ЛЕКЦІЯ 7 ПОЛІТИЧНІ РЕЖИМИ СУЧАСНОСТІ План лекції

ЛЕКЦІЯ 7 ПОЛІТИЧНІ РЕЖИМИ СУЧАСНОСТІ

План лекції 1. Поняття політичного режиму: його сутність та основні компоненти 2. Основні типи політичних режимів сучасності 3. Природа, принципи та типи демократії 2

1. Поняття політичного режиму: його сутність та основні компоненти 3

Політичний режим (лат. regimen – управління) Політичний режим - сукупність прийомів і засобів здійснення державної влади Дві традиції осмислення політичних режимів 4

1. Політико-правова (інституціональна) – досліджуються формальноюридичні, процедурні характеристики здійснення влади 2. Соціологічна – вивчаються соціальні підстави і походження влади 5

Загальні показники політичного режиму : а) ступінь захищеності і забезпеченості гарантіями прав і свобод громадян (політичного й ідеологічного вибору, економічної свободи) і ступінь врахування інтересів різних соціальних груп (у тому числі меншин) тощо; б) способи легітимації державної влади; 6

Загальні показники політичного режиму : в) співвідношення правових і неправових способів здійснення владних функцій; г) методи, інтенсивність і правова обґрунтованість використання силових структур, інших ресурсів влади; ґ) механізм ідеологічного тиску. 7

Структура політичного режиму 1 • ·політичні структури державної влади, їх реальний статус і роль у суспільстві; • ·методи здійснення державної влади: яким методам управління і панування віддається перевага – прямим чи непрямим, насильницьким чи методам переконання; 8

Структура політичного режиму 2 • ·реальний рівень свобод людини, обсяг її прав; • ·методи вироблення політичних рішень; • способи врегулювання конфліктів; 9

Структура політичного режиму 3 • плюралізм, зокрема наявність чи відсутність легальної (нелегальної) опозиції; • ·конфігурація партійної системи: однопартійні чи багатопартійні; • ·ідеологію і те місце, яке відводиться їй у мобілізації суспільства; 10

Структура політичного режиму 4 • форми ставлення населення до політичної участі (політична пасивність, мобілізована або автономна участь); • ·тип легітимності: харизматична, традиційна, раціонально-легальна, ідеологічна; 11

Структура політичного режиму 5 • ступінь розвитку інститутів громадянського суспільства, основні форми взаємодії держави та громадянського суспільства; • ·характер політичного лідерства (відкритість, закритість, авторитарний, ліберальний стилі управління); 12

Структура політичного режиму 6 • структурованість правлячої еліти: ступінь її згуртованості, відкритість і закритість, канали рекрутування; • ступінь свободи ЗМІ (наявність незалежних ЗМІ, вільний доступ до інформації); 13

Структура політичного режиму 7 • розподіл повноважень між основними гілками влади (злиття всіх гілок влади, домінування виконавчої влади); • ·роль виборів у політичному житті суспільства 14

2. Основні типи політичних режимів сучасності 15

Типологія політичних режимів Роберта Даля у праці «Поліархія» Критерій 1 • ступінь ліберальності режиму, що визначається ступенем відкритості політичних інститутів, а також гарантіями, що дозволяють членам політичної системи претендувати на керування суспільством 16

Критерій 2 • здатність забезпечити публічну змагальність у боротьбі за владу і рівень включеності громадян у політичний процес (визначає загальну чисельність дорослого населення, що є учасником політичного процесу і здатного на відносно рівній основі контролювати урядову діяльність). 17

Публічна змагальність (ліберальність) Типологія режимів Роберта Даля конкурентні олігархії близкі до поліархії режими ПОЛІАРХІЯ ЗМІШАНІ РЕЖИМИ ГЕГЕМОНІЯ близькі до гегемонії режими Включеність (участь) 18

Демократичні політичні режими Ук раї пол нс іто ька лог ія Недемократичні (авторитарні) політичні режими 19

Демократичний режим стан політичного життя суспільства, при якому державна влада здійснюється на основі принципів широкої і реальної участі громадян та їх об’єднань у формуванні державної політики, утворенні і діяльності державних органів, дотримання праві свобод людини. 20

Демократичний режим ліберальна класична демократія плюралістична демократія індивідуалістична (демократія індивідів) демократія організацій, політичних партій, асоціацій, груп інтересів та інших суб’єктів ПС 21

Демократичність політичного режиму вимірюється: наскільки держава гарантує людині прояви її свободи у трьох аспектах: • як індивіду (особистості); • як соціальному суб’єкту (члену громадських і професійних груп, інших інститутів суспільства); • як громадянинові (підданцю держави), міра свободи якого конституційно визначена і гарантована. 22

Основні ознаки демократичного режиму - 1 а) рівність громадян перед законом, гарантованість державою їх прав і свобод; б) виборність представницьких органів влади населенням; в) юридично визначена строковість повноважень представницьких органів; 23

Основні ознаки демократичного режиму - 2 г) розвинена система демократичних інститутів; ґ) пряма участь громадян у вирішенні загальних справ; д) реальне здійснення поділу державної влади; є) політичний плюралізм із врахуванням інтересів меншин. 24

Недемократичні (авторитарні) режими це режими, за яких державна влада здійснюється шляхом обмеження і порушення формально проголошених прав і свобод людини 25

Основні ознаки сучасних авторитарних режимів – 1 а) формальне закріплення в конституційних актах мінімуму прав і свобод громадян при відсутності правових механізмів та інших гарантій їх здійснення; б) надмірна централізація державної влади; 26

Основні ознаки сучасних авторитарних режимів – 2 в) тенденція до застосування неправових засобів здійснення влади; г) застосування методів управління; ґ) протиправне силових структур; примусових використання 27

Основні ознаки сучасних авторитарних режимів – 3 д) у деяких випадках авторитаризм може досягати крайнощів у прагненні держави повністю контролювати всі сфери суспільного життя (економіку, ідеологію, духовно-культурний розвиток і т. ін. ). 28

Різновиди недемократичних політичних режимів в історії суспільства • деспотичний; • тиранічний; • військово-диктаторський; • расистський; • фашистський, • мусульмансько-фундаментальний 29

Деспотичний політичний режим необмеженої влади і свавілля в управлінні при відсутності його правових і моральних основ, повній безправності підданих 30

Тиранічний політичний режим панування жорстких способів здійснення влади при режимі одноособового правління в античних державах 31

Типи сучасних недемократичних режимів • Авторитарний • Тоталітарний 32

Авторитарний режим • інститути демократії існують формально, • державні рішення приймаються правлячою елітою, функції якої не обмежуються законом, • офіційно визнається пріоритет державних інтересів перед інтересами особи 33

Тоталітарний режим (крайня форма авторитарного) • методи силового ідеологічного тиску, • політична опозиція недопустима, • зрощення партійним, державного апарату з • жорстка централізація управління, 34

• протизаконне використання силових структур держави, • мілітаризація державної політики, • підміна державних і правових механізмів створенням неконституційних органів (наприклад, органів позасудової репресії в колишніх соцкраїнах) 35

3. Природа, принципи та типи демократії 36

«Демократія» (буквально народовладдя) державний лад, за якого вирішальна роль у прийнятті рішень і врядуванні належала народним зборам і голосуванню. Демократія в сучасному розумінні – це суспільне самоврядування, яке здійснюють рівноправні громадяни через безпосередню участь в обговоренні й вирішенні громадських справ шляхом вільного вибору (голосування). 37

Вперше слово «демократія» пролунало з вуст афінського стратега Перікла: «МИ НАЗИВАЄМО СЕБЕ ДЕМОКРАТІЄЮ, ОСКІЛЬКИ НАШЕ УПРАВЛІННЯ ПЕРЕБУВАЄ В РУКАХ БАГАТЬОХ, А НЕ КІЛЬКОХ» 38

Головні аспекти демократії • демократична практика (в її інституційному та процесуальному вимірах), • ідея та ідеал демократії, • демократичні цінності • демократична ідеологія (як нормативний вимір демократії). 39

Розвиток демократії має «природний характер» • відповідає людській природі (дає змогу людині реалізувати інтерес до суспільного життя, втілити в життя глибоко притаманну кожній особистості потребу суспільного визнання) • за допомогою демократії людина втілює здатність впливати на стан справ і перебіг подій у державі, усвідомлювати власні інтереси як органічну складову інтересів суспільних 40

• демократія містить здорову потребу людини до спільної «гри» із проблемами і варіантами їх розв'язання, із промовами і гучними схваленнями (чи обуреннями), риторичним мистецтвом і несподіваним виявом чиєїсь (а іноді – власної) мудрості, зваженості та дотепності 41

«Основа демократії – це віра у здібності людської природи, віра в інтелект людини і в силу накопиченого спільного досвіду людей. Це віра не в те, що усе це наявне у довершеному вигляді, але у те, що, якщо сприяти, це може зростати і бути спроможним генерувати дедалі більшою мірою розвиток знань і мудрості, необхідних для скерування спільних дій» Д. Д’юї 42

КРИТЕРІЇ РОЗВИНЕНОСТІ ДЕМОКРАТІЇ 1. Вільні громадяни, які є головними дійовими особами суспільного самокерування. Без наявності вільних, гідних, таких, що поважають себе громадян, демократія по-справжньому відбутися не може. Становлення міцної і дійової демократії невіддільне від формування свідомого громадянства, почуття громадянського обов'язку й готовності діяти для його втілення. 43

2. Визнання усіх громадян рівними й рівноправними. Кожен учасник демократичного процесу, будь-якої демократичної процедури повинен знати й визнавати принцип формальної рівності громадян. Цей ззовні формальний принцип рівності є однією із фундаментальних моральних засад демократії. 44

3. Повага до спільно прийнятих рішень і готовність сумлінно виконувати їх. Спільна воля та спільні зусилля допомагають подолати обмеженість і слабкість кожного окремо. Це надає особливої сили і значущості спільному рішенню. На цьому ґрунтується демократія – принцип влади більшості, коли загальнообов'язковим вважається рішення, за яке віддала свої голоси більшість тих, хто брав участь у голосуванні. 45

Слабкості й вади демократії 1. Участь народу надає демократичним формам популістського, поверхневого й «вульгарного» характеру. Як кажуть, дуже часто народ обирає не кращих, а таких, який він сам. Народ не можна ідеалізувати, і він знає це. 2. Дуже часто трапляється так, що виборці після завершення голосування вважають, що їхня участь у «політиці» на цьому припинилася і що треба чекати наступних виборів. 46

3. Багато маніпуляцій і зловживань приховано в «машині голосування» . Вміла організація обговорення і вдало побудована технологія голосування дає змогу крок за кроком втілити таке рішення, яке категорично неможливо провести під час відвертого і чесного голосування. Отже, по-справжньому демократичний процес завжди непередбачуваний і не обов'язково гарантує прийняття найбільш розумних і доцільних рішень. 47

4. Демократія, як жодна інша політична форма, несе у собі ризик і невизначеність. Як в умовах ринку не завжди «виграє» підприємець, найкорисніший для споживача, так і в умовах демократії на виборах часто виграють не найбільш гідні і делікатні особи, а інколи і відверті пройдисвіти. Нерідко послідовне дотримання процедур демократії виглядає «знущанням над здоровим глуздом» , абсурдом. Скажімо, парламентські слухання можуть тривати годинами, днями і тижнями, і пересічний громадянин починає вважати усе це безглуздою «говорильнею» . 48

5. Демократію можна легко імітувати. Імітативна, маніпулятивна, або псевдодемократія покликана маскувати авторитарний режим і створювати враження, немовби то народ насправді є джерелом влади і підтримує той чи інший існуючий режим. Крайнощі маніпулятивної демократії виявляються в таких потворних формах, як голосування під дулами автоматів, відвертий шантаж і залякування виборців, підкуп та інші форми «фабрикування» волі громадян. 49

6. За умов демократії не виключені такі явища, як зловживання владою й корупція. Немає підстав говорити, що демократія створює особливі передумови для аморальності та корупції влади. Навпаки, за умов розвитку справжньої демократії виникають основи для обмеження масштабів зловживань, для переслідування можновладних злочинців (які в умовах інших режимів ніколи б не постали перед судом) згідно із законом. 50

7. Демократія не є засобом розв'язання усіх проблем життя. Є такі сфери, де повинна домінувати обізнаність і компетентність, а іноді — жорстка і конкретна воля однієї особи. Тому толерантність до недемократичних установ, стверджує професор Пенсильванського університету Е. Кеннеді, часто виступає як умова виживання демократичного уряду. 51

8. Жодної демократії не може бути за надзвичайних ситуацій, коли треба блискавично прийняти і здійснити рішення, від якого залежить життя і безпека людей. Демократичні рішення мінімізуються в умовах, коли треба чітко визначити конкретну особу, яка несе управлінську або фінансову відповідальність. Складно вимагати демократичності і відкритості банківської діяльності, освіти й виховання. Якщо, наприклад, надати надмірну свободу підопічному, то він, не виключено, намагатиметься мінімізувати своє навантаження. 52

9. Нічим не обмежена демократія перестає бути справжньою демократією і перетворюється на суспільний безлад, що тягне за собою злочинність, руйнацію та інші небезпеки. Недарма американський учений М. Олсон, стверджуючи, що для економічного зростання найбільш сприятливим є демократичне правління, все ж додає: але за умови, що демократичний уряд гарантує не нижчий від деспота рівень особистої безпеки громадян та захист їхньої власності. 53