ЛЕКЦІЯ 6 СОЦIОЛОГIЯ КРИМIНАЛЬНОГО ПРАВА план 1 Предмет

ЛЕКЦІЯ 6. СОЦIОЛОГIЯ КРИМIНАЛЬНОГО ПРАВА план 1. Предмет соціології кримінального права 2. Суспільна небезпека злочинів та соц. обумовленість кримінально правовихзаборон

Соцiологiя кримiнал. права напрямок, який розглядає кримiнал. правовi iнститути та норми в їх соц. економ. обумовленостi, в процесi їх функцiонування, у зв'язку з їх соц. ефективнiстю. Розглядає кримiнал. прав. явища крiзь призму законiв соцiологiї i в системi її категорiй. Дослiджує соц. обумовленiсть кримiнал. прав. iнститутiв та їх вiдповiднiсть потребам суспiльства. Соц. вiдносини розглядаються з точки зору можливого замаху на них. Предмет соц. наслiдки дiї норм кримiнал. права, їх ефективнiсть. Ефективнiсть розглядається як наявний результат впливу на свiдомiсть населення кримiнал. прав. заборон. Вивчення ефекту керування процесами, не обмежується виданням норм кримiнал. права, а включає визначення соц. цiлей в галузi боротьби зi злочиннiстю, планування боротьби та вибiр соц. економ. , полiт. i юр. засобiв, оцiнку результатiв.

l l l l l Вивчає: Суспільні відносини і злочин. Соц. аспекти вчення про склад злочину. Механізм соц. обумовленості права Соц. критерії суспільної небезпеки злочину. Механізми дії кримінально правової норми, системи кримінал. прав. заборон. Роль ієрархії особистісних властивостей у формуванні ставлення до кримінал. прав. заборони, ставлення до нього індивіда. Роль малої групи у формуванні ставлення індівиду до крим. прав. заборони Застосування кримінал. прав. норм як соціологічну проблему Соціальну обумовленість застосування кримінал. прав. Норм. Покарання як проблему соціології крим. права. Ефективність правової норми, соціальні умови ефективності права

l l l досліджується соц. обумовленість кримінал. прав. інcтитутів та їх відповідність потребам суспільства. Суспільні відносини у цьому випадку розглядаються з погляду можливого замаху на них. Система соц. відносин досліджуються в аспекті, який дозволяє встановити, чому соц. умови підштовхують окремих людей посягати на пануючий лад, чому така поведінка можлива. Вивчення соц. відносин за такого підходу має виявити особливості соц. умов, що зумовлюють способи посягання індивідів на соц. лад. Існують різні підходи до трактування причин злочинності і до реформування традиційних принципів та інститутів кримінального права і процесу. злочин вид дiяльностi суспiльно значущої, хоч й негативно розцiнюваної державою, остiльки дослiдження властивостей суб'єктiв дiї дає змогу визначити соц. фактори, якi впливають на виконання кримiнал. прав. норм. Вчення про «фактори злочинності» . Злочин результат взаємодії трьох груп чинників: індивідуальних (фіз. і псих. Властивості, вік, стать сімейний стан), фізичних (географічні, пори року) та соціальних. Вчення про осіб, що знаходяться в «небезпечному стані» існують категорії людей, що під впливом факторів злочинності опиняються в «небезпечному стані» . Ці особи становлять загрозу для «безпеки суспільства» , воно повинно виявити їх до того, як вони скоять злочин.

Відповідальність повинна визначатися не характером і тяжкістю вчиненого діяння, а за станом особистості "справжнього" або "майбутнього" злочинця Традиційну систему крим. Покарань соціологи пропонували доповнити системою "заходів безпеки", що мають на меті захист суспільства від злочинців до злочинців рецидивістів пропонували застосовувати особливі "заходи безпеки" у вигляді продовжених термінів тюремного ув'язнення або довічної посилання, щоб гарантувати суспільство від нових злочинних посягань з їхнього боку. Суд повинен був бути замінений комісією експертів, здатних оцінити ступінь «соц. небезпеки» підозрюваного. Експерти соціологи, психіатри, спец. в області пенітенціарії. Заходи гуманного характеру: введення судів по справах неповнолітніх, широке застосування умовного засудження, умовного дострокового звільнення, відмова від короткострокових тюремних вироків. Кримінальна репресія більш гнучка, ефективна і "економна".

На поведiнку особистостi впливають не тiльки загальносоцiальнi умови, а й вiдносини, якi складаються в її найближчому оточеннi (в родинi, в неформальних групах, у тому складi й злочинних). характеристика соц. механiзма дiї кримiнал. правової норми як предмета соцiологiї права повинна мiстити й систему факторiв, що визначають особливостi функцiонування цих "невеликих груп". l Ефективнiсть дiї крим. правових норм результат керування соц. держави (попередження злочинiв). l У сферi правозастосовної дiяльностi у сферi превентивної дiяльностi як ефективнiсть кримiнал. покарання. дозволяють судити про достатнiсть чи недостатнiсть юридичних засобiв, обраних для боротьби зi злочиннiстю. l

розгляд складiв злочинiв критерiй для оцiнки ступені небезпеки злочинiв залежить вiд того, на який вид вiдносин вони посягають та яку соц. значущу шкоду можуть заподiяти. дослiдження виконання кримiнал. прав. вимог: соц. стан та пов'язанi з ним мiсце i роль прошаркiв, груп та особистостi у системах виробництва, полiтики, споживання i т. iн. l В залежностi вiд мiсця, що його посiдають у соц. структурi неоднакове вiдношення до кримiнал. прав. заборон. l Вивчення спецiфiки соц. властивостей, їх iнтенсивности у рiзних соц. групах дозволяє визначити ступiнь їх кримiногенностi та надати державним органам iнформацiю для заходiв. l

Формулюючи склади злочинiв, крим. право вiдтворює певнi моделi поведiнки, якi вiдображують соц. змiст злочинностi. Соц. елементи злочин. акта - що конкретно скоєне, чому саме скоєне. Дослідження допомагають визначити, чи всі можливі різновиди таких посягань передбачені чинним крим. законом, якою мірою вони відповідають змісту тих складів злочинів, які увійшли до крим. кодексу. ефективність розглядається як наявний результат впливу на свідомість населення крим. правових Заборон, як ефект керування соц. процесами, яке не обмежується формулюванням та функціонуванням норм крим. права, а й включає визначення соц. цілей у галузі боротьби зі злочинністю, а також планування цієї боротьби та вибір відповідних соц. економ. , політ. і юридич. засобів для реалізації цілей та оцінку результатів ужитих заходів. Ефективність дії крим. прав. норм як результат керування соц. процесами виявляється, у сфері превентивної діяльності держави (попередження злочинів). У сфері правозастосовної діяльності вона виступає як ефективність крим. покарання.

l l Формулюючи склади злочинів, кримінальне право відтворює певні моделі поведінки, які відображають соц. зміст злочинності, елементи злочин. поведінкового акту — стосовно того, що скоєно, чому саме так вчинено. Соціальним є поєднання цих елементів, яке утворює вид злочину, як особливу поведінкову структуру. У вчинку можна виділити його фактичний склад та його соц. сторону. Фактичний склад — це дія або відсутність дії; соц. бік — це посягання на існуючий правопорядок. Суспільна ознака злочинного вчинку — загроза існуючому правопорядку — об’єктивно існує та може бути розпізнана шляхом з’ясування шкідливого, негативного значення для охорони прав громадян. Суспільна небезпека вчинку утворюється тільки внаслідок включеності цього вчинку у відносини суспільства.

l l l У суспільстві існують визнані межі ефективності крим. – прав. норми та соц. механізму крим. правового впливу. Крим. правова норма, і крим. право є засобом для досягнення певної мети. Крим. правова норма – спец. вираз пануючого соц. інтересу. Цей інтерес себе виявляє через посередництво крим. процес. права, організації крим. юстиції, вступаючи у взаємодію із суперечними інтересами, зі своїм власним вираженням у крим. законі. Елементами соц. механізму крим. прав. впливу є моральний зміст норм, діяльність крим. Юстиції, несприятливі наслідки для правопорушника. Якщо суб’єктом суспіль. розвитку є перш за все держава, ефективність його права — це показник життєдіяльності держави, мірило її можливостей впливати за допомогою юр. норм.

Право — засіб впливу на поведінку людей, між юр. нормою та її соц. результатами завжди «знаходяться» акти людської діяльності, які викликають суспільно значущі наслідки; за таких умов ефективність прав. норми є ефективністю спричинених нею вчинків. l Юр. норма стимулює поведінку людей через систему соц. особистісних, соц. психолог. вчинків які впливають на свідомість індивідів. Крим. прав. заборона спрямована на людину, яка існує як елемент соц. системи. l Дія юр. норми як засобу, за допомогою якого суспільство одержує корисний ефект, виявляється в тому, що норма визначає суб’єктів, які мають брати участь у діяльності для досягнення мети; встановлює, після яких фактів ці суб’єкти починають діяти; вказує їм певні зразки поведінки, аж до застосування санкцій. Вирішальною умовою дієвості юр. норми є реальне забезпечення дотримання приписів, які в ній викладені.

Передумови дієвості крим. прав. норм: – своєчасність, правильність повнота відбиття в законі властивостей суспільно небезпечного діяння, визнаного злочином; – відповідність нормам моралі та рівню правосвідомості змісту закону; – відповідність юр. вимог соц економ. та політ. розвитку суспільства; – урахування того, що процес регулювання поведінки людей засобами кримінал. права пов’язаний із соц. економ. чинниками, які впливають на людські вчинки; – стабільність кримінал. Законодавства, кримінальної політики, та одностайність застосування; – поєднання застосування санкцій із заходами суспільного впливу; – інформованість населення про зміст норм; – усвідомлення неминучості покарання;

Боротьба зі злочинністю передбачає знання його причин та тих наслідків, які мають покарання. l Кримінал. прав політику можна визначити як. систематичну сукупність заходів держави, спрямованих на подолання злочинності на основі наук. досліджень її причин та впливу наслідків покарання. l визначення на вищих рівнях соц. управління стратегічних напрямів запобігання та протидії вчиненню злочинів і надійного забезпечення захисту як громадянина, так і в цілому суспільства. l .

Рівні : 1) концептуальний, що потребує розробки теоретичних основ і наукових досліджень, які б дали змогу сформулювати і обґрунтувати ідеї соц. та правової сутності необхідності адекватності із законом та загальнолюдськими цінностями і принципами моралі; 2) законодавчий — стосовно забезпечення розробки нових і удосконалення чинних прав. основ діяльності крим. виконавчої системи відповідно до державної крим. політики; 3) нормативний рівень, що передбачає формування та удосконалення на основі Конституції та чинних законів відомчої і нормативної бази, що регламентує діяльність державних органів у цій сфері; 4) управлінський — щодо організації та здійснення керівництва реалізацією правозастосовчого та запобіжного процесу, керівництва практикою у системі виконання покарань, її підрозділів та забезпечення належного і ефективного застосування сил, засобів, форм і методів впливу; 5) правозастосовчий безпосередньо правозастосовну діяльність посадових осіб системи крим. покарань у сфері виконання запобіжних заходів та забезпечення режиму утримання. l