Лекція 7 Феодальне право Західної Європи 1

Лекція № 7. Феодальне право Західної Європи 1. Поняття “феодальне право” 2. Джерела (форма) 3. Поземельні відносини 4. Зобов’язальні відносини 5. Родинно-сімейні відносини 6. Кримінальні відносини 7. Кримінальне судочинство

1. Феодальне право – встановлений і формалізований вотчиною юстицією й імунітетом в тій чи іншій державі (феодальному землеволодінні) порядок взаємовідносин між господарем (сюзереном) та підданим (васалом) 1. привiлей 2. правовий партикуляризм

2. Варварські правди як форма (джерело) права ранньофеодальної держави Cалічна правда, Рипуарська правда, Вестготська правда, Бургундська правда, Алеманська правда, Баварська правда, Саксонська правда, Тюрінгська правда, Правда Етельберта, Правда Іне, Звід законів (едикт) остготського короля Теодоріха, Судебник Альфреда Великого, Закони Етельстана, скандинавські провінційні збірки тощо мали підтримку державної влади ? ? ? не завжди достатньо зрозумілою для сучасних дослідників

Ознаки варварських правд: - персоніфіковані (звід законів, законник) - правила для судді (судебник) - опосередкований вплив римського права – Едикт Теодоріха: “старе право” - казуальні “Якщо хтось зумисне скине драбину чи інший предмет для підняття на висоту і той залишиться на верху, повинен заплатити 12 солідів” Баварська правда (4, 19) - домінування конкретно-образної (асоціативної) правосвідомості над абстрактно-логічною (ЗXIIТ) - символізм, формалізм як результат перебільшення ритуальних дій при відновлені правомірної поведінки

Джерела (форма) феодального права Франції - Кутюми (звичаї, “місцеве право“) - Імунні грамоти (привілеї, звільнення від обов’язків) - Рециповане (запозичене) римське право (1679 р. – офіційне джерело) - Канонічні правила - Міські правила - Міжнародні морські і торгові правила - Законодавство короля

Звичаєве (місцеве) право – кутюми (звичай – 40 років) Писані – кутюмне право: Великий кутюм Нормандії, «Порада другу» П’єра де Фонтена, «Кутюми Бовезі» Філіпа де Бонаур, Кутюми Тулузи, Стародавній Кутюм Бретані, Великий кутюм Франції Інкорпорація кутюмів – 1454 р. Карл 7 260 збірок кутюмів Колізії - Лвуазель, Дома, Потьє спробували уніфікувати звичаєве (кутюмне) право шляхом виокремлення інститутів

Кутюми Бовезі 1890 р.

Імунні грамоти: два екземпляри, 1 – імуністу (конкретна особа), 2 – на адресу місцевих органів влади Рециповане римське право (Кодифікація Юстініана): Глосатори: встановлення первісного змісту – “писаний розум“ Постглосатори: синтезування римського і місцевого звичаєвого права – “пандекти“

Канонічні норми – сім’я, студенти, каліки, мандрівники

Звичаєві норми міста – хартії (торгівля, ремесло, права міщан) Законодавство короля у формі: постанови, ордонанси, едикти, накази, декларації; 16 ст. кодифікація

Міжнародні морські і торгові норми: перевезення, договори

Правова система Германії Пруське земське Уложення (1784) Торгове право (угоди про сприяння) Варварські правди “Кароліна” загальноімперське 1532 Пандектне право Статути миру. Імунні грамоти Міське право (Магдебург, Любек) Римське Право Канонічне право (1495 р. ) Місцеві збірки Звичаєвого права (Партикуляризм) Ленне, земське

Звід Юстиніана: l Інституції (лат. підручник) – навчальний курс цивільного права Гая: 4 книги – особи, речі, позови, «Інституції» (правові конструкції) Гая l Дигести (лат. збірник юридичних текстів; грец. пандекти) у 50 книгах – близько 9100 фрагментів із 275 творів 39 римських юристів (власність, заповіти, договори, делікти тощо) l Кодекс – імператорські конституції від Адріана до Юстиніана – 12 книг l Новели – імператорські конституції Юстиніана уже після видання кодексу

Ознаки: партикуляризм, пандектизм Пандектизм – застосування пандектів (дігестів) Юстиніана як основи права (пандектне право – германське право часів феодалізму) Дигести (лат. збірник юридичних текстів, грец. пандекти) – частина кодексу Юстиніана яка включала 9100 фрагментів із 275 творів 39 римських юристів, зокрема, питань власності, заповітів, договорів, деліктів, інших інститутів цивільного права Партикуляризм (“розщеплення” права) – співіснування декількох систем права одночасно (полісистемність)

Міські норми Хартії (Право Магдебургу – запозичене 80 містами Європи; право Любеку – 43 міста). 1) материнське і дочірнє право 2) типи міського (материнського) права: магдебургське (схід, центр, південь Європи) і любекське (захід, північ Європи) Структура міського права: – Судоустрій, – Судочинство, – Позови, – Сім’я і спадок, – Інше

Таллінське уложеня Любекського права, Ратушна площа

Пам’ятник магдебургському праву у Києві

Джерела англійського феодального права: 1. Звичаєве право 2. Загальне право, або прецедентне право (Свитки тяжб) – англійські суди не формують право, а лише відкривають нові норми за допомоги процесуальних дій 3. Королівське законодавство (асіза, хартія, ордонанс) 4. Статутне право, або Вестмінстерські статути 5. Право справедливості або Суд канцлера – своєрідна апеляція на рішення суду загального права 6. Торгове право 7. Канонічне право

3. Правове регулювання поземельних (феодальних) відносин Алоідальна форма землекористування Алод – сімейне землекористування огородженими землями (індивідуальнородинна земля), не продавалася Франція – алод – орна земля і не включав луки, ліси, водойми Англія – фі або бокленд (алод) включав і ліси і луки і водойми

Формування статусу землі як речі Поняття: оброблена (орна), лісова, лугова, присадибна (огороджена) у системі диференціації правової дії Хiльперик (561 -584 рр. ) – “земля могла переходити в спадщину до синiв, дочок, братiв, сестер померлого, а не до сусiдiв, як це було раніше“ Аламанська правда – “жінка могла успадковувати землю, якщо в неї були діти і якщо вона виходила заміж за вільного“ Едикт Теодоріха – першим закріпив право на спадок лише земель вільного держання

Феодалы – статус “суверена”

Суверен: земля (річ) + імунітет + власницькі (юрисдикційні) права Об’єм власницьких прав визначав гідність людини (феодала) Гідність – здатність до публічності – судовий захист Власність – продовження людини Надані землі королем не могли купуватисяпродаватися, даруватися (держання) Вотчинна юрисдикція (суверенітет) – манор в Англії, сеньйорії у Франції, курфюрсти в Германії

Захист привілеїв феодала Франція – Керсейський капітулярій – недоторканість володіння імунними грамотами Германія – інститут “очікування лену” – зобов’язував імператора наділяти осіб князівського роду вільними землями Англія – Велика Хартія Вольностей – земля у баронів не могла відбиратися королем

Афатомія (довірча власність) – латентна приватна власність Обійти заборони у спадкуванні землі чи купівліпродажу – афатомія – договір передачі землі на користь третьої особи Власник (держатель) передавав землю довіреній особі, яка не була ріднею, строком на 1 рік Довірена особа мала через рік цю землю передати фактичному власнику

Майорат (старший) – недопущення дроблення земельних наділів Право на отримання землі мав старший син Германії за земським правом – у рівних долях між всіма синами

Бенефіцій (лат. beneficium благодіяння) – умовна власність Держання або квазі приватна власність Карл Мартел (Франкська держава) – земля королем надавалася на час служби Алод – головна, а бенефіцій – похідна форма землекористування

Феод (юридичний захист всіх землекористувачів) Бенефіцій – перехід від алоду до феоду Феод – правовий комплекс феодальних повноважень землевласника і землекористувача (феодальна форма землекористування) Форми феоду: герцогство, графство, баронство У подальшому основа великого землеволодіння

Англійське землеволодіння Реальна власність – родові землі (від короля, лорда) ("заповідні" землі), які не могли бути відчуженими Персональна власність – не родові землі, або інші землі, які могли бути відчуженими Довірча власність (траст) – власник (довіритель) наділяв власницькими правами іншу особу (беніфеціанта) – передавав свій об’єм власницьких прав Довіритель і бенефіціант – власники землі з однаковим об'ємом прав (принцип субституції) 1535 р. – власником є той в чиїх інтересах використовується земля бенефіціантом

принципи феодального землеволодіння Субінфеодація Разом з земельним наділом власник (сюзерен) створював нову низову ланку прав феодала з відповідним об'ємом прав і обов'язків Головний і неголовний власники Головний власник – пряма власність Неголовний власник – корисна власність l l Субституція Головний власник при відчуженні землі міг не наділяти об'ємом власницьких прав неголовного власника а ставив його на своє місце Заміна власника іншим власником

Сезина – перехідний (від 1 до 10 -30 років) комплекс правил земельного наділу (феоду) Після інвеститури сезинатор вступає у власницькі права Інвеститура – процедура переводу сезинатора у власника Сюзерен і васал одночасно набували взаємних прав і обов’язків Ар'єр-феод – правила додержання обов’язків власника Ретракт – правило пріоритету на власність родичів

Набувальна давність – підстава для виникнення власницьких прав Франція – особа, яка користується землею без перерви протягом 10 років, ставала її власником, якщо ніхто не заперечував проти цього Англія – особа, яка користувалася землею більше одного року і одного дня, і у випадку, якщо сусіди не заперечували, земля переходила в безстрокове держання

Юридичне оформлення поземельних відносин Усний договір, але при свідках (обов’язкова присутність дітей) Рішення суду – угода (потрійний документ, третя частина якого залишалася в архіві суду) Письмовий договір завірений нотаріусом – два однакових тексти писалися на пергаменті, які потім розрізалися зиґзаґоподібній лінії

Селянське землекористування у комплексі вотчиної юрисдикції людина, що не мала сеньйора, за "Законами Ательстана", терміново "знайти собі лорда“ "Правда короля Едмунда“: поземельно залежні селяни вважалися вже неправоздатними шляхом «відмови» від права власності зі збереженням права користування сокаж в Англії комендації у Франції Прекарія – договір на користування землею за ренту Відробна рента (панщина) Продуктова рента (натуральний оброк) Грошова рента (грошовий оброк)

Цензіва – комплекс прав вільного селянського землекористування Цензітарій на відміну від прекаріста зберігав свободу у розпорядженні землею продавати, здавати в оренду Ценз – фіксована плата за землю “Корисна власність”

4. Правове регулювання зобов’язальних відносин Свободна воля контрагентів – засвідчували свідки Завдаток, застава – умови виконання договору

Договір купівлі-продажу з обтяжуванням за земським правом Германії покупець зобов’язувався виплачувати продавцю (попередньому власнику) частину доходу з купленої речі

Інститут “добросовісного” покупця Власник речі, який довірив її іншій особі на умовах збереження, а та, у свою чергу, продала цю річ іншій особі, не міг пред’явити претензії новому власнику Новий покупець є новим власником, згідно закону Адже річ не була ним вкрадена Власник міг лише пред’явити претензії до продавця, який порушив умову угоди купівлі– продажу, що він не є власником речі

Договір дарування – прихована форма купівлі-продажу Договір найму (оренди) – 16 – 18 ст. , оренда землі – 1 рік, згодом – 2 – 3 життя спадкоємців-орендарів Договір позики. «Мертвий заклад» (федуція), 12 ст. – іпотека – 40 -60 %

Особливості договору в Англії Вид позову Предмет позову “Про обов’язок“ Втрачена вигода Цивільна відповідальність “Про звіт“ Виконання взятих Зобов’язань Кримінальна відповідальність результат

Договір – згода, згода – не завжди договір - захист неформальних згод “Доктрина зустрічного задоволення” Форма позову Предмет позову наслідки “Про згоду“ зобов'язання Цивільна відповідальність “Про обіцянку“ (прийняття на себе) збитки Цивільна відповідальність “Про Порушення“ (за наявності видимих фактів) Збитки (близькі до фелонії) кримінальна відповідальність

5. Правове регулювання родинно -сімейних відносин Франція родина шлюб Оформлення шлюбу Права подружжя розлучення Патріархальна моногамна Договір к/п (12, 12) Державна реєстрація, вінчання Сумісне проживання Північ – роздільне майно Заборона розлучення Без причини Англія Патріархальна моногамна Договір к/п (12, 14) Державна реєстрація, вінчання Сумісне проживання Жінка - купець Роздільне проживання

франція діти спадок особливості Англія Позашлюбні – поза законом Заповіт – південь, закон – північ Майорат, Доля церкви Заборона шлюбу між родичами різними станами, представника ми різних віросповідань Закон, майорат, довірча власність, інститут “Люб’язності” Заборона Шлюбу між родичами

6. Кримінальне право 9 – 10 ст. , злочин – дія, яка порушує приватні інтереси особи З 11 – 12 ст. злочин – дія яка порушує королівський мир В Англії одне й те ж діяння могло кваліфікуватися і як злочин і як цивільний делікт (різниця залежала від позову) Цивільні позови – коли потрібно було поновити права, які були порушені Кримінальні позови – коли потрібно було покарати особу

Вчення про вину Франція необережність, навмисно Закінчений злочин і посягання на злочин Обставини, що впливали на характер злочинної дії: обтяжують вину, (насилля над померлим, над могилою, напад з метою пограбування тощо) пом’якшують вину знімають вину l Англія 1. “Дія не винувата – якщо не винувата воля” – статут Генріха (1118 р. ). 2. Доктрина Брактона: навмисне і необережне вбивство: “якщо вбивця скоїв вбивство, займаючись недозволеною справою то відповідальність настає при відсутності вини” 3. Доктрина Кока: про різницю між простим випадком і злочинною необережністю – якщо людина стріляла з луку у дикого птаха, а стріла попала у людину – дійсно випадок. А якщо стріляла у свійську птицю – дія хоч і випадкова, але злочинна l

Співучасть Групові злочини – тяжкі Дія кожного з цієї групи мала власну кваліфікацію: виконавець, співучасник, підбурювач Тяжкість вини співучасників залежала від того коли він діяв – до чи після В Англії – ступінь учасників злочину: 1 ступінь – безпосереднє скоєння злочину 2 ступінь – безпосередньо не приймав участь, але був присутній при скоєні злочину

Об’єктивне Неосудність осудження особи відповідальність без за скоєний злочин вини (члени (малолітня родини злочинця, дитина, члени общини психічно хвора злочинця, члени людина тощо) корпоративних об’єднань злочинця)

Види злочинів Франції - Салiчна Правда: 1. проти власності 2. проти особи - Аламанська і Баварська правди: 3. злочинні дії на території церкви - Королівські капiтулярiї: 4. зрада 5. пiдробка монет (грошей) - Централiзацiя і концетрація державної влади: 6. образа його величності - 1268 р. Людовік IX ордонансом: 7. богохульство, чаклунство, святотатство, єресь (самою невизначеною з точки зору складу злочину)

- XVI ст. – деталізується склад злочину проти короля: 8. злочини проти членів сім’ї короля - XVII ст. – Рішельє: друга ступінь злочинів проти його величності: 9. змова проти міністрів короля, командуючих королівських військ, губернаторів 10. дизертирство 11. шпигунство 12. будівництво укріплень без королівського дозволу - Ордонанси ХVII – ХVIII ст. : 13. проти осіб БПМП, безробітних

Кримінальний ордонанс 1670 Франції: види злочинів: - проти високої образи - проти речей - проти людей

Система злочинів Англії: Тризн (підданство) Фелонія (особа, речі) Місдімінор (делікти)

Тризн (проти правил підданства) Зрада (порушення підданим договору) Велика зрада (повстання проти короля, посягання на його права, убивство короля або членів його родини, убивство канцлера, королівського судді) Мала зрада (убивство дружиною свого чоловіка, слугою господаря)

Фелонiя (проти особи, власності) проти особи: вбивство, насилля, зґвалтування проти власності: проникнення у володіння, проникнення в житло, крадіжка майна

Мicдімінор (делікти) шахрайство, фальшивомонетництво залежало від того який позов обере позивач: позов про завдання шкоди, то це фелонія, якщо позов про порушення прав – місдімінор

7. Покарання соціальний статус обвинуваченого і воля судді Метою покарання – спочатку вiдплата – згодом залякування

Композиція відшкодування завданої шкоди, або її компенсація (композиція, штраф) Продовжувальна композиція - штраф сплачував не тільки злочинець, а й його рідні до сьомого коліна Великий Березневий Ордонанс 1357 р. заборона заміни покарання грошовою компенсацією Особи, які скоїли тяжкий злочин не мали права на помилування

Основними видами покарань: - Страта (смерть) - Кваліфікована (публічна) страта - Калiчницькi і тiлеснi покарання - Тюремне ув’язнення - Конфіскація майна як додаткова міра покарання

8. Кримінальне судочинство - суд феодалів – захист честі і гідності - суд підданих феодала – розправа Англія з 13 ст. у судовому процесі дві категорії захисників – борістери і солістери Борістери – виступали у суді нарівні з їх клієнтом Солістери – займалися підготовкою справи

Англія згідно реформ Генріха 2. , особа могла вибирати собі суд, або земський (місцевий, маноріальний), або королівський Кримінальні звинувачення виносилися особливим зібранням жителів графств (24 особи – Велике журі) Наступний розгляд справи з винесенням вироку – 4 – 6 особи (Мале журі)

Слідчий, або розшуковий процес До ХІІI ст. домінував обвинувальнозмагальний Слідча (iнквiзицiйна, римо-католицька) форма процесу спочатку утверджується в церковних судах, а з ХІІI ст. використовується в королівських судових органах розшуковий і змагальний процеси співіснували паралельно

Перша стадія – дізнання досудове - збір інформації про скоєний злочин - Факт злочину фіксувався протоколом, який складався на місті злочину - Англія, якщо звинувачуваний визнавав факт злочину – вирок виносився миттєво

Друга стадія – попереднє слідство (перша частина судового провадження) Справа порушувалася на підставі звинувачення королівського прокурора, а також доносів і скарг, зміст яких залишався невідомим для звинувачуваного Судовий слідчий: вивчав докази, допитував свідків і підозрюваних, очні ставки Невід'ємною частиною – використання тортур

Застосування тортур Звинувачуваний вважався таким, що каже неправду – презумпція винуватості Тортури як умова визнання вини – цариця доказу Широке використання у доказовій базі – фікції – якщо звинувачуваний мовчить – винний Якщо звинувачуваний під тортурами не визнавав вини то майно переходило у спадок родини. Якщо визнав вину – майно конфісковувалося

Третя стадія – судове засідання (друга частина судового провадження) Домінувало закрите засідання Перевага доказам: дізнання + судове слідство Повноцінними свідченнями – 2 свідки + власне зізнання Неповноцінні свідчення – направлення справи на додатковий розгляд