Лекція 7 Тема Розвиток ринкового господарства в період

Лекція 7 Тема. Розвиток ринкового господарства в період становлення національних держав (др. пол. ХVІІ – п. п. ХІХ ст. ). План 1. Загальна характеристика економічного розвитку країн Західної Європи та Америки. 2. Поняття «промислового перевороту» . Промисловий переворот у Великобританії. 3. Промисловий переворот у Франції та Німеччині. 4. Зміст процесу індустріалізації. Американська промислова революція. 5. Наслідки промислового перевороту для різних країн світу.

1. Загальна характеристика економічного розвитку країн Західної Європи та Америки. В XVIII ст. в еволюції європейської цивілізації відбувся перехід від феодального до індустріального суспільства. Перехідна епоха полягала у розкладі феодального господарства і генезі основних ознак індустріального суспільства, яке внаслідок промислового перевороту в Англії і Французької буржуазної революції (1789— 1794 рр. ) перетворилося на панівний клас. Значну роль у процесі генези індустріальної цивілізації відіграли буржуазні революції в Північній Америці (1775— 1783 рр. ), Франції (1789— 1794 рр. ). З 1707 р. , після укладення унії з Шотландією, Англія дістала офіційну назву Великобританія. У XVI ст. розпочалася колонізація європейцями Пн. Америки. В цьому досягла успіху насамперед Англія, яка створила на Атлантичному узбережжі 13 колоній.

2. Поняття «промислового перевороту» . Промисловий переворот у Великобританії. Промисловий переворот—це перехід від мануфактури з її ручною ремісничою технікою до великого машинного фабрично-заводського виробництва, який забезпечував впровадження у промислове виробництво і транспорт системи робочих машин, парових двигунів, створення самостійної машинобудівної галузі.

У соціальному плані головну роль почали відігравати фабриканти та люди найманої праці. Завершення промислового перевороту знаменувало остаточну перемогу індустріальної цивілізації над аграрною (феодалізмом). Промисловий переворот — це світовий процес, що визначався загальними законами і одночасно мав свої особливості у кожній країні. Першою його здійснила Великобританія в останній третині XVIII ст. —середині XIX ст.

Передумови промислового перевороту: буржуазна революція вказала шлях швидкому розвиткові індустріального суспільства. Аграрний переворот і політика обгороджування створили резерв робочої сили, необхідної для розвитку фабричної промисловості. Протягом XVIII ст. було огороджено 3, 3 млн, за два десятиліття XIX ст. — 3 млн акрів землі; без землі залишилося 1, 5 млн селян. Економічне життя країни визначав єдиний широкий національний ринок, що стимулював розвиток промисловості, сільського господарства. Мануфактурний процес досяг високого рівня спеціалізації, диференціації, удосконалилися знаряддя праці. З'явилися спеціалізовані мануфактури для виробництва знарядь праці. Значні кошти, які англійська буржуазія отримувала внаслідок панування у світовій торгівлі, експлуатації колоній і работоргівлі, вкладалися в промисловість. Вони забезпечували застосування винаходів, їх швидке поширення.

Великобританія знаходилася в центрі світових торгових шляхів. Острівне розміщення оберігало країну від спустошливих війн. Зростало використання сировинних ресурсів (вовни, кам'яного вугілля, залізної руди). Володіючи найкращим торговим флотом, Великобританія імпортувала товари з усіх країн світу. Промисловий переворот прискорила і конкуренція. Металургія країни залежала від імпорту заліза з Росії та Швеції. Дешевий індійський ситець загрожував бавовняній промисловості, для якої технічна база була також потрібна, щоб завоювати і витіснити з ринків вироби з сукна. Політика протекціонізму та меркантилізму англійського уряду створила політичні передумови для промислового перевороту.

Розвиток винахідницької і наукової думки в Англії це закономірний результат ставлення суспільства до питань розвитку освіти і науки. Так, на початку періоду Реставрації, у 1662 p. , в Лондоні оформилося Королівське товариство, яке стало першою науковою організацією в Англії і фактично виконувало роль академії наук.

Тому не випадково перші винаходи зроблено саме у галузях бавовняного виробництва, щоб знищити бавовняну галузь Індії і витіснити традиційні галузі — виробництво шерстяних і суконних тканин на внутрішньому ринку.

Потім винахідництво поширилось на металургійну промисловость, оскільки для розвитку власної промисловості потрібно було все більше металу.

У 1733 р. механік Джон Кей винайшов летючий човник, який підвищив продуктивність праці ткача вдвічі (впроваджений у 1860 р. ).

У 1785 р. Едмунд Картрайт винайшов механічний ткацький верстат, продуктивність якого у 40 разів перевищувала продуктивність ткача, що працював вручну.

Швидкий розвиток механізації відбувався і в іншій складовій бавовняного виробництва — прядінні. 1736 р. винайдено першу прядильну машину, механізувала процес прядіння. яка Ткач Джемс Харгрівс винайшов у 1765 р. більш досконалу механічну прядку, на якій можна було працювати одразу кількома веретенами (до 20). Недолік цих прядильних машин полягав у тому, що приводили їх у рух руки людини.

Створення Річардом Аркрайтом першої фабрики з прядильною машиною (викравши і запатентувавши винахід Т. Хайса), яка працювала на водяному двигуні, стало наступним важливим кроком на шляху технічного прогресу. У 1780 р. за його прикладом уже працювало 20 прядильних фабрик, а ще через десятиліття — 150. Фабрики звичайно будувалися на берегах річок, бо двигуном поки що залишалося водяне колесо. Проте така механізація не задовольняла бурхливого розвитку техніки виробництва тканин і широкого використання машин.

Цей факт знаменував початок промислового перевороту, а бавовна почала визначати ритм британської економіки XIX ст. в цілому.

Започатковані ще у XVII ст. пошуки ефективного та універсального двигуна завершилися створенням у другій половині XVIII ст. парової машини. Вона, з одного боку, здійснила справжню революцію у розвитку виробництва, з іншого — вперше наочно продемонструвала єдність теорії і практики, науки і виробництва.

Парову машину винайшов у 1769 р. лаборант Глазгівського університету Джеймс Уатт.

У 1784 p. , продовжуючи удосконалення, винахідник створив парову машину "подвійної дії". У ній пара, розширюючись, тиснула то на одну, то на іншу сторону поршня. Це була справді універсальна машина, яку використовували у різних сферах виробництва, а згодом, з деякими удосконаленнями, — і на транспорті.

Революціонізуюча роль парової машини в розвитку виробництва полягала у здатності її рухати механізми у будь-яких умовах. Для забезпечення попиту на машини на внутрішньому і світовому ринках Джеймс Уатт та фабрикант Метью Болтон створили заводи з виробництва парових машин. Щонайперше їх застосували на бавовняних фабриках, що привело до зростання бавовняного виробництва з 1788 по 1803 р. втричі й значного зниження витрат виробництва на одиницю продукції.

Англійський винахідник Річард Тревітік став першим, хто створив парову машину «високого тиску» .

Революціонізуючу роль у розвитку промисловості відігравав винахід парової машини Дж. Уаттом (1769 р. ), удосконаленої в універсальну машину подвійної дії (1784 р. ). Це дало змогу широко використовувати вугілля як основне паливо, ліквідувало залежність від водяного двигуна, відкрило для промисловості нові регіони країни.

На її основі американець Р. Фултон в 1807 р. створив пароплав, англієць Дж. Стефенсон в 20 -х роках XIX ст. — паровоз.

У 20— 30 -х рр. XIX ст. почали використовувати парові машини на залізничному та водному транспорті. Перша дослідна залізниця Стоктон — Дармінгтон була побудована в 1828 р. , а залізниця між Манчестером і Ліверпулем — у 1829 р. , яка мала комерційне значення.

У 50— 60 -х роках XIX ст. істотною ознакою машинобудування став випуск засобів виробництва. Промисловий переворот завершився. Промислова революція змінила економічну географію Великобританії. З'явилися нові промислові райони. Ланкашир і Манчестер стали центрами бавовняної промисловості, що працювали на привізній сировині. Бавовна постачалася через Ліверпуль. Другим за значенням центром бавовняної промисловості був район Глазго. В західному Йоркширі розвивалася суконна промисловість на місцевій вовні та кам'яному вугіллі. Південний Уельс, Середня Шотландія, Західний Мідленд були основними центрами видобування вугілля та важкої промисловості. Лондон з 2, 5 млн населення став світовим банківським і торговельним центром.

Перемога машинного виробництва дала поштовх до формування соціальної структури індустріального суспільства. Промисловий пролетаріат становив 45, 5% зайнятого населення. Урбанізація перетворила Великобританію на країну міст і фабричних поселень, 3/4 населення промислових міст становили робітники і ремісники. В сільському господарстві в 1810 р. було зайнято 35 %, а в 1850 р. — 21 % населення.

Промислова революція, продовжувалася в Англії з 60 -х яка років XVIII ст. до 30 -х років XIX ст. , перетворила країну не тільки в індустріальну державу, а й в індустріальну "майстерню світу". Встановилася англійська світова промислова і торгова монополія.

3. Промисловий переворот у Франції та Німеччині. У Франції Ж. Жаккар винайшов верстат для виготовлення шовкових великовізерунчастих тканин (1805 р. ), Ф. Жирар — льонопрядильну машину (1810 р. ), К. Бертолле відкрив метод відбілювання тканин за допомогою хлору та способи їх фарбування. Використовуючи метод Леолана, почали добувати соду з морської солі.

У металургії перша піч для виплавлення чавуну на коксі була розроблена А. Дербі ще в 1709 р. У 1784 р. Г. Корт отримав патент на піч для пудлінгування заліза (переділ чавуну на ковке залізо). Були освоєні прокатні вальці, що збільшили продуктивність праці в металургії в 15 разів.

Головною особливістю промислового перевороту у Франції був його порівняно затяжний характер. Почався він пізніше, ніж у Великобританії (1805— 1810 рр. ), а завершився у кінці 60 -х років XIX ст. У роки Директорії та імперії Наполеона (1804— 1814 рр. ) уряд активно підтримував французьку промисловість і торгівлю, прагнучи створити для неї найбільші переваги. В 1810 р. створено Раду в справах фабрик і мануфактур, ав 1811 р. — окреме Міністерство мануфактур і торгівлі. У текстильній промисловості поширилися "дженні", мюльмашини, верстати Жаккара, машини Жирара. Промислове виробництво зросло в 1, 5 раза, виплавлення чавуну, видобуток залізної руди та вугілля — в 2, продукція металообробної промисловості, суконної — в 4 рази. Через відсутність англійських машин загальмувалася механізація виробничих процесів. Це призвело до уповільнення темпів промислового перевороту.

У період реставрації монархії Бурбонів (1815— 1830 рр. ) і Липневої монархії (1830— 1848 рр. ) промисловий переворот прискорився. Зростали темпи механізації текстильної промисловості. У 1848 р. у бавовняній галузі працювало 116 тис. верстатів з 3, 5 млн веретен, у шовковій — 90 тис. , з яких 2/3 знаходилися в Ліоні — центрі цієї галузі. Зріс обсяг металургійного виробництва. У 1846 р. половину чавуну та 2/3 заліза виплавляли з використанням кам'яного вугілля. Його добували 4, 4 млн т на рік, імпортували 2— 2, 5 млн т. У 30 -х роках фабрична промисловість поширилася у суконному, дзеркальному, керамічному, хімічному виробництвах, поліграфії. У 20 -х рр. XIX ст. зародилося французьке машинобудування. Будували парові двигуни, машини для текстильної промисловості. Вирішальний етап промислового перевороту розпочався після революції 1848— 1849 рр. Фабричне виробництво охопило майже всі галузі промисловості: текстильну, металургійну, хімічну, гірничу машинобудування. В легкій промисловості понад половину прядильних веретен приводили в рух автоматичні машини або парові двигуни. Загальний обсяг промислової продукції за 1851— 1865 рр. зріс майже у 2 рази, виробництво чавуну — в 3, виплавлення сталі — у 8 разів. У промисловості і на транспорті кількість парових двигунів зросла з 7, 7 до 27, 8 тис. Протяжність залізниць досягла 17, 4 тис. км. Виникло об'єднання власників металургійних підприємств — "Коміте де Форж" (350 доменних і 1000 пудлінгових печей). Залізничні товариства об'єдналися в 6 компаній. У 1855 р. в Парижі було організовано Всесвітню промислову виставку. Проте значну роль в промисловості продовжувало відігравати ручне виробництво. Переважали невеликі підприємства з 2— 4, в металургії — близько 20 робітниками.

Машина Жирара

1837 року винайдена машина для плетіння мережива.

Важка промисловість Франції відставала від англійської, німецької, американської. Таке становище в індустрії значною мірою пояснювалося пануванням фінансової верхівки, тяжінням банківської системи до лихварства, біржової спекуляції, державних і зовнішніх позик. Світова економічна криза 1857 р. , торговий договір з Великобританією (1860 р. ), що зменшував або скасовував мито для англійських товарів, промисловий застій початку 60 -х років також призводили до відставання французької промисловості.

Промисловий переворот у Німеччині почався з великим запізненням— у 30 - х роках XIX ст. Повільність економічного розвитку пояснювалася політичною роздробленістю німецьких земель, пануванням феодальної системи землеволодіння, що стримувало формування вільної робочої сили, збереженням цехової системи. Створення Митного союзу (1833 р. ), уніфікація монетного обігу і вагових систем прискорили формування та розширення національного ринку.

Промисловий переворот у Німеччині завершився в 50— 70 -х рр. XIX ст. після революції 1848— 1849 рр. Його темпи характеризують такі економічні показники: продукція важкої промисловості, виплавлення чавуну, споживання бавовни зросли у 3 рази, видобуток вугілля — у 4, потужність парових двигунів — у 9 разів, протяжність залізниць — у 3, 3 рази (19, 6 тис. км). У 1861— 1870 рр. випуск засобів виробництва збільшився на 23% засобів споживання — на 9%. Машинне виробництво перемогло.

Внаслідок інтенсивного грюндерства (засновування) лише в Прусїї утворилося 395 акціонерних компаній з капіталом у 2, 4 млрд марок. Економічному піднесенню Німеччини сприяла боротьба за її об’єднання, що завершилася утворенням у 1871 р. імперії на чолі з пруським королівством. На початку 70 -х рр. Німеччина стала аграрно-промисловою державою: У промисловості було зайнято 1, 5 млн осіб. Переважала легка промисловість (2/3 продукції). Передовою була галузева структура важкої промисловості. Значну роль відігравали ремесла і домашня промисловість, в яких працювало 2 млн осіб. За рівнем економічного розвитку Німеччина продовжувала відставати від Великобританії та Франції, однак випереджала останню за потужністю важкої промисловості.

4. Американська промислова революція була частиною розвитку світового індустріального господарства, її початковий етап виявився лише після англо-американської війни 1812— 1815 pp. Промисловий переворот почався в умовах несформованості системи мануфактурного виробництва, значного розвитку ремесла та домашньої промисловості. Механізація та будівництво фабрик почалися в текстильній галузі. Першу бавовняну фабрику було побудовано в 1790 p. у Провіденсі (штат Айленд) емігрантом, англійським механіком С. Слейтером. Оскільки англійські закони забороняли вивозити креслення й деталі машин, він по пам'яті відтворив ватерну машину Аркрайта.

У 1832 p. працювало 795 бавовняних фабрик з 1200 веретенами, що забезпечили потреби країни в ситці. В 1860 p. американська бавовняна промисловість, що налічувала 5, 2 млн механічних веретен, за обсягом виробництва посіла друге місце в світі після англійської. Діяло 1700 текстильних фабрик з паровими двигунами. В 20— 30 -х роках XIX ст. почалася масова механізація суконної, борошномельної, спиртової, цукрової, тютюнової галузей.

Перші сталеплавильні та прокатні заводи були побудовані в 1816 p. поблизу Пітсбурга. Однак загальний обсяг виробництва чорних металів був недостатнім. США імпортували залізо з Швеції та Росії. Лише з другої половини 30 -х років розвиток металургії та добувної промисловості прискорився. В 1837 p. побудували першу домну на кам'яному вугіллі (в 1847 p. їх було 50), за 1847— 1857 pp. — ще 100. У кінці 40 -х років почали використовувати кокс для виплавлення чавуну, антрацит для пудлінгування. За 1830— 1850 pp. видобуток кам'яного вугілля зріс з 0, 3 до 6, 3 млн т, виробництво чавуну — з 0, 2 до 0, 6 млн т. Особливістю промислового перевороту було широке використання дешевих водяних і повільне запровадження парових двигунів, у 1838 p. їх нараховувалося 1100.

Революціонізуюче значення для розвитку американської індустрії мав промисловий переворот на транспорті. Почали будувати шосейні дороги. У 1807 p. на річці Гудзон з'явився перший у світі пароплав, побудований Р. Фултоном. У 1860 p. на річках Міссісіпі, Огайо ходило понад тисячу пароплавів. Велике господарське значення мало спорудження каналів, протяжність яких в 1850 p. становила 5950 км.

Перша залізниця Балтимор — Огайо почала працювати в 1830 p. , в 1850 p. її протяжність досягла 15 тис. км.

Машинобудування розвивалося повільно. Перший завод з виробництва парових машин з'явився в 1803 p. у Філадельфії. Проте американська промисловість на початку XIX ст. працювала в основному на англійських машинах. Перша машинобудівна компанія «Порт-Річмонд. Компані» , що виготовляла парові машини та обладнання, була створена в 1828 p. Швидко розвивалося виробництво сільськогосподарських машин, пароплавів. У 50 -х роках машинобудування працювало на основі власного верстато-будування. Інтенсивна механізація, нестача і дорожнеча робочої сили стимулювали швидке впровадження винаходів. За законом про патенти (1790 p. ) винахідники протягом 14 років мали монополію на свої винаходи. За 1790— 1800 pp. кількість патентів становила 276, у 1840— 1850 pp. — 6480.

Були винайдені бавовноочисна (1793 p. ), циліндрична ситцена-бивна, парова Івенса (1803 p. ) машини, пароплав Р. Фултона (1807 p. ), фосфорний сірник (1836 p. ), косарка Мак. Корміка (1836 р. ) комбінованамолотарка з віялкою Хейрема, швейна машина (1841 p. ), паровий молот Насміта (1842 p. ), вулканізація каучуку (1844 p. ), пневматична шина (1845 p. ), ротаційна машина (1846 p. ), бесемерівський процес (1856 p. ), турбіна (1849 p. ), револьверний (1854 p. ), шліфувальний (1865 p. ), фрезерний (1867 p. ) верстати, друкарська машина (1867 p. ). Ці винаходи дали поштовх розвитку нових галузей і підгалузей промисловості: швейної, збройної, електротехнічної тощо. Головною ознакою машинобудування США стала стандартизація.

У 50 -х роках XIX ст. в промисловості північно-східної частини США запанувала фабрична система. Обсяг промислової продукції з 1827 по I 860 р. збільшився в 8 разів, капіталовкладення зросли з 50 млн до 1 млрд дол. У 1859 р. вартість продукції промисловості перевищила сільськогосподарську. За переписом 1860 р. у промисловості було зайнято 1, 3 млн осіб. За обсягом промислового виробництва США зайняли друге місце в світі після Великобританії. Однак промисловий переворот завершився лише на Півночі, де випускали 75% промислової продукції країни. Південь залишався аграрним районом з рабовласницьким плантаційним господарством. Забезпечуючи текстильну галузь сировиною, воно разом з тим гальмувало індустріалізацію країни. В 1860 р. із загальної суми національного багатства США в 16 млрд дол. на Північ припадало 68, 7, на Південь — 31, 3%. Населення Півночі становило 20 млн осіб. Півдня — 12 млн, зокрема 4 млн рабів. Вартість промислової продукції за 1810 — 1850 pp. зросла лише в 3 рази. Добувалося 3% світового виробництва залізної руди, 8% — вугілля, текстильна промисловість налічувала 300 тис. веретен (6% усієї кількості). Рабовласницьке господарство було мало пов'язане з внутрішнім ринком. Основну масу бавовни продавали у Великобританію, де купували промислові товари. Це гальмувало утворення загальнонаціонального ринку США. Конфлікт загострювався внаслідок боротьби між Північчю і Півднем за необжиті та родючі землі на Заході, за керівництво політичним розвитком країни.

Громадянська війна 1861 — 1865 pp. , яка одночасно була буржуазною революцією, закінчилася перемогою Півночі. З 1 січня 1863 р. було скасовано рабство на території Півдня, ліквідовано політичну і економічну роз'єднаність США, створено сприятливі умови для розширення внутрішнього ринку. В 60— 80 -ті роки завершився промисловий переворот на всій території США.

Особливо сприятливим для економіки був період промислового піднесення 1867— 1873 pp. За цей період було побудовано 200 домен на мінеральному паливі, потужність вугільних шахт зросла в 2 рази. На 1870 р. усі галузі промисловості були оснащені механічними двигунами потужністю 2346 тис. к. с. , в основному паровими. З'явилися нові галузі: електротехнічна, гумова, нафтодобувна та нафтопереробна. Значних успіхів досягло машинобудування, зокрема у виробництві сільськогосподарської техніки, локомотивів. Розвиток верстатобудування дав можливість масово виробляти різні машини. Посилилося значення стандартизації. Про динаміку американської промисловості свідчать такі дані. За 1860— 1870 pp. видобуток вугілля зріс у 2, 4 раза, виплавлення чавуну — у 2, видобуток нафти — 10, протяжність залізниць — 1, 8 раза. У 1859 p. основний капітал, вкладений у промисловість, становив 1010 млн дол. , в 1869 p. — 1695 млн дол. Кількість промислових підприємств за 1850— 1870 pp. збільшилася з 123 до 252 тис. , робітників — з 957 до 2053 тис. У сільському господарстві США в 1860 p. використовували машини на суму 246 млн дол, , в 1880 p. — 406 млн дол. Співвідношення легкої і важкої промисловості змінювалося: в 1860 p. — 2, 4 : 1, 1880 p. — 1, 8 : 1. Вартість промислової продукції в 1880 p. перевищувала вартість сільськогосподарської в 2, 5 раза. Значну роль у прискоренні промислового розвитку США відіграв імпорт капіталів із Європи, насамперед з Великобританії. З 1790 по 1860 p. ввіз іноземного капіталу в США оцінювався в 500 млн дол. У 1873 p. іноземна заборгованість США досягла 1500 млн дол.

Важливе значення мали територіальна експансія США і швидке зростання населення країни. За 70 років (1783— 1853 pp. ) територія США збільшилася в 3 рази — з 890 тис. до 3 млн кв. миль. За 40 років (1820— 1860 pp. ) населення країни зросло з 9638 тис. до 31 443 тис. осіб (більш як у З рази). Цьому сприяла масова імміграція з Європи. Якщо за 1790— 1860 pp. в'їхало 5353 тис. чол. , в основному з Ірландії, Німеччини, Великобританії, то за 1860— 1870 pp. в США приїхало приблизно 5 млн. чол. Більшість з них були молоді кваліфіковані спеціалісти, які активно включалися в економічну структуру країни.

5. Наслідки промислового перевороту для різних країн світу.

У Великобританії провідна роль залишалася за Англійським банком (1694 p. ), що був не лише урядовим банком, а й приватним. Після впровадження золотого стандарту (1797 p. ) його білети стали замінником золотої монети. Кількість приватних банків зросла з 290 в 1797 p. до 650 в 1810 p. 3 1826 p. закон дозволяв утворювати акціонерні банки, у 1836 p. їх стало 70. Однак лише в 1854 p. вони були допущені в Розрахункову палату (1773 p. ) і повністю брали участь в обігу грошей і кредиту. Зросло значення Фондової біржі. Це дало змогу залучити 100 млн ф. ст. у промислове виробництво. У 60 -х роках XIX ст. у національну економіку англійські банки вкладали приблизно 50% інвестицій.

Фінансовий капітал у Франції розвивався швидше порівняно з промисловістю і торгівлею. У 1800 p. було створено Французький банк, у 1818 p. — Ощадний банк. Цінність білетів Французького банку, що були в обігу, збільшилася за 1815 — 1830 pp. з 41 до 234 млн фр. Зросла кількість цінних паперів на біржі: в 1814 p. — 4, в 1830 p. — 38 видів.

Створені банки: Товариство рухомого кредиту (1852 p. ), Товариство поземельного кредиту (1850 p. ). Національна облікова контора (1854 p. ). Ліонський кредит (1864 p. ), Товариство розвитку торгівлі та промисловості (1864 p. ). Паризька біржа перетворилася на грошовий ринок європейського масштабу. Позиковий капітал Франції за кордоном становив 10 млрд фр.

У США банки виникли в кінці XVIII ст. У 1860 p. функціонував 1601 банк практично в кожному місті. У 1816 p. було засновано Державний банк США з капіталом 35 млн дол. Диктуючи умови кредиту для купівлі землі, він захопив значні її масиви, а потім продавав за спекулятивними цінами. Це викликало загальне незадоволення, і в 1836 p. цей банк було скасовано. Державні вклади розподілили між банками штатів. У 50— 70 -х роках набула розвитку банківська система у Німеччині. Лише в Прусії за цей час виникло 20 акціонерних банків з капіталом 94, 7 млн марок.