Лекція 2 Функції менеджменту природоохоронних територій 2 1

Лекція 2. Функції менеджменту природоохоронних територій 2. 1. Стратегічне планування мережі природозаповідного фонду. 2. 2. Організаційні структури управління територіями та об’єктами природозаповідного фонду. 2. 3. Мотиваційні фактори в системі взаємовідносин суспільства і природоохоронних територій. 2. 4. Особливості контролю стану природозаповідних територій та об’єктів.

Функції менеджменту: стратегічне планування; управління; мотиваційні фактори; контроль. Функції менеджменту природоохоронними територіями: 1 стратегічне планування розширення мережі природозаповідного фонду; 2 – особливості організаційних структур управління територіями та об’єктами природозаповідного фонду; 3 – урахування мотиваційних факторів в системі взаємовідносин суспільства і природоохоронних територій; 4 – здійснення контролю за станом природозаповідних територій та об’єктів.

Стратегічне планування розширення мережі природозаповідного фонду грунтується на: прийнятій Верховною Радою у 1994 році державній програмі “Заповідники” - - у 1997 році “Національній програмі збереження біорізноманіття” - у 2000 році Законі України "Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі на 2000 - 2015 роки“ Стратегічним завданням такого планування є формування єдиної територіальної системи заповідних та інших територій, що особливо охороняються.

Екомережа України Поліський (лісовий) екокоридор Галицько-Слобожанський (лісостеповий) Південноукраїнський (степовий) екокоридор меридіональні екокоридори Дніпра, Дунаю, Дністра, Західного Бугу

Загальнодержавна програма формування національної екологічної мережі на 2000 2015 роки: - збільшення площі земель країни з природними ландшафтами до рівня, достатнього для збереження їх різноманіття, - формування їх територіальної єдиної системи, побудованої відповідно до забезпечення можливості природних шляхів міграції та поширення видів рослин і тварин, яка б забезпечувала збереження природних екосистем, видів рослинного і тваринного світу та їх популяцій. Перший етап (2000 – 2005 рр. ): збільшення площі окремих елементів національної екологічної мережі, застосування економічних важелів сприяння їх формуванню, створення відповідної нормативноправової бази, здійснення комплексу необхідних наукових досліджень та організаційних заходів. Другий етап (2006 2015 рр. ): довести площу національної екологічної мережі до рівня, необхідного для забезпечення екологічної безпеки країни, введення в дію сталої системи природоохоронних заходів збереження ландшафтного і біологічного різноманіття.

Здійснення певного екологічного управління. Його характер визначається переважно цілями створення конкретної заповідної території, рівнем комплексності його завдань, особливостями об'єктів, що підлягають охороні. Основна мета національної політики з розвитку природозаповідної справи та принципів збереження біологічного та ландшафтного різноманіття полягає у забезпеченні максимального збереження та сталого використання біологічного та ландшафтного різноманітття в Україні.

Для цього необхідно домогтися таких цілей: — ліквідації або суттєвого зменшення загрози біологічному та ландшафтному різноманіттю, підвищення його здатності до відновлення; — загального оздоровлення екологічної ситуації; — розширення участі громадськості, місцевих органів виконавчої влади та місцевих жителів у вирішенні цієї загальнодержавної проблеми, посилення на цій основі єдності та загальної злагоди у суспільстві; — забезпечення усвідомлення суспільством відповідальності за виконання обов'язку з цих питань перед наступними поколіннями та міжнародним співтовариством.

Принципи політики з питань збереження біологічного та ландшафтного різноманіття: - сталості - неминущої цінності - комплексності - функціональності - науковості - пріоритетності - упередження - обачливості та ефективного уникнення - “забруднювач платить” - оптимального поєднання дій центральних, регіональних і місцевих органів влади - господарський - переміщення найшкідливішої діяльності - компенсації - науковість відновлення та відтворення - найкращих з наявних технологій - участь громадськості та доступність (прозорість) інформації - врахування національних та міжнародних інтересів - врахування особливих прав та інтересів місцевих жителів - невідворотність правової відповідальності за порушення вимог щодо збереження біологічної та ландшафтної різноманітності

Стратегія сталого розвитку України Біо та ландшафтне різноманіття: забезпечення затвердження проектів організації територій та охорони природних комплексів для відповідних територій та об'єктів природнозаповідного фонду, фінансування в необхідних обсягах робіт з організації нових об'єктів і встановлення адміністративної відповідальності за несвоєчасне виконання землевпорядних робіт; включення до екологічної мережі захисних, рекреаційних площ та природних коридорів; удосконалення інституційної бази з питань збереження біо- та ландшафтного різноманіття; активізація досліджень із систематизації флори і фауни та проблем екологічної безпеки; розроблення комплексу заходів щодо підвищення стійкості ландшафтів до антропогенного впливу; сприяння розвитку екологічного туризму; розроблення комплексу організаційних заходів з розширення джерел

2. 2. Організаційні структури управління територіями та об’єктами природозаповідного фонду Розділ II Закону України “Про природно-заповідний фонд України”, який називається “Управління в галузі організації охорони та використання природно-заповідного фонду” регламентує правові засади організації структури управління територіями та об’єктами природозаповідного фонду. Спеціально уповноваженим органом державного управління в галузі організації, охорони та використання природно-заповідного фонду є Міністерство екології і природних ресурсів і їх органи на місцях Управління природними заповідниками, біосферними заповідниками, національними природними парками, регіональними ландшафтними парками, а також ботанічними садами, дендрологічними парками і зоологічними парками загальнодержавного значення здійснюється їх спеціальними адміністраціями.

Спеціальні адміністрації можуть створюватися також для управління ботанічними садами, дендрологічними парками, зоологічними парками місцевого значення та парками-пам'ятками садово-паркового мистецтва за рішенням органів, у віданні яких вони перебувають. До складу спеціальної адміністрації по управлінню територіями та об'єктами природнозаповідного фонду входять відповідні наукові підрозділи, служби охорони, господарського та іншого обслуговування. Управління територіями та об'єктами природнозаповідного фонду, для яких не створюються спеціальні адміністрації, здійснюється підприємствами, установами та організаціями, у віданні яких перебувають ці території та об'єкти.

Об'єднання громадян, статутами яких передбачена діяльність у галузі охорони навколишнього природного середовища, мають право на участь в управлінні територіями та об'єктами природно-заповідного фонду шляхом: - внесення пропозицій щодо організацій нових територій та об'єктів природно-заповідного фонду, забезпечення їх охорони, ефективного використання і відтворення природних комплексів та об'єктів; - сприяння державним органам в їх діяльності у цій сфері; - участі у встановленому порядку у проведенні екологічної експертизи об'єктів, що негативно впливають чи можуть негативно вплинути на стан територій та об'єктів природнозаповідного фонду; - участі у контролі за додержанням режиму таких територій та об'єктів; - здійснення відповідно до законодавства України інших заходів, передбачених їх статутами.

2. 3. Мотиваційні фактори в системі взаємовідносин суспільства і природоохоронних територій. - “Наше спільне майбутнє” (Оur Соmmоn Future, 1987), - Порядок денний на XXI століття (Аgenda 21), Ріо-де-Жанейро, 1992 р. : 1. Докорінна зміна статусу проблеми в системі цінностей суспільної свідомості, особливо осіб, які приймають рішення, та підростаючого покоління молоді. 2. висвітлення проблеми в учбовому процесі навчальних закладів всіх форм і рівнів 3. аналіз як позитивних, так і негативних для збереження біологічного та ландшафтного різноманіття етнокуль турних традицій народу, їх місцевих особливостей, основних ознак “екологічно дружніх” видів господарської діяльності 4. масові кампанії, які б супроводжувалися проведенням цілеспрямованих практичних заходів

Мотиваційні фактори в системі взаємовідносин суспільства і природоохоронних територій 5. Формування умов, які б викликали внутрішню потребу у знаннях з цих питань. Вона має закладатися на перших етапах освіти у дошкільних закладах, початковій та середній школі і стимулюватися умовами наступної виробничої, професійної діяльності. 6. Організація спеціальної підготовки фахівців з питань збереження біологічного та ландшафтного різноманіття. 7. Переглянути практику жорсткої заборони відвідування більшості заповідних територій та об'єктів 8. Формування максимально широкого кола фахівців, здатних на високому професійному рівні поширювати різноманітну інформацію з біорізноманіття

Залежно вiд стану та ступеня загрози зникнення видiв тваринного i рослинного свiту, що заносяться до Червоної книги України, вони подiляються на певнi категорiї.

2. 4. Особливості контролю за станом природозаповідних територій та об’єктів. Розділ IX Закону України “Про природно заповідний фонд України” “Охорона територій та об'єктів природно заповідного фонду, контроль за додержанням їх режиму”, регламентує правові засади організації і здійснення природоохоронного режиму. Державний контроль за додержанням режиму територій та об’єктів природно-заповідного фонду (стаття 62) здійснюється Міністерством охорони навколишнього природного середовища України, його органами на місцях таіншими спеціально уповноваженими державними органами.

Охорона і контроль заповідних об'єктів Охорона природних заповідників, біосферних заповідників, національних природних парків, регіональних ландшафтних парків, а також ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків загальнодержавного значення покладається на служби їх охорони, які створюються у складі адміністрації заповідних територій зазначених категорій. Охорона територій та об'єктів природно заповідного фонду інших категорій покладається на підприємства, установи та організації, у віданні яких вони перебувають. У разі необхідності їх охорони може покладатися на адміністрації, розташованих поблизу природних заповідників, біосферних заповідників, національних парків та регіональних ландшафтних парків.

ПЗФ України

Працівники служб охорони територій та об’єктів природно заповідного фонду мають право: - вимагати від громадян і службових осіб пояснення у зв'язку з порушенням режиму територій та об’єктів природно-заповідного фонду, їх охоронних зон; - перевіряти у громадян і службових осіб посвідчення на право перебування, використання природних ресурсів та здійснення іншої діяльностів межах відповідних територій та об’єктів природно-заповідного фонду; -доставляти порушників установленому режиму з метою з'ясування особи; - складати протоколи про порушення вимог законодавства, надсилати їх відповідним органам для притягнення винних осіб до відповідальності;

Працівники служб охорони територій та об’єктів природно заповідного фонду мають право: - вилучати у порушників предмети та знаряддя незаконного використання природних ресурсів, транспортні засоби, відповідні документи; - проводити особистий огляд осіб, речей, транспортних засобів та перевірку знарядь і продукції, одержаної в результаті природокористування; - безперешкодно відвідувати підприємства, установи, організації, судна та інші транспортні засоби в межах відповідних територій, об’єктів природно-заповідного фонду, їх охоронних зон для перевірки додержання законодавства про охорону навколишнього природного середовища та природно-заповідний фонд; -вносити пропозиції до відповідних державних органів про припинення, зупинення чи обмеження будь-якої діяльності, що порушує вимоги законодавства про природно-заповідний фонд, - давати обов'язкові для виконання приписи з метою усунення порушень, виявлених у межах територій та об’єктів природнозаповідного фонду.

Відповідальність за порушення законодавства про природно заповідний фонд несуть особи, винні у: а) нецільовому використанні територій та об’єктів природнозаповідного фонду, порушенні вимог проектів створення та організації територій природно-заповідного фонду; б) здійсненні в межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду, їх охоронних зон забороненої господарської діяльності; в) організації на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду, в їх охоронних зонах господарської діяльності без попереднього проведення екологічної експертизи або з порушенням її висновків; г) невжитті заходів щодо попередження і ліквідації екологічних наслідків аварій та іншого шкідливого впливу на території та об'єкти природно-заповідного фонду;

Відповідальність за порушення законодавства про природно заповідний фонд несуть особи, винні у: д) порушенні строків і порядку розгляду клопотань про створення територій та об’єктів природно-заповідного фонду; е) порушенні вимог щодо використання територій та об’єктів природно-заповідного фонду; ї) перевищенні допустимих хімічних, фізичних, біотичних та інших впливів і антропогенних навантажень, порушенні вимог наданих дозволів на використання територій та об’єктів природнозаповідного фонду; ж) псуванні, пошкодженні чи знищенні природних комплексів територій та об’єктів природно-заповідного фонду та зарезервованих для включення до його складу; з) самочинній зміні меж, відвіденні територій та об’єктів природнозаповідного фонду для інших потреб.