Лекція Гасіння пожеж на станціях метрополітену План

Лекція: “Гасіння пожеж на станціях метрополітену”.

План лекції: 1. Необхідність вивчення матеріалу. 2. Оперативно-тактична характеристика об'єкту. 3. Можлива обстановка пожеж на станціях метрополітену. 4. Організація гасіння пожеж на станціях метрополітену.

Комплекс станційних приміщень: • станційні тунелі, приміщення та платформи; • нахилені тунелі з ескалаторами та машинними зали; • підземні і наземні вестибулі, входи, з`єднувальні і перехідні коридори; • тягово-знижувальні підстанції; • вентиляційні кіоски, шахти, тунелі і камери; • санітарні вузли і дренажні перекачки; • поворотні пристрої, тупіки для пунктів лінійного огляду.

Загальний устрій споруди метрополітену 1 - перегінний тунель; 2 - кіоск вентиляційної шахти; 3 - розподільча зала; 5 - підфундаментний відсік ескалаторного тунелю; 6 - пасажирський відсік ескалаторного тунелю; 7 - вестибуль; 8 - машинна зала ескалатора; 9 - 16 - приміщення електропідстанції: 9 - акумуляторна; 10 - службові приміщення; 11 - вентиляційна камера; 12 - приміщення трансформаторів; 13 - приміщення випрямлячів; 14 - кабельний підвал; 15 - розподільчі пристрої 10 к. В і 825 В; 16 - кабельний ходок; 17 - натяжна камера ескалаторів; 18 - підплатформні службові приміщення; 19 - службові приміщення на рівні платформи і вище; 20 - камера з вентиляційними агрегатами; 21 вентиляційний тунель; 22 - ствол вентиляційної шахти станції.

Класифікація станцій: • положення станцій на генеральній схемі ліній метрополітену та їх експлуатаційні особливості; • висоті розташування відповідно до поверхні землі (глибина закладення); • розташування і кількість пасажирських платформ (одно, двох або трьох платформні).

За розміщенням станцій на генеральній схемі ліній метрополітену та їх експлуатаційними особливостями розрізняють: • проміжні (призначені для посадки та висадки пасажирів); • пересадочні (розміщують в місцях перетинання чи торкання окремих ліній метрополітену. Вони призначені для переходу пасажирів з однієї лінії на іншу або залізничну станцію); • кінцеві (розміщують на кінцевих пунктах окремих ліній, на яких відбувається зміна рухомого складу).

Висота розташування станцій (глибина від поверхні до головки рейки колії) Станції метрополітену Наземні Підземні Мілкого закладання від 6 до 12 м Глибокого закладення від 12 до 100 м

Пожежне навантаження рухомого складу та споруд метрополітену: Горюча електроізоляція. Мастило систем змащування. Оздоблювальні матеріали. Тимчасове пожежне навантаження (особисті речі, майно та ін. ) Для залів та платформ - до 10 кг/м 2; Для вагонів - 40 -60 кг/м 2; Для тунелів – 15 -20 кг/м 2; Для адміністративних та службових приміщень – 40 -50 кг/м 2 та до 250 кг/м 2 в складських приміщеннях.

Ескалаторні комплекси містять у собі: • машинний зал (пожежне навантаження 20 кг/м 2), включаючи приміщення ГСМ (пожежне навантаження 100 кг/м 2); • похилий тунель (під кутом 30°), (пож. навантаження від 61– 74 кг/м 2 для ескалаторів випуску до 1978 р. до 94 кг/м 2); • натяжну камеру (пожежне навантаження 20 кг/м 2). • Крім того, машинні зали характеризуються високою насиченістю електроустаткування і кабельних мереж напругою до 380 В. У системі змащення приводів ескалаторів обертається до 200 кг мастила. • Ескалаторні тунелі мають довжину від 20 до 140 метрів. При глибині закладення станцій більш 70 метрів влаштовується проміжний вестибуль.

Пожежі в підземних спорудах характеризуються: • високою температурою (при пожежі в рухомому складі знаходиться в тунелі у осередку горіння до 1000°С , на відстані 25 метрів від вогнища близько 450°С ); • швидким поширенням вогню по оздобленню вагона (від 0, 7 до 8, 2 м/хв. ), ескалаторного тунелю, а також по комунікаціях тунелю (шпали, короб контактної рейки і кабельне господарство з дуже розгалуженою поверхнею); • великим пожежним навантаженням у перерахуванні на деревину (Р=50÷ 53 кг/м 2 для вагонів рухомого складу; Р=10÷ 50 кг/м 2 у службово-побутових приміщеннях; Р=20÷ 100 кг/м 2 в ескалаторному комплексі; до 20 кг/м 2 у тунельних і притунельних спорудах (при відсутності рухливого складу); до 60 кг/м 2 у приміщеннях електропідстанцій);

• швидким поширенням диму, як по вагонах, так і по перегоні аж до станції, ескалаторного тунелю і вестибуля станції (швидкість поширення диму від 0, 5 до 3 м/с); • великою кількістю пасажирів, що знаходяться в потязі (порядку 1500 – 2000 чоловік); • високої токсичності продуктів горіння (у великій кількості при горінні вагона рухливого складу виділяються такі речовини, як хлорорганічні з'єднання, хлористий водень, ціаністий водень, пари изоцианітів, аміак, метиламін, окис і двоокис вуглецю, а так само фосген, що утвориться при температурах понад 900°С); • можливістю збереження залишкової напруги після зняття напруги з контактної рейки (напруга в акумуляторній батареї – 65 В, на контактній рейці – 825 В).

Допуск особового складу пожежнорятувальних підрозділів в шляхові тунелі або об'єкти метрополітену з електроустаткуванням високої напруги надається відповідальним черговим або начальником об'єкта з обов'язковою видачею письмового дозволу (допуску). У залежності від обстановки на пожежі допуск може видаватися: - для проведення робіт тільки по рятуванню; - для проведення робіт з гасіння, і рятуванню.

При проведенні розвідки встановлюються: - межі зони задимлення, місця розташування потягів, ступінь загрози людям, шляхи і способи евакуації та рятування; - напрямки і способи видалення диму, способи зниження температури, можливі напрямки поширення пожежі; - можливість використання внутрішнього протипожежного водопроводу; - можливість втрати несучої здатності конструктивних елементів і їхнє обвалення; - наявність у зоні пожежі електроустановок і кабельних мереж; - можливість використання спеціальних пристроїв метрополітену для запобігання поширення вогню і продуктів горіння.

Організація евакуації людей і проведення рятувальних робіт - Визначити ОД для ведення робіт з рятування, створити і направити в підземні споруди ланки ГДЗС як з боку аварійної, так і суміжних (сусідніх) станцій; - Організувати освітлення на шляхах евакуації і рятування, а також оповіщення за допомогою гучномовних засобів; - Організувати на місці пожежі медичну допомогу і призначити відповідального за дотримання мір безпеки. Можливі аварійні ситуації: 1. Пожежа в середньому вагоні рухомого складу; 2. Пожежа в головному вагоні; 3. Пожежа в хвостовому вагоні.

В усіх випадках, коли потяг метро не втратив здатності руху, він повинний бути виведений на найближчу станцію!!!

При пожежі в середньому вагоні необхідно: 1. Організувати евакуації в два напрямки; 2. Створити нульовий режим вентиляції; 3. Максимально збільшити швидкість евакуації; 4. Направити людей через збійки в сусідній (менш задимлений) тунель і потім - убік найближчої станції.

При пожежі в головному вагоні: 1. 2. Організувати евакуації від осередку пожежі з переходом в паралельний тунель; Організувати подавання повітря на зустріч прямуванню людей; До ближньої станції

При пожежі в хвостовому вагоні 1. 2. 3. 4. Визначається можливість переходу в сусідній тунель Визначається можливість переходу убік ближньої станцій. Організується евакуації згідно прийнятого напрямку; Створюється нульовий режим вентиляції.

Організація евакуації зі станції: • При пожежі рухомого складу в залі станції евакуація здійснюється: 1. Через сходові сходи (ескалатор), що виходять на поверхню; 2. Через пересадочні коридори (ескалатори), що виходять на суміжну станцію пересадного вузла і далі на поверхню; 3. Потягами по сусідньому шляху станції, вільному від аварійного рухомого складу; 4. По тунелю, вільному від рухомого складу, убік найближчої станції 5. При відсутності можливості використання зазначених вище евакуаційних шляхів.

Схема організації евакуації при пожежі рухомого складу на станції: Станція пересаджування • • • 1 Напрямок евакуації людей з потягу (6 - аварійний потяг) 3 Напрямок руху потягів; 4 Напрямок евакуації по сусідньому тунелю; 5 Евакуація через станції пересадки; 7 Напрямок евакуації по тунелю; 8 Напрямок евакуації людей на поверхню.

Вирішальний напрямок оперативних дій по гасінню пожежі після евакуації людей варто вибирати, виходячи з наступних принципів: • з боку свіжого вентиляційного струменя; • з боку, протилежної вогнищу горіння на рухливому складі (при пожежах головного і хвостового вагонів); • з боку рівнобіжного тунелю через збійки (при їхній наявності); • з боку станції при пожежі потяга поблизу станції.

Організація ланок ГДЗС: • Ланки ГДЗС, що направляються в задимлені об'єкти великої довжини (тунелі, станції з підземними вестибулями), повинні складатися не менш чим з 5 чоловік, очолюваних особою середнього або старшого начальницького складу. • Підрозділи, що працюють на цих об'єктах і виконуючу одну задачу повинні складатися не менш чим із двох ланок ГДЗС. • Для проведення розвідки та гасіння пожежі в підземних спорудах метрополітену використовувати ізолюючі протигази з терміном захисної дії не менше 3 -ох годин.

Особливості проведення оперативного розгортання: • - • • Оперативне розгортання проводиться в першу чергу від протипожежного водопроводу тунелю і пересувної пожежної техніки. При прокладці рукавних ліній необхідно: магістральні лінії в ескалаторному тунелі прокладатися по балюстраді або ступіням ескалатора, а через 3 -4 рукава закріплюватися рукавними затримками до поручня, для чого останній знімається з направляючої; прокладати рукавної лінії з боку вестибуля. В усіх випадках обов'язкова прокладка резервних магістральних ліній. Розгалуження в магістральній лінії встановлюється при вході на ескалатор і в зоні нижньої подібної площадки; при довжині ескалатора більш 100 м додатково встановлюється розгалуження в його середній частині;

• при оперативному розгортанні в підземні споруди глибокого закладення варто використовувати рукава підвищеної міцності, а також мати резервні рукави, що розміщаються в зоні нижньої площадки ескалатора; • кріплення магістральної лінії при її прокладці по стволу вентшахти здійснюється рукавними затримками (по однієї на кожен рукав) до металоконструкцій ствола; • при оперативному розгортанні для гасіння в підплатформених приміщеннях магістральна лінія прокладається на всю довжину станції з установкою розгалуження в її кінці: робоча лінія прокладається в підплатформний коридор або від розгалуження наприкінці лінії, або від розгалуження, встановленого на нижній площадці ескалатора (у залежності від місця пожежі); • при пожежі в пристанційних спорудженнях магістральна лінія прокладається безпосередньо до цих приміщень з установкою розгалуження перед входом;

• при оперативному розгортанні для гасіння рухливого складу на станції 2 -3 розгалуження встановлюються "ялинкою" по довжині магістральної лінії уздовж потяга; • при оперативному розгортанні в тунелях рукавна лінія прокладається між банкеткою і найближчою до неї ходовою рейкою. Доцільно використовувати сусідній, менш задимлений тунель з наступним переходом в аварійний через збійку; • при гасінні потяга в тунелі розгалуження встановлюється перед головним вагоном, число рукавів кожної робочої лінії повинне бути рівним числу вагонів потяга; • магістральна лінія в місцях перетинання залізничних колій прокладається під рейками в протиугінних приямках.

Література: 1. СДу. НС Р-ІІІ п. 9. 2. 1. -9. 2. 10. 2. Пожежна тактика, 1998 р. 534 -544. 3. Підготовка до виїзного заняття: ”Гасіння пожеж в підземних метрополітену”. спорудах

Теми доповідей на семінарському занятті: 1. Способи та засоби проведення рятувальних робіт під час пожежі на рухомому складі метрополітену. 2. Організація управління підрозділами та взаємодії зі службами метрополітену та міста. 3. Організація розвідки в підземних спорудах метрополітену. 4. Прийоми та способи гасіння пожежі та станціях та в робочих тунелях метрополітену.