Лекція 6 Політичні конфлікти План 1 Сутність політичного

Лекція 6 Політичні конфлікти План 1. Сутність політичного конфлікту та його суб’єкти. 2. Специфіка об'єкта і суб'єктів політичних конфліктів як їх відмінна особливість. 3. Функції політичних конфліктів. 4. Типи політичних конфліктів. 5. Шляхи і способи регулювання політичних конфліктів та управління ними. 6. Особливості виникнення і розвитку політичного конфлікту. 7. Юридичні аспекти політичного конфлікту. Індивідуальні завдання 1. Структура політичного конфлікту: криза влади. 2. Неюридичні способи розв’язання конфлікту: переговори, погоджувальні процедури, посередництво. 3. Базові принципи права у політичному житті суспільства. 4. Політичні конфлікти: методи вирішення та шляхи подолання. 5. Формальні та неформальні відносини у політичній сфері, їх відмінності.

1. Сутність політичного конфлікту та його суб’єкти • Політичний конфлікт - це зіткнення, протиборство політичних суб'єктів, обумовлене протилежністю їх політичних інтересів, цінностей і поглядів. • Це форма взаємовідносин між окремими особистостями, партіями, політичними групами, класами, державами. • Суб'єктами політичних конфліктів є соціальні групи, або політичні інститути. До них відносяться: коаліції держав, окремі держави, а також партії, організації і рухи, що борються за запобігання, завершення і дозвіл різних видів конфліктів, пов'язаних з відправленням владних функцій. • Атрибути суб’єкта конфлікту: • 1) Це положення суб’єкта конфлікту в загальній системі відносин. • 2) Сила, яка означає здатність до примусу. • Особливістю політичного конфлікту є те, що діючі суб’єкти цього конфлікту (особи, групи, еліти, держави) протистоять чи протидіють один одному з приводу влади, її поділу чи володіння нею. • Об'єктом політичних конфліктів виступає державна влада та політичний статус соціальних груп (ступінь наближеності до влади), предметом – політична боротьба за оволодіння нею та владними інститутами.

2. Специфіка суб'єктів і об'єкта політичних конфліктів як їх відмінна особливість • 1. Переважно відкритий характер і досить яскравий прояв зіткнення інтересів. Політика - це сфера дозволеної суспільством боротьби, спосіб ослабити соціальну напругу розрядкою емоцій у політичному змаганні. Звідси і з'являється схильність до зовнішніх ефектів, відома театральність політичного життя. • 2. Обов'язкова публічність. Це означає: • по-перше, що політика нині професіоналізувалася, тобто здійснюється особливою групою осіб, інтереси яких не співпадають з інтересами народу, • по-друге, це припускає їх звернення до народу (непрофесіоналів) й активну мобілізацію його на підтримку своєї сторони. • 3. Збільшення кількості політичних конфліктів. • 4. Зростаюча значущість. • 5. Обов'язкове встановлення політичного панування. Вибори, путчі, заколоти, повстання. • 6. Можливість використання силових ресурсів. • Державна влада володіє правом легального застосування сили. Тобто використати силу, причому на абсолютно законних підставах. Це робить політичні конфлікти потенційно небезпечними та руйнівними за їх наслідками.

3. Функції політичних конфліктів • Виконує негативні та позитивні функції. • Негативні: послаблює політичну систему, дестабілізує становище, викликає масові політичні страйки і політичні конфлікти. • Позитивні: А) сигналізує суспільству, владним структурам про суперечності в суспільстві, стимулює їх подоланню; • Б) Здатен каталізувати назрілі соціально-політичні зміни, створює нові альтернативи для розвитку. • Інші функції політичних конфліктів: • Сигнальна - характеризує конфлікт як показник певного стану суспільства, що втрачена політична рівновага. • Інформаційна - конфлікт несе певну інформацію про причини, що його породили та про співвідношення сил у суспільстві. • Диференціююча - соціальна диференціація, що відбувається під впливом конфлікту, руйнує старі соціальні структури та визначає нові форми взаємозв’язку. • Інтеграційна - у протистоянні із іншими групами зростає консолідація усередині групи. • Динамічна (конфлікт відкриває дорогу змінам, примушує рухатися вперед, розвивати політичну систему) •

4. Типи політичних конфліктів • • • 1) Два основні типологічні види всіх конфліктів: горизонтальні, вертикальні А) Горизонтальні політичні конфлікти – боротьба ведеться в межах існуючого ладу (н-д, між урядом і парламентом, між партіями парламентської коаліції, між державою і окремими політиками). Їх мета – вдосконалення існуючої системи (зміна лідерів, коректування політичного курсу, збільшення/зменшення владних повноважень тощо). Б) Вертикальні політичні конфлікти. В них конфронтація проходить по лінії «влада – суспільство» . 2) Типи конфліктів за їх причиною: - конфлікти інтересів - торг навколо економічних питань (боротьба за розміри податків, соціальне забезпечення тощо); - ціннісні конфлікти - зіткнення різних політичних, ідеологічних та релігійних світоглядів, - конфлікти ідентифікації (людина ототожнює себе з якоюсь групою за певними ознаками, на основі чого відбувається конфлікт протилежностей). 3) Традиційно розрізняють ще такі види конфліктів: - внутрішньополітичні і зовнішньополітичні (міждержавні) конфлікти; - конфлікти тоталітарних і демократичних політичних систем.

• Тоталітаризм (від лат, totalis - повний, цілий) - це політичний режим, що характеризується всеосяжним контролем за громадянами з боку держави, повним підпорядкуванням особи і громадянського суспільства політичній владі. • Конфлікти при тоталітарних режимах. • 1. Переважна більшість статусних (ролевих) конфліктів. • 2. Прихований характер конфліктів. • 3. Політичні конфлікти тоталітарного суспільства найбільш iдeoлогізовані. • 4. Більшість конфліктів носять штучний, нав'язаний характер. • 5. Інтернаціоналізація політичних конфліктів.

• Ключовою ознакою демократичного суспільства є контроль громадянського суспільства над владою. • Конфлікти демократичного суспільства. • 1. Ці конфлікти відкриті, явні, обумовлені конкурентним характером взаємин у більшості сфер суспільного життя. • 2. Локалізовані у власне політичній сфері. Вони не розповсюджуються на приватне життя громадян, не підпорядковують собі розвиток економіки, не визначають правил функціонування духовної сфери. • 3. Конфліктні ситуації характеризуються меншою напруженістю, що зменшує небезпеку насильницького вирішення конфліктів. • 4. Існує можливість вирішити конфліктні ситуації завдяки вільній дискусії. • 5. Статусні (ролеві) політичні конфлікти в демократичних режимах мають відносно менше значення, ніж конфлікти інтересів і цінностей. • 6. Напрацювання чітких процедур і правил локалізації та врегулювання політичних конфліктів

5. Шляхи і способи регулювання політичних конфліктів та управління ними Врегулювання конфлікту означає: • - перешкодити розвитку конфлікту або його ескалації; • - вивести всі латентні, неявні конфлікти у відкриту форму; • - мінімізувати ступінь соціального напруження. Управління конфліктом - розв’язання, придушення, а також ініціювання певних конфліктних ситуацій в інтересах суспільства в цілому чи окремих його суб’єктів. Шляхи вирішення конфлікту: • - інституціоналізація перебігу конфлікту (зробити підконтрольним); • - вичерпання самого предмету спору, • - досягнення компромісу (взаємні чи односторонні поступки) або консенсусу між сторонами (Консенсус – спільна позиція)!. Розв'язаний конфлікт повністю, якщо: • - проблема зникає з політичного порядку денного; • - рішення схвалюються та сприймаються всіма конфліктуючими сторонами; • - домовленості й угоди є самодостатніми і не потребують підтримки з боку третьої сторони; • - домовленості й угоди розглядаються всіма сторонами як чесні й справедливі; • - учасники приймають домовленості й угоди добровільно, без тиску ззовні.

6. Юридичні аспекти політичного конфлікту • Політичний конфлікт має, як правило, юридичний аспект і тісно переплетений з юридичними конфліктами. • Управління чи врегулювання політичними конфліктами передбачає звернення до юридичних норм, вироблення змін до Конституції, проектів законів про політичні партії, вибори, референдуми, • хто і як може висувати кандидатів в депутати, як розподіляються фінансові кошти і ефірний час під час виборчої кампанії, хто може призначати загальноукраїнські та місцеві референдуми тощо.