Скачать презентацию Лекція на тему 4 Загальна та спрощена Скачать презентацию Лекція на тему 4 Загальна та спрощена

тема 4 фп 13 Якимчук.ppt

  • Количество слайдов: 57

Лекція на тему № 4: ”Загальна та спрощена системи оподаткування, проблеми правового регулювання непрямих Лекція на тему № 4: ”Загальна та спрощена системи оподаткування, проблеми правового регулювання непрямих податків” податків 1. 2. 3. Суб’єкти податкових правовідносин Загальна й спрощена системи оподаткування. Класифікація податків і зборів, що входять до загальної системи оподаткування. 4. Непрямі податки: види, правова природа та проблеми правового регулювання. Національна академія прокуратури України, 2013 України,

. 1. Суб’єкти податкових правовідносин n Суб’єкти податкових відносинособи, що можуть бути учасниками – . 1. Суб’єкти податкових правовідносин n Суб’єкти податкових відносинособи, що можуть бути учасниками – це податкових правовідносин, наділені суб’єктивними правами та мають юридичні обов’язки. Можна виділити такі групи суб’єктів податкових правовідносин : n держава (в особі представницьких органів, які приймають нормативноправові акти у сфері оподаткування); n АРК та територіальні громади (в особі відповідних рад та органів місцевого самоврядування) n податкові органи (в тому числі митні); n органи Державної казначейської служби України; n фінансові установи - банки; n платники податків; n податкові агенти (митні брокери); n представники платників податків; n пов’язані особи.

Податкові органи: ПК України визначаються функції та правові основи діяльності органів державної податкової служби Податкові органи: ПК України визначаються функції та правові основи діяльності органів державної податкової служби (ст. 1). Контролюючими органами є (п. 41. 1. ПКУ): n органи державної податкової служби податків, які справляються до - щодо бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41. 1. 2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби; n митні органи щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони. Розмежування повноважень і функціональних обов'язків між контролюючими органами визначається ПК України, Митним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами (п. 41. 2. ПКУ). Інші державні органи не мають права проводити своєчасності, перевірки достовірності, повноти нарахування та сплати податків, у тому числі на запит правоохоронних органів (п. 41. 4. ПКУ).

n n n Органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати n n n Органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється (п. 41. 5. ПКУ). Орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України (п. 14. 1. 137 ПКУ). Органи державної податкової служби України визначаються органами стягнення простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим, територіальною громадою) за кредитами з бюджету. (ст. 17 та 50 ПКУ) Стаття 19 -1 ПКУ: Функції органів державної податкової служби Стаття 20. Права органів державної податкової служби Указ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ Про Положення про Державну податкову службу України 12 травня 2011 року № 584/2011

Платниками податків визнаються (ст. 15 ПКУ): n n n фізичні особи (резиденти і нерезиденти Платниками податків визнаються (ст. 15 ПКУ): n n n фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на якихпокладено обов'язоксплатиподатків зборів із та згідно з ПКУ. Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами» . Стаття 16. Обов'язки платника податків Стаття 17. Права платника податків Стаття 18. Податкові агенти Стаття 19. Представники платника податків Стаття 20. Права органів державної податкової служби Стаття 21. Обов'язки і відповідальність посадових осіб контролюючих органів Стаття 36. Податковий обов'язок Стаття 37. Виникнення, зміна і припинення податкового обов'язку Стаття 38. Виконання податкового обов'язку

Податкові агенти n n n податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб : Податкові агенти n n n податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб : 1) юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), 2) самозайнята , 3)представництво особа нерезидента - юридичної особи, 4) інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу (п. 14. 1. 180. ). Податковим агентомвизнається , на яку цим Кодексом покладається обов'язок з особа обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків (п. 18. 1. ПКУ). Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права тавиконують обов'язки , встановлені ПКУ для платників податків. (п. 18. 2 ПКУ). Вищий адміністративний суд; Лист вiд 24. 12. 2010 № 1842/11/13 -10 Щодо виконання нотаріусами функцій податкових агентів під час посвідчення договорів про відчуження нерухомості Вищий адміністративний суд; Постанова, Справа, Витяг вiд 29. 05. 2007 № 31/480 а Щодо виконання біржею функцій податкового агента ДПА України, Мін'юст України; Роз'яснення вiд 18. 01. 2005 № 378/5/17 -2116, 31 -50/77 Щодо виконання нотаріусами обов'язків податкового агента

Представники платника (проблеми представництва). Платник може реалізовувати свої обов’язки безпосередньо або через представника. Представництво Представники платника (проблеми представництва). Платник може реалізовувати свої обов’язки безпосередньо або через представника. Представництво виступає в трьох формах : n Законне, n уповноважене, n офіційне представництво. Законними представниками є юридичні та фізичні особи, уповноважені представляти інтереси платника податків. Такими представниками виступають: n А) для підприємств – його керівник та головний бухгалтер, які уповноважені від імені підприємства підписувати фінансові документи; n Б) для консолідованої групи платників податків – законні представники головного підприємства, що входить до складу цієї групи ; n В) для фізичних осіб – батьки, усиновителі, опікун або інші особи за наявності у них документів, які засвідчують їх родинні зв’язки чи відповідні повноваження; податкові агенти. n n Стаття 19 ПКУ. Представники платника податків 19. 1. Платник податків веде справи, пов'язані зі сплатою податків, особисто або через свого представника. Особиста участь платника податків в податкових відносинах не позбавляє його права мати свого представника, як і участь податкового представника не позбавляє платника податків права на особисту участь у таких відносинах. 19. 2. Представниками платника податків визнаються особи, які можуть здійснювати представництво його законних інтересів та ведення справ, пов'язаних із сплатою податків, на підставі закону або довіреності. Довіреність, видана платником податків - фізичною особою на представництво його інтересів та ведення справ, пов'язаних із сплатою податків, має бути засвідчена відповідно до чинного законодавства. 19. 3. Представник платника податків користується правами, встановленими цим Кодексом для платників податків

Пов'язані особи - юридичні та/або фізичні особи, взаємовідносини між якими можуть впливати на умови Пов'язані особи - юридичні та/або фізичні особи, взаємовідносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють і які відповідають будь-якій з наведених нижче ознак (п. 14. 1. 159. ПКУ) : n юридична особа , що здійснює контроль за господарською діяльністю платника податку або контролюється таким платником податку чи перебуває під спільним контролем з таким платником податку; n фізична особа або члени її сім'ї , які здійснюють контроль за платником податку; n посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або припинення правових відносин, а також члени її сім'ї; n платники податку - учасники об'єднання підприємств незалежно від його виду та організаційно-правової форми, що провадять свою господарську діяльність шляхом утворення такого об'єднання.

Реєстр платників податків. Відповідно до пункту 63. 3 статті 63 Податкового кодексу України, платники Реєстр платників податків. Відповідно до пункту 63. 3 статті 63 Податкового кодексу України, платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік в органах державної податкової служби за місцезнаходженням: n юридичних осіб, n відокремлених підрозділів юридичних осіб, n місцем проживання особи (основне місце обліку), n а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, n рухомого та нерухомого майна, n об'єктів оподаткування n або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку) з метою: n проведення податкового контролю. n

Центральним органом державної податкової служби визначаються (п. 63. 10 ПКУ): n порядок обліку платників Центральним органом державної податкової служби визначаються (п. 63. 10 ПКУ): n порядок обліку платників податків і зборів; n перелік документів, які подаються для взяття на облік платників податків, а також порядок подання таких документів; n форми заяв, свідоцтв та документів з питань реєстрації та обліку платників податків. Інформація про платників податків, отримана для їх обліку вноситься до Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб (далі - Єдиний банк даних юридичних осіб) та складових частин такого банку даних (реєстру платників податків - нерезидентів, реєстру договорів про спільну діяльність, договорів управління майном та угод про розподіл продукції), а також до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (далі ДРФО), складовою якого є Реєстру самозайнятих осіб,

Стосовно кожного платника податків, взятого на облік в органі державної податкової служби згідно з Стосовно кожного платника податків, взятого на облік в органі державної податкової служби згідно з цим Порядком, формується облікова справа. n Податковим номером платника податків є: а) код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України (далі - ЄДРПОУ) для платників податків, які включаються до такого реєстру (юридичні особи та відокремлені підрозділи юридичних осіб резидентів та нерезидентів); б) реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи, крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відповідну відмітку у паспорті (ст. 63. 6 ПК України); в) реєстраційний (обліковий) номер платника податків, який присвоюється органами державної податкової служби, n

1. Фізичні особи n Податковий кодекс України (ст. 63, 65 -70) Про державну податкову 1. Фізичні особи n Податковий кодекс України (ст. 63, 65 -70) Про державну податкову службу в Україні: Закон України n Положення про реєстрацію фізичних осіб у n Всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються в органах державної податкової служби шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному ПКУ (ст. 63. 5). Фізичні особи - підприємці та особи, які мають намір провадити незалежну професійну діяльність, підлягають взяттю на облік як самозайняті особи в органах державної податкової служби згідно з ПКУ.

Винятки: n Облік осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера Винятки: n Облік осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби, ведеться за прізвищем, ім'ям, по батькові і серією та номером діючого паспорта без використання реєстраційного номера облікової картки. У паспортах зазначених осіб органами державної податкової служби робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта (ст. 63 ПКУ). n Фізична особа – платник податків, яка відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, для забезпечення її обліку як платника податків за прізвищем, ім'ям, по батькові і серією та номером паспорта, має особисто подати відповідному органу державної податкової служби повідомлення про таку відмову, пред'явити паспорт та, у разі необхідності, інші документи. Взяття на облік фізичних осіб здійснюється протягом десяти робочих днів від дня подання до органу державної податкової служби Повідомлення.

2. Самозайняті особи: n Взяття на облік фізичних осіб - підприємців в органах державної 2. Самозайняті особи: n Взяття на облік фізичних осіб - підприємців в органах державної податкової служби здійснюється за місцем їх державної реєстрації на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців". (Стаття 65. ПКУ) n Приватні нотаріуси та інші фізичні особи, умовою ведення незалежної професійної діяльності яких згідно із законом є державна реєстрація такої діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання свідоцтва про реєстрацію чи іншого документа (дозволу, сертифіката тощо), що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності, протягом 10 календарних днів після такої реєстрації зобов'язані стати на облік в органі державної податкової служби за місцем свого постійного проживання. Взяття на облік самозайнятої особи здійснюється органом державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня з дня отримання відповідних відомостей від державного реєстратора (для фізичних осіб - підприємців) або прийняття заяви (для осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність).

3. Юридичні особи n n n Взяття на облік за основним місцем обліку юридичних 3. Юридичні особи n n n Взяття на облік за основним місцем обліку юридичних осіб та їх відокремлених підрозділів як платників податків та зборів в органах державної податкової служби здійснюється на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", не пізніше наступного робочого дня з дня отримання зазначених відомостей органами державної податкової служби (64. 1. ПКУ) Взяття на облік платників податків - юридичних осіб та їх відокремлених підрозділів здійснюється після їх державної реєстрації чи включення відомостей про них до відповідних державних реєстрів (ст. 63. 4. ПКУ). Взяття на облік за основним місцем обліку платників податків юридичних осіб та відокремлених підрозділів юридичних осіб, для яких законом установлені особливості їх державної реєстрації та які не включаються до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, здійснюється не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від них відповідної заяви, яку платник податків зобов'язаний подати у десятиденний строк після державної реєстрації (легалізації, акредитації чи засвідчення факту створення іншим способом). (64. 2 ПКУ).

Нормативна база: n Податковий кодекс України n Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних Нормативна база: n Податковий кодекс України n Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців: Закон вiд 15. 05. 2003 № 755 -IV n Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів : Наказ Міністерства фінансів України від 09. 12. 2011 № 1588 ).

2. Загальна та спрощена системи оподаткування Податки, що входять до загальної системи оподаткування: Загальнодержавні 2. Загальна та спрощена системи оподаткування Податки, що входять до загальної системи оподаткування: Загальнодержавні податки і збори: n 9. 1. 1. податок на прибуток підприємств (Розділ ІІІ ПКУ); n 9. 1. 2. податок на доходи фізичних осіб (Розділ ІV ПКУ); n 9. 1. 3. податок на додану вартість (Розділ V ПКУ); n 9. 1. 4. акцизний податок (Розділ VI ПКУ); n 9. 1. 5. збір за першу реєстрацію транспортного засобу (Розділ VIІ ПКУ); n 9. 1. 6. екологічний податок (розділ VIІI ПКУ)); n 9. 1. 7. рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України (розділ ІХ ПКУ); n 9. 1. 8. рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні; (розділ Х ПКУ) n 9. 1. 9. плата за користування надрами; (розділ ХІ ПКУ)9. 1. 10. плата за землю; (розділ ХІІІ ПКУ) n 9. 1. 12. збір за спеціальне використання води; (РОЗДІЛ XVI. )

n n n 9. 1. 13. збір за спеціальне використання лісових ресурсів; (РОЗДІЛ XVII. n n n 9. 1. 13. збір за спеціальне використання лісових ресурсів; (РОЗДІЛ XVII. ) 9. 1. 14. фіксований сільськогосподарський податок; (РОЗДІЛ XIV. Глава 2) 9. 1. 15. збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства; (РОЗДІЛ XX. ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ. Підрозділ 10. Інші перехідні положення. 4. Встановити, що до 1 січня 2015 року справляється збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства відповідно до Закону України "Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства". ) n 9. 1. 16. мито; (9. 2. Відносини, пов'язані з установленням та справлянням мита, регулюються митним законодавством, якщо інше не передбачено цим Кодексом. ) (Закон України "Про Єдиний митний тариф". ) n n 9. 1. 17. збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками; (РОЗДІЛ XIV. Глава 3) 9. 1. 18. збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності. (РОЗДІЛ XIV. Глава 4)

До місцевих податків належать : 10. 1. 1. податок на нерухоме майно, відмінне від До місцевих податків належать : 10. 1. 1. податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; (Стаття 265, діє - з 1 липня 2012 року ) n 10. 1. 2. єдиний податок. n До місцевих зборів належать : 10. 2. 1. збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності; (Стаття 267) n 10. 2. 2. збір за місця для паркування транспортних засобів; (Стаття 266) n 10. 2. 3. туристичний збір. (Стаття 268) n

Засади встановлення місцевих податків і зборів: n Місцеві ради обов'язково установлюють податок на нерухоме Засади встановлення місцевих податків і зборів: n Місцеві ради обов'язково установлюють податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, єдиний податок та збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності (п. 10. 3. ). n Місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору (п. 10. 4. ). n Установлення місцевих податків та зборів, не передбачених цим Кодексом, забороняється. (10. 5. ) n Зарахування місцевих податків та зборів до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України (п. 10. 6. ) n Повноваження Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, сільських, селищних та міських рад щодо податків та зборів (див. - стаття 12 ПКУ).

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що Спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297. 1 статті 297 ПКУ, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності ( ст. 291. 2. ПКУ). n n n Порядок визначення доходів, які оподатковуються єдиним податком, та їх склад: Див. Стаття 292 ПКУ. Доходи фізичної особи - платника єдиного податку, отримані в результаті провадження господарської діяльності та оподатковані згідно з цією главою, невключаються до складу загального річного оподатковуваного фізичної , доходу особи визначеного відповідно до розділу IV цього Кодексу (п. 292. 9 ПКУ). Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої групи є календарний рік. Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку другої четвертої груп є календарний квартал.

Суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності поділяються на такі групи Суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності поділяються на такі групи платників єдиного податку (п. 291. 4. ПКУ): 1) перша група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 150 000 гривень; 2) друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: n не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; n обсяг доходу не перевищує 1 000 гривень. Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб - підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70. 31 КВЕД ДК 009: 2005). Такі фізичні особи - підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для третьої групи;

3) третя група - фізичні особи - підприємці, які протягом календарного року відповідають сукупності 3) третя група - фізичні особи - підприємці, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: n не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 20 осіб; n обсяг доходу не перевищує 3 000 гривень; 4) четверта група - юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: n середньооблікова кількість працівників не перевищує 50 осіб; n обсяг доходу не перевищує 5 000 гривень. 5) п’ята група - фізичні особи - підприємці, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: n не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена; n обсяг доходу не перевищує 20 000 гривень; 6) шоста група - юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 20000000 гривень.

n Не можуть бути платниками єдиного податку: 1. Суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні n Не можуть бути платниками єдиного податку: 1. Суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють (п. 291. 5. 1. ПКУ): 1) діяльність з організації, проведення азартних ігор; (набирає чинності з дня набрання чинності законом, що регулює питання діяльності у сфері грального бізнесу - див. п. 1 розділу II Закону N 4014 -VI від 04. 11. 2011) 2) обмін іноземної валюти; 3) виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів та діяльності фізичних осіб, пов'язаної з роздрібним продажем пива та столових вин); 4) видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення; 5) видобуток, реалізацію корисних копалин; 6) діяльність у сфері фінансового посередництва, крім діяльності у сфері страхування, яка здійснюється страховими агентами, визначеними Законом України "Про страхування", сюрвейєрами, аварійними комісарами та аджастерами, визначеними розділом III цього Кодексу; 7) діяльність з управління підприємствами; 8) діяльність з надання послуг пошти та зв'язку; 9) діяльність з продажу предметів мистецтва та антикваріату, діяльність з організації торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату; 10) діяльність з організації, проведення гастрольних заходів;

2. фізичні особи - підприємці, які здійснюють технічні випробування та дослідження (група 74. 3 2. фізичні особи - підприємці, які здійснюють технічні випробування та дослідження (група 74. 3 КВЕД ДК 009: 2005), діяльність у сфері аудиту; 3. фізичні особи - підприємці, які надають в оренду земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0, 2 гектара, житлові приміщення, загальна площа яких перевищує 100 квадратних метрів, нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 300 квадратних метрів; 4. страхові (перестрахові) брокери, банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії, інші фінансові установи, визначені законом; реєстратори цінних паперів; 5. суб'єкти господарювання, у статутному капіталі яких сукупність часток, що належать юридичним особам, які не є платниками єдиного податку, дорівнює або перевищує 25 відсотків; 6. представництва, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи юридичної особи, яка не є платником єдиного податку; 7. фізичні та юридичні особи - нерезиденти; 8. суб'єкти господарювання, які на день подання заяви про реєстрацію платником єдиного податку мають податковий борг, крім безнадійного податкового боргу, що виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форсмажорних обставин).

Ставки єдиного податку (ст. 293 ПКУ). Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та Ставки єдиного податку (ст. 293 ПКУ). Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць: 1) для першої групи платників єдиного податку - у межах від 1 до 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати; 2) для другої групи платників єдиного податку - у межах від 2 до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати. Відсоткова ставка єдиного податку для третьої і четвертої груп платників єдиного податку встановлюється у розмірі: n 3 відсотки доходу - у разі сплати податку на додану вартість згідно з цим Кодексом; n 5 відсотків доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку. 3) для п’ятої і шостої груп платників єдиного податку: 1) 5 відсотків доходу - у разі сплати податку на додану вартість згідно з цим Кодексом; 2) 7 відсотків доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску Платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року. Нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється органами державної податкової служби на підставі заяви такого платника. Платники єдиного податку третьої і четвертої груп сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал. Сплата єдиного податку здійснюється за місцем податкової адреси. Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої групи є календарний рік. Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку другої - четвертої груп є календарний квартал. Особливості: n У разі здійснення платниками єдиного податку першої і другої груп кількох видів господарської діяльності застосовується максимальний розмір ставки єдиного податку, встановлений для таких видів господарської діяльності. n У разі здійснення платниками єдиного податку першої і другої груп господарської діяльності на територіях більш як однієї сільської, селищної або міської ради застосовується максимальний розмір ставки єдиного податку, встановлений цією статтею для відповідної групи таких платників єдиного податку. n Доходи фізичної особи - платника єдиного податку, отримані в результаті провадження господарської діяльності та оподатковані згідно з цією главою, не включаються до складу загального річного оподатковуваного доходу фізичної особи, визначеного відповідно до розділу IV цього Кодексу (п. 292. 9 ПКУ).

Не є доходом суми податків і зборів, утримані (нараховані) платником єдиного податку під час Не є доходом суми податків і зборів, утримані (нараховані) платником єдиного податку під час здійснення ним функцій податкового агента, а також суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нараховані платником єдиного податку відповідно до закону. (п. 292. 10. ПКУ). До складу доходу, визначеного цією статтею, не включаються (п. 292. 11. ПКУ): n 1) суми податку на додану вартість; n 2) суми коштів, отриманих за внутрішніми розрахунками між структурними підрозділами платника єдиного податку; n 3) суми фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, отриманої та поверненої протягом 12 календарних місяців з дня її отримання, та суми кредитів; n 4) суми коштів цільового призначення, що надійшли від Пенсійного фонду та інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, з бюджетів або державних цільових фондів, у тому числі в межах державних або місцевих програм; n 5) суми коштів (аванс, передоплата), що повертаються покупцю товару (робіт, послуг) платнику єдиного податку та/або повертаються платником єдиного податку покупцю товару (робіт, послуг), якщо таке повернення відбувається внаслідок повернення товару, розірвання договору або за листом-заявою про повернення коштів; n 6) суми коштів, що надійшли як оплата товарів (робіт, послуг), реалізованих у період сплати інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом, вартість яких була включена до доходу юридичної особи при обчисленні податку на прибуток підприємств або загального оподатковуваного доходу фізичної особи - підприємця; n 7) суми податку на додану вартість, що надійшли у вартості товарів (виконаних робіт, наданих послуг), відвантажених (поставлених) у період сплати інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом; n 8) суми коштів та вартість майна, внесені засновниками або учасниками платника єдиного податку до статутного капіталу такого платника; n 9) суми коштів у частині надмірно сплачених податків і зборів, встановлених цим Кодексом, та суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що повертаються платнику єдиного податку з бюджетів або державних цільових фондів; n 10) дивіденди, отримані платником єдиного податку - юридичною особою від інших платників податків, оподатковані в порядку, визначеному цим Кодексом.

Перелік податків і зборів, від яких звільняються платники єдиного збору До набуття чинності Податковим Перелік податків і зборів, від яких звільняються платники єдиного збору До набуття чинності Податковим кодексом Після набуття чинності Податковим кодексом n ПДВ. крім випадку, коли юридична особа n податку на прибуток підприємств; обрала спосіб обкладення доходів єдиним n податку на доходи фізичних осіб у частині податком за ставкою 6 % доходів (об'єкта оподаткування), що отримані в n Податок на прибуток підприємств результаті господарської діяльності фізичної n Плата (податок) за землю особи та оподатковані згідно з цією главою; n Збір за спеціальне використання n податку на додану вартість з операцій з природних ресурсів постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній n Збір на обов'язкове соціальне страхування території України, крім податку на додану n Відрахування та збори на будівництво, вартість, що сплачується фізичними особами реконструкцію, ремонт і утримання та юридичними особами, які обрали ставку автомобільних доріг загального користування єдиного податку, визначену підпунктом 1 України. Комунальний податок пункту 293. 3 статті 293 цього Кодексу; n Податок на промисел n земельного податку, крім земельного податку n Збір на обов'язкове державне пенсійне за земельні ділянки, що не використовуються страхування ними для провадження господарської n Збір на видачу дозволу на розміщення діяльності; об'єктів торгівлі та сфери послуг n збору за провадження деяких видів n Внесок до Фонду України соціального підприємницької діяльності; захисту інвалідів n збору на розвиток виноградарства, n Внесок до Державного фонду сприяння садівництва і хмелярства. зайнятості населення n податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - суб'єктів малого підприємництва); n Плата за патенти

Фіксо ваний сільськогоспо дарський пода ток — ваний дарський ток це інтегрований (консолідований), або Фіксо ваний сільськогоспо дарський пода ток — ваний дарський ток це інтегрований (консолідований), або узагальнений податок, який стягують тільки з виробників товарів, сільськогосподарської продукції. n фіксований сільськогосподарський- податок який справляється з одиниці податок, земельної площі у відсотках її нормативної грошової оцінки та сплата якого замінює сплату окремих податків і зборів (п. 14. 1. 256. ПКУ). n Суть цього податку полягає в тому, що він заміняє 12 інших податків та обов'язкових платежів, які мають сплачуватись виробниками товарної сільськогосподарської продукції. n Перехід сільськогосподарських товаровиробників на сплату фіксованого сільськогосподарського податку спрощує нарахування податкових платежів, а також зменшує рівень податкового навантаження на сільськогосподарські підприємства та фермерські господарства, які виробляють товарну сільськогосподарську продукцію, оскільки розмір фіксованого сільськогосподарського податку значно меншим від суми 12 податків, які він заміняє.

n Платниками податку з урахуванням обмежень, встановлених п. 301. 6 ПКУ, можуть бути сільськогосподарські n Платниками податку з урахуванням обмежень, встановлених п. 301. 6 ПКУ, можуть бути сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництвапопередній податковий (звітний) за рік дорівнює або перевищує 75 відсотків (п. 301. 1 ПКУ). n Об’єктом оподаткування податком для сільськогосподарських товаровиробників є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди (302. 1. ПКУ). n Базою оподаткування податком для сільськогосподарських товаровиробників є нормативна грошова оцінка одного гектара сільськогосподарських(ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних угідь насаджень), проведена за станом на 1 липня 1995 р. , для земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ) нормативна грошова оцінка одного гектара ріллі в АРК або в області, проведена за станом на 1 липня 1995 року (п. 303. 1. ПКУ). n Базовим податковим (звітним) періодом для податку є календарний рік.

Розмір ставок фіксованого сільськогосподарського податку з одного гектара сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду Розмір ставок фіксованого сільськогосподарського податку з одного гектара сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду для сільськогосподарських товаровиробників залежить від категорії (типу) земель, їх розташування та становить (у відсотках бази оподаткування) (п. 304. 1 ПКУ). а) для ріллі, сіножатей і пасовищ (крім ріллі, сіножатей і пасовищ, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях, а також ріллі, сіножатей і пасовищ, що перебувають у власності сільськогосподарських товаровиробників, які спеціалізуються на виробництві (вирощуванні) та переробці продукції рослинництва на закритому ґрунті, або надані їм у користування, у тому числі на умовах оренди) 0, 15; б) для ріллі, сіножатей і пасовищ, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях, 0, 09; в) для багаторічних насаджень (крім багаторічних насаджень, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях) 0, 09; г) для багаторічних насаджень, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях, 0, 03; ґ) для земель водного фонду 0, 45; д) для ріллі, сіножатей і пасовищ, що перебувають у власності сільськогосподарських товаровиробників, які спеціалізуються на виробництві (вирощуванні) та переробці продукції рослинництва на закритому ґрунті , або надані їм у користування, у тому числі на умовах оренди, 1, 0. n

Сільськогосподарські товаровиробники самостійно обчислюють суму податку щороку за станом на 1 січня і до Сільськогосподарські товаровиробники самостійно обчислюють суму податку щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу (п. 306. 1. ПКУ). n Сплата податку проводиться щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця, у розмірі третини суми податку, визначеної на кожний квартал від річної суми податку, у таких розмірах (п. 306. 2. ПКУ): а) у I кварталі 10 відсотків; б) у II кварталі 10 відсотків; в) у III кварталі 50 відсотків; г) у IV кварталі 30 відсотків. n

Платники фіксованого сільськогосподарського податку не є платниками таких податків і зборів (п. 307. 1. Платники фіксованого сільськогосподарського податку не є платниками таких податків і зборів (п. 307. 1. ПКУ): а) податку на прибуток підприємств; б) земельного податку (крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення сільськогосподарського товаровиробництва); в) збору за спеціальне використання води; г) збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності (у частині провадження торговельної діяльності). n Податки і збори, не зазначені у пункті 307. 1 ПКУ, сплачуються платником податку в порядку і розмірах, установлених цим Кодексом, а єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в порядку, визначеному Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" (п. 307. 2 ПКУ).

Не може бути зареєстрований як платник фіксованого сільськогосподарського податку (п. 301. 6. ПКУ) : Не може бути зареєстрований як платник фіксованого сільськогосподарського податку (п. 301. 6. ПКУ) : n суб’єкт господарювання, у якого понад 50 відсотків доходу, отриманого від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, становить дохід від реалізації декоративних рослин, диких тварин і птахів, хутряних виробів і хутра; n суб’єкт господарювання, що провадить діяльність з виробництва та/або реалізації підакцизних товарів, крім виноматеріалів виноградних (коди згідно з УКТ ЗЕД 2204 29 2204 30), вироблених на підприємствах первинного виноробства для підприємств вторинного виноробства, які використовують такі виноматеріали для виробництва готової продукції; n суб’єкт господарювання, який на день подання документів для набуття статусу платника податку має податковий борг (недоїмку), за винятком безнадійного податкового боргу (недоїмки), який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

3. Класифікація податків і зборів, що входять до числа загальних: n n 1) залежно 3. Класифікація податків і зборів, що входять до числа загальних: n n 1) залежно від компетенції органу, який вводить дію податку на визначеній території: загальнодержавні (встановлюються Верховною Радою України, вводяться законами); місцеві (перелік яких встановлює Верховною Рада України, вводяться дію нормативно-правовими актами представницьких органів місцевого самоврядування та діють на території відповідних територіальних утворень). 2) залежно від форми обкладення: непрямі ( ПДВ, акциз) – сплачуються в процесі витрачання матеріальних благ, визначаються обсягом споживання, включаються у вигляді надбавки до ціни реалізації товару і сплачуються споживачами. Є фактичний платник (споживач) і юридичний платник (сплачує цей податок, відповідає за правильність його обчислення на вчасність сплати); прямі – сплачуються в процесі набуття і акумулювання матеріальних благ, визначаються розміром об’єкта обкладення, включаються до ціни товару і сплачуються виробником чи власником. Є лише юридичний платник податку (це решта податків і зборів): n особисті – сплачуються за рахунок і в залежності від одержаного платником доходу (прибутку) і враховують платоспроможність платника; n реальні – сплачуються з майна, в основі яких лежить не реальний, а передбачуваний дохід.

3) залежно від платника податків: n n n з фізичних осіб (податок з доходів 3) залежно від платника податків: n n n з фізичних осіб (податок з доходів фізичних осіб, податок на промисел); з юридичних осіб (податок на прибуток підприємств, комунальний податок); змішані податки та збори (ПДВ, акциз, податок з власників транспортних засобів) 4) за ціллю їх сплати та характеру використання залучених коштів: n n податки загального призначення — знеособлені і надходять до єдиної каси держави, що й визначає подальший порядок їх ви користання, як правило, на загальнодержавні заходи (ПДВ, податок з доходів фізичних осіб, податок на прибуток підприємств) Цільові (спеціальні) податки — використовуються для строго визначених функцій, зараховуються до цільових фондів. Наприклад, кошти державного соціального страхування практично в усіх державах вико ристовуються тільки на соціальне забезпечення (пенсії) та соціальне страхування (допомогу)

5) За способом зарахування податків до публічних фондів: n n закріплені (надходять до визначеного 5) За способом зарахування податків до публічних фондів: n n закріплені (надходять до визначеного фонду; регулюючі (пропорційні, різнорівневі) надходять одночасно до бюджетів різних рівнів 6) залежно від періодичності сплати: n n Разові – податки, які справляють один раз протягом визначеного часу (найчастіше – податкового періоду) при здійсненні певних дій (податок з власників транспортних засобів; податок з майна, , що переходить у порядку спадкування чи дарування). Переважно цей різновид податків має характер зборів; Систематичні (регулярні) – податки, які справляють регулярно, через певні проміжки часу й протягом усього періоду володіння чи діяльності латника (щомісячно, поквартально). 7) Залежно від обліку податкового платежу n n n податки, що фінансуються споживачем (акциз, ПДВ); податки, що включаться до собівартості (земельний податок, податок з власників транспортних засобів); податки, що фінансуються за рахунок балансового прибутку, тобто прибутку до сплати податку (податок з реклами)

Акцизний податок непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як Акцизний податок непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції). РОЗДІЛ VІ. АКЦИЗНИЙ ПОДАТОК Об’єктами оподаткування є операції з (п. 213. 1. ПКУ): n реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції); n реалізації (передачі) підакцизних товарів (продукції) з метою власного споживання, промислової переробки, здійснення внесків до статутного капіталу, а також своїм працівникам; n ввезення підакцизних товарів (продукції) на митну територію України; n реалізації конфіскованих підакцизних товарів (продукції), визнаних безхазяйними, підакцизних товарів (продукції), за якими не звернувся власник до кінця строку зберігання, та підакцизних товарів (продукції), що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходять у власність держави; n реалізації або передачі у володіння, користування чи розпорядження підакцизних товарів (продукції), що були ввезені на митну територію України із звільненням від оподаткування до закінчення строку, визначеного законодавством, відповідно до пункту 213. 3 статті 213 цього Кодексу; n обсяги та вартість втрачених підакцизних товарів (продукції), що перевищують встановлені норми втрат з урахуванням пункту 214. 6 статті 214 цього Кодексу.

n n n n n Платниками акцизного податку є (п. 212. 1 ПКУ): Особа, n n n n n Платниками акцизного податку є (п. 212. 1 ПКУ): Особа, яка виробляє підакцизні товари (продукцію) на митній території України, у тому числі з давальницької сировини. Особа суб’єкт господарювання, яка ввозить підакцизні товари (продукцію) на митну територію України. Фізична особа резидент або нерезидент, яка ввозить підакцизні товари (продукцію) на митну територію України в обсягах, що підлягають оподаткуванню, відповідно до митного законодавства. Особа, яка реалізує конфісковані підакцизні товари (продукцію), визнані безхазяйними, підакцизні товари (продукцію), за якими не звернувся власник до кінця строку зберігання, та підакцизні товари (продукцію), що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходять у власність держави, якщо ці товари (продукція) підлягають реалізації (продажу) в установленому законодавством порядку. Особа, яка реалізує або передає у володіння, користування чи розпорядження підакцизні товари (продукцію), що були ввезені на митну територію України із звільненням від оподаткування до закінчення строку, визначеного законом відповідно до пункту 213. 3 статті 213 цього Кодексу. Особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, що передбачають звільнення від оподаткування, у разі порушення таких вимог. Особа, на яку покладається виконання умов щодо цільового використання підакцизних товарів (продукції), на які встановлено ставку податку 0 гривень за 1 літр 100 відсоткового спирту, 0 євро за 1000 кг нафтопродуктів у разі порушення таких умов. Особа, на яку при здійсненні операцій з підакцизними товарами (продукцією), які не підлягають оподаткуванню або звільняються від оподаткування, покладається виконання умов щодо цільового використання підакцизних товарів (продукції) в разі порушення таких умов.

База оподаткування акцизним податком У разі обчислення податку із застосуванням адвалорних ставок базою оподаткування База оподаткування акцизним податком У разі обчислення податку із застосуванням адвалорних ставок базою оподаткування є: n вартість реалізованого товару (продукції), виробленого на митній території України, за встановленими виробником максимальними роздрібними цінами без податку на додану вартість та з урахуванням акцизного податку; n вартість товарів (продукції), що ввозяться на митну територію України, за встановленими імпортером максимальними роздрібними цінами на товари (продукцію), які він імпортує, без податку на додану вартість та з урахуванням акцизного податку.

До підакцизних товарів належать (п. 215. 1 ПКУ): n спирт етиловий та інші спиртові До підакцизних товарів належать (п. 215. 1 ПКУ): n спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво; n тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; n нафтопродукти, скраплений газ; n автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли. Ставки податку та перелік товарів, з яких справляється податок: n 1. ставки податку встановлюються цією статтею і є єдиними на всій території України; 2) ставки податку встановлюються відповідно до визначень розділу І цього Кодексу: n адвалорні, n специфічні, n адвалорні та специфічні одночасно; 3) ставки акцизного податку на бензин моторний за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2710 11 51 00, 2710 11 59 00, що містить тетраетилсвинець, збільшуються в 1, 5 раза. Особливості застосування ставок акцизного податку та екологічного податку на перехідний період встановлені в Підрозділі 5 Розділу ХХ ПКУ “Прикінцеві положення”.

РОЗДІЛ V. ПОДАТОК НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ n Платники податку (Стаття 180 ПДВ). n 180. РОЗДІЛ V. ПОДАТОК НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ n Платники податку (Стаття 180 ПДВ). n 180. 1. Для цілей оподаткування платником податку є: n 1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; n 2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку; n 3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також: n особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством; n особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено. n Норми цього пункту не застосовуються до операцій з ввезення на митну територію України фізичними особами (громадянами) чи суб’єктами підприємницької діяльності, які не є платниками податку, культурних цінностей, зазначених у пункті 197. 7 статті 197 цього Кодексу;

n 4) особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без n 4) особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без утворення юридичної особи; n 5) особа управитель майна, яка веде окремий податковий облік з податку на додану вартість щодо господарських операцій, пов’язаних з використанням майна, що отримане в управління за договорами управління майном. n 6) особа, що проводить операції з постачання конфіскованого майна, знахідок, скарбів, майна, визнаного безхазяйним, майна, за яким не звернувся власник до кінця строку зберігання, та майна, що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходить у власність держави (у тому числі майна, визначеного у статті 172 Митного кодексу України), незалежно від того, чи досягає вона загальної суми операцій із постачання товарів/послуг, визначеної пунктом 181. 1 статті 181 цього Кодексу, а також незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством; n 7) особа, що уповноважена вносити податок з об’єктів оподаткування, що виникають внаслідок поставки послуг підприємствами залізничного транспорту з їх основної діяльності, що перебувають у підпорядкуванні платника податку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з: n а) постачання товарів, місце постачання Об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з: n а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об’єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об’єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; n б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; n в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі імпорт); n г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі експорт); n ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 37 Митного кодексу України; n д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; n е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

n n n Розміри ставок податку (Стаття 193 ПКУ) Ставки податку встановлюються від бази n n n Розміри ставок податку (Стаття 193 ПКУ) Ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах: а) 17 відсотків; б) 0 відсотків. Операції, що підлягають оподаткуванню за основною ставкою (ст. 194 ПКУ). n Операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об’єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті "а" пункту 193. 1 статті 193 цього Кодексу, яка є основною. n Податок становить 17 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг. Операції із ввезення на митну територію України товарів у митному режимі імпорту оподатковуються податком за ставкою, визначеною підпунктом 194. 1. 1 ПКУ (крім операцій, що визначені в п. 206. 2 ПКУ. ) Підрозділ 2 Роздіду ХХ ПКУ “Прикінцеві положення” визначає особливості справляння податку на додану вартість: Встановити, що за податковими зобов'язаннями з ПДВ, що виникли: з 1 січня 2011 року до 31 грудня 2013 року включно ставка податку становить 20 відсотків; з 1 січня 2014 року - 17 відсотків.

Митно-тарифне регулювання Класифікація платежів, які стягуються митницею. А) митні: n Мито (Закон “Про митний Митно-тарифне регулювання Класифікація платежів, які стягуються митницею. А) митні: n Мито (Закон “Про митний тариф” № 2371 та Глава 42 МКУ) n єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України (Закон № 1212) n митні збори митне оформлення; збори за перебування під митним контролем тощо; за плата за митні послуги n Б) платежі, які не передбачені Митним кодексом: n акциз, n ПДВ n екологічний податок Платежі за призначенням діляться: n бюджетні (мито, акциз, ПДВ); n платежі, які надходять на розвиток митної системи (плата за митні послуги). n Митні доходи - це всі грошові надходження, які утворені в результаті справляння або стягнення митних платежів, від реалізації конфіскованих предметів контрабанди, кошти, від справляння штрафів, пені. Митні платежі класифікуються: n n платежі, як формують торгівельний обіг; платежі які формують неторгівельний. обіг Дивись: n Наказ Державної митної слуби України «Про затвердження Порядку справляння митних платежів при ввезенні на митну територію України товарів громадянами» від 22. 05. 2012 № 581

Обкладення митом товарів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України, здійснюється відповідно Обкладення митом товарів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України, здійснюється відповідно до Глав 41 -46 Митного кодексу України від 13. 03. 2012 № 4495 -VI, де встановлено: n порядок застосування і формування єдиного митного тарифу, n права та обов’язки Митно-тарифної ради, n визначає перелік і механізм нарахування мита, яке застосовується до товарів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України, а також визначає процедуру застосування особливих видів мита. Єдиний митнийтариф. України це систематизований звід - ставок мита, яким обкладаються товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі цієї території.

n Митний тариф за своїм економічним складом та характером дії належить до вартісних ринкових n Митний тариф за своїм економічним складом та характером дії належить до вартісних ринкових регуляторів зовнішньоторговельного обороту. n Мито, що стягується митницею, являє собою податок на товари та інші предмети, які переміщуються через митний кордон України Структура єдиного митного тарифу: n код товарів по гармонізованій системі; n опис товарів за гармонізованою системою; n одиниці виміру. Ставки єдиного митного тарифу діють на всій території України і застосовуються до всіх суб’єктів підприємницької діяльності та фізичних осіб. Єдиний митний тариф України за розміром ставок ввізного мита має три колонки ставок: n преференційні ставки включаючи звільнення від сплати мита, застосовуються до , товарів та інших предметів, що походять з країн, які входять разом з Україною до митних союзів або утворюють з нею спеціальні митні зони, і при встановленні будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами з участю України; n пільгові ставкизастосовуються до товарів та інших предметів, що походять з країн або економічних союзів, які користуються в Україні режимом найбільшого сприяння; n повнізагальніставки застосовуються до решти товарів та інших предметів. ( )

n Згідно зі статтею 7 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» для товарів, які імпортуються n Згідно зі статтею 7 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» для товарів, які імпортуються з держав-членів СОТ запроваджено режим найбільшого сприяння, який стосується мит, митних зборів, методів стягнення таких мита і зборів, правил і формальностей у зв’язку з імпортом. Це передбачає, що будь-яка перевага, сприяння, привілей чи імунітет, які надаються стосовно будь-якого товару, що походить з будь-якої держави, повинні негайно і безумовно надаватися аналогічному товару, який походить з території держав-членів СОТ або держав, з якими укладено двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння. Дивись також: Наказ Державної митної служби України «Про затвердження Порядку подання документів, які підтверджують право суб'єктів підприємницької діяльності на користування встановленими законодавством податковими пільгами під час митного оформлення товарів, що ввозяться на митну територію України або вивозяться з митної території України» 22. 06. 2006 N 514 n n Перелік країн з якими укладено угоди про вільну торгівлю та країни, з якими укладено торговельно-економічні угоди з наданням режиму найбільшого сприяння або національного режиму, зокрема, наведено у: Додатку до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів з питань обкладення ввізним митом товарів та інших предметів, що ввозяться на митну територію України" від 3 квітня 1997 року N 170/97 -ВР

Мито - це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується Мито - це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. В Україні застосовуються такі види мита : n 1) ввізне мито; n 2) вивізне мито; n 3) сезонне мито; n 4) особливі види мита: спеціальне, антидемпінгове, компенсаційне. Забороняється застосовувати інші види мита, крім тих, що встановлені Митним кодексом України. Особливості оподаткування митними платежами товарів, поміщених у відповідний митний режим, визначені у статті 286 та розділі V цього Кодексу, а також у розділах V і VI Податкового кодексу України.

Види і ставки мита, порядок їх встановлювання n В Україні застосовуються такі види мита. Види і ставки мита, порядок їх встановлювання n В Україні застосовуються такі види мита. За способом нарахування мита поділяють на(ст. 7 ЗУ): n адвалерне нараховується у відсотках до митної варто стітоварів та інших — предметів, що обкладаються митом; n специфічне нараховується у встановленому грошово мурозмірі на одиницю — товарів та інших предметів, що об кладаютьсямитом; n комбіноване поєднує обидва вищезазначені види ми тногообкладення. — Крім того, на деякі товари може бути встановлено сезонні. мита n По об’єкту оподаткування: n А) імпортне ; n Б) експортне ; Починаючи з другого півріччя 1995 року, в Україні поряд з адвалерними ставками імпортного мита застосовуються специфічні і комбіновані ставки. n Застосування таких ставок ввізного мита унеможливлює зниження митної вартості товарів і, відповідно, не дозволяє суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності ухилятися від сплати обов’язкових митних платежів шляхом використання такого інструмента, як ціна товару. n Особливі види мита можуть встановлюватися незалежно від інших видів мита як захисні заходи щодо вітчизняних виробників. Види мита представлено на схемі.

Ввізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх ввезенні на митну територію Ввізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх ввезенні на митну територію України. Ввізне мито є диференційованим: n до товарів та інших предметів, що походять з держав, які входять разом з Україною до митних союзів або утворюють з нею спеціальні митні зони, і в разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами за участю України, n застосовуються преференційні ставкиввізного , передбачені Єдиним митним тарифом мита України; n n застосовуються пільгові ставки ввізного мита, передбачені Єдиним митним тарифом України; n n n n до товарів та інших предметів, що походять з країн або економічних союзів, які користуються в Україні режимом найбільшого сприяння, котрий означає, що іноземні суб'єкти господарської діяльності цих країн або союзів мають пільги щодо мит, за винятком випадків, коли зазначені мита та пільги щодо них встановлюються в рамках спеціального преференційного митного режиму, до товарів, що походять з України, застосовуються пільгові ставки ввізного , визначені Митним тарифом України; мита до решти товарів та інших предметів застосовуються повнізагальніставкиввізного , передбачені Єдиним митним тарифом ( ) мита України. Основою нарахування ввізного мита є: - при застосуванні адвалерної ставки ввізного мита - митна вартість товарів, визначена відповідно до вимог МКУ - при застосуванні специфічної ставки ввізного мита - кількісні показники товарів відповідно до одиниць виміру товарів або кількісні характеристики товарів.

Особливі мита застосовуються з метою захисту економічних інтересів України, види українських виробників та у Особливі мита застосовуються з метою захисту економічних інтересів України, види українських виробників та у випадках, передбачених законами України, у разі ввезення на митну територію України і вивезення за межі цієї території товарів незалежно від інших видів мита: 1) спеціальне мито (ст. 12): n як засіб захистуукраїнських виробників ; n як засіб захисту національного товаровиробника у разі, коли товари ввозяться на митну територію України в обсягах та (або) за таких умов, що заподіюють значну шкоду або створюють загрозу заподіяння значної шкоди національному товаровиробнику; n як запобіжний засібщодо учасників зовнішньоекономічної діяльності, які порушують національні інтереси у сфері зовнішньоекономічної діяльності; n як заходи у відповідь дискримінаційні( або недружні інших держав, митних на та ) дії союзів та економічних угруповань, які обмежують здійснення законних прав та інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та (або) ущемляють інтереси України. антидемпінгове мито; 2) антидемпінгове мито, застосовується (ст. 13): n відповідно до Закону України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту" у разіввезення митну територію. Українитоварів які є на , об'єктом демпінгу заподіює шкоду національному товаровиробнику; , яке n n n у разівивезеннямежімитноїтериторіїУкраїни за товарів за ціною істотно нижчою , за ціни іншихекспортерів подібних або безпосередньо конкуруючих товарів на момент цього вивезення, якщо таке вивезення заподіює шкоду. Демпінг продаж товарів на ринках інших країн по цінам, нижчим рівня номального для цих країн. Таку політику застосовують, щоб завоювати ринки збуту, витіснити потенційних конкурентів. Демпінг- ввезення на митну територію України товару за цінами, нижчими від порівнянної ціни на подібний товар у країні експорту, що заподіює шкоду національному товаровиробнику подібного товару (Закон України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового импорту» )

Митні збори: 1) ЗАКОН УКРАЇНИ “Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через Митні збори: 1) ЗАКОН УКРАЇНИ “Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через n державний кордон України” 4 листопада 1999 року № 1212 Єдиний встановлюється транспортних збір щодо засобів вітчизняних іноземних та власників , визначених у статті 5 цього Закону, перетинають які державний кордон Україниі справляється здійснення , за у пунктах пропуску через державний кордон України відповідно законодавства до України митногопритранзиті вантажіві транспортних засобів , санітарного , ветеринарного, фітосанітарного , радіологічного екологічного та контролю вантажіві транспортних засобі запроїзд в, транспортних засобів автомобільними дорогами України за проїзд та автомобільних транспортних засобів з перевищенням встановлених розмірів загальної , осьових маси навантажень ( або та ) габаритних параметрів 2) за послуги (за договором): n 1) МКУ Стаття 32. Надання текстів нормативно-правових актів та консультува з питань митної справи n Постанова КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ від 25 грудня 2002 р. N 1952 Прозатвердження переліку платних послуг що , можутьнадаватися митнимиорганами

2) МКУ ст. 71: n n n „За митне оформлення товарів і транспортних засобів 2) МКУ ст. 71: n n n „За митне оформлення товарів і транспортних засобів місцем розташування поза митних органів поза робочим або часом, встановленим для митних органів , митними органамиіз заінтересованих справляється осіб плата в порядку тарозмірах у , установлених Кабінетом. Міністрів. України. Розмір. такої плати неможе перевищувати вартості фактичнихвитрат митних органів вчинення на зазначених ”. дій П О С Т А Н О В А КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ від 18 січня 2003 р. N 93 Просправляння плати замитне оформлення товаріві транспортних засобів місцем поза розташування митних органів поза або робочим часом, установленим митних органів для 3) П О С Т А Н О В А КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ від 11 червня 2008 р. N 533 Про запровадження плати за зберігання товарів і транспортних засобів на складах митних органів n Н А К А З ДЕРЖАВНА МИТНА СЛУЖБА УКРАЇНИ 29. 07. 2008 N 821 Про затвердження Порядку справляння плати за зберігання товарів і транспортних засобів на складах митних органів та внесення змін до деяких наказів Державної митної служби України 4) МКУ Стаття 163. Охорона і супроводження товарів митними органами „За охорону і супроводження товарів митними органами справляється відповідна плата в розмірі, що не перевищує фактичних затрат митних органів”.

Дякую за увагу! Дякую за увагу!