наукового цілительства стали алхімія і астрологія. Наука – це сфера інтелектуальної і Дослідницької діяльності, спрямована на виробництво нових знань та методів пізнання.

Наука це - опис, пояснення і прогнозування процесів і явищ, теоретичне моделювання дійсності або майбутнього, зафіксоване на носіях наукової інформації

Зародження та розвиток наукового лікознавства. Що таке, наука, наукове лікознавство? Наука – це форма суспільної свідомості сфера інтелектуальної діяльності, функцією якої є вироблення, систематизація і розвиток об'єктивних знань. Поняття наукового лікознавства не має чіткого означення Різний смисл вкладається і в саме поняття «лікознавство» : • «Materia mеdica» , «Врачебное веществословие» , переклад – лікарське речеслів’я, речезнавство, речовинознавство. • Курс materia mtdica викладався на клінічних (терапевтичних) кафедрах, означав фармацію і фармакологію. Це була наука, дисципліна про лікувальні речовини, про ліки як такі та в клінічній практиці

Фармація - наука Нелюбін Олександр (1785 – 1858) – один із засновників російскої фармакології, токсикології, судової хімії: «. . . фармация не есть простое искусство, но также и наука. . . Аптекарь, занимающийся приготовлением лекарств, не зная ни действия процесса, ни самих причин, его производящих, есть. . . простой ремесленник»

NB! • Первинні знання носили практичний характер і виконували роль методичного керівництва конкретними видами людської діяльності. • Древні цивілізації Вавілону, Єгипті, Індії, Китаю накопичили значні обсяги емпіричних знань, які склали передумови майбутнього науки. • Період давньогрецької науки ознаменувався створенням перших теоретичних систем (в геометрії (Евклід), механіці (Архімед), астрономії (Птолемей). • Базою для медицини як науки і лікознавства як наукового цілительства стали алхімія і астрологія. Алхімія заклала традицію дослідного вивчення природних речовин і сполук, підготувала ґрунт для науки хімії Астрологія заклала методологічні основи систематичних спостережень

Для виникнення науки необхідні • досить високий рівень розвитку суспільства • розподіл розумової та фізичної праці, • наявність умов для збереження і поширення інформації Передумовою виникнення наукової медицини був рівень розвитку суспільства, при якому з’явились: • запит на здоров'я, • визнання та оцінка розумової праці і її користі для суспільства і людини • можливість фіксації, обговорення, поширення та широкого застосування результатів розумової праці

Розвиткові науки сприяли обставини • В науці з’явився експеримент, як провідний фактор досліджень та передумова для теоретичного моделювання • Завдяки інформаційним системам кодування (писемство, наукова термінологія) та передачі інформації (книгодрукування), систематизації знання стали інтернаціональними, порівнюваними, досконалішими. Медична наука й наукове лікознавство почали формуватися новий час – XVIІ-XVIIІ ст.

Роль особи в історії Цельс - Гален - Авіценна ( «Канон медицини» )- Аль Біруні ( «Медична освіта про наркотики» ) – Хільдегарда з Бінгема ("Про мистецтво зцілення“, "Про причини і лікування") - Леонардо да Вінчі - доктор медицини Микола Коперник – Парацельс – Котермак з Дрогобича - засновники наукової медицини

Лікознавство періоду хеміатріі “Я вважаю хімію необхідною, а без неї не може бути знання медицини. Хімік повинен уміти з кожної речі добувати те, що приносить користь людям”. “Хімія має лише одну мету: готувати ліки, які повертають людям втрачене здоров'я” Теофраст Бомбаст фон Гогенгейм – Парацельс

Доктор медицини Карл Лінней (Carolus Linnaeus, 1707 -1778) У 1735 р. опублікував основну працю “Система природи” яка ще за життя Ліннея витримала 12 видань. Вперше запропонував наукову бінарну класифікацію в біології. Вивчив, описав і систематизував за класами приблизно 1500 видів рослин, зокрема лікарських, присвоїв їм універсальні латинські назви.

Нестор Максимович-Амбодик (*1744 - † 1812) український та російський вчений-енциклопедист родом з с. Веприк на Полтавщині. Доктор медицини страсбурзького ун-ту. Засновник вітчизняноїпедіатрії, акушерства, ботаніки, фармаціїї, медичної термінології

Епідемії – страшне лихо Європи • ХVІІ-ХVІІІ ст. - щорічно хворіло до 12 млн осіб, вмирало – 1, 5 – 2 млн. • Емпірично встановлено, що перехворілі були несприйнятливими до хвороби. • Були спроби щеплення: здоровим дітям вкалдали підсохлий струп у ніздрю або прив’язували на кілька днів до тіла. Часто виникали ускладнення, навіть смертельні. Дитина ставала заразною. NB! В Україні прищеплювали струп корв’чої віспи: вироблявся імунітет – хворба протікала набагато легше, хворіли рідше

Вважається, що щеплення коров'ячою віспою було відкрито англійським доктором Едвардом Дженнером Він запропонував термін вакцинація (vaccina — коров'яча віспа)

Однією з найяскравіших особистостей серед вітчизняних вчених-медиків XVIII ст. був Данило Самойлович. Його вважають одним із основоположників вітчизняної епідеміології. Широко відомі праці з інфекційних хвороб. Усі дванадцять тогочасних Академій Європи обрали його своїм почесним членом (за винятком Петербурзької Академії наук).

Фізіологія • Експериментальна фізіологія намагалась пояснити життєві процеси організму шляхом експериментів. • фізіологія м'язів та нервів: поняття подразливості і чутливості (А. Галлер); • вивчення утворення спинномозкової рідини, функцій стравоходу і механізмів блювання (Ф. Мажанді); • фізіологія залоз внутрішньої секреції: вивчення механізмів виділення слини, шлункового соку, секреції підшлункової залози (К. Бернар, засновник експериментальної фізіології). • Електрофізіологія: доведено існування електричних явищ у м'язах, нервах; сформульовано закон електричного подразнення (Еміль Дюбуа-Реймон). • Фізіологія ока: відкриття приладів – офтальмоскоп для дослідження ока, офтальмометр для вимірювання заламування променів в оці (Герман Гельмгольц). • Фізіологія дихання, травлення, крові - О. М. Філомафітський, український лікар, основоположник фізіологічної школи у Москві.

Засновниками експериментальної фізіології, а також фармакології, токсикології вважаються Мажанді Франсуа (1783— 1855) — французький професор, академік – фізіолог-экспериментатор, В 1821 р. заснував «Журнал експериментальної фізіологї» . Клод Бернар: дослідження травної функції підшлункової залози, відкриття глікогенутворюючої функції печінки, відкриття вазомоторних нервів, вивчення механізмів дії кураре та отруєння окисом вуглецю, увів поняття та вчення про “внутрішнє середовище”

Фізіологія в Росії • Експериментальний метод досліджень був застосований проф. О. Соколовським (18221891) в Казанському, Московському університетах. • У Київському університеті Св. Володимира В. Дибковський (1830 -1870) захистив у 1861 р. дисертацію «Фізіологічні дослідження отрут, що специфічно впливають на серце» . І. М. Сєченов (1829— 1905 ). У праці «Рефлекси головного мозку» (1863 р. ) сформулював матеріалістичне уявлення про діяльність головного мозку за принципами рефлексу і підлягає не лише спостереженню, а й вивченню. Відкрив явища гальмування і сумації збудження в нервових центрах. Його ідеї дістали подальший розвиток у працях його учнів і послідовників І. П. Павлова (1849— 1936), О. О. Ухтомського (1875— 1942), М. Є. Введенського (1852— 1922) та ін.

Мікробіологія • Луї Пастер (1822 -1895) вперше науково довів роль бактерій у походженні інфекційних хвороб. • засновник бактеріології як науки. • винайшов вакцину від сказу. • засновник антирабічних станцій. Досягнення в мікробіології стали підставою для цілого напряму в медицині і фармації - дезинфекції, антисептики і асептики (англійський хірург Д. Лістер), -протимікробної фармакотерапії. • Це спричинило виникнення окремої хіміко-фармацевтичної галузі - виробництва дезинфікуючих речовин.

• У 1784 р. відкривається перший в Україні медичний факультет у Львівському університеті. Кафедру анатомії очолив професор П. Краузнекер, який створив і перший анатомічний музей. Через 20 років факультет було закрито. • Повторне відкриття відбулося в 1894 р. Деканом і завідувачем кафедри став професор Г. Кадий (1851 -1912), який заклав підвалини Львівської анатомічної школи.

Зародження наукової клінічної медицини • відбулося на зламі ХVІІІ-ХІХ ст. одночасно з виникненням і розвитком наукового природознавства, анатомії, патологічної анатомії. гістології і, головним чином – фізіології • Медична наука з описової стала експериментальною Визначальним було освоєння експериментального методу наукового моделювання – експериментальної фізіології, відтак – патофізіології, біохімії

Виникли питання: Чому ? (причина, етіологія) Як ? (механізми, патогенез, патологія) Що робити ? (клінічна медицина, клінічна фармація) • Що при цьому буде? (несприятливі ефекти, ускладнення – токсикологія)

Фармакологія від (грец. рharmakon — ліки, отрута + лат. logos — слово) у дослівному перекладі означає вчення про ліки, лікознавство. У сучасному трактуванні фармакологія – наука про дію ліків на організм людини. Виникла із появою науки про отрути (токсикології), хеміатрії, започаткуванням в медицині експерименту Поняття лікознавство є ширшим, включає й фармакологію, фармацію, ФТ.

З XVII ст. хеміатрічні ліки увійшли у продаж і в офіційні фармакопеї • 1609 Освальд Кролль - лікар і дипломат, видав Basilica chymica - одне з найважливіших видань хеміатріі. Однак, хімічна фармація ще не знаходила свого місця серед традіцінной фітофармаціі Так, в Dispensatorium Coloniense (1628) хеміатричних ліків ще не було, а вже через 12 років в Pharmacopoeia Augustana вони становили більшість У 1623 р. в Лондоні аптекарями було засновано центральну лабораторію ліків, яка обслуговувала 114 аптек. Це був початок фармацевтичного виробництва та контролю якості ліків

Лікознавство періоду хеміатрії Виникла необхідність університетської фахової освіти провізорів Бестселером хеміатрії стала Pharmacopoeia Medico Chymica (1641) головного фізика Франкфурта Йогана Шредера. Вона майже повністю була присвячена хімічним лікам. Це був один із найпопулярніших підручників 1642 р. в експериментах на собаці, а в 1664 – в клініці започатковано парентеральний шлях введення ліків. 1663 -1680 – видається перший лікарський часопис Acta Medica et Philоsophica Hafniensa.

• 1696 – Крістіан Пауліні – міський фізик міста Eisenach видав «Аптеку нечистості (нечесності)» , де показав спекуляцію «симпатичними» ліками і способах їх призначень – зачатки раціональної фармакотерапії, фармацевтичної опіки та контролю за якістю ліків

Никон Карпинський та студент Іван Леонтович – видали першу російську Фармакопею

Історія ліків, як історія лікознавства і медицини Ліки, через свою недовговічність, майже не залишають за собою матеріальних пам’яток, через що, судження щодо давнього лікознавства, застосування ліків та наслідків лікування можливі на основі писемних джерел, які дійшли до нашого часу

Знеболення – засаднича проблема медицини Застосування для знеболення маку в Єгипті датується 1400 р. д. н. е. Знечулення робили вдиханням випарів зерен маку й головок мандрагори, цікути - салати отруйної (скіфська лазня? Інгаляційний наркоз) Перші свідчення застосування опіуму (Opium thebaicum) 7 -3 ст. д. н. е. Застосовувався в Стародавній Греції, згадував опій Гіппократ Кінець Х ст. - в монастирі Монте Казіно з’явилася одна із перших рецептур присипляючих губок (spongsa somnifera) – прорив у галузі анестезії

Хільдегарда Бінгенська – лікар, ботанік, фармакогност автор праць з природознавства та медицини: “Про мистецтво зцілення” “Книга про внутрішню суть різних природніх творінь» “ “Про причини й лікування” “Книга просту медицину” про коноплі: «… її насіння має цілющу силу і здорова людина повинна їсти їх в цілому вигляді, і воно є легким і корисним для шлунка, І виготовляють з нього слиз, і воно легко перетравлюється і зменшує кількість поганих рідин і посилює сприятливі рідини” “Але, якщо коноплю буде їсти чоловік з нездоровою головою й пустим мозком, у нього болітиме голова…”

Знеболювання - аналгезія, анестезія, наркоз ще в XIX в. проблему знеболення вирішували алкогольним «оглушеннм» - рауш-наркоз і опієм.

• з 1718 модними стали краплі Гофмана: суміш ефіру і етанолу як знеболюючий і заспокійливий засіб. Їх рецептуру знаходимо і в фармакопеях початку ХХ ст. • XIX ст. ознаменувалось відкриттям алкалоїдів опію, дослідженням і застосуванням опіатів 1804 р. німецький аптекар Сертірнер виділив із опію і дослідив на собі морфін

Знеболювання - аналгезія, анестезія 1832 виділено алкалоїд опію кодеїн Робік 1848 виділив алкалоїд папаверин Мерк 1860 виділив чистий кокаїн Німан 1870 -1880 вивчив фармакологічні властивості кокаїну Анреп 1884 вивчив фізіологічні властивості кокаїну та впровадив в клінічну практику Зигмунд Фрейд 1892 почав шукати синтетичні аналоги кокаїну Ейнгорн 1899 -1901 встановили, що потужність анестетиків і гіпнотиків пропорційна їх розчинності в оливковій олії Мейер і Обертон

• До 1848 р. , коли Георг Франц Merck виділив папаверин, аптекарями вже було відкрито 29 алкалоїдів. Це - перші роботи по вивченню механізму загальної та місцевої дії та фармакології анестетиків • Друга пол. ХХ ст. ознаменувалася відкриттям молекулярних механізмів дії анестетиків, відкриттям ендогенних опіоїдних систем - ендорфінів, енкефалінів

Інгаляційна анестезія - знечулення Вважається, що ефір був відкритий ще в ХІІІ ст. іспанцем Р. Луллієм Знеболюючу дію описав у 1540 р. Працельс 1792 Прістлі та Гемфрі Деві описали анестезуючі ефекти закису азоту, а Гемфрі Деві висловив гіпотезу, щодо можливості використання його для знеболення хірургічних операцій У 1846 р. в бостонській клініці Уїльям і Мортон провели публічну демонстрацію операції під ефірним знеболенням

ЕФІРНИЙ НАРКОЗ 6. 2. 1847 – Людвіг Берковськиий у Кракові виконав першу в австро-угорській Галичині операцію під ефірним наркозом 7. 02. 1847 р - перша ефірна операція в Росії проведена Ф. І. Іноземцевим 14. 02. 1847 р. – М. І. Пірогов почав застосовувати ефірний наркоз до травня 1847 року - результати 50 операцій, 40 дослідів присипляння здорових людей і 60 дослідів на тваринами За рік виконав бл. 300 операцій в умовах наркозу В умовах кримської війни здійснив бл. 10 тис. операцій з ефірним наркозом М. Піроговим вперше зроблено спроби внутрішньовенного наркозу ефіром (1847 р. )

М. І. Пирогов (1810 -1881)

Johann Friedrich August von Esmarch (1823 -1908) Піонер медицини катастроф

Інгаляційний наркоз • 1847 р. –шотландський акушер Сімпсон для наркозу при пологах використав хлороформ Почали застосовуватись неопіоїдні анальгетики на основі фенацетину, синтезовано ацетилсаліцилову кислоту, вперше застосовано парацетамол, який отримав клінічне застосування лише через пів-століття

Історія ліків як історія фармації Істрія фармації як історія медицини • • • Між XVIII і першою пол. XIX ст. фармацевти отримали з рослин багато біологічно активних речовин, і високоактивні ліки (опіоїди, вератрін, стрихнін, бруцин, хінін, кофеїн, кодеїн, папаверин та ін. ) Аптеки стали центрами наукових досліджень, Зроблено чимало відкриттів в області хімії, хімічних технологій, харчової промисловості, експериментальної та клінічної медицини • XIX ст. - фармація сформувалася як самостійна наукова галузь Значні досягнення в технології ліків і лікарських форм; • • 1843 Вільям Брокдон розробив технологію таблеток • 1846 - фармацевт Лехаб розробив технологію желатинових капсул в основу мазей впроваджені вазелін (1873), німецьким фармакологом А. Лібрайхом впроваджено відомий ще в Стародавній Греції і забутий в середньовіччя, ланолін (1875)

У другій половині XIX ст. Почалася ера експериментальної фармакології, засновниками якої вважаються французькі вчені Ф. Мажанді і його учень К. Бернар. Подальший розвиток патофізіології та фармакології як експериментальної науки, токсикології - судової хімії Сформувався новий напрям в клінічній медицині – науково обґрунтована етіопатогенетична фармакотерапія • Розкриття хімічної структури алкалоїдів – спрямований синтез нових лікарських засобів • З'явилися нові класи лікарських речовин: снодійні, жарознижуючі, • Голландський фізіолог Д. Хамбургер впровадив внутрішньосудинне застосування гіпо-гіпер і ізотоніческійх розчинів натрію хлориду (1885)

Досягнення в мікробіології (Л. Пастер та ін. ) • стали підставою для цілого напряму в медицині і фармацевтиці - дезинфекції, антисептики і асептики (англійський хірург Д. Лістер), надалі - протимікробної фармакотерапії. • Це спричинило виникнення хімікофармацевтичної галузі - виробництва дезинфікуючих речовин.

Вироби медичного призначення Французький лікар Чарльз-Габріель Правац лікував пацієнтів в/в ін’єкціями спеціально сконструйованим шприцом із поршнем, на на який накручувалась голка (1831 р. ). Із 1859 р. паризький лікар Луїс Бегір поширив метод на підшкірні ін’єкції, дав назву шприцам – «апарат Праваца» поява ін’єкційного методу введення ліків – парентеральної фармакотерапії

Фармацевтика – фармацевтичне виробництво • Традиційні малопродуктивні методи ручної праці в аптечному виробництві обмеженої кількості доз ліків для невеликого кола хворих в час індустріальної революції, концентрації населення у містах, зростання захворюваності перестали влаштовувати як аптекарів, так і лікарів та їх пацієнтів. • Очевидним стало, що отримані аптечним способом ліки відрізняються дороговизною, недостатньою стандартністю, низьким економічним та клінічним ефектом. • На початку ХІХ ст. в США започатковано масове стандартизоване, високопродуктивне і дешевше промислове виробництво лікарських засобів, зокрема синтетичних. Виникла виробнича– фармацевитика, і наукова галузь – фармацевтична хімія • Фармацевтика, розвиток фармацевтичних підприємств стали новим етапом розвитку виробництва ліків та лікових субстанцій На сьогодні фармацевтика – процвітаюча галузь економіки в усьому світі.

В останній третині XIX ст. створюється фармацевтична промисловість: • перші заводи (Боме з виробництва нашатирю, Пеллет'є – хініну) дали поштовх для подальшого розвитку фармацевтичних виробництв в 1827 р. аптекар Мерк у Дармштадті розвинув виробництво алкалоїдів в умовах аптечної лабораторії, заклав основу фабричного виробництва морфіну, хініну, стрихніну та інших рослинних препаратів

З аптечних лабораторій утворилися фірми Шерінг (Німеччина), Берроус-Велком (Англія), Парк-Девіс (Америка). Разом із заводами, що виникли з аптек, фармацевтична промисловість починає розвиватися при аніліново-фарбному виробництві, базуючись на їх напівфабрикатах і відходах. Так виникли фірми Байер, Мейстерлюциус та ін. 1887 - на фабриці барвників Байєр в Бремені відкрито фармацевтичний відділ і впроваджено виробництво фенацетину – антипіретичного засобу, застосовуваного до 2 -ої пол. ХХ ст. У 1888 р. у продажу з’явився снотворний засіб – сульфонал, у наступному – аспірин, люмінал. Еру сульфаніламідних ліків розпочав Пронтосил. Аптеки почали перетворюватися на торгові установи з дистрибуції та продажу патентованих засобів, які отримували від фірм-виробників.

Історичні корені сучасних відомих фармацевтичних концернів «Берінгер Інгельгайм» (1885) вийшла із фабрики, що продукувала винний камінь фірма Годеке – з фабрики есенцій та ефірних олій, Базельськ фірма Сандоз – з фабрики аніліновиих барвників Фірма Шеринг розвинулася із «Зеленої аптеки» в Берліні(1851). У 1896 р. в Базелі засновано відомий фармацевтичний концерн Роше

1826 р. у Львові Чеський підприємець Петро Міколяш відкриває аптеку «Під зіркою» 1900 р. Генріх Міколяш відкриває фармацевтичну фірму «Петро Міколяш і Компанія» , яка у 1910 р. засновує у Львові фармацевтичну фабрику «Лаокоон» в 1901 р. на отримані у спадок гроші Гедеон Ріхтер купив в Будапешті аптеку «Шаш»

Висновки • 1. Історія розвитку фармації є складовою історії лікознавства, медицини та культури взагалі. 2. Вивчення історії фармації і медицини повинно здійснюватись у контексті загальнолюдської історії розвитку, • 3. Головними складовими історії фармації є: а) історія ліків б) професійні біографії видатних особистостей в) історія фармацевтичної освіти і наки г) історія фармацевтичних технологій д) суспільне регулювання і фармацевтичний менеджмент

Дякую за увагу !