Лекція на тему Товарна форма організації суспільного виробництва

Лекція на тему: “Товарна форма організації суспільного виробництва. Товар і гроші ”

План 1. Натуральна (традиційна) форма організації виробництва. Сутність і риси натурального господарства та його історичні межі 2. Товарна форма організації суспільного виробництва. Проста і розвинена форми товарного виробництва 3. Товар та його властивості.

Натуральне господарство являє собою таку форму організації виробництва, при якій продукти праці призначаються для задоволення власних потреб виробника, який їх виготовляє.

Натуральна форма виробництва Економічною основою натурального господарства є сільське господарство і домашня промисловість.

• Продукт натурального виробництва (натуральний продукт) має єдину властивість – корисність, тобто здатність задовольняти якусь потребу людей.

В умовах натурального господарства проявляються такі риси економіки: 1) Замкненість означає, що для цієї системи господарювання панівними економічними відносинами є ті, що діють всередині певної спільності. Остання як суб'єкт господарської діяльності не вступає в економічні відносини іншими суб'єктами, оскільки її завданням є самозабезпечення.

2) Прямі економічні зв'язки між виробництвом і споживанням; Подібні зв'язки є способом руху виробленого продукту за такою схемою: виробництво – розподіл – споживання. Прямі натуральні зв'язки призводять до безпосереднього використання виробленого продукту самими виробниками, що і є визначальною рисою натурального господарства.

3) Універсалізація праці. Діяльність господарюючого суб'єкта при натуральній формі виробництва спрямована на задоволення власних потреб. Домінуючою при цьому є ручна праця (кожний працівник усі основні роботи виконує за допомогою найпростіших знарядь праці – мотики, заступу, сокири тощо).

4) Природний поділ праці, нерозвинутість знарядь праці, панування ручної праці та низька її продуктивність, нерозвинутість суспільного поділу праці й обміну

5) Кожне натуральне господарство намагається виробляти необхідні життєві засоби, тобто фонд життєвих благ для виробника і членів його сім’ї. Цей фонд виступає засобом людей до життя, відтворення їх; 6) Засоби виробництва виробляються безпосередньо в господарській одиниці з тим, щоб процес виробництва був забезпечений не тільки земельними ресурсами, а й засобами виробництва, створеними в даному господарстві.

Домашня промисловість являє собою виробництво в сільському господарстві готових продуктів для особистого і виробничого споживання. Виготовляються вони із сировини, яка добувається чи виробляється в цьому ж господарстві. Домашня промисловість виникла в епоху первіснообщинного ладу, у більшості народів на стадії неоліту, коли формувались галузі землеробства і тваринництва. Домашня промисловість охоплювала такі виробництва, як ковальське, гончарне, ткацьке, столярне.

Історичне значення натурального господарства полягає в тому, що: 1) воно є історично першим типом господарської діяльності людей; 2) з’явилися перші галузі господарства: землеробство і тваринництво; 3) на базі домашньої промисловості створювались умови для виникнення ремесла і кустарного виробництва, а також для нового великого поділу суспільної праці;

4) людина вперше оволоділа методами виробництва засобів виробництва для землеробства, тваринництва і домашньої промисловості; 5) розширене застосування примітивних засобів праці і поступове їх удосконалення підносили продуктивність праці в системі натуральних господарств.

Історичні межі натуральної форми організації виробництва. Історично кінцевою межею натурального виробництва як єдиної і абсолютної форми є перший суспільний поділ праці (одні племена займаються переважно землеробством, а інші – тваринництвом. З виокремленням тваринницьких племен відбувся перший великий суспільний поділ праці. ) Наступною історичною межею натуральної форми виробництва є поступове відокремлення ремесла від домашньої промисловості.

Ремесло – це дрібне виробництво, яке основане на особистій праці виробника і ручному інструменті. Кінцевою історичною межею натуральної форми господарювання є феодальний спосіб виробництва. Елементи натурального виробництва завжди зберігаються там, де є селянське господарство. Саме в селянських господарствах зберігається і домашня промисловість.

Товарна форма виробництва Товарне виробництво виникло в період розпаду первіснообщинного ладу. Воно мало значне розповсюдження в рабовласницькому суспільстві і за феодалізму, а за капіталізму набуло всезагального характеру. Товарне виробництво, яке виникло на базі натуральної форми виробництва, існує вже близько 7000 років.

• Товарне виробництво – це така організаційна форма суспільного виробництва, за якої продукти виробляються не для власного споживання, а для обміну через купівлю-продаж товарів на ринку. • Продукт, що виробляється не для особистого споживання, а для обміну, називається товаром.

Умови виникнення товарного виробництва: • Суспільний поділ праці • Економічна відокремленість виробників

Види товарного виробництва: • просте – ґрунтується на особистій праці власників засобів виробництва; • капіталістичне (розвинуте) – на використанні найманої праці.

Основні риси товарного виробництва: 1) суспільний поділ праці (коли кожен виробник спеціалізується на виробництві одного продукту; ) 2) приватна власність на засоби виробництва. В процесі розкладу первіснообщинного ладу виникла приватна власність на землі та на засоби виробництва.

3) обмін товарами як форма економічного зв’язку між виробниками; 4) стихійний характер товарного господарства як форма саморегулювання економіки. ; 5) наявність ринку, тобто особливої сфери, в якій відбувається обмін товарів, зіткнення та узгодження інтересів виробників і споживачів товарів.

6) наявність чесної конкуренції на ринку та загальна її підтримка; 7) вільне виникнення та охорона приватної власності; 8) використання грошей як посередника обміну; Простий обмін (Т—Т) поступово замінюється товарним обігом, а разом з грошима з’являються ціни.

• Товарний обіг

• Риси простого товарного виробництва: • Грунтується на особистій праці власника засобів виробництва; • Розміри підприємства незначні, як і випуск товарів для обміну; • Має обмежений характер; • Кінцева мета – отримання доходу, необхідного для задоволення особитих потреб товаровиробника.

• Риси розвинутого (розширеного, капіталістичного) товарного виробництва: • застосовується наймана праця; • значно більші розміри підприємства та обсяг продукту, виробленого для обміну; • товарні відносини носять загальний характер, оскільки товаром стає навіть робоча сила; • мета виробництва – одержання прибутку власниками засобів виробництва.

• Продукт товарного виробництва є товаром. • Товар – це створена працею суспільна корисність, призначена для еквівалентного обміну на ринку на інший товар. • Іншими словами, товар – це продукт праці, створений спеціально для обміну, для купівлі – продажу.

Товар має дві властивості: корисність (мінову вартість) і вартість. • Мінова вартість — це здатність товару обмінюватись на інші корисні речі в певних пропорціях обміну. Наприклад, 100 м бавовняної тканини на 1 стіл або 40 кг м’яса. • Вартість – це втілена в товарі праця.

Класи товарів • Перший клас утворюється залежно від форм власності. • Другий клас товарів складається із речей, які відрізняються за характером задоволення потреб.

Класи товарів (І) • 1. Товари індивідуального споживання (предмети споживання і засоби виробництва). Вони мають такі соціально-економічні ознаки: • • такі товари ділимі, тобто існують у вигляді порівняно малих одиниць, які доступні окремим покупцям; • • такі речі підлягають "принципу виключення". Тобто, виключається із споживання та людина, яка нездатна платити за благо за ринковою ціною.

Класи товарів (І) • 2) Державні (суспільні) блага. • Ці корисні речі по суті не є товарами. Вони створюються не для продажу споживачам і відповідно не купуються, і не продаються на ринку. • Ці блага мають такі ознаки: • • вони неділимі, оскільки складаються із таких великих одиниць, які неможливо продати окремим особам; • • на ці блага не поширюється "принцип виключення" (тобто неможливо усунути людей від використання цих благ); • • засоби на створення цих благ держава збирає у вигляді податків. Приклад: маяк, національна оборона.

Класи товарів (І) • 3) Квазісуспільні товари ( від лат. quazi – ніби). До них може бути застосований "принцип виключення". Це: • а) бібліотеки, музеї; • б) профілактичне медичне обслуговування; • в) пожежна охорона.

Класи товарів (ІІ) • 1) товари замінники (субститути). Якщо зростає споживання одного з них, то знижується використання іншого (Приклад: вершкове масло і маргарин); • 2) взаємодоповнюючі товари (компліменти). (Приклад: фотоапарат і фотоплівка). Якщо зростає споживання одного з них, то збільшується споживання іншого. • 3) незалежні товари. Потреби в цих речах не взаємопов’язані (Приклад: банани і риба).