ЛЕКЦІЯ 8 Епідеміологічна характеристика інфекцій з трансмісивним

ЛЕКЦІЯ № 8: Епідеміологічна характеристика інфекцій з трансмісивним механізмами передачі Доцент кафедри інфекційних хвороб та епідеміології Нікіфорова Тетяна Олексіївна

ПЛАН ЛЕКЦІЇ: Актуальність проблеми. Визначення трансмісивних і контактних інфекцій. Характеристика переносників інфекцій і методи дезінсекції. 4. Епідеміологія малярії. 5. Епідеміологія висипного тифу і хвороби Бриля. 6. Епідеміологія кліщового енцефаліту. 7. Епідеміологія хвороби Лайма. 8. Епідеміологія Крим-Конго геморагічної гарячки. 9. Література 1. 2. 3.

Актуальність. Серед трансмісивних інфекцій в світі багато реєструється малярії, більше ніж у 90 країнах, багато летальних наслідків зумовлено тропічною малярією в Африці. Ситуація залишається напруженою. Є завози малярії в нашу країну, геморагічних гарячок в Європу. Кількість випадків кліщового енцефаліту і хвороби Лайма збільшується, так як припинилися антикарицидні заходи.

Переносники кров’яних інфекцій (воші, блохи, кліщі, комарі, москіти та ін. ) Переносниками можуть бути тільки ті види членистоногих, в організмі яких можливе накопичення (розмноження) паразиту або здійснюється певний цикл його розвитку (механічне перенесення не може забезпечити доставку збудника у дозах, необхідних для розвитку інфекційного процесу).

Переносники інфекцій Іксодові кліщі зустрічаються у хвойних і листяних лісах. Ці кліщі – оснрвні переносники кліщового енцефаліту, Крим-Конго геморагічної лихоманки, хвороби Лайма, марсельскої лихоманки, лихоманки Скелястих гір. Аргасовые кліщі - поширені у всіх частинах світу - живуть у норах, печерах, тріщинах старих будинків, у твариницьких або житлових приміщеннях. Селищні і норові кліщі - викликають кліщовий поворотний тиф.

Переносники інфекцій Гамазові кліщі живуть у гніздах, норах, печерах, ґрунтах, будівлях (мишиний і щурячий кліщ). Викликають - Ку-лихоманку, туляремію, везикуллезний або вісповидний рикетсіоз. епідемічний висипний тиф, енцефаліти, ГГНС, Омську ГГ. Комарі роду Аnopheles предают - малярю, лихоманку Західного Нілу, Синдбис, енцефаліти - Венесуэльський, Західний кінський, Сент-Луїс, долини Рифт, японський, жовту гарячку. Воші - Pedіculus і Phthіrіus. Висипний тиф і поворотний тиф або Волинська лихоманка. Блохи - чума, туляремія.

Дезінсекція - знищення комах-переносників інфекційних захворювань. Методи дезінсекції (механічні, фізичні, біологічні, хімічні). Кишкові отрути: тальфтон, боракс, супроміт, супрозоль, борна кислота, формалін, байган, бура, фтористий натрій. Контактні отрути: І - продукти перегонки нафти, ком'яного вугілля, дерева. гас, сольвент нафта, лізол, нафтолізол. Чорна карболка, скипідар у суміші з гасом. ІІ - Рослинні препарати - піретрум, фліцид. ІІІ - Синтетичні препарати - хлорвмістні препарати: дихлор, гептахлор. Фосфороганічні з'єднання: карбофос, хлорофос, байтекс (сульфідофос) Отрути дихальних шляхів - синільна кислота, хлорпікрин, метилу бромід, пихтова олія, окис етилу, гази (зріджений сірчастий ангідрид), цианплав, циклон Б), піретроїди.

МАЛЯРІЯ - антропонозна протозойна інфекція з трансмісивним механізмом передачі збудника. Характеризується приступами гарячки, анемією, збільшенням печінки і селезінки, рецидивами хвороби Збудник - кровопаразити - Plasmodium: Pl. vivax, Pl. malariae, Pl. falciparum, Pl. ovale.

Pl. vivax викликає триденну малярію, Pl. malariae – чотириденну, Pl. falciparum - тропічну, Pl. ovale. – овале-малярію В організмі людини відбувається безстатевий розвиток паразитів - тканинна і еритроцитарна шизогонія, у комара -статевий цикл розвитку - спорогонія. Джерело інфекції - хвора людина и паразитоносій. Переносник - малярійні комарі роду Anopheles Механізм передачі - трансмісивний, парентеральний (гемотрансфузії шизонтной крові, через інфіковані інструменти) і вертикальний (від хворої матері до плода). Сприйнятливість висока - постінвазивний імунітет нестійкий.

Розповсюдження малярії у світі Малярія Немає малярії

Лабораторна діагностика: паразитоскопія мазка і товстої краплі крові, зафарбованих за Романовським, серологічна діагностика – ІФА, РНГА, РИФ ПРОФІЛАКТИКА: 1. Своєчасне виявлення хворих і носіїв. 2. Боротьба з переносниками. 1. Для виявлення хворих обстеженню на малярію підлягают: - особи з періодичними підйомами температури; - особи, які приїхали з тропічних країн в останні 2 роки - особи з невстановленим діагнозом і гарячкою 5 днів і більше; - хворі, які мають підвищену температуру протягом З місяців після переливання крові; - хворі з неясною анемією, збільшенням печінки і селезінки.

Профілактика малярії 2. Боротьба з комарами: гідротехнічні заходи, хімічна протиличинкова обробка водойм, дезінсекція в приміщеннях для худоби, осушування боліт, підвалів, захисний одяг для людей, репеленти, дезінсекція. 3. Заходи в осередку – госпіталізація хворого за клінічними показаннями, вагітних і дітей, сезонна хіміопрофілактика тіндуріном з моменту спалаху 3 -денної

Профілактика малярії В осередках з інтенсивною передачою 3 -денної малярії проводять міжсезонне массове профілактичне лікування здоровим особам делагілом, при тропічній малярії – примахіном. Для захисту людей, які виїжджають в неблагополучні регіони, рекомендовано ВООЗ у 2003 р. комбінована таблетка автоквалон / прогуаніл (починати за 1 день до виїзду за кордон і продовжувати до 7 дня після повернення), хлорохін ( починати за 1 тиждень до виїзду і продовжувати до 4 тижнів після повернення), комбінована таблетка хлорохін / прогуаніл (починати за 1 тиждень до виїзду і продовжувати до 4 тижнів після повернення).

Епідемічний висипний тиф і хвороба Бриля антропонозна рикетсіозна хвороба з трансмісивним механізмом передачі. Характеризується гарячкою, інтоксикацією, розеольозно-петехіальною висипкою, ураженням нервової і серцево-судинної систем. Збудник - Грам(-) рухома рикетсія, Rickettsia Ргоwасhеkа, внутрішньоклітинний паразит. Джерело інфекції - хвора людина, хворий заразний з останніх днів інкубаційного періоду до 2 -3 дня апірексії. Рикетсії можуть 20 -40 років зберігатися в організмі перехворілого і проявлятися рецидивом - хворобою Бриля.

Висипний тиф Механізм передачі - трансмісивний, переносник - людські платтяні воші. Воша стає заразною на 45 день після інфікування і до загибелі. Людина заражається при розчухах, коли втирає у ранку фекалії воші Лабораторна діагностика: виявлення антитіл на 5 -7 день хвороби РЗК, РИГА, ІФА.

Переносник висипного тифу Види вошей: а – головна, б – платяна Цикл розвитку вошей: а – яйця, б – личинки, в – дорослі воші.

Рикетсія Провачека. Rickettsia prowazeki ( )

Профілактика Екстрене повідомлення в СЕС, негайна госпіталізація хворих; Обстеження підозрілих хворих з гарячкою більше 5 днів; Виписка хворих не раніше 12 дня нормальної температури Спостереження за контактними особами 25 днів з щоденним вимірюванням температури, оглядом на педикульоз Екстрена профілактика контактним особам доксицикліном 0, 2 г 1 раз день 10 днів, рифампіцином 0, 3 г 2 рази в день 10 днів Санітарна обробка хворих Дезінсекція в осередку - транспорту, камерна дезинсекція речей хворого

Хворі на висипний тиф

КЛІЩОВИЙ ЕНЦЕФАЛІТ ( російський, далекосхідний, весняно-літній) - зоонозна природно-осередкова вірусна інфекція з трансмісивним механізмом передачі. уражує передні роги спинного мозку з розвитком в'ялих парезів і паралічів Збудник - РНК-вмісний арбовірус з родини Togaviridae, рід Flavivirus. Розрізняють центральноєвропейський і далекосхідний варіанти вірусу. Джерело інфекції і резервуар - більше 130 видів теплокровних диких і домашніх тварин, птахів; хвора людина при наявності у неї вірусемії. Переносник і резервуар - іксодові кліщі, вірус у них зберігається необмежено довго, так як передається трансоваріально Механізм передачі - трансмісивний, харчовий шлях - через молоко інфікованих кіз, овець, буйволів. Сприйнятливість до 95 % у неімунних людей. Перенесене захворюва-ння залишає напружений імунітет, можуть бути інапарантні форми.

Діагностика і профілактика кліщового енцефаліту ЛАБОРАТОРНА ДІАГНОСТИКА – РЗК, ІФА в парних сироватках, вірус можна виявити у крові, спинномозковій рідині за допомогою ПЛР. ПРОФІЛАКТИКА: Боротьба з кліщами в природних осередках і тваринницьких приміщеннях Обмеження випасу худоби в лісі Обмежене використання акарицидів Особиста профілактика - захист від нападу кліщів захисний одяг, репеленти Інактивована вакцина за епідпоказаннями в групах ризику Екстрена профілактика специфічним імуноглобуліном після присмоктування кліщів Спостереження за перехворілими 1 раз в 3 -6 міс. в залежності від проявів невропатологом

Лайм-бореліоз - зоонозна природно-осередкова інфекція з трансмісивним механізмом передачі збудника. Уражаються різні системи і органи (шкіра - кільцевидна еритема, міокардит, артрити, менінгоенцефаліт). Збудник - Borrelia burgdorferi, спірохета. Резервуар і джерело інфекції багато видів диких і домашніх тварин, птахів, іксодові кліщі. Кліщі передають збудника трансоваріально. Хвора людина не заразна. Механізм зараження - трансмісивний через укус кліща, збудник у слині кліща.

Сприйнятливість висока, можлива реінфекція. Хвороба зустрічається в Північній Америці, Австралії, Китаї, Японії, Східній Європі, Прибалтиці, Росії, Молдові, Україні в лісових ландшафтах. Люди заражаються у приміських лісах, лісопарках, садовогородніх ділянках, в сільській місцевості. Сезонність - літо-осінь. Інкубаційний період - від 2 до 32 днів.

Лабораторна діагностика і профілактика хвороби Лайма Серологічна - виявлення антитіл в РНГА, ІФА. Обмеження чисельності кліщів у природних осередках за допомогою акарицидів Попередження присмоктування кліщів захисний одяг, репеленти, взаємоогляд для пошуку кліщів на тілі Екстрене повідомлення не пізніше 12 годин

Профілактика хвороби Лайма Збір кліщів і направлення їх на обстеження у лабораторію Госпіталізація хворих за клінічними показаннями Дезінсекція - обробка обмеженої території проти кліщів за допомогою акарицидів Екстрена профілактика - доксіцикліном 0, 2 г 1 раз в день 10 днів, вакцини немає

Туляремія зоонозна природно-осередкова бактеріальна інфекція з трансмісивним механізмом передачі збудника. Характеризується загальною інтоксикацією, гарячкою, ураженням шкіри, лімфатичних вузлів, дихальних шляхів. Збудник - Грам (-) нерухома паличка, Francisella tularensis, має О- і К -антигени, тип А (зайці - кліщі) , тип В (гризуни - комарі). Резервуар і джерело збудника багато видів гризунів, комахоїдних, хижаків, миші, щурі, ондатра, зайці, хом'яки, а також кліщі, комарі, сліпні.

Природні осередки туляремії поділяються на : осередки болотні, степові, тундрові. Розповсюджена туляремія в Європі, Північній Америці, Японії. Механізм передачі - трансмісивний, шляхи - контактний, оральний -аліментарний, аспіраційний - пиловий. Хвора людина не заразна. Лабораторна діагностика - серологічна діагностика – РА, РПГА, ІФА. в день 7 днів

Профілактика: Боротьба з гризунами, знищення їх в складах, зерносховищах, житлових приміщеннях, захист від їх проникнення Планова вакцино-профілактика в ензоотичних територіях сухою, живою туляремійною вакциною, ревакцинація через 5 років Госпіталізація хворого за клінічними показаннями. Диспансеризація перехворілих до 6 -12 міс. Дератизація, дезінфекція в осередку, дезінсекція Екстрена профілактика - рифампіцин 0, 3 г 2 рази на день, тетрациклін 0, 5 г 3 рази на день, доксициклін 0, 2 г 1 раз

Геморагічна Кримська-Конго гарячка (ГККГ син. : кримська геморагічна гарячка, гострий інфекційний капіляротоксикоз, геморагічна гарячка Крим-Конго-Хазер) – гостра природноосередкова арбовірусна хвороба, зооантропоноз з трансмісивним (кліщі) механізмом передачі, характеризується двохвильовою гарячкою, вираженою інтоксикацією, різко вираженим геморагічним синдромом. Крововилив у кон'юнктиву ока при лихоманці Крим-Конго. Гематома в місці ин‘єкції у хворого на геморагічну ліхоманку Самка кліща роду Hyalomma - переносник захворювання.

Етіологія . Збудником ГККГ є РНКвмісний арбовірус роду Najarovirus родини Bunyaviridaе, сферичної форми, має зовнішню ліпідну оболонку з двома глікопротеїдами, які і зумовлюють високу патогенну властивість вірусу та нуклеокапсид. Малостійкий у зовнішньому середовищі, при кипятінні гине моментально, а при нагріванні до 45ºС – через 2 години. Відноситься до збудників ІІ групи патогенності.

Епідеміологія Джерелом збудників інфекції є велика й дрібна рогата худоба (корови, вівці, кози), гризуни (зайці, миші, їжаки), птахи, у яких інфекція має безсимптомний тривалий перебіг. Додатковим резервуаром вірусу є іксодові кліщі, переважно Hyaloma plumbeum, здатних передавати збудника трансоваріально своєму потомству. Хвора людина в гарячковому періоді, що супроводжується вірусемією, також є небезпечною для оточуючих, призводячи нерідко до внутрішньолікарняного зараження (навіть спалахів) через кров, інструментарій. Розрізняють природні, напівсинантропні й синантропні осередки ГККГ, але кліщі разом з тваринами, на яких вони паразитують, можуть переміщатися на значні віддалі, створюючи, таким чином, нові осередки.

Механізм передачі збудників – трансмісивний, головним чином через укуси іксодових кліщів, іноді мокриць. Зараження можливе через шкіру і при контакті з інфікованою кров'ю або забруденими нею предметами, а в лабораторіях –аспіраційним шляхом. Сприйнятливість людей до вірусу висока, частіше хворіють сільські жителі, а при внутрішньолікарняних спалахах – медичні працівники. Після перенесеної хвороби розвивається короткотривалий (1 -2 роки) імунітет. Хворобі властива весняно-літня (травеньсерпень) сезонність (найбільша напруженість сільськогосподарських робіт і активність кліщів).

Специфічна діагностика включає вірусологічне дослідження – виділення збудника з крові хворих у період вірусемії на мишах-сисунах або культурі тканин і його ідентифікація (в лабораторіях для особливо небезпечних інфекцій), встановлення наявності і наростання титру специфічних антитіл в серологічних дослідженнях (РЗК, РНА, НРІФ, РГГА) з використанням методу парних сироваток (забір першої сироватки крові в перші 5 днів хвороби, другої – після 14 -го дня).

Дякую за увагу !

ЛІТЕРАТУРА 1. Б. М. Дикий, Т. О. Нікіфорова. Епідеміологія. - Івано-Франківськ, 2006. - С. 132 -134. 2. Епідеміологія /За редакцією Гоца Ю. Д. , Колеснікової І. П. , Мохорта Г. А. – Київ: «Асканія» , 2007. 3. Епідеміологія /За ред. К. М. Синяка. – К. , 1998. – С. 396 - 409 -425.