Лекція 4. ОСНОВИ СИСТЕМ ТА СИСТЕМНОГО АНАЛІЗУ В ПЕДАГОГІЦІ План 1. Поняття про системи та структури. Типи систем. Типи зв’язків між елементами систем. 2. Реалізація системного підходу до об’єктів діяльності, педагогічних об’єктів. 3. Сутність і застосування діяльнісного підходу в педагогіці.
Лекція 4. ОСНОВИ СИСТЕМ ТА СИСТЕМНОГО АНАЛІЗУ В ПЕДАГОГІЦІ Система (грец. sistema – ціле, складене з частин) – сукупність взаємозалежних елементів, що утворюють стійку єдність і цілісність. Система – це виділена на основі визначених ознак упорядкована множина взаємозалежних елементів, об’єднаних загальною метою функціонування та єдністю управління, і така, що виступає у взаємодії з середовищем як цілісне явище. Система – цілеспрямований взаємозв’язок елементів що має нові інтегративні якості, відсутні у кожного з них, та зв’язки з зовнішнім середовищем. Основні ознаки систем: – наявність елементів (компонентів, частин); – наявність структури, що забезпечує збереженість системи; – інтегративні якості (системність); – наявність функціональних характеристик в цілому та в окремих елементах; – цілеспрямованість – налаштованість на досягнення певної мети; – зв’язок системи з іншими (комунікативні властивості); – керованість системи.
Лекція 4. ОСНОВИ СИСТЕМ ТА СИСТЕМНОГО АНАЛІЗУ В ПЕДАГОГІЦІ Типологія систем за різними ознаками 1. За властивостями управління: 1) неорганізована сукупність; 2) неорганічні; 3) органічні. 2. За характером об’єктів (субстанційна ознака): 1) матеріальні; ( живі; соціальні); 2) абстрактні (продукти людського мислення: поняття, гіпотези, теорії, наукові галузі та ін. ). 3. За складністю структури: 1) прості; 2) складні. 4. За кількістю елементів: 1) малі; 2) великі. 5. За характером зв’язків: 1) статичні – характеризуються незмінними параметрами впродовж тривалого терміну функціонування; 2) динамічні – змінюють свій стан у часі і можуть бути здатні (за наявності позитивних обернених зв’язків) до розвитку. 6. За інформацією про зміни: 1) однозначно детерміновані – існує можливість визначення величин або інших значень параметрів її функціонування у будь-який час; 2) ймовірнісні – існує можливість лише передбачення ймовірності розподілу значень системи змінних у наступні моменти. 7. За характером взаємозв’язків із зовнішнім середовищем: 1) закриті – обмінюються лише енергією, а не матерією з зовнішнім середовищем; 2) відкриті – здійснюється обмін як матерією, так і енергією.
Лекція 4. ОСНОВИ СИСТЕМ ТА СИСТЕМНОГО АНАЛІЗУ В ПЕДАГОГІЦІ Особливості (ознаки) педагогічної системи – складна (за рівнем складності); – соціальна (за субстанційною ознакою); – відкрита (за характером взаємодії з зовнішнім середовищем); – динамічна, що саморозвивається (за ознакою мінливості); – цілеспрямована (за наявності мети); – самокерована (за ознакою керованості). Приклад 1 Структура діяльності як система (за О. Леонтьєвим): потреба → мотив → мета → підмета → задача → підзадача → дії → операції → продукт
Лекція 4. ОСНОВИ СИСТЕМ ТА СИСТЕМНОГО АНАЛІЗУ В ПЕДАГОГІЦІ Приклад 2 Рис. 1. Структура процесу виховання
Лекція 4. ОСНОВИ СИСТЕМ ТА СИСТЕМНОГО АНАЛІЗУ В ПЕДАГОГІЦІ Системний підхід – напрям у методології пізнання і соціальної практики, в основі якого лежить розгляд об’єктів як систем. Методи системного аналізу націлені: – на пошуки та обґрунтування альтернативних варіантів вирішення проблем; – на виявлення основних чинників і масштабів невизначеності кожного з варіантів (альтернатив); – на зіставлення (експертну оцінку) всіх варіантів за найбільш актуальними критеріями ефективності. Рис. 3. Аспекти системного аналізу
Лекція 4. ОСНОВИ СИСТЕМ ТА СИСТЕМНОГО АНАЛІЗУ В ПЕДАГОГІЦІ Рис. 2. План реалізації системного аналізу
Лекція 4. ОСНОВИ СИСТЕМ ТА СИСТЕМНОГО АНАЛІЗУ В ПЕДАГОГІЦІ Діяльнісний підхід у педагогіці та психології ґрунтується на принциповому положенні про те, що психіка людини нерозривно пов’язана з діяльністю людини й нею ж зумовлена. Взаємопов’язані складники діяльнісного підходу: – мотиваційний – усвідомлення мети й способів її досягнення, поява прагнень до досягнення мети, зацікавленість у процесі та його результатах; – орієнтовний (інформаційний) – забезпечення системи умов для здійснення діяльності; оволодіння інформацією про сукупність цілей, засобів і способів діяльності; – виконавчий – реалізація заданих перетворень над об’єктом (ідеальним чи матеріальним) діяльності; система послідовних дій, спрямованих на досягнення мети; – контрольний – забезпечення контролю за діяльністю, зіставлення отриманих результатів із заданим еталоном, кореляція виконавчої та орієнтовної частин.
Лекція 4. ОСНОВИ СИСТЕМ ТА СИСТЕМНОГО АНАЛІЗУ В ПЕДАГОГІЦІ Структура навчальної діяльності: 1) суб’єкт – індивід, особливості якого визначають психологічна характеристика, психологічна установка, соціодемографічна характеристика та навченість; 2) мотив – прагнення до якісного засвоєння знань; 3) мета – вибір оптимальних способів навчальної діяльності, які можуть забезпечити швидке та високоякісне засвоєння знань; 4) предмет – знання про певну систему відомостей, способи діяльності та досвід застосування знань і методів у практиці; 5) засоби – досвід людини, а також предмети навколишньої дійсності, які сприяють досягненню мети; 6) процес – алгоритм взаємопов’язаних дій, спрямованих на раціональне планування часу, потрібного для засвоєння знань; 7) продукт – плани здійснення навчальної діяльності, навчальні записи, розробки, проекти і т. ін. ; 8) результат – набутий досвід реалізації навчальної діяльності; 9) середовище – аудиторний, бібліотекарський, лабораторний фонд, обладнання, домашні умови та ін. ; 10) спосіб – комбінація сформованих дій.