Лекція 2 Організація нормативноправового забезпечення бухгалтерського обліку

В лекції 2 будуть розглянуті наступні питання: 1. Нормативне регулювання бухгалтерського обліку на рівні держави 2. Організація облікової політики підприємства

1. Нормативне регулювання бухгалтерського обліку на рівні держави Суттєвий вплив на бухгалтерський облік здійснює нормативне регулювання, представлене в Україні п’ятьма рівнями, кожен з яких охоплює ряд документів:

Документами всіх рівнів нормативного регулювання регламентуються ряд організаційних питань, а також правила ведення бухгалтерського обліку окремих його об’єктів, порядок розрахунку та сплати податків і обов’язкових платежів, схема кореспонденції рахунків та ін.

Основним документом з регулювання бухгалтерського обліку є Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансов звітність в Україні” , який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності. Зокрема, цим законодавчим документом визначено десять принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Принципи бухгалтерського обліку є методологічною основою організації та ведення бухгалтерського обліку основою для розробки правил і стандартів бухгалтерського обліку, на основі та в межах яких на підприємстві формується облікова політика. Недотримання окремих принципів, правил і вимог бухгалтерського обліку без достатніх на те причин за певних умов трактується як неправильне ведення бухгалтерського обліку та незадовільна організація бухгалтерської справи на підприємстві.

Поняття “політика” має широке застосування. Зокрема, під політикою розуміють: мистецтво можливого; людську діяльність, пов’язану із взаємодією різних соціальних груп, класів, прошарків суспільства; організаційно-управлінську діяльність у відношенні до суспільних процесів; активну форму діяльності суб’єктів щодо реалізації власного інтересу в конкурентному середовищі. Дане поняття також тісно пов’язане з поняттям держави та державної влади: його переклад з грецької означає “мистецтво управляти державою”.

До зовнішніх факторів відносяться: - економічно-правове поле діяльності – стан господарського, податкового, економічного та інших законодавств; система оподаткування; рівень інфляції; розвиток інфраструктури ринку; інвестиційна активність тощо; - релігія – релігійні особливості, яких дотримуються працівники конкретного підприємства. Наприклад, ісламські етичні норми у побутовому житті та економічній сфері людської поведінки нерозривно пов’язані між собою. Норми Корану, відповідно до яких привчаються жити люди, які сповідують іслам, дають змогу не включати в текст договору певні умови (наприклад, не зазначати пункт щодо рекламацій).

2. Організація облікової політики підприємства Облікова політика це сукупність – принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності. Тобто це вибір підприємством конкретних методик, форми та техніки ведення бухгалтерського обліку, виходячи з положень чинних нормативних документів і особливостей діяльності підприємства.

Будучи елементом системи нормативного регулювання бухгалтерського обліку, облікова політика поєднує державне регулювання і певну самостійність підприємства з питань бухгалтерського обліку. Водночас ступінь свободи підприємства у формуванні облікової політики обмежено державною регламентацією бухгалтерського обліку, яка передбачає методики та облікові процедури, серед яких припустимі альтернативні варіанти.

Облікова політика на державному та міждержавному рівнях має обов’язковий характер: тут формуються загальні засади бухгалтерського обліку, його законодавча база, визначаються межі, в яких власники кожного конкретного підприємства формують власну політику – облікову. Одним з проявів державної облікової політики є впровадження національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Складовими облікової політики підприємства є організаційна, методична та технічна складові. Кожна складова облікової політики підприємства об’єднує відповідні об’єкти, за якими існують альтернативні варіанти – елементи.

Об’єктом облікової політики підприємства є будь-яка норма або позиція підприємства з організації і ведення бухгалтерського обліку щодо якої передбачено альтернативні варіанти. Елемент облікової політики підприємства – це методичні прийоми та способи, які обираються з числа загальноприйнятих з урахуванням особливостей діяльності підприємства.

Процес формування облікової політики передбачає сукупність дій щодо: • встановлення переліку об’єктів облікової політики залежно від ряду факторів; • вибору за кожним об’єктом елементів облікової політики. Склад елементів облікової політики розробляється залежно від об’єктів, внаслідок чого цей склад має індивідуальний характер для кожного підприємства.

Прикладом об’єкта організаційної складової облікової політики може бути форма організації бухгалтерського обліку, елементом – одна з чотирьох визначених законодавством форм організації. Прикладом об’єкта методичної складової облікової політики можуть бути основні засоби, елементами облікової політики, які йому відповідають, – метод нарахування амортизації, строк корисної експлуатації, ліквідаційна вартість основних засобів тощо.

Об’єктом технічної складової є форма ведення бухгалтерського обліку, елементами – журнальна, меморіальноордерна, спрощена, комп’ютерна тощо. Процес формування облікової політики трудомісткий і вимагає бачення перспектив розвитку підприємства, а також відповідального й професійного підходу.

Вибір суб’єктів формування облікової політики залежить від обсягів діяльності підприємства, кваліфікації та рівня освіти облікових працівників, наявності платіжних засобів і є суто індивідуальним для кожного суб’єкта господарювання в конкретній економічній ситуації. Прийнята новоствореним підприємством облікова політика вважається дійсною з дня набуття ним прав юридичної особи.

Основним внутрішнім нормативним документом, який регулює питання організації та ведення бухгалтерського обліку на підприємстві, є розпорядчий документ, який містить обрані елементи облікової політики. В якості такого розпорядчого документу доцільно використовувати Положення про облікову політику.

У Положенні про облікову політику повинні передбачатися положення, які стосуються організації, технології, техніки та методики бухгалтерського обліку, а також контролю й організації відповідальності.

Важливе значення для оформлення облікової політики підприємства належить графіку документообороту, робочому плану рахунків, посадовим інструкціям, формам первинних документів, створеним на підприємстві, формам внутрішньої звітності та ін. Такі питання підлягають оформленню у вигляді додатків до Положення про облікову політику.

Відповідно до принципу послідовності підприємство повинно постійно (з року в рік) застосовувати обрану облікову політику. Однак у практичному житті можливі ситуації, коли необхідно вносити коригування в облікову політику, яке відбувається двома шляхами: внесення доповнень до положень облікової політики або внесення змін. Доповнення облікової політики не вимагають коригування фінансової звітності на відміну від її зміни.