Лекція 3. Тема: Правове регулювання внутрішнього ринку
lektsiya_3.ppt
- Размер: 155.0 Кб
- Автор:
- Количество слайдов: 13
Описание презентации Лекція 3. Тема: Правове регулювання внутрішнього ринку по слайдам
Лекція 3. Тема: Правове регулювання внутрішнього ринку ЄС Грицяк Ігор Андрійович професор кафедри правознавства КУБГ, к. юн. , д. держ. упр. , професор, Заслужений діяч науки і техніки України
Питання на розгляд: 1. Внутрішній ринок як мета ЄС. 2. Вільний рух товарів у ЄС. 3. Вільне пересування осіб. 4. Свобода руху капіталу. 5. Свобода надання та отримання послуг.
Внутрішній ринок як мета ЄС. Головна мета створення Євросоюзу – встановлення тісної економічної інтеграції ринків д-ч ЄС заради благополуччя населення, що у них проживає. Суд ЄС: за договором, створюючи спільний ринок та поступово зближуючи економічну політику д-ч, ЄС прагне об’єднати національні ринки в єдиний ринок, який мав би усі характеристики внутрішнього ринку.
Спільний ринок ЄС функціонує завдяки: — внутрішньому ринку, який характеризується скасуванням між д-ч ЄС будь-яких перешкод вільному руху товарів, пересуванню осіб, послуг та капіталу; — системі справедливої конкуренції між д-ч ЄС; — спільна торговельна політика ЄС.
Вільний рух товарів у Європейському Союзі. Римський договір (1957)- ст. 23 -31: — створення митного союзу, що охоплював усю торгівлю товарами та передбачав заборону митних зборів на імпорт та експорт між д-ч і всіх інших еквівалентних їм платежів, а також прийняття спільного митного тарифу щодо третіх країн.
РД проголосив прогресивну, повільну лібералізацію із застереженням stand still (заборона будь якого повернення назад) і поступове розширення імпорту. З 1 січня 1959 р. країни почали скасовувати мита у 3 етапи (кожний по 4 роки) – (30%, 40%). У дійсності скасування закінчилося 1 червня 1968 р. Для нових д-ч установлювалися перехідні періоди (Греція -1985, Португалія – 1993).
Вільне пересування осіб (робочої сили). Положення РД передбачали гармонізацію умов життя й праці, поліпшення можливостей зайнятості, підвищення рівня життя. Для цього створено Європейський соціальний фонд (ЄСФ, середина 1970 -х). Прийняття низки актів вторинного законодаства та активне формування прецедентного права в цій сфері. На початок 1990 -х прийнято:
Радою – декілька постанов, близько 10 директив; Комісією – десятки актів впровадження; Судом ЄС – сотні рішень щодо вільного переміщення і проживання працівників та членів їх сімей, а також деяких інших категорій громадян ЄСп. Директива Ради і ЄП 2004/38 щодо права громадян ЄС та членів їх сімей вільно переміщатись та проживати на території д-ч (реакція на розширення ЄС).
3. Свобода руху капіталу. Каркас принципу (вектори роботи): 1) інвестування з однієї д-ч до іншої без будь-яких обмежень; 2) свобода інвестування та грошових переказів; 3) створення єдиного ринку капіталу, що припускає єдину валютну систему з єдиною грошовою одиницею;
Ці питання — в РД, який не мав на меті створення валютно-фінансового союзу. Найважливіше завдання ЄСп – стабільність обмінних курсів. Вже в 1962 р. постало питання про введення єдиної європейської валюти. Брюсельська зустріч глав/урядів д-ч (грудень 1978) – Європейський монетарний союз на основі ЕКЮ (почала функціонувати з березня 1979).
1990 -і роки – повернення до ідеї створення повноцінної єдиної валюти і європейського економічного й монетарного союзу – ЄЕМС (пакет Делора). З 1 січня 1999 – євро.
4. Свобода надання та отримання послуг. Лібералізація ринку послуг – процес, що відрізняється особливою складністю й делікатністю. Послуги (ст. 50 [ 1 ] РД) надаються за винагороду, тією мірою, якою вони не підпадають під дію положень про свободу руху товарів, капіталу та осіб.
Види діяльності як послуг: діяльність промислового, комерційного характеру, реміснича та професійна діяльність. Чітко розмежувати – досить складно, та і зникає потреба, оскільки в основі кожної з них – скасування обмежень і бар’єрів.