Леся Українка Так ми раби немає гірших

Зарегистрируйтесь, чтобы просмотреть полный документ!

Леся Українка

Так, ми раби немає гірших в світі! Фелахи, парії щасливіші від нас, Бо в них і розум, і думки сповиті, А в нас вогонь Титана ще не згас. Ми паралітики з блискучими очима, Великі духом, силою малі, Орлині крила чуєм за плечима, Самі ж кайданами прикуті до землі. Народ наш, мов дитя сліпеє зроду, Ніколи світа – сонця не видав, За ворогів іде в огонь і в воду, Катам своїх поводирів оддав. . . Леся Українка

Особистість геніальної української письменниці, всесвітньовідомої культурної діячки Лесі Українки хвилює не одне покоління дослідників. Тож і ми з вами сьогодні пригадаємо сторінки біографії Лесі Українки, глибше вивчимо її творчість, познайомимося з великою родиною Косачів. Щоб наша робота була результативною, кожна група повинна була підготувати матеріал. Отож перша група вирушає до надслучанської землі, де народилась Леся Українка. Тут її колиска.

Надслучанська земля напоїла її живою водою, відкрила чарівний світ поезії. У Звягелі маленька вразлива душа перейнялася тими настроями, що їх називають передчуттями геніальної натури. Тут вона народилася – у невеликому будиночку міщанина над річкою Случ на вулиці Случанській.

25 лютого (13 лютого за старим стилем) 1871 року народилася Лариса Петрівна Косач. Те “ 13” згадувалося завжди й тоді, коли сама Леся чи хтось інший говорив про те, яка вона невдачлива. Тут, у Соборній во ім’я Преображенія Господня церкві відбулося її хрещення і названо Ларисою. Звягель (нині Новоград – Волинський) це перше пізнання народної мови, народної пісні, народного мистецтва.

Учителями її були мати – Олена Пчілка, батько – юрист Петро Антонович, книги і саме життя. У сім’ї панувало мистецтво художнього слова. Тут перекладали, писали твори, переказували історії, записували пісні, декламували вірші, дуже часто читали вголос. У чотири роки Леся уже читала. Її улюблені твори – “Кобзар” Т. Шевченка, твори Ж. Верна, Д. Дефо. Леся добре вивчила Дев’ять мов, розуміла грецьку та латинську.

Жила сім’я Косачів на Волині. Леся виростала в гарній , великій родині – мала трьох сестер і двох братів. Мати і батько походили з давніх родів Драгоманових і Косачів. Мудра мама намагалася оточити дітей народними звичаями. Діти змалку одягалися в народне вбрання, товаришували з однолітками – односельцями, з ранку до вечора гасали з ними босі зрошеними волинськими луками.

Леся дуже гарно вишивала, допомагала мамі та бабусі в домашніх справах. Майбутня поетеса дуже захоплювалася народними казками, піснями, легендами, із задоволенням брала участь у дитячих святкуваннях Івана Купала, Різдва. Ще зовсім малою пішла вона з братом Михайлом до Стиру на Водохреще. Із захопленням спостерігала за освяченням води, слухала пісні. Леся тоді застудилася і тяжко захворіла. Місяць вона не підводилася, відтоді тяжка хвороба мучила її все життя. Мала туберкульоз нирок, кісток і легенів. Часто була прикута до ліжка. Але з малих літ намагалася переборювати труднощі, не плакати, не квилити. (під музику учень читає вірш “Як дитиною, бувало”)

Мріяла стати художником, бо гарно малювала, музикантом, бо мала неабиякий хист до музики. І не знала дівчинка, що в серці вже поселилася Муза, що її поезії судилося стати в майбутньому окрасою української літератури. (учень читає вірш “Мій шлях”)

На літературну стежину Леся Українка вийшла дуже рано. Дев’ять років було дівчинці, коли несподівано для неї заарештували її тітоньку Єлю за революційну діяльність. Так у 1880 році з’явився перший вірш “Надія”. А коли дівчинці було 13 років, у львівському журналі був надрукований вірш “Конвалія”, підписаний ім’ям Леся Українка.

Оптимізмом віє від її поезії, прагненням до життя. Але хвороба – туберкульоз кісток – прогресувала. Лікарі порадили поїхати на лікування до моря. Одеса, Крим, Чорне море. . . Леся була приголомшена цим видовищем. Тут з’являється цикл віршів “Подорож до моря”(учень читає вірш “Хвиля”) Але де б не була поетеса, вона завжди думками линула до рідного краю. (учениця читає вірш “І все таки до тебе думка лине. . . ”)

Не зважаючи на тяжку долю(витримала кілька операцій, доводилось ходити в гіпсі, зі спеціальним апаратом, на милицях) Леся не впадала у відчай, прагнула активної участі у громадському житті. Вона досконало вивчила історію свого народу, знала багато мов, робила численні переклади. Великою пристрастю, нескореністю, оптимізмом, романтикою віяло від її поезій. (Учень читає вірш “Contra spem spero”)

Леся Українка прислужувала своєму народові огнистим словом, яке рвалося з глибини її серця. (учень читає вірш”Слово, чому ти не твердая криця) Тридцятилітню війну вела Леся Українка зі своєю хворобою. Усе частіше змушена була покидати рідні місця, виїжджати в далекі чужі землі. Усі в родині турбувалися про здоров’я Лесі, яка стільки натерпілася протягом свого короткого життя. Коли почав прогресувати туберкульоз нирок, Леся знову залишила рідний край і поїхала в Єгипет. Вона сумувала за домівкою, рідними людьми, частіше згадувала дитинство.

Ці мрії, спогади вилилися у прекрасну казку Волинської землі “Лісову пісню”. А невгамовний пекучий біль давив, мучив Лесю. Часто хотілося кричати, припасти до землі, віддати їй свої муки. Та поетеса знала, що з цього небезпечного двобою вона повинна вийти переможцем. І вийшла, і стала велетом нескореного духу. (вірш “І ти колись боролась, мов Ізраїль”)

Перше кохання, яке боязко ступило на тінисту терасу в невеличкому містечку Чукурларі, що біля Ялти, де Леся лікувалась, заглянуло в її очі, посміхнулося щирою посмішкою і навіки поселилося у дівочому серці. Сергій Мержинський, відомий революціонер , активний член соціал – демократичних гуртків заворожив серце юної поетеси. (повідомлення про С. Мержинського) Через півроку стан здоров’я Лесі погіршився. Її життя - рвуча боротьба зі смертю – минало літом на Кавказі, зимою в Єгипті.

Сили поетеси поступово танули. А між нападами хвороби була напружена письменницька діяльність. (вірш “Хто вам сказав, що я слабка. . . ”) 25 липня 1907 року Леся Українка виходить заміж за Климента Васильовича Квітку, людину, яка через усе життя пронесла любов до Лесі, не бажаючи поєднувати свою долю ні з ким. (Повідомлення про К. Квітку)

Однак дедалі тяжчим ставав хрест, якого поетеса несла до своєї Голгофи. Та навіть на смертному ложі Леся Українка до останньої хвилини життя не покидала своєї єдиної зброї – поетичного слова. ”Нехай моїм останнім акордом буде молитва до сонця, - говорила вона. 1 серпня 1913 року в місті Сурамі (Грузія) зупинилося серце Лесі Українки. Поховали її на Байковому кладовищі, що в Києві, між могилами батька і брата.

Велика сім’я була у Косачів. Але нікому з дітей не довелося дожити до глибокої старості. У 1903 році в Харкові несподівано помер брат Михайло, письменник, фізик. На 68 році життя упокоївся батько. У поліському селі Колодяжному, відірваний від рідних, у самотності помер брат Микола. Сестра Оксана у 1975 році померла в Празі. А Ользі та Ізидорі довелося зазнати тяжких випробувань в роки сталінських репресій. Ізидора поїхала з рідної землі й оселилася в США, щоб зберегти життя собі й дітям. Померла у 1980 році, залишивши спогади про Лесю і свою родину. Мати – Олена Пчілка у 70 – річному віці була заарештована. Але, зглянувшись на її старість, відпустили. Хотіли заарештувати вдруге. Та письменниця вже була тяжкохвора з паралізованими ногами. Її залишили помирати в рідних стінах. Відходили з життя Лесині рідні, а з ними обривалася і та ниточка, яка зв’язувала нас із цією родиною. Але пам’ять про талановиту письменницю залишиться в наших серцях назавжди.

Скачать презентацию Леся Українка Так ми раби немає гірших

6244ad0507f14c6e232550f530225ae1.ppt

Количество слайдов: 19