Лекція 2 ОЦІНКА ФУНКЦІЙ СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ ПЛАН

Лекція № 2 ОЦІНКА ФУНКЦІЙ СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ ПЛАН 1. Основні показники для оцінка функцій серцево-судинної системи 2. Проби і тести для визначення рівня функціонування серцевосудинної системи.

Мета: Дидактична. Навчитися оцінювати рівень розвитку та функціонування серцевосудинної , дихальної та нервової систем. Виховна. Сформувати правильне відношення до забезпечення здоров’я систем організму. Розвиваюча. Розвинути комплексні навички для забезпечення належного рівня функціонування найважливіших фізіологічних систем організму. 1. 2. 3. 4. Самостійне опрацювання. Електрокардіограма. Зубці та їхні показники. Найважливіші патологічні зміни. Нормативи показників максимального споживання кисню. Непрямі методи визначення анаеробної продуктивності. Тест Купера, проби Флака, Дубровського, орто та клиностатична проба, проба Вальсальві

ОЦІНКА ФУНКЦІЇ СЕРЦЕВОСУДИННОЇ СИСТЕМИ Середній динамічний тиск Це середня величина тиску, що була б здатна при відсутності пульсових коливань тиску дати такий же гемодинамічний ефект, який спостерігається природному, коливному тиску крові, тобто середній тиск виражає енергію безперервного руху крові. Формула Хікема Формула Вецлера й Рогера: АТср=0, 42 АТс+0, 58 АТд де АТср - середній артеріальний тиск; АТс - систолічний артеріальний тиск; АТд - діастолічний артеріальний тиск.

Максимальний, або систолічний тиск - величина, що відбиває весь запас потенційної й кінетичної енергії, яким володіє маса крові, що рухається, на даній ділянці судинної системи. Максимальний тиск складається з бічного систолічного тиску й ударного (гемодинамічний удар). Бічний систолічний тиск діє на бічну стінку артерії в період систоли шлуночків. Гемодинамический удар створюється з раптовою появою перешкоди перед потоком, що рухається в судині, крові, при цьому кінетична енергія на короткий момент перетворюється в тиск.

На артеріальний тиск впливають головним чином три фактори: 1) частота серцевих скорочень (ЧСС); 2) зміна периферичного опору судинного русла; 3) зміна ударного об'єму або серцевого викиду крові. ЕКГ - це запис електричної активності (деполяризації й реполяризації) серця, зареєстрованих за допомогою електрокардіографа, електроди якого (відведення) містяться не безпосередньо на серце, а на різні ділянки тіла.

Тести для виявлення рівня функціонування серцево-судинної системи Гарвардський степ-тест (L. Broucha, 1943) де t — час сходження в секундах, ft, f 2, f 3 — ЧСС за 30 с на 2 -й, 3 -й і 4 -й хвилинах відновлення відповідно. При масових обстеженнях можна користуватися скороченою формулою: де t - час сходження в секундах, f - ЧСС. 1) 2) 3) 4) 5) 6) Клінічні ознаки для припинення тестування: приступ стенокардії навіть при відсутності змін на ЕКГ; сильна задишка; значна втома, блідість, похолодання й вологість шкіри; значне підвищення АТ; зниження АТ більш ніж на 25% від вихідного; відмова випробуваного від продовження дослідження у зв'язку з дискомфортом.

Субмаксимальні навантажувальні тести проводяться з різними видами навантажень: 1) швидке збільшення навантаження після розминки до передбачуваного субмаксимального рівня для даного суб'єкта; 2) рівномірне навантаження на певному рівні із збільшенням при наступних дослідженнях; 3) безперервне або майже безперервне зростання навантаження; 4) ступінчасте зростання навантаження; 5) ступінчасте зростання навантаження, що чергується з періодами відпочинку. Субмаксимальный тест Валунда-Шестранда (W 170 або PWC 170) де PWC 170 — потужність фізичного навантаження при ЧСС 170 уд/хв; W 1 і W 2 - потужність першого й другого навантажень (кгм/хв або Вт); f 1 і f 2 — ЧСС на останній хвилині першого й другого навантажень (в 1 хв). для жінок неспортсменів — 422— 900 кгм/хв; для чоловіків неспортсменів — 850— 1100 кгм/хв.

Максимальне споживання кисню (МСК). МСК - це найбільша кількість кисню, яку людина здатна спожити протягом однієї хвилини. Випробуваному рекомендується велоергометричні навантаження (ЧСС після впрацьовування повинна перебувати між (120 -170 уд/хв) або степ-тест (висота сходи 40 см - для чоловіків, 33 см - для жінок, темп сходження - 22, 5 циклів за 1 хв) тривалістю не менше 5 хв. ЧСС реєструється на 5 -й хвилині роботи. Розрахунок МСК проводять по спеціальній номограмі I. Astrand і формулі Фон Добелна. Знайдена за допомогою номограми величина МСК корегується шляхом множення на «віковий фактор» Формула Фон Добелна де W – потужність навантаження (кгм/хв), f 5 – ЧСС на 5 -й хвилині, e – основа натурального логарифма, T – вік Вікові поправочні коефіцієнти до величин МСК за номограмою Astrand Вік, роки Фактор 15 25 1, 10 1, 0 Номограма I. Astrand для визначення МСК 35 40 45 50 55 60 65 0, 87 0, 83 0, 78 0, 75 0, 71 0, 68 0, 65

Тестування анаеробної продуктивності. Тест зі сходами Звичайно використовується стандартна подвійна сходинка (висота кожної 23 см). Застосовуються й інші східчасті ергометри. Так, V. Gottheiner (1968) пристосовує висоту сходи до довжини ніг обстежуваного. При довжині ніг до 90 см висота сходи 20 см, при 90 -99 см - 30 см, при 100 -109 см - 40 см, при 110 см і вище - 50 см. Швидкість підйому контролюється метрономом. Кожний етап навантаження триває 4 хв. АТ й пульс підраховують до й після навантаження. де W - навантаження, (кгм/хв), m - маса тіла (кг), h - висота сходи (м), n - кількість підйомів в 1 хв, 1, 33 - поправочний коефіцієнт, що враховує фізичні витрати на спуск зі сходинки, які становлять 1/3 витрат на підйом.

Функціональні проби розділяються на специфічні й неспецифічні. Специфічними називають такі функціональні проби, фактором впливу в яких служать рухи, властиві конкретному виду спорту чи роботі. До неспецифічних належать проби, у яких використовуються рухи, не властиві тому або іншому виду спорту За характером змін ЧСС і артеріального тиску (АТ) після тестування виділяють 5 типів реакцій серцево-судинної системи: 1) нормотонічну, 2) гіпотонічну (астенічну), 3) гіпертонічну, 4) дистонічну 5) ступінчасту.

Проба Кремптона. Випробуваний з положенні лежачи переходить у положення стоячи, і відразу ж протягом 2 хв йому вимірюють ЧСС і АТ. Показник Кремптона=3, 15+АТс-ЧСС/20 Класифікація Показник Недостатній <50 Слабкий 50 -75 Середній 75 -100 Відмінний >100 Коефіцієнт економічності кровообігу (КЕК) КЕК=(АТс-АТд)×ЧСС У нормі КЕК=2600, при стомленні збільшується

Коефіцієнт витривалості (KB) Формула Кваса У нормі KB=16 Індекс Кердо (ІК) При перевазі симпатичного тонусу відзначається збільшення, парасимпатичного зменшується, або стає негативним. При рівновазі стану вегетативної нервової системи ІК=0. Систолический об'єм крові (СОК) і хвилинний об'єм (ХОК) Формула Лілієнштранда й Цандера ХОК=СОК×ЧСС

Показник якості реакції (ПЯР) за Кушелевським й Засліним де Р 1 і РА 1 — величини пульсу й пульсової амплітуди в стані відносного спокою до навантаження; Р 2 і РА 2 — величини пульсу й пульсової амплітуди після навантаження Індекс Рюф’є Вимірюють пульс у положенні сидячи (Р 1), потім спортсмен виконує 30 глибоких присідань протягом 30 с. Після цього підраховують пульс стоячи (Р 2), а потім — через хвилину відпочинку (Р 3). Оцінка індексу розраховується за формулою: Індекс оцінюється: <0 - відмінно, 1 -5 - добре, 6 -10 - задовільно, 11 -15 слабко, >15 - незадовільно

Функціональна проба по Квергу Включає 30 присідань за 30 с, максимальний біг на місці — 30 с, 3 -хвилинний біг на місці із частотою 150 кроків за хвилину й підскоки із скакалкою — 1 хв. Комплексне навантаження триває 5 хв. Відразу ж після навантаження в положенні сидячи вимірюють ЧСС протягом 30 с (Р 1), повторно — через 2 (Р 2) і 4 хв (Р 3). >105 - дуже добре, 99 -104 - добре, 93 -98 - задовільно, <92 - слабко Індекс Скибінської Оцінка індексу: <5 - дуже погано, 5 - 10 - незадовільно, 10 -30 - задовільно, 30 -60 добре, >60 - дуже добре. У спортсменів високої кваліфікації індекс становить більше 80.

Список використаних літературних джерел 1. Мартиросов Э. Г. Методы исследования в спортивной антропологии. Москва: Физкультура и спорт, 1982. - 194 с. 2. Брожек Я. Определение компонентов веса человеческого тела. Вопросы антропологии. - М. : МГУ, 1960. - № 5. - С. 15 -17. 3. Апанасенко Г. Л. , Попова Л. А. Медицинская валеология, Киев “Здоров’я”, 1998, 245 с. 4. Булич Е. Г. , Муравов І. В. Валеология /теоретические основи валеологии/, Київ, “Здоров’я”, 1997, 224 с. 5. Валеологія (інформ. -метод. збірник)- Київ, Т-во “Знання” України. 1996. 336 с. 6. Мінський І. Я. Практикум з валеології Ч. 1. Черкаси, ВВД Університету, 1998. 118 с. 7. Мінський І. Я. Практикум з валеології Ч. 2. Черкаси, ВВД Університету, 1998. 84 с. 8. Дубровский В. И. Валеология. Здоровый образ жизни. – М. : Retorika -A. 2001, 560 с.