Скачать презентацию Леся Українка Марко Вовчок Група українських письменників Скачать презентацию Леся Українка Марко Вовчок Група українських письменників

леся и вовчок.ppt

  • Количество слайдов: 16

Леся Українка Марко Вовчок Леся Українка Марко Вовчок

Група українських письменників, що зібрались у Полтаві на відкритті пам’ятника Івану Котляревському в Полтаві, Група українських письменників, що зібрались у Полтаві на відкритті пам’ятника Івану Котляревському в Полтаві, 1903 рік. Зліва направо: Михайло Коцюбинський, Василь Стефаник, Олена Пчілка, Леся Українка, Михайло Старицький, Гнат Хоткевич, Володимир Самійленко.

Ле ся Украї нка u u (справжнє ім'я: Лари са Петрі вна Ко сач-Кві Ле ся Украї нка u u (справжнє ім'я: Лари са Петрі вна Ко сач-Кві тка; *13 (25) лютого 1871, Новоград-Волинськ — † 19 липня (1 серпня) 1913, Сурамі, Грузія) — українська письменниця, перекладач, культурний діяч. Писала у найрізноманітніших жанрах: поезії, ліриці, епосі, драмі, прозі, публіцистиці. Також працювала в ділянці фольклористики (220 народних мелодій записано з її голосу) і брала активну участь в українському національному русі. Відома завдяки своїм збіркам поезій «На крилах пісень» (1893), «Думи і мрії» (1899), «Відгуки» (1902), поем «Давня казка» (1893), «Одно слово» (1903), драм «Бояриня» (1913), «Кассандра» (1903 -1907), «В катакомбах» (1905), «Лісова пісня» (1911) та ін.

Біографія u u u Побувавши 1891 в Галичині, а пізніше й на Буковині, Українка Біографія u u u Побувавши 1891 в Галичині, а пізніше й на Буковині, Українка познайомилася з багатьма визначними діячами Західної України: І. Франком, М. Павликом, О. Кобилянською, В. Стефаником, О. Маковеєм, Н. Кобринською. Основний зарис соціально-політичний світогляду Л. Косач сформувався після цілорічного (1894 -1895) її перебування у М. Драгоманова в Софії і трагічної подією, якою була для неї смерть. Історію кохання Лесі Українки часто розпочинають із Сергія Мержинського. Приязнь Лесі Українки і Ольги Кобилянської (збереглися листи Л. Косач) допомагає в розумінні Лесиного твору «Блакитна троянда» (1896). Вимушені потребою лікування подорожі до Німеччини, Австро-Угорщини, Італії, Єгипту, кількаразові перебування на Кавказі, Одещині, в Криму збагатили її враження та сприяли розширенню кругозору письменниці.

Останні роки життя u u пройшли в подорожах на лікування до Єгипту й на. Останні роки життя u u пройшли в подорожах на лікування до Єгипту й на. Кавказ. Разом із чоловіком, Климентієм Квіткою, вона працювала над зібранням фольклору, інтенсивно опрацьовувала власні драми. На звістку про важкий стан Лариси Петрівни в Грузію приїхала її мати. То власне їй письменниця диктувала проекти своєї так і ненаписаної драми «На берегах Александрії» . Символічне значення її творчості можна прочитати в молитві дітей до Геліоса над манускриптами. Померла 19 липня (1 серпня) 1913 року в Сурамі у віці 42 років. Похована на Байковому кладовищі в Києві (надгробний пам'ятник — бронза, граніт; скульптор Г. Л. Петрашевич; встановлений у 1939 році)

Творчість u u Леся Українка і кінематограф Їй присвячено художній фільм М. Мащенка «Іду Творчість u u Леся Українка і кінематограф Їй присвячено художній фільм М. Мащенка «Іду до тебе» (1972) за сценарієм І. Драча, науково-популярні картини «Леся Українка» (1957), «Леся Українка» (1969), документальну стрічку «Леся Українка» (1971). Найвідоміші екранізації її творів — «Лісова пісня» (1961) В. Івченка та «Лісова пісня. Мавка» (1980) Ю. Іллєнка, «Спокуса Дон Жуана» (1985) В. Левіна, телевізійна вистава «Оргія» (1991). Прозова творчість Окреме місце в літературній спадщині Лесі Українки має мистецька проза. Перші оповідання із сільського життя ( «Така її доля» , «Святий вечір» , «Весняні співи» ) змістом і мовою пов'язані з народними піснями. У жанрі казки написані «Три перлини» , «Чотири казки зеленого шуму» , «Лелія» , «Біда навчить» , «Метелик» . Гострим драматизмом відзначаються повісті «Жаль» і «Приязнь» . Залишилася не закінченою передсмертна повість Українки «Екбаль Ганем» , в якій вона хотіла змалювати психологію арабської жінки.

Марко Вовчо к u u (справжнє ім'я: Марія Олександрівна Вілінська, за першим чоловіком — Марко Вовчо к u u (справжнє ім'я: Марія Олександрівна Вілінська, за першим чоловіком — Маркович, за другим чоловіком — Лобач-Жученко; * 10 (22) грудня 1833, маєток Єкатерининське Єлецького повіту Орловської губернії — † 28 липня (10 серпня) 1907, Нальчик) — українська письменниця. Троюрідна сестра російського літературного критика Д. І. Писарєва. Була знайома з Т. Шевченком, П. Кулішем, М. Костомаровим, І. Тургенєвим, Жулем Верном. Її твори мали антикріпацьке спрямування. Також описувала історичне минуле України.

Тематика творчості життя дітей u кохання u побут дорослих u сите й тупе існування Тематика творчості життя дітей u кохання u побут дорослих u сите й тупе існування міщанства u фальш ченців u паразитичне животіння дворян u трагізм життя селянства за часів кріпаччини („Горпина“) u боротьба проти кріпацтва („Ледащиця“, „Інститутка“) u

Вшанування пам'яті u 4 серпня 1978 року у Нальчику — столиці Кабардино-Балкарської АРСР — Вшанування пам'яті u 4 серпня 1978 року у Нальчику — столиці Кабардино-Балкарської АРСР — відкрито пам'ятник українській письменниці. Останній рік свого життя вона провела в Нальчику, де зберігають її будинок, що став музеєм. Автор скульптури — український скульптор В. Фещенко.

Дякую за увагу Дякую за увагу