Лекція 2 Право власності на землю Право земельної

Лекція 2. Право власності на землю Право земельної власності означає планування власника над земельною ділянкою у визначених законодавством межах. Право власності на землю має основні ознаки загального вчення про власність. Пра во ласності на землю являє собою в сукупність правових норм, що регулюють відносини власності.

Відносини власності на землю в Україні регулюються: Кон ституцією країни, У Законом України «Про власність» , Земельним кодексом України та зако нодавчими актами. іншими Закон України «Про власність» виз начає право власності як врегульовані законом суспільні відносини з володіння, користування і розпорядження майном.

Володіння землею — означає наявність фактичного пану вання конкретного власника над земельною ділянкою, мож ливість дійснення з будь яких дій з нею, а також утримання землі у сфері господарювання. Користування гарантована правовими нор мами ожливість м вилучення з землі корисних властивостей, можливість її господарської експлуатації та отримання прибутків від неї. Розпорядження — визначення власником юридичної або фактичної долі землі. Обмеження права власності на землю розділяють на постійні та тимчасові. Закон України «Про власність» встановлює гарантії захисту права власності на землю.

2. Право державної власності на землю. Ст. 3 Земельного кодексу України встановлює, що власність на землю в Україні має такі форми: державну, колективну і приватну. Згідно з Земельним кодексом у державній власності перебу вають сі землі в України, за винятком земель, переданих у колективну і приватну власність. Суб'єктами права державної власності на землю є: 1) Верховна Рада України — на землі загальнодержавної власності України; 2) Верховна Рада Республіки Крим — на землі в межах території республіки, за винятком земель загальнодержавної власності; 3) обласні, районні, міські, селищні, сільські Ради народ них депутатів — на землі в межах їх територій, за винятком земель, що перебувають в загальнодержавній власності.

Земельним кодексом визначена певна категорія земель, які перебувають виключно у державній власності і не можуть передаватись у колективну та приватну власність: землі загального користування населених пунктів (май дани, вулиці, проїзди, шляхи, пасовища, сінокоси, набе режні, парки, міські ліси, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів), землі, надані для розміщення будинків органів державної влади та державної виконавчої влади; землі гірничодобувної промисловості, єдиної енергетич ної та космічної систем, транспорту, зв'язку, оборони; землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико культурного призначення; землі лісового фонду, за винятком невеликих (до 5 гек тарів) ділянок лісів, що входять до складу угідь сільськогос подарських підприємств, селянських (фермерських) господарств; землі водного фонду, за винятком невеликих (до 3 гектарів) ділянок водойм і боліт, що входять до складу угідь сільськогосподарських підприємств, селянських (фермер ських) господарств; землі сільськогосподарських науково дослідних установ і навчальних закладів та їх дослідних господарств, учбових господарств навчальних закладів, державних сортовипробу вальних станцій і сортодільниць, елітно насінницьких і насінницьких господарств, племінних заводів, племінних радгоспів і конезаводів, господарств по вирощуванню хмелю, ефіроолійних, лікарських рослин, фруктів і винограду.

3. Право колективної власності на землю. Серед форм власності на землю Земельний кодекс нази ває колективну власність на землю. Відповідно до Земельного кодексу України суб'єктами права колективної власності на землю є: колективні сільськогоспо дарські підприємства , сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільсько господарські акціонерні то вариства, в тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

4. Право приватної власності громадян на землю Відповідно до Земельного кодексу, громадяни України мають право на одержання у власність земельної ділянки для: ведення селянського (фермерського) господарства, ведення особистого підсобного господарства, будівництва та обслуговування житлового будинку і госпо дарських будівель (присадибна ділянка) , садівництва, дачного і гаражного будівництва. Передача земельних ділянок у власність громадян прово диться місцевими Радами народних депутатів відповідно до їх компетенції за плату або безплатно.

Безплатно земельні ділянки передаються у власність гро мадян для: ведення селянського (фермерського) господарства у межах середньої земельної частки, що обчислюється в по рядку, передбаченому законодавством, ведення особистого підсобного господарства, будівництва та обслуговування будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), в тому числі земельні ділян ки, що були раніше надані у встановленому порядку грома дянам для цієї мети, у межах граничного розміру, визначе ного Земельним кодексом, садівництва дачного і гаражного будівництва. За плату передаються у власність громадян для: ведення се лянського (фермерського) господарства земельні ділянки, розмір яких перевищує середню земельну частку. Розіри визначаються місцевою Радою Іноземним громадянам і особам без громадянства земельні ділянки у власність не надаються.