Лекція 3. Організація та проведення наукових

Лекція 3. Організація та проведення наукових досліджень l Мета - надання необхідного обсягу знань щодо існуючої системи організації та проведення наукових досліджень в Україні, мотивація та підготовка студентів до залучення й виконання наукової роботи.

Цілі: l надати систематизовані знання з основ організації та проведення наукових досліджень, сутності понять „наукове дослідження”, „наукова школа”, „класифікація напрямів наукової діяльності” відповідно до сучасних вимог державної системи організації і управління науковими дослідженнями в Україні; l ознайомити студентів із ознаками наукових шкіл та особливостями й напрямами наукової діяльності сучасних вищих навчальних закладів; l надати знання з організації ефективного, кваліфікованого проведення наукових досліджень студентами у процесі навчання.

Завдання: знати: l базові поняття з організації та проведення наукових досліджень; l концептуальні підходи щодо аналізу та формування державної системи організації і управління науковими дослідженнями в Україні. вміти: l демонструвати розуміння теоретичних основ ознак наукових шкіл, особливостей та напрямів науково-дослідної роботи в системі організації і управління науковими дослідженнями в Україні. володіти l уявленнями щодо організації ефективного, кваліфікованого проведення наукових досліджень у процесі навчання.

План 1. Державна система організації і управління науковими дослідженнями в Україні. Класифікація напрямів наукової діяльності. 2. Роль наукових шкіл в проведенні наукових досліджень.

Література: l Закон України «Про вищу освіту» Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2002, N 20, ст. 134. l Закон України «Про наукову та науково-технічну діяльність» Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, N 12, ст. 165. l Поважний С. Ф. , Пілюшенко В. Л. , Клейнер Я. С. , Мірошніченко Т. В. Методичний посібник по написанню та оформленню дисертації, автореферату і документів атестаційної справи. – Донецьк: Дон. ДУУ, 2007. – 206 с. (с. 13: „Загальна схема наукового дослідження”) l Пілюшенко В. Л. , Шкрабак І. В. , Славенко Е. І. Наукове дослідження: організація, методологія, інформаційне забезпечення: Навчальний посібник. – Київ: Лібра, 2004. – 334 с. (с. 107 -157: „Алгоритм науково-дослідного процесу”) l Шейко В. М. , Кушнаренко П. М. Організація та методика науково- дослідницької діяльності // Підручник. Київ: «Знання – Прес» , – 2002. – 293 с.

1. Державна система організації і управління науковими дослідженнями в Україні. Класифікація напрямів наукової діяльності. Базові поняття з організації та проведення наукових досліджень Науково-дослідний процес – це чітко організований комплекс дій, спрямований на отримання нових знань, що розкривають суть процесів і явищ у природі і суспільстві, з метою використання їх у практичній діяльності людей. Наукове дослідження - це форма процесу пізнання, цілеспрямоване систематичне вивчення об’єктів дослідження за допомогою методів і засобів науки, яке завершується формулюванням нових знань про об’єкт дослідження. До наукових досліджень ставляться такі вимоги: l актуальність проблеми; l правильність конкретного визначення стратегії дослідження, його мети, завдань і предмета; l організація і етапи проведення дослідження; l доступність висновків і рекомендацій для використання їх в практичній діяльності.

Базові поняття з організації та проведення наукових досліджень (Закон України «Про наукову та науково-технічну діяльність» ) Наукова діяльність - інтелектуальна творча діяльність, спрямована на одержання і використання нових знань. Основними її формами є фундаментальні та прикладні наукові дослідження. l Фундаментальні наукові дослідження - наукова теоретична та (або) експериментальна діяльність, спрямована на одержання нових знань про закономірності розвитку природи, суспільства, людини, їх взаємозв'язку. l Прикладні наукові дослідження - наукова діяльність, спрямована на одержання нових знань, що можуть бути використані для практичних цілей. Вчений - фізична особа (громадянин України, іноземець або особа без громадянства), яка має повну вищу освіту та проводить фундаментальні та (або) прикладні наукові дослідження і отримує наукові та (або) науково-технічні результати. Молодий вчений - вчений віком до 35 років.

Базові поняття з організації та проведення наукових досліджень (Закон України «Про наукову та науково-технічну діяльність» ) Наукова робота - дослідження з метою одержання наукового результату. Науковий результат - нове знання, одержане в процесі фундаментальних або прикладних наукових досліджень та зафіксоване на носіях наукової інформації у формі звіту, наукової праці, наукової доповіді, наукового повідомлення про науково-дослідну роботу, монографічного дослідження, наукового відкриття тощо. Науково-дослідна (науково-технічна) установа - юридична особа незалежно від форми власності, що створена в установленому законодавством порядку, для якої наукова або науково-технічна діяльність є основною і становить понад 70 відсотків загального річного обсягу виконаних робіт тощо.

Закон України «Про вищу освіту» “. . . наукова і науково-технічна діяльність у вищих навчальних закладах є невід´ємною складовою освітньої діяльності й здійснюється з метою інтеграції наукової, навчальної і виробничої діяльності в системі вищої освіти”.

Державна система організації і управління науковими дослідженнями в Україні Верховна Рада України формує державну науково-технічну політику на основі щорічного звіту Уряду України. Верховна Рада України: l визначає основні цілі, напрями, принципи державної науково-технічної політики і правові основи діяльності в науково-технічній сфері; l встановлює обсяги бюджетного фінансування наукових досліджень, відрахувань бюджетних коштів до Державного фонду фундаментальних досліджень, Державного інноваційного фонду та розміри державного резерву матеріально-технічних і сировинних ресурсів для забезпечення науково-технічної діяльності; l затверджує пріоритетні напрями розвитку науки і техніки, перелік національних науково-технічних програм та обсяги фінансування по кожній з них на весь строк виконання з щорічним уточненням в бюджеті; l створює систему кредитно-фінансових, податкових та митних регуляторів у науково-технічній сфері.

Державна система організації і управління науковими дослідженнями в Україні Загальне керівництво науковими дослідженнями здійснює Кабінет Міністрів України: розглядає і затверджує на Верховній Раді основні напрями розвитку науки та наукових досліджень; l організує розробку національних та державних науково- технічних програм; визначає порядок їх фінансування; l координує заходи щодо створення сучасної інфраструктури науково-технічної діяльності.

Державна система організації і управління науковими дослідженнями в Україні Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України (далі – Міністерство): визначає головні заходи щодо підвищення ефективності наукових досліджень та впровадження їх результатів у народне господарство, забезпечує науково-технічною інформацією, координує розробку міжгалузевих проблем, організовує науково-технічне співробітництво із зарубіжними науково-дослідними установами. При вирішенні наукових питань Міністерство спирається на думку наукової громадськості. З цією метою створюються наукові ради, які виконують роль науково-консультаційних органів.

Організаційні сфери (сектори) науки в Україні l академічна (заклади Національної Академії наук України, Української академії аграрних наук, Академій медичних, педагогічних та правових наук України, а також галузевих академій: Української екологічної академії наук, Українській академії архітектури, Академії інженерних наук України, Академії наук вищої школи України, Української академії економічної кібернетики, Міжнародної академії комп'ютерних наук та систем, Міжнародної академії біоенерготехнологій); l галузева (самостійні наукові організації, підпорядковані органам державного і галузевого управління (міністерствам і відомствам) та самостійні науково-дослідні інститути, конструкторські бюро, науково-виробничі об'єднання); l вузівська (вищі навчальні заклади, які мають спеціальні підрозділи (проблемні та галузеві лабораторії, науково-дослідні частини тощо), а також які виконують науково-технічні роботи на кафедрах); l заводська (включає як самостійні науково-дослідні підрозділи, які входять до складу виробничих об'єднань, так і конструкторські, технологічні і інші технічні служби, підрозділи у структурі підприємств, які не є юридичними особами) l позавідомча (підприємницький сектор) (об'єднує недержавні наукові організації, створені останнім часом, як правило, у формі малих підприємств різноманітних організаційно-правових форм).

Підготовка наукових кадрів в Україні l Для підготовки наукових кадрів в Україні діє аспірантура, докторантура, а також самостійна робота спеціалістів по написанню дисертації без відриву від виробництва (здобувачі). l Суб´єктами наукової діяльності є: науковці, вчені та науково-педагогічні працівники, а також наукові установи, наукові організації, вищі навчальні заклади III -IV рівнів акредитації, громадські організації у сфері наукової та науково-технічної діяльності. l Тих, хто постійно займається науковою діяльністю, називають дослідниками, науковцями, науковими працівниками, вченими.

1. 1. Класифікація напрямів наукової діяльності Н А К А З Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, Національної академії наук України «Про затвердження Основних наукових напрямів та найважливіших проблем фундаментальних досліджень у галузі природничих, технічних і гуманітарних наук на 2009 -2013 роки» від 26. 11. 2009 р. № 1066/609

Основні наукові напрями та найважливіші проблеми фундаментальних досліджень у галузі природничих, технічних і гуманітарних наук на 2009– 2013 роки 1. 5. Науки про Землю 1. 5. 1. Геологічні науки; 1. 5. 2. Геофізика; 1. 5. 3. Гірничі науки; 1. 5. 4. Дослідження морів і океанів; 1. 5. 5. Географія; 1. 5. 6. Метеорологія і фізика атмосфери, кліматологія; 1. 5. 7. Наукові основи збереження і поліпшення навколишнього середовища та раціонального використання природних ресурсів і морів. Комплексні проблеми. Пріоритетні комплексні міждисциплінарні дослідження: 4. 11. 4. Теоретичні та методичні проблеми інформатизації гуманітарних наук. 4. 11. 5. Розробка та впровадження новітніх інтелектуальних інформаційних технологій для забезпечення потреб освіти, науки, культури, державного управління, соціально- гуманітарної сфери. 4. 11. 6. Формування фундаментальних науково-інформаційних банків та баз даних, електронних бібліотек та лексикографічних систем загальнонаціонального значення.

Організація наукових досліджень у заповідниках і національних природних парках України МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА ТА ЯДЕРНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ “Положення про організацію наукових досліджень у заповідниках і національних природних парках України” від 10. 11. 1998 р. № 163

Організація наукових досліджень у заповідниках і національних природних парках України Мета Положення – координація та методичне забезпечення єдиного підходу до організації наукових досліджень заповідниками й національними природними парками, визначення форм та обсягів наукової продукції і структури наукових фондів.

2. Роль наукових шкіл в проведенні наукових досліджень Суттєвою особливістю розвитку науки є: l наступність досвіду і знань, l єдність традицій і новаторства. Однією з форм її втілення є наукові школи, функціонування яких передбачає боротьбу думок, творчі дискусії та конструктивну критику. Наукова школа – творча співдружність вчених, які працюють в одній країні або в одному місті в певній галузі науки, об´єднаних спільністю підходів до вирішення проблеми, стилю роботи, спільністю наукового мислення, ідей і методів їх реалізації.

2. Роль наукових шкіл в проведенні наукових досліджень Головними ознаками наукової школи є: l наявність наукового лідера – видатного вченого, який володіє умінням підбирати творчу молодь і навчати її мистецтва дослідження, створювати в колективі творчу, ділову, доброзичливу обстановку, заохочувати самостійність мислення й ініціативу; l високу наукову кваліфікацію дослідників, згуртованих навколо лідера; l значущість одержаних результатів, високий науковий авторитет у певній галузі науки та громадському визнанні; l оригінальність методики досліджень, спільність наукових поглядів.

Наукове співтовариство l Сукупність людей, що займаються наукою становить наукове співтовариство. l Наукове співтовариство являє собою складну систему, що самоорганізується, в якій діють і державні інститути, і громадські організації, і неформальні групи.

Вчений - фізична особа (громадянин України, іноземець або особа без громадянства), яка має повну вищу освіту та проводить фундаментальні та (або) прикладні наукові дослідження і отримує наукові та (або) науково-технічні результати. Вчений - представник науки, здійснює наукову діяльність з формування наукової картини світу, чия наукова діяльність і кваліфікація в тій чи іншій формі отримали визнання з боку наукового співтовариства. Основна формальна ознака визнання кваліфікації вченого - публікація матеріалів досліджень в авторитетних наукових виданнях та доповіді на авторитетних наукових конференціях (Thomson Scientific Master Journal List; фахові наукові видання тощо). Неформальна - система пріоритетів (міжнародні видання і конференції; визнання на міжнародному рівні; авторитет і визнання кваліфікації вченого та його популярність у вузьких колах фахівців; рейтинги за кількістю посилань на роботи даного вченого з робіт інших вчених; педагогічна робота; право читати лекції в престижному навчальному закладі тощо).

2. Роль наукових шкіл в проведенні наукових досліджень l Високо цінується створення наукової школи, тобто підготовка кількох вчених, що розвивають ідеї вчителя. l Належність до професійної науці і рівень кваліфікації вченого можуть формально визначатися місцевими та національними кваліфікаційними комісіями (рада із захисту дисертацій, атестаційна комісія, ВАК). l Кваліфікація вченого формально підтверджується науковим ступенем (кандидат або доктор наук) і вченим званням (доцент чи професор). l Вища ступінь - членство в Академії наук. У Росії, як раніше в СРСР, існує два ступені членства: перша - член-кореспондент Академії, і вища - академік.

Наукові організації l Добровільні наукові товариства, основним завданням яких є обмін науковою інформацією, в тому числі, в ході проведених конференцій, і завдяки публікаціям в періодичних виданнях, що випускаються товариством. l Міжнародні наукові спілки допускають як колективне, так індивідуальне членство. Національні академії наук в деяких країнах Європи історично виросли з національних наукових товариств. У Великобританії, наприклад, роль Академії грає Королівське наукове товариство.

Перші наукові товариства l Перші наукові товариства з'явилися в Італії в 1560 -х роках: «Академія таємниць природи» (Academia secretorum naturae) в Неаполі (1560 р. ), «Академія Лінчео» (Accademia dei Lincei - дослівно, «академія рисьооких» , тобто володіюючих особливою пильністю) в Римі (1603 р. ), «Академія досвідчених знань» ( «Академії дослідів» , 1657 р. ) у Флоренції. l Були створені з метою пропаганди та розширення наукових знань в галузі фізики на основі регулярних зустрічей, обміну ідеями та проведення експериментів. l Вплинули на розвиток європейської науки в цілому.

Наукові організації l ЮНЕСКО (організація, що сприяє співпраці науковців та інших наукових організацій по всьому світу). l ІЮПАК (міжнародна організація, що сприяє прогресу в галузі хімії). l Міжнародний астрономічний союз (визнаний в якості вищої міжнародної інстанції у вирішенні астрономічних питань, які потребують співпраці та стандартизації, таких як офіційне найменування астрономічних тіл). Міжнародні наукові інститути l CERN - найбільша в світі лабораторія фізики високих енергій і фізики елементарних частинок; l ОІЯД - в ОІЯД були синтезовані всі трансуранові елементи, відкриті в СРСР і Росії, був повторений синтез більшості трансуранових елементів, відкритих в інших країнах.

Наукові медалі і премії l Нобелівська премія - найпрестижніша і знаменита наукова премія, присуджується в ряді номінацій. l Премія і медаль Філдса - за успіхи в області математики. Вручається королем Іспанії. l Премія Рольфа Неванлінни - за великі досягнення в математичних аспектах інформатики. l Премія Карла Фрідріха Гауса - за видатний внесок у математику за допомогою відкриттів в інших науках. l Премія Крафурда - нагорода вручається за наступними напрямками: Астрономія і Математика, Біологічні науки і Науки про Землю. l Премія Абеля - за внесок у математику. l Премія Шао Іфу - за внесок в астрономію, математику та медицину або науки про життя. l Премія Тюрінга - найпрестижніша премія в інформатиці, що вручається Асоціацією обчислювальної техніки. l Премія Декарта - за видатні досягнення в науці і техніці. l Велика золота медаль імені М. В. Ломоносова - вища нагорода Російської академії наук. l Золота медаль імені Д. І. Менделєєва - наукова нагорода Російської академії наук за видатні наукові роботи в галузі хімічної науки і технології

Наукові експерименти на собі l Успішний досвід з самозараження одного з першовідкривачів мікроорганізму Helicobacter pylori - професора Баррі Маршалла і групи добровольців послужив ще одним переконливим науковим доказом існування фактора, якому сьогодні відводять одне з перших місць в етіології хронічного гастриту. l У 2005 році Баррі Маршалл і його напарник Робін Уоррен за своє відкриття були удостоєні Нобелівської премії.

Основні характеристики наукових шкіл 1. «Дослідницька програма - необхідна умова існування наукової школи та її системоутворюючий фактор. 2. Розвиток наукової школи. 3. Головна функція наукової школи - дослідницька, проте необхідною умовою її існування і розвитку є функція «навчання творчості» , що реалізується не тільки главою школи. Наукова школа навряд чи виявиться виховним органом для вхідних в неї молодих вчених, якщо старші досвідчені співробітники також не виступлять в ролі вчителя. 4. Як реалізація науково-освітньої та педагогічної функцій, так і здійснення можливості неформального спілкування, що є умовою продуктивної роботи наукової школи припускають побудова її організації по такому її способу, який допускає прямі контакти між усіма членами наукового колективу. 5. Школа - дослідницький колектив, який представляє собою відносно автономну групу вчених, що характеризується своїм стилем міжособистісних відносин, нормами і стандартами наукового дослідження, самобутнім стилем спілкування. 6. Теоретико-методологічні положення, що становлять основу дослідницької програми, поділяються всіма членами школи і визначають єдиний методологічний лад мислення. 7. Певна система міжособистісних відносин і стиль спілкування, розподіл дослідної роботи між співробітниками, необхідні для продуктивної реалізації дослідницької програми, визначаються науковими здібностями глави школи, як наукового лідера і організатора колективного дослідницького процесу. 8. Крім чисто дослідницьких і педагогічних завдань, перед кожним співробітником і школою в цілому стоїть завдання представлення свого підходу в зовнішньому науковому співтоваристві, пов'язана з обгрунтуванням його продуктивності та захистом від критики. 9. Народження наукової школи - дослідницького колективу визначається моментом формування групи вчених, що реалізують дослідницьку програму, припинення її існування може бути пов'язане з декількома обставинами (Є. С. Рапацевіч).

Провідні якості особистості вченого-дослідника l Наукова послідовність. l Міцність пізнання азів науки і прагнення до вершин людських знань. l Стриманість, терпіння. l Готовність і вміння робити чорнову роботу. l Уміння терпляче накопичувати факти. l Наукову скромність. l Готовність віддати науці все життя (І. П. Павлов).

Роль університетів в проведенні наукових досліджень Університет як структуроутворююча одиниця в проведенні наукових досліджень: l кафедра - аналог творчим майстерням; l очолюючі їх вчені (зазвичай професора) – «майстри» . l Не менш великі за науковим значенням школи виникають в різних країнах і навколо академічних дослідницьких центрів, науково- дослідних інститутів.

Висновки l Ітоги l Домашнє завдання ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!