Лекція 5 Характеристика психодинамічних підходів щодо психічного розвитку

Лекція 5 Характеристика психодинамічних підходів щодо психічного розвитку.

ПЛАН 1. Психоаналітична теорія дитячого розвитку 3. Фрейда. 2. Епігенетична теорія Е. Еріксона.

Література: 1. Психология человека от рождения до смерти. Психологическая знциклопедия Под общей редакцией А. А. Реана. - Санкт-Петербург изд. Дом "Нева", М. . «ОЛМА-ПРЕСС» 2002. (Б-6) 2. Семенюк Л. М. Хрестоматия по возрастной психологии: учебное пособие для студентов/Под ред. Д. И. Фельдштейна: издание 2 -е, дополненное. – Москва: Институт практической психологии, 1996. – 304 с.

1. Психоаналітична теорія дитячого розвитку 3. Фрейда. • Народився: 6 травня 1856 • Місце народження: Пржибор, Австро. Угорщина • Помер: 23 вересня 1939 в Лондоні. (73 р. ) • Рід діяльності: психолог, психіатр і засновник психоаналізу • Напрямок: психоаналіз

Історія психоаналізу • Історія психоаналізу бере свій початок в 1880 тих роках у Відні, коли Зігмунд Фрейд працював над розробкою ефективнішого способу лікування неврологічних та істеричних захворювань. Працюючи з різними психічними відхиленнями, він виявив, що не всі з них мають органічні причини у тілі або нервовій системі людини і що причини більшості неврозів необхідно шукати в свідомості і в особистісних проблемах людини.

Причини неврозів за З. Фрейдом • З. Фрейд припустив, що коріння цих проблем лежить у ранньому дитинстві, коли дитина отримала психічну травму, яка пов'язана, як правило, з сексуальними домаганнями з боку дорослих. Ці травмуючі події викликають сильні переживання, які дитина не може виразити та усвідомити і які пригнічуються і переходять до підсвідомого, Пригнічені неусвідомлені бажання і травмуючі спогади накопичуються у підсвідомості і є причиною різноманітних неврозів, неприємних переконань.

• Позбавлення від цих страждань можливе в результаті спеціальної форми терапії, в якій психотерапевт допомагає клієнту усвідомити травмуючі його події, тобто вивести їх на рівень свідомості і зрозуміти себе. Цей метод було названо психоаналізом.

Психоаналіз • В основі цієї теорії - конфлікт між вродженими інстинктивними потягами, головними з яких є інстинкти життя (ерос) і смерті (танатос), і свідомими моральними, культурнонормованими уявленнями. • Особистістъ, за 3, Фрейдом, - це взаємодія взаємоспонукаючих стримуючих сил. У психоаналізі вивчається природа цих сил і структур, у відповідності з якими ця взаємодія здійснюєтъся.

Структура особистості за З. Фрейдом Свідоме Несвідоме “Я” “Воно” Раціональна поведінка 1. Сприймання інформації: - про оточуючий світ; - про стан організму “Бажаю” Зосередження інстинктів: - сексуальних; - агресивних 2. Збереження у пам’яті Швидке задоволення 3. Зворотні реакції для самозбереження Пристосування реальності до Енергетичне джерело Надсвідоме “Над-Я” “Повинен” Виникає за механізмом ідентичності дитини з дорослими і проявляється у вигляді сумління, почуття страху, провини. Якщо вимоги до”Я” зі сторони “Воно”, “Над-Я” несумісні, то виникає конфлікт, це створює напругу. Спасіння досягається за допомогою “захисних механізмів”: витіснення, раціоналізації, сублімації, регресії тощо. Моральні стандарти, заборони і заохочення

Сексуальність за З. Фрейдом • Одне з основних положень психоаналітичного учення про розвиток особистості полягає в тому, що сексуальність є основним людським мотивом З. Фрейд розумів сексуальністъ дуже широко: це все те, що надає тілесного задоволення.

Для малої дитини - це • ніжності, доторкання, обіймання поцілунки, задоволення від смоктання, від випорожнення кишечника, від теплої ванни і багато іншого. , без чого не можливе життя і що кожне немовля тією чи іншою мірою отримує від матері

Теорія психосексуального розвитку • У відповідності з цією теорією 3. Фрейд всі стадії психічного розвитку людини зводитъ до стадій перетворення заміщення в різних ерогенних зонах лібідозної, або сексуальної енергії.

Лібідо • (від лат. Libido - бажання, потяг) – психічна енергія, яка лежить в основі основних бажань людини (сексуальних і потягу до життя).

Ерогенні зони • - це ділянки тіла, чутливі до стимулу; якщо їх стимулювати то виникають задоволення лібідозних почуттів. Кожна стадія має свою лібідозну зону, збудження якої створює лібідозне задоволення. Зміна цих зон утворює послідовнітъ стадій психічного розвитку.

Психоаналітичні стадії • - це стадії генезису психіки протягом життя дитини. В них відображений розвиток "Воно", "Я", "Над-Я” взаємовплив між ними.

1. Оральна стадія (0 -1 Р) • характеризується тим, що основне джерело задоволення і, отже, потенційної фрустрації, зосереджується на активності, яка пов'язана з годуванням. Оральна стадія складається з двох фаз – ранньої і пізньої, які займають перше і друге півріччя життя.

Оральна стадія (продовження) • Ця стадія характеризується двома послідовними лібідозними діями (смоктання і укус). Ведуча ерогенна ділянка на цій стадії - рот, знаряддя харчування смоктання і первинного дослідження предметів. Смоктання» за З. Фрейдом, тип сексуальних проявів дитини.

Оральна стадія (продовження) • В другій половині оральної стадії з появою зубів до смоктання додається укус, який надає дії агресивний характер задовольняє лібідозну потребу дитини. Мати не дозволяє дитині кусати свої груди. Таким чином, потяг насолоди починає вступати у конфлікт з реальністю. За Фрейдом, у немовляти немає "Я". Ця психічна інстанція поступово диференціюється від його "Воно"

Риси особистості • На оральній стадії фіксації лібідо у людини формуються такі риси особистості як: ненаситність; жадібність, вимогливістъ. Вже на цій стадії згідно з уявленнями Фрейда, люди поділяються на оптимістів і песимістів.

2. Анальна стадія (1 -3 рр. ) На цій стадії лібідо концентрується навколо ануса, який стає об'єктом уваги дитини, яку привчають до охайності. Відтепер дитяча сексуальністъ знаходитъ предмет свого задоволення в опануванні функціями дифекації, виділення.

продовження Саме тут дитина зустрічається з багатъма заборонами, тому зовнішній світ виступає перед нею ж перешкодою, яку вона має подолати, і розвиток набуває конфліктний характер.

Інстанція “Я” Відносно поведінки дитини на цій стадії можна говорити, що повністю створена інстанція "Я" і відтепер вона здатна контролювати імпульси “Воно”. "Я" дитини навчаєтъся розв'язувати конфлікти, винаходячи компроміси між прагненням до насолоди і дійсністю. Починає формуватися "Над-Я" як частина її "Я".

Риси особистості які формуються на анальній стадії: охайність, пунктуальність; впертість, агресивність, , скритність; економність, прагнення накопичення. Всі ці якості - наслідок різного ставлення дитини до природних тілесних процесів, які були об'ектом її уваги під час привчання до охайності на домовленнєвому рівні розвитку.

3. Фалічна стадія (3 -5 років) характеризує вищий ступінь дитячої сексульності. Ведучою ерогенною зоною стають генітальні органи Сексуалъність стає предметною, тобто діти починають відчувати сексуальну прихильність до дорослих людей.

Комплекси Едіпа та Електри • Лібідозну прихильність до батьків протилежної статті З. Фрейд назвав Едіповим комплексом для хлопчиків і комплексом Електри для дівчат, визначаючи їх як мотиваційно-афективні ставлення дитини до батьків протилежної статті (хлопчик відчуває потяг до матері, сприймає 6 атька як суперника, який викликає одночасно і ненависть, і страх).

Звільнення від комплексу Едіпа відбувається наприкінці цієї стадії під впливом страху кастрації який примушує хлопчиків відмовитись від сексуального потягу до матері і ідентифікувати себе з батъком. Шляхом витіснення цього комплексу повністю диференціюється система "Над- Я", Саме тому подолання Едіпового комплексу відіграє важливу роль у психічному розвитку дитини.

Інстанції особистості Наприкінці фалічної стадії всі три психічні інстанції сформовані і знаходяться в постійному конфлікті одне з одним. Головну роль відіграє інстанція "Я". Вона зберігає пам'ятъ минулого, діє на основі реалістичного мислення. Але ця інстанція має відтепер вести боротьбу на два фронти: проти руйнуючих принципів "Воно" і одночасно проти суворості «Над- Я»

Інстанції особистості (продовження) В цих умовах з'являється стан тривоги як сигнал для дитини, який попереджує про внутрішню та зовнішню небезпеку. В цій боротьбі механізмами захисту "Я" стають витіснення та сублімація (перетворення енергії сексуального потягу в соціально прийнятні форми активності). За З. Фрейдом найважливіші періоди в житті людини завершуються до 5·ти років; саме в цей час формуютъся головні структури особистості.

4. Латентна стадія (5 -12 рокків) характеризується зниженням статевого інтересу. Психічна інстанція "Я" повністю контролює потреби “Воно” відірвана від сексуальної мети, енергія лібідо переноситься на засвоєння загальнолюдського досвіду, який закріплений у науці і культурі, а також встановленні дружніх взаємин з однолітками та дорослими за межами сімейного оточення.

5. Генітальна стадія (12 -18 років) характеризується підвищенням дитячих сексуальних прагнень, відтепер всі минулі ерогенні зони поєднують а підліток, з точки зору З. Фрейда, , прагне до однієі мети – нормального сексуального спілкування.

Інстанція “Я” • На цій стадії інстанція “Я” має боротися проти агресивних імпульсів “Воно”, які знову повідомляють про себе. Так, наприклад, на цьому етапі може знову виникнути Едіпів комплекс який спонукає і підштовхує молодого чоловіка до гомосексуальності.

Механізми захисту • Щоб вести боротьбу проти агресивних імпульсів “Воно”, інстанція “Я” використовує два нових механізми захисту. Це аскетизм та інтелектуалізація.

Механізми захисту Коли дитина стає дорослою, її характер визначається процесом розвитку “Воно”, ”Я”, “Над-Я” і їх взаємодією. Нормальний розвиток за З. Фрейдом, відбувається за допомогою механізму сублімації, а розвиток, який відбувається через механізми витіснення, регресії або фіксації, породжує патологічний характер.

Значення теорії З. Фрейда. • 1. Це динамічна концепція розвитку; • 2. Це теорія, яка довела, що для розвитку людини головне значення має інша людина, а не предмети які її оточують.

• Психоанализом занимались такие ученые, как К. Юнг, А. Адлер, К. Хорни. С. Д. Смирнов провел анализ движущих сил и условий развития личности в зарубежных концепциях. Были получены следующие данные:

• по 3. Фрейду, основой индивидуального и личностного развития являются врожденные влечения и инстинкты, где единственным источником психической энергии признают биологическое влечение (либидо);

• • по К. Юнгу, развитие есть «индивидуализация» как дифференциация от общности. Конечная цель индивидуализации – достижение высшей точки «самости» , целостности и полного единства всех психических структур;

• по А. Адлеру, человеку от рождения присуще «чувство общности» , или «общественное чувство» , которое побуждает его войти в общество, преодолеть чувство собственной неполноценности, обычно возникающее в первые годы жизни, и добиться превосходства за счет разного рода компенсаций;

• • по К. Хорни, основным источником энергии для развития личности является чувство беспокойства, неуютности, «коренной тревоги» и порождаемое им стремление к безопасности и т. д.

5. 2. Теорія розвитку Е. Еріксона. Е. Еріксон є найбільш яскравим представником соціогенетичного підходу до розвитку людини. Він створив власну концепцію і періодизацію розвитку людини. Він також визнавав значення почуттів і переживань в ранньому дитинстві. Але на відміну від теорії З. Фрейда, у центрі аналізу знаходяться не інстинктивні потяги дитини, а її стосунки з близькими дорослими.

Особистість за Е. Еріксоном розвивається завдяки включенню до різних соціальних спільнот і переживанню свого нерозривного зв’язку з ними.

Ідентичність – психосоціальна тотожність яка дозволяє особистості сприймати себе у всьому багатстві своїх стосунків з оточуючим світом і визначає її систему цінностей.

Ідентичність • Ідентичність - умова психічного здоров'я, формується в юнацькому віці, та характеризує достатньо зрілу особистість. До цього часу дитина має пройти ряд ідентифікацій ототожнення себе з батьками; хлопчиками або дівчатками (статева ідентифікація) тощо. Цей процес визначається вихованням дитини.

• Кризисом развития сопровождается формирование всех форм идентичности. По мнению Э. Эриксона, основной кризис идентичности приходится на юношеский возраст. Если процессы развития идут удачно, то происходит обретение «взрослой идентичности» , а при возникновении трудностей в развитии отмечается задержка идентичности.

• Интервал между юностью и взрослым состоянием Эриксон назвал «психосоциальным мораторием» . Это время, когда молодой человек методом проб и ошибок стремится найти свое место в жизни. Бурность протекания данного кризиса зависит от того, насколько удачно были разрешены предыдущие кризисы (доверия, независимости, активности и др. ) и от духовной атмосферы в обществе. Если кризис на ранних этапах не был успешно преодолен, может отмечаться задержка идентичности.

• Э. Эриксон ввел в психологию понятие ритуализации. Ритуализация в поведении – это построенное на соглашении взаимодействие двух и более людей, которое может возобновляться через определенные интервалы времени в повторяющихся обстоятельствах (ритуал взаимного узнавания, приветствия, критики и др. ). Ритуал, однажды возникнув, последовательно включается в систему, возникающую на более высоких уровнях, становясь частью последующих стадий. • • Концепция Э. Эриксона называется эпигенетической концепцией жизненного пути личности, согласно которой все, что растет, имеет общий план. Исходя из этого общего плана, развиваются отдельные части, причем каждая из них имеет наиболее благоприятный период для развития. Так происходит до тех пор, пока все части, развившись, не сформируют функциональное целое.

• Эриксон считал, что последовательность стадий – это результат биологического созревания, а содержание развития определяется тем, что ожидает от человека общество. Он признавал, что его периодизацию нельзя рассматривать как теорию личности, это лишь ключ к построению такой теории.

Стадії розвитку особистості за Е. Еріксоном. Перша стадія (0 -1 р. ) Вік Результат розвитку Нормальна лінія розвитку 0– 1 рік мати Довіранедовіра до оточуючих людей Довіра до людей: взаємна любов і визнання батьків і дитини, прихильність, задовлення потреб дітей в спілкуванні та інших життєвоважливих потреб Аномальна лінія розвитку Соціальний виклик Недовіра до людей: результат поганого ставлення матері до дитини, ігнорування ним, відсутність любові. Надто раннє або різке відлучення дитини від груді матері, емоційна ізоляція дитини. Розвинути відчуття, світ – це безпечне, “хороше місце”

Основним завданням першої стадії є встановлення довіри дитини до зовнішнього світу; наявність почуття довіри є основою формування позитивного самопочуття. Дитина при цьому пізнає, чи може вона довіритися дорослому, чи здатен він турбуватися про неї, любити її, підтримувати позитивні емоції.

Якщо цього немає, дитина не зможе оволодіти новими видами діяльності. Якщо дитина отримує позитивні відчуття, то світ виступає для неї не ворожим і передбачливим.

Друга стадія (1 -3 р. ) Вік Результат розвитку Нормальна лінія розвитку 1 -3 Автономі Самостійність, роки явпевненість у батьки залежніс собі: дитина ть дивиться на себе як на самостійну, але ще залежну від батьків людину. Аномальна лінія розвитку Сумніви в собі, гіпертрофоване почуття сорому: дитина відчуває свою непристосованість, сумнівається в своїх здібностях, відчуває недоліки в розвитку елементарних рухових навичок. Слабо розвинена мова, розвинене бажання затаїти свої недоліки від оточуючих. Соціальний виклик Зрозуміти, що ти – незалежна людина, яка може приймати рішення.

Завдання другої стадії (1 -3 років) – дати дитині відчути себе самостійним. Для цієї стадії характерно протиріччя між тим, що дитина ще залежна від дорослих і разом з тим розвивається її автономність. Дитина починає відчувати себе активно діючою істотою. Вона поступово переходить від стану повної залежності від дорослих до відносної самостійності. Якщо дитина опиняється перед несхваленнями своєї поведінки, заборонами, негативним до себе ставленням, в неї появляються сумніви в самій можливості робити що-небудь самостійно.

Третя стадія (3 -6 р. ) Вік Результат розвитку Нормальна лінія розвитку 3 -6 Ініціатива, Активність: років; впевненість Жива уява, батьки, у собі – активне брати, почуття вивчення сестри провини оточуючого світу, копіювання дорослих, включення в статеворольову поведінку. Аномальна лінія розвитку Пасивність: в’ялість, відсутність ініціативи, інфантильне почуття заздрощів до інших дітей, пригнобленість, відсутність ознак статево-рольової поведінки. Соціальний виклик Стати готовим братися за нові справи і впоратися з невдачами

• Третя стадія (3 -6 років) починається з розгортання конфлікту між ініціативою і почуттям провини. У дитини на початку цієї стадії появляються перші уявлення про те, якою людиною вона може стати. В зв’язку з цим вона ставить перед собою певні задачі і пробує їх вирішити. Для цієї стадії характерна енергійна і наполеглива пізнавальна діяльність.

• Дитина досить допитлива. У неї розвивається почуття впевненості в собі і своїх можливостях, ще і тому, що вона вже вміє ходити, бігати, говорити, осмислювати те, що бачить. Тому так важлива нормальна і адекватна реакція, підтримка батьками та іншими дорослими такої дослідницької поведінки дитини. Головна безпека – це поява у дитини почуття провини за здійснені нею дії.

Четверта стадія (6 -12 р. ) Вік Результат розвитку 6 -12 років; школа, сусіди, знайомі Працелюбність – почуття неповноцінн ості Нормальна лінія розвитку Працелюбність: виражене почуття обов’язку і спрямованість до досягнень, розвинуті комунікативні вміння. Ставить перед собою реальні задачі, спрямованість фантазії та ігор на засвоєння іструментальних та предметних дій, орієнтація на задачу. Аномальна лінія розвитку Почуття неповноцінності: слабо розвинуті трудові навички, уникнення складних завдань, ситуацій змагання, гостре почуття неповноцінності, безвихідності. Конформність, рабська поведінка, почуття марності зусиль для виконання різних завдань Соціальний виклик Оволодіти основними навичками і навчитись працювати з іншими

• На четвертій стадії дитина психологічно готова до засвоєння дій, котрі виконують батьки, але для того, щоб отримати фізичну можливість виконувати їх самій, вона повинна працювати. Таким чином, на цьому етапі дитина здійснює різнобічну продуктивну діяльність, в результаті якої у неї формується почуття працелюбності і здатності до самовираження. Якщо у дитини постійно щось не виходить, то впевненість у собі знижується, розвивається почуття неповноцінності.

Пята стадія (12 -18 р. ) Вік Результа т розвитку 13 -18 Ідентироків; чність – група змішуровевання сників ролей Нормальна лінія розвитку Життєве самовизначення: розвиток перспективи – планів на майбутнє, самовизначення: яким бути? Ким? Активний пошук себе і експериментування в різних ролях. Чітка тендерна поляризація в формах поведінки. Лідерство в групах ровесників і, при необхідності, підкорення їм. Аномальна лінія розвитку Плутанина ролей: зміщення і змішування тимчасових перспектив, думки не тільки про майбутнє але й про минуле. Концентрація душевних сил на самопізнанні, сильно виражене устремління розібратися в собі, руйнуючи відносини з зовнішнім світом. Статеворольова фіксація. Змішування форм статево рольової поведінки. Соціальний виклик Розвивати міцне, інтегроване почуття Я

Основна складність п’ятої стадії (13 -18 років) полягає в конфлікті між почуттям ідентичності, яке формується і рольовою невизначеністю. Головне завдання підліткового періоду, на котрий приходиться ця стадія, - пошук відповіді на питання “Хто я? ” і “Який мій подальший шлях? ”. Небезпека, яку має уникнути підліток, - це розмивання почуття “Я”.

При цьому підліток може уникати занадто тісних міжособистісних конфліктів, виявитись нездатним будувати плани на майбутнє або знайти в собі сили і зосередитись на чому-небудь, або з головою поринути в роботу, нехтуючи всім останнім. Сформувати ідентичність – означає навчитись вірно ідентифікувати себе з дорослими.

Шоста стадія (20 -40 р. ) Вік Результат розвитку Нормальна лінія розвитку Ра- Близькість: ння ізоляція Душевна теплота, доророзуміння, довіра, сліздатність віддавати сть частину себе іншій людині, не боячись. Аномальна лінія розвитку Ізоляція: одинокість, ізольованість від інших. Соціальний виклик Пов’язати себе з іншою людиною люблячими, близькими зв’язками

• Основним конфліктом шостої стадії розвитку, яка приходиться на період ранньої дорослості Е. Еріксон вважав конфлікт між близькістю і ізоляцією. Близькість за Еріксоном – це здатність людини віддавати частину себе іншій людині, не боячись втратити при цьому, особисту ідентичність, тобто не боячись втратити своє “Я”, розчинити його в “Я” іншої людини.

Сьома стадія (40 -60 р. ) Вік Результат розвитку Дорослість Генеративність – стагнація Нормальна лінія розвитку Генеративність: цілеспрямованість, продуктивність Аномальна лінія Соціальний виклик розвитку Стагнація: збіднення особистого життя, регресія. Внести вклад в розвиток молодого покоління через виховання і турботу про дітей чи іншу продуктивну роботу

• Завдання сьомої стадії – в розвитку у собі цілеспрямованості, котра робить життя продуктивним. Це можливе при умові вдалого вирішення попередніх конфліктів. Цілеспрямована людина здатна безконфліктно спрямовувати свою енергію на вирішення соціальних проблем, вона може приділяти велику увагу і надавати допомогу іншим людям.

• Невдачі при вирішенні попередніх конфліктів можуть призвести до надмірної зайнятості тільки самим собою, зосередженню на безпосередньому задоволені своїх особистих психологічних потреб, що безумовно веде до регресу в розвитку особистості

Восьма стадія Вік Результат розвитку Нормальна лінія розвитку Зріл- Цільність – Цільність відчай особистості: почуття завершеності життєвого шляху, здійснення планів і цілей, повноти і цілісності. Аномальна лінія розвитку Відчай: відсутність завершеності, незадоволення прожитим життям. Соціальний виклик Прийняти своє життя як прожите не даремно

• На заключному етапі свого життя люди зазвичай ретроспективно оглядають своє життя, по-новому оцінюють його. Людина відчуває задоволення, якщо на її думку, воно було наповнене смислом. Вона приймає своє життя, думаючи, що воно прожите не дарма, що їй вдалося повністю реалізувати себе. Чи навпаки, вона відкидає його, у неї виникає почуття відчаю від того, що життя здається їй ланцюгом втрачених можливостей і марної трати сил.

Висновок • Психодинамічні теорії підкреслюють, що розвиток – це результат реакцій дитини на життєві проблеми.

Еріксон • Народився: 12 червня 1902 • Місце народження: • Франкфурт-на-Майні • Помер: 12 травня 1994 (91 рік) • Напрям досліджень: • Его-психологія