ЛЕКЦІЯ 8 ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ У ПОЛІТИЧНІЙ СИСТЕМІ СУСПІЛЬСТВА

ЛЕКЦІЯ 8 ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ У ПОЛІТИЧНІЙ СИСТЕМІ СУСПІЛЬСТВА 1. Сутність політичних партій та їх роль у політичній системі суспільства 2. Типологія партій і партійних систем 3. Виборчі системи: їх ознаки та різновиди

1. СУТЬ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ ТА ЇХ РОЛЬ У ПОЛІТИЧНІЙ СИСТЕМІ СУСПІЛЬСТВА партійні утворення існували вже у Стародавньому світі Аристотель згадує серед громадян Афінської держави - партії жителів гір, рівнин і узбережжя такі угруповання існували і в Римі, де вперше виникає і сам термін «партія» , що в «партія»

Риси партій як аристократичних угрупувань: ü становий характер, ü нечисленність, ü нестійкість (будь-яка зміна ситуації вела до розпаду групи), ü організаційна неоформленість, ü слабкий зв'язок з масами (угруповання носили елітарний характер).

Буржуазні революції дали імпульс для появи багатьох партій у формі політичних клубів Вони відрізнялися від аристократичних угруповань ü більшою організаційною оформленістю й ü ідеологічними орієнтаціями. Так, французька революція 1789 р. призвела до формування політичних клубів фельянів, жирондистів і якобінців.

З першої чверті XIX ст. формуються перші масові партії ü США (1828 р. – Демократична партія, 1854 р. – Республіканська партія) ü Великобританія (1850 р. – ліберальна партія, 1867 р. – Консервативна партія) ü В інших країнах такі партії з’являються пізніше Загальною тенденцією розвитку партій в Європі і США було формування спочатку буржуазних і лише потім робітничих партій

Посиленню ролі партій у політичному процесі в XIX-XX ст. сприяло кілька причин: • формування елементів демократизму у сфері суспільного управління • система ідеологічного плюралізму, що плюралізму допускає різні думки, стала основою для політичних партій;

• усвідомлення великими соціальними групами (буржуазія, пролетаріат, селянство, інтелігенція, жителі колоній, нації тощо) спільності своїх внутрішніх інтересів і бажання їх реалізувати • розширення виборчих прав громадян, громадян оформлення політичного плюралізму, а також необхідність проведення виборчих кампаній і агітації за конкретних кандидатів

Ці фактори сприяли тому, що партії, набули абсолютно нових рис • створили управлінський апарат, • місцеві організації, • інститут фіксованого членства, • статут і • Програми Із другорядних допоміжних організацій Отримали центральне місце в організації виборчих кампаній, у мобілізації електорату на підтримку конкретних лідерів і програм

У сучасній зарубіжній політології за визначенням сутності партії виділяють чотири основні школи, а саме: # партія-група, що базується на ідеологічних зв’язках; # організація чи клуб; # виразник класових інтересів; типу організація парламентського

Політична партія – довгостроково існуюче об’єднання громадян, що організаційне оформлено, об’єднане системою фундаментальних політичних цінностей (ідеологією), що претендує на захист інтересів частини суспільства і прагне прийти до влади з метою реалізації своїх політичних ідей

Чотири основні ознаки сучасних політичних партій 1. Довгостроково існуюче об’єднання громадян, що має чітко виражену організаційну структуру Для того щоб називатися партією, об’єднання має проіснувати досить довгий час і мати організаційну структуру – керівний орган, програму тощо.

2. Партією може бути назване таке об’єднання громадян, що має на меті прихід до влади Саме за допомогою приходу до влади політична партія може на практиці реалізувати свої цілі і завдання.

3. Політична партія претендує на те, щоб виражати й захищати інтереси тої або іншої групи суспільства. Жодна політична партія не може складатися тільки із представників тої або іншої соціальної групи, релігійної конфесії й т. д. : політичні інтереси можуть бути різними у представників однієї соціальної верстви, і, навпаки, політичні інтереси представників різних соціальних верств можуть збігатися

4. В основі функціонування партії лежить ідеологія, світогляд, тобто власне бачення, власна концепція принципів політичного, економічного й соціального устрою суспільства. На практиці політична партія дуже часто жертвує ідеологією, проголошуваними нею же принципами заради досягнення конкретного політичного інтересу, рішення сіюминутної політичної проблеми.

Чинники утворення політичних партій • наявність у певних соціальних груп специфічних інтересів; • різні погляди щодо політичного устрою суспільства та інших конкретних політичних питань; • незадоволення частини суспільства своїм становищем та наявність нагальної потреби діяти, щоб змінити його; • наявність міжнаціональних конфліктів та міжконфесійних протиріч, коли партії формуються насамперед навколо національних чи релігійних ідей

Основні способи формування партій Партії можуть виникнути: • з електоральних структур: асоціацій з реєстрації виборців (Ліберальна і Консервативна партії Великобританії), комітетів на підтримку конкурентних кандидатів (Республіканська і Демократична партії США); • з парламентських фракцій;

• з ініціативи суспільних організацій: профспілок, екологічних, молодіжних рухів тощо; типова в цьому плані історія британської лейбористської партії, створена за ініціативою Конгресу тред-юніонів (профспілок) у 1899 р. у створенні власних партій бувають зацікавлені й інші організовані корпоративні групи інтересів – союзи підприємств, аграрні об'єднання, релігійні етнічні общини.

Залежно від того, як ініціюється створення партії, виділяють: • шлях «зверху» – це коли члени партії рекрутуються з чиновників державного апарату, членів політичної еліти, з парламентських груп або партійних функціонерів після розколу якої-небудь партії; • шлях «знизу» – суттєву роль відіграють маси, які орієнтуються на ту чи іншу доктрину або лідера; • комбінований шлях, який поєднує риси двох шлях перших способів.

Структура політичної партії лідер і штаб активні члени партії пасивні члени партії бюрократичний апарат соціальна база партії

• лідер і штаб, які виконують керівну роль; • бюрократичний апарат, що здійснює зв’язки між вищими і нижчими партійними структурами і виконує накази керівництва; • активні члени партії, що беруть участь у її житті і сприяють реалізації партійної програми, пропагують її ідеї, але не входять до складу бюрократії;

• пасивні члени партії, які, входячи до її складу, практично не беруть участі у житті організації, не сприяють реалізації партійної програми; • соціальна база партії, тобто ті верстви населення, які орієнтуються на неї і можуть підтримувати її у фінансовому плані. Частина соціальної бази партії, яка не тільки підтримує її програму, але й постійно голосує за неї на виборах, називається електоратом даної партії.

Функції політичної партії • активізація та інтеграція великих суспільних верств; • артикуляція, тобто перетворення розмитих думок людей у конкретні пакети вимог і їх озвучення та агрегація інтересів, тобто погодження вимог певних верств населення, їх оформлення у політичні програми; • політична соціалізація суспільної думки; і формування

• розробка політичної ідеології і програм розвитку суспільства; • рекрутування у політичну еліту і висування лідерів; у багатьох державах уряди і представницькі органи формуються з членів великих політичних партій, а президенти і прем’єр міністри, як правило, очолюють правлячі партії;

• мобілізація виборців на виборах; • участь у боротьбі за державну владу через вибори; • здійснення державного управління з приходом до влади або контроль за діяльністю влади; • рекрутування нових членів партії

«ЕРОЗІЯ ПАРТІЙ» – скорочення числа членів та прихильників політ. партій в Австрії на Кіпрі у Швейцарії в Швеції в Україні в Угорщині в Польщі в Росії – 9, 1 % громадян – 10, 3% – 6% – 5% У 2007 – 4% році – 2, 4% – 1, 7% – 2, 9%

У ПАРТІЯХ ПРАЦЮЄ 10% – 2% НАСЕЛЕННЯ КРАЇНИ

2. Типологія партій і партійних систем Партії відрізняються не тільки назвами, але й більш суттєвими ознаками, що дозволяє виділити різні їх типи Залежно від соціальної бази розрізняють:

партії моносередовищні корпоративні партії проміжні партії універсальні

Типології політичних партій М. Дюверже Прямі і непрямі партії Партії зі слабкою і сильною структурою Централізовані і децентралізовані «М’які» і «жорсткі» партії

Залежно від організаційної структури, кількості і характеру членства Кадрові парти Відкриті і закриті партії Масові партії

За ступенем причетності індивіда до партії тоталітарні партії спеціалізовані партії

Залежно від місця партії у політичній системі Правлячі партії легальні Опозиційні партії нелегальні

Залежно від ставлення до ідеології і її спрямування ідейно-політичні партії проблемно орієнтовані (партії «зелених» , жіночі партії) електоральні партії

Для характеристики ідейнополітичного спектра партій використовується така система координат «ліві» «центристи» «праві»

ЛІВІ ПАРТІЇ роблять акцент на «соціальній» ефективності, обмеженні стихійних проявів ринку, активному державному регулюванні економічних процесів, зменшенні соціальної нерівності через розширення соціальних програм ДО ЦЕНТРУ належать партії, чиї переваги стосовно ринку і державного регулювання чітко не визначені або носять компромісний характер ДО ПРАВИХ відносять партії, які орієнтовані на досягнення економічної ефективності шляхом стимулювання «вільної гри» суб’єктів ринку при мінімальному втручанні держави в економіку

Партійна система – це сукупність зв’язків і відносин між партіями, які претендують на владу в країні Тип партійної системи визначають: • виборча система, • історичні традиції, • особливості соціальної структури, • політичні орієнтації, • законодавство, • форма правління, • кількість політичних партій

Залежно від кількості партій, що реально претендують на владу Однопартійні системи «Уявна» багатопартійність Біпартизм або двопартійна система (США, Великобританія) Система «двох з половиною партій» Багатопартійні системи

Залежно від характеру суперництва між партіями багатопартійні системи помірно багатопартійні системи (Бельгія, Нідерланди) поляризовані багатопартійні системи

Етапи в еволюції партійної системи незалежної України: • 1990 -1997 рр. – атомізована (мультипартійна) система • 1998 -2005 рр. – партійна система поляризованого (екстремального) плюралізму • з 2006 – по сьогодні – партійна система поміркованого плюралізму

3. Виборчі системи: їх ознаки та різновиди Виборча система у вузькому розумінні цього терміну – це спосіб розподілу місць в органі державної влади між кандидатами залежно від результатів голосування виборців.

Мажоритарна система абсолютної більшості Мажоритарна система простої більшості ВИБОРЧІ СИСТЕМИ Пропорційна система Мажоритарна система кваліфікованої більшості