Лекція 4 Елементи систем вентиляції та кондиціювання 2

Лекція 4. Елементи систем вентиляції та кондиціювання 2. 1. Потрібний обмін повітря Вентиляційне обладнання та аксесуари 3. Системи кондиціювання

1. Потрібний обмін повітря Вентиляція призначена для видалення із приміщення шкідливих виділень за рахунок обміну повітря. Мінімальний обмін повітря - називають потрібним обміном. Існують такі обміни повітря: повітрообмін на асиміляцію явної теплоти; повітрообмін на асиміляцію повної теплоти; повітрообмін на видалення вологи; повітрообмін на розбавлення шкідливих речовин, які надходять у приміщення, до ГДК (в житлових та адміністративних будинках – за вуглекислим газом); повітрообмін за санітарними нормами; повітрообмін за нормативною кратністю.

Розрахунок потрібного обміну повітря виконують для трьох розрахункових періодів: теплого; перехідного; холодного. В основу розрахунку обміну повітря покладено положення про стаціонарність режиму вентиляції - коли всі шкідливі речовини видаляються з приміщення разом з повітрям, не відбувається їх накопичення і значення концентрацій та температур не змінюються в часі.

Потрібний обмін повітря за санітарними нормами визначіться залежно від кількості людей М, які перебувають в приміщенні, та мінімальної витрати свіжого повітря Lmin, яку потрібно подавати в приміщення на одну людину. , кг/год. Для допоміжних приміщень, в яких тепловий та повітряний режими є типовими (санвузли, склади, адмінприміщення, вестибюлі тощо), розрахунок обміну повітря здійснюється за нормативною кратністю.

Кратністю обміну повітря називають відношення об'ємної витрати повітря до об'єму приміщення. Кратність повітрообміну по суті – це питомий обмін повітря, віднесений до одиниці об'єму приміщення. Нормативна кратність – це питомий обмін, встановлений нормативними документами на одиницю об'єму приміщення, одиницю обладнання, одного відвідувача, одну порцію їжі, один санітарний прилад тощо.

2. Вентиляційне обладнання та аксесуари До систем вентиляції входять групи різного обладнання – вентилятори, вентиляторні агрегати, вентиляційні установки, глушники шуму, фільтри, калорифери, регулятори та розподільники потоків тощо.

2. 1. Вентилятори Вентилятор – це механічний пристрій, призначений для транспортування повітря в системах механічної вентиляції. Основними характеристиками вентиляторів є такі параметри: витрата повітря, м 3/год; повний тиск, Па; частота обертання, об/хв. ; споживана потужність, к. Вт; коефіцієнт корисної дії; рівень звукового тиску, д. Б.

Класифікація вентиляторів За конструкцією та принципом дії: осьові (аксіальні), радіальні (відцентрові), діаметральні (тангенційні). За повним тиском, який вони створюють: низького (до 1 к. Па), середнього (до 3 к. Па) високого (до 12 к. Па) тиску, За напрямком обертання робочого колеса: правого та лівого обертання.

Залежно від того, для транспортування якого середовища вони призначені: звичайні, корозійностійкі, термостійкі, вибухобезпечні, пилові. За способом з'єднання робочого колеса з електродвигуном: з безпосереднім з'єднанням, зі з'єднанням через еластичну муфту, з клиноремінною передачею, з регульованою безступеневою передачею.

За місцем встановлення: звичайні, встановлені на спеціальній опорі, канальні, встановлені безпосередньо в повітропроводі, дахові (встановлені на даху).

2. 2. Вентиляторні агрегати Вентиляторний агрегат – це установка, в якій вентилятор змонтований з електродвигуном. Більшість вентиляторів надходить в агрегатованому вигляді. До вентиляторних агрегатів відносяться канальні та дахові вентилятори. Канальні вентилятори призначені для встановлення безпосередньо у вентиляційну мережу круглого чи прямокутного перерізу

2. 3. Вентиляційні установки поділяють на: припливні, витяжні, припливно-витяжні, повітряно-теплові завіси. Припливні установки призначені для подачі в приміщення свіжого повітря і здійснюють його фільтрування, нагрівання та подачу в систему повітропроводів. Вибір здійснюється за продуктивністю та потрібним тиском.

Повітряно-теплові завіси Призначені для розділення зон з різною температурою з різних боків відкритих перерізів, вікон чи дверей. За рахунок подачі площинного струменя утворюється завіса, яка не дає внутрішньому повітрю виходить назовні, а зовнішнє – не пропускає в приміщення, що сприяє зниженню втрат тепла та ліквідовує протяги. Повітряні завіси встановлюють над вхідними дверима з внутрішнього боку.

2. 4. Нагрівачі повітря Для нагрівання повітря в системах вентиляції, кондиціювання та повітряного опалення використовують нагрівачі – калорифери. Калорифери поділяють на: гладкотрубні ребристі, одно- та багатоходові, пластинчасті, мідно-алюмінієві, спірально-навивні.

2. 5. Повітропроводи За конструкцією: прямошовні, спіральні. За способом з'єднання: фланцеві, безфланцеві, зварні. Крім того, бувають: гнучкими, напівгнучкими, з тепловою ізоляцією такими, що виконують функції глушника шуму.

2. 6. Розподільне обладнання Запірні та регулюючі пристрої поділяються: за способом регулювання повітряного потоку – на пристрої з поворотними стулками, діафрагми та шибери, за призначенням – прохідні, змішувальні та розділювальні, за характером дії – запірні і регулювальні, за конструкцією стулок – утеплені і неутеплені.

3. Системи кондиціювання

3. 1. Робота холодильної установки Охолодження здійснюється за рахунок поглинання тепла під час кипіння спеціальної рідини – фреону, який в холодильній машині кипить в спеціальному теплообміннику – випарнику. В іншому теплообміннику – конденсаторі, підвищеним тиском фреон конденсується, виділяючи поглинуте тепло.

3. 2. Віконні кондиціонери – це одні з перших автономних кондиціонерів, які стали використовувати для обробки повітря в житлових та офісних приміщеннях. Характеризуються : продуктивністю за холодом від 1, 5 до 7 к. Вт; коефіцієнт термічної ефективності від 2, 3 до 2, 6; електричну потужність до 2, 5 к. Вт; рівень шуму – 50 -75 д. Б.

3. 4. Спліт-системи перевагою є відносна простота конструкції, недоліком – неможливість подачі в приміщення свіжого повітря. Внутрішні блоки кондиціонерів спліт-систем бувають: настінні (1, 5 -5 к. Вт), підлогово – стелеві (4 -9 к. Вт), колонні (5 -14, 5 к. Вт), касетні (5 -14 к. Вт), канальні (13 -18 к. Вт) багатозональні VRV системи зі змінною витратою холодоагенту.

3. 5. Дахові кондиціонери Для обробки повітря в великих приміщеннях (супермаркетах, спортзалах тощо) використовують дахові кондиціонери «Руфтоп» . Конструктивно виконуються у вигляді моноблока, що встановлюються на даху. Дахові кондиціонери мають широкий діапазон теплової чи холодильної потужності – 8 -140 к. Вт та витрати повітря від 1500 до 25000 м 3/год.

3. 6. Центральні кондиціонери – це неавтономні кондиціонери, до яких підводяться мережі холодопостачання, теплопостачання, водопостачання та електроенергія. Влаштування центрального кондиціонера практично неможливе в існуючих будівлях і вимагає складних монтажно-будівельних робіт та прокладки повітропроводів, центральний кондиціонер ефективно підтримує параметри (температуру, вологість та рухливість) повітря в приміщеннях.