Лекція № 13. 1 на тему: ”ПРОБЛЕМИ ПРАВОВОГО РЕГЛЮВАННЯ ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ В УКРАЇНІ ” Національна академія прокуратури України, 2013
1. Суть і призначення фінансового контролю. 2. Тенденції зміни видів і методів фінансового контролю. 3. Організація та органи фінансового контролю, їх взаємодія
Сутність контролю: 1. Фінансовий контроль є однією із завершальних стадій управління фінансами, проте фінансовий контроль супроводжує усі стадії управління публічними і приватними фінансами. 2. Зміст фінансового контролю визначається фінансовою діяльністю держави, складовою частиною якої він є 3. Специфіка будь-якого контролю як елемента управління - його вторинність. 4. Фінансовий контроль так чи інакше зачіпає інтереси практично кожного громадянина і всіх без винятку організацій, 5. Фінансовий контроль виступає в ролі свого роду лакмусового папірця, з допомогою якого зримо проявляється весь процес руху фінансових ресурсів, починаючи зі стадії їх формування, що необхідно для початку здійснення діяльності в будь-якій сфері публічного життя, і завершуючи одержанням фінансових результатів цієї діяльності. 6. Формально предметом фінансового контролю є фінансові показники діяльності, але фактичним об’єктом фінансового контролю є фінансова діяльність органів держави та місцевого самоврядування та господарюючих суб’єків.
7. 8. 9. 10. Необхідною умовою ефективності фінансового контролю є система бухгалтерського обліку, 8. Міра і глибина реалізації суспільством контрольної функції фінансів багато в чому залежить також від стану фінансової дисципліни господарюючого суб’єкта. Фінансова дисципліна - це одна із сторін законності, це чітке дотримання встановлених приписів і порядку утворення, розподілу та використання грошових фондів коштів. Фінансовий контроль є діяльністю, яка підпадає під приватноправове та публічно-правове регулювання. Тобто міжгалузевий інститут фінансового контролю складаєтсья з двох частин: фінансово-правового інтитуту фінансового контролю та приватноправовий. Фінансовий контроль є засобом розв’язання проблеми фінансової безпеки, оскільки він може відвернути підрив: Фінансового суверенітету держави; Цілісності фінансового простору; Єдності фінансової політики і фінансового механізму.
Фінансове право регулює лише публічний фінансовий контроль. Але і встановлює окремі засади фінансового контролю і в приватній сфері. Фінансово-правовий інститут фінансового контролю є складним і містить в собі норми різного роду: 1) В загальній частині: норми, що встановлюють засади державного фінансового контролю та його організації); 2) В Особливій частині: норми, що належать усім іншим інститутам фінансового права і регулюють особливості здійснення фінансового контролю у визначеній сфері відносин, що підпадають під фінансово-правове регулювання (бюджетний, банківський, податковий, валютний контроль тощо); норми, що регулюють порядок реєстрації суб’єктів господарювання в органах фінансового контролю, реєстрації суб’єктів приватного фінансового контролю, ведення бухгалтерського обліку та подання публічної звітності суб’єктами, фінансова діяльність яких підпадає під приватно-правове регулювання (фінансова дисципліна).
Основні завдання фінансового контролю: Забезпечити своєчасне, найбільш ефективне, повне збирання грошових коштів, сприяти їх збільшенню, допомогти знайти нові джерела доходів. При розподілі коштів забезпечити їх раціональне, доцільне, найбільш ефективне та економне використання. Усунути порушення законодавства та фінансової дисципліни. Основні напрями фінансового контролю у відносинах врегульованих фінансовим правом перевірки виконання юридичними і фізичними особами фінансових зобов’язань перед державою і органами місцевого самоврядування; перевірки законності використання державними і муніципальними організаціями грошових ресурсів, що перебувають у їх господарському віданні чи оперативному управлінні; перевірки дотримання правил здійснення фінансових операцій, розрахунків і зберігання грошових коштів організаціями на рахунках в кредитних установах; виявлення внутрішніх резервів господарюючих суб’єктів - можливостей підвищення продуктивності праці, рентабельності, більш економіного та ефективного використання маеріальних та грошових ресурсів тощо; попередження і усунення виявлених порушень фінансової дисципліни; притягнення винних у вчиненні правопорушення до відповідного виду правової відповідальності.
Значення фінансового контролю полягає в тому, що при його здійсненні перевіряються: дотримання встановленого правопорядку в процесі фінансової діяльності публічних органів та господарюючих суб’єктів; економічна обрунтованість та ефективність здійснення дій та / або відповідність їх завданням держави та місцевого самоврядування. Таким чином, фінансовий контроль - це цілеспрямована діяльність законодавчих (представницьких), виконавчих органів публічної влади, інших уповноважених органів та недержавних організацій, спрямована на забезпечення законності, фінансової дисципліни і раціональності в ході планування, виконання та звітності щодо мобілізації, розподілу і використання коштів централізованих і децентралізованих публічних фондів коштів.
Правові засади державного фінансового контролю 1. Конституція України: Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19). До повноважень Верховної Ради України належить (ст. 85): o контроль за виконанням Державного бюджету України; o затвердження рішень про надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам та міжнародним організаціям, а також про одержання Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Державним бюджетом України, здійснення контролю за їх використанням; контроль від імені Верховної Ради України за надходженням коштів до Державного бюджету України та їх використанням здійснює Рахункова палата (ст. 98) рада Національного банку України розробляє основні засади грошово-кредитної політики та здійснює контроль за її проведенням (ст. 100). Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання (ст. 143); Обласні та районні ради затверджують районні і обласні бюджети, контролюють їх виконання;
Законодавство: Проблема: Відсутній єдиний закон про державний фінансовий контроль. 1) Господарський кодекс України: Стаття 19. „ Державний контроль та нагляд за господарською діяльністю”: Держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб'єктів господарювання у сферах, визначених в ст. 19 ГКУ, серед яких сфера: фінансових, кредитних відносин, валютного регулювання та податкових відносин - за додержанням суб'єктами господарювання кредитних зобов'язань перед державою і розрахункової дисципліни, додержанням вимог валютного законодавства, податкової дисципліни; Органи державної влади і посадові особи, уповноважені здійснювати державний контроль і державний нагляд за господарською діяльністю, їх статус та загальні умови і порядок здійснення контролю і нагляду визначаються законами; Незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються.
Органи державної влади і посадові особи зобов'язані здійснювати інспектування та перевірки діяльності суб'єктів господарювання неупереджено, об'єктивно і оперативно, дотримуючись вимог законодавства, поважаючи права і законні інтереси суб'єктів господарювання. Суб'єкт господарювання має право на одержання інформації про результати інспектування і перевірок його діяльності не пізніш як через тридцять днів після їх закінчення, якщо інше не передбачено законом. Дії та рішення державних органів контролю та нагляду, а також їх посадових осіб, які проводили інспектування і перевірку, можуть бути оскаржені суб'єктом господарювання у встановленому законодавством порядку. Усі суб'єкти господарювання зобов'язані здійснювати первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складати статистичну інформацію, а також надавати відповідно до вимог закону фінансову звітність та статистичну інформацію щодо своєї господарської діяльності, інші дані, визначені законом. Забороняється вимагати від суб'єктів господарювання надання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом або з порушенням порядку, встановленого законом.
!!! Не поширюється на сферу державного фінансового контролю: ЗАКОН ПРО ОСНОВНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО НАГЛЯДУ (КОНТРОЛЮ) У СФЕРІ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВIД 05. 04. 2007 № 877 -V Дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів, зокрема: • валютного контролю, • митного контролю, • державного експортного контролю, • контролю за дотриманням бюджетного і податкового законодавства та касових операцій, • контролю за дотриманням порядку проведення розрахунків, • банківського і страхового нагляду, • інших видів спеціального державного контролю за діяльністю суб'єктів господарювання на ринку фінансових послуг.
2) Указ Президента України „Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності” від 23 липня 1998 року № 817/98. органи виконавчої влади, уповноважені від імені держави здійснювати перевірку фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, проводять планові та позапланові виїзні перевірки; передбачено підстави, суб’єктів, строки та обмеження щодо проведення планових та позапланових перевірок. Нормативно-правові акти контролюючих органів, які регламентують порядок проведення перевірок суб'єктів підприємницької діяльності, погоджуються з Державним комітетом України з питань регуляторної політики та підприємництва. Проблема: більшість таких нормативно-правових актів не погоджується. Обмеження у строках та підставах проведення перевірок суб'єкта підприємницької діяльності, визначені цим Указом, не поширюються на: перевірки, що проводяться на особисте прохання суб'єкта підприємницької діяльності, або перевірки, що проводяться відповідно до кримінальнопроцесуального законодавства, а також на перевірки суб'єктів господарської діяльності, які мають заборгованість із заробітної плати працівникам.
3) спеціальні закони, якими регулюється порядок здійснення фінансового контролю в конкретних сферах або статус спеціальних органів державного фінансового контролю: Податковий кодекс України 2010 р. “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування вiд 08. 07. 2010 № 2464 Бюджетний кодекс України 2010 р. , «Про Рахункову палату України» «Про засали фінансового контролю в Україні» , «Про банки та банківську діяльність» «Про Національний банк України» «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» «Про аудиторську діяльність» інші закони Декрети Кабінету Міністрів: „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” 4) укази Президента України; "Про зміцнення фінансової дисципліни та запобігання правопорушенням у бюджетній сфері". від 25 грудня 2001 року № 1251/2001 „Про заходи щодо підвищення ефективності контрольно-ревізійної роботи” вiд 27. 08. 2000 № 1031/2000;
6) накази спеціальних органів державного фінансового контролю (індивідуальні). До них належать, зокрема: • Про затвердження Стандарту Рахункової палати "Порядок підготовки і проведення перевірок та оформлення їх результатів", Постанова колегії Рахункової палати України від 27. 12. 2004 № 28 -6 • Положення про забезпечення охорони державної таємниці під час здійснення контрольно-ревізійних функцій органами державної податкової служби України”, затверджене наказом Державної податкової адміністрації України № 400 від 29. 08. 2002; • Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14. 05. 2003 N 189; • Положення про порядок проведення виїзних, невиїзних (камеральних) перевірок щодо дотримання банками, іншими фінансовими установами, національним оператором поштового зв'язку вимог валютного законодавства України та перевірок пунктів обміну іноземної валюти на території України, затверджене Постановою Правління НБУ від 21. 09. 2007 N 338 • інші
Необхідною умовою ефективності фінансового контролю є система бухгалтерського обліку. Правові основи: Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” вiд 16. 07. 1999 р. № 996 -XIV Бюджетний кодекс України Постанова Кабінету Міністрів України від 28. 10. 98 № 1706 "Про затвердження Програми реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів“ Положення (стандарти) бухгалтерського обліку, затверджені Мінфіном. Положення щодо бухгалтерського обліку, затверджені Державним казначейством України.
Розрізняють фінансовий контроль за сферами правового регулювання: Публічний, державний та місцевого самоврядування), врегульований нормами: o фінансового права o адміністративного та господарського права (перевірки, що проводяться згідно з положеннями законодавства в сфері державних закупівель, державних інвестицій, корпоративних прав держави) o кримінально-процесуального права (перевірки, що проводяться на вимогу правоохоронних органів, згідно з КПК України) Приватний, регулюється нормами цивільного та господарського права: o Фінансовий контроль власника o Фінансовий контроль інвестора o Громадський (суспільний) фінансовий контроль (здійснюють громадські організації (партії, рухи, профспілкові організації), ОСББ, тощо) o Фінансовий контроль споживачів o Професійний фінансовий контроль (аудит): незалежний зовнішній фінансовий контроль, заснований на комерційних засадах
Класифікація елементів фінансового контролю За ланками За сферою правого регулювання За видами За методами За формами Критерії класифікації Мета здійснення фінансового контролю та наслідки для об’єкта контролю Під предмет та метод якої галузі права підпадають суспільні відносини в сфері фінансового контролю Суб’єкт, який здійснює фінансовий контроль Спосіб здійснення фінансового контролю та джерело одержання інформації Час здійснення фінансового контролю
Залежно від суб’єкта та належності суб’єктів та об’єктів фінансового контролю до однієї ієрархчно побудованої системи органів його поділяють на види: зовнішній (здійснюється загальними та спеціальними органами фінансового контролю); внутрішній (здійснюють фінансові служби міністерств, відомств, підприємств, організацій і установ державної та комунальної форми власності, а також АРК). Даний вид контролю застосовується тільки по відношенню до підвідомчих підприємств та організацій): o Постанова Кабінету Міністрів України від 28 вересня 2011 р. N 1001 Деякі питання утворення структурних підрозділів внутрішнього аудиту та проведення такого аудиту в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, їх територіальних органах та бюджетних установах, які належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади o Розпорядження Кабінету Міністрів України від 24 травня 2005 р № 158 (в редакції від 22. 10. 2008 р. N 1347 -р ) “Про схвалення Концепції розвитку державного внутрішнього фінансового контролю” o Наказ Генерального прокурора України від 11. 04. 2011 № 42 “Про затвердження Порядку проведення внутрішнього фінансового контролю та аудиту органів прокуратури України”
Виділяють такі види державного (публічний) фінансового контролю за суб’єктами його здійснення: o Загальний (Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, місцевих рад) o Спеціалізований Бюджетний: Рахункова палата, Державна фінансова інспекція, Державна казначейська служба Міжвідомчий (наприклад, МОН щодо відомчих вузів) Податковий Міністерство доходів і зборів (Державна податкова служба, Державна митна служба) Банківський: Національний банк України Фонд гарантування вкладів фізичних осіб В сфері боротьби з легалізацією доходів одержаних злочинним шляхом Національний банк України Державна служба фінансового моніторингу Валютний: Міністерство доходів і зборів (Державна податкова служба, Державна митна служба) Національний банк Державна фінансова інспекція В сфері діяльності кредитних спілок та інших фінансових установ: Національна комісія з регулювання фінансових послуг Фінансово-господарський: Державна фінансова інспекція
o Внутрішньовідомчий та Міжвідомчий Бюджетний Фінансово-господарської діяльності o Фінансовий контроль держави як власника в сфері державних закупівель, наприклад, Міністерство економіки Державна-контрольно-ревізійна служба Державний комітет з цінних паперів В сфері державних (місцевих) інвестицій та корпоративних прав держави: Фонд державного майна Центральні органи виконавчої влади Місцеві державні адміністрації
Виділяють такі методи фінансового контролю залежно від мети його здійснення: 1) Інспектування, що націлене на виявлення порушень фінансової дисципліни та притянення винних до відповідальності. За результатами складається акт. Проводиться за такими методами: Ревізії; Перевірки; 2) Аудиторська перевірка спрямована на оцінку достовірності фінансової звітності, глибокий професійний економічний аналіз фінансової діяльності, оцінку фінансової надійності фірми, підприємства, банку, страхової організації чи іншої юридичної особи, що перевіряється, та підготовку відповідного висновку. • Державний фінансовий аудит є різновидом державного фінансового контролю і полягає у перевірці та аналізі фактичного стану справ щодо законного та ефективного використання державних чи комунальних коштів і майна, інших активів держави, правильності ведення бухгалтерського обліку і достовірності фінансової звітності, функціонування системи внутрішнього контролю. Результати державного фінансового аудиту та їх оцінка викладаються у звіті; Фінансовий аудит, аудит ефективності бюджетної програми аудит відповідності аудит бюджету Приватний аудит. Закон України „Про аудиторську діяльність” Банківський аудит: Закон України „Про банки та банківську діяльність”, Положення про аудиторську перевірку банків, Положення про органи внутрішнього аудиту банку, затверджені НБУ;
3) Моніторинг: Державний фінансовий моніторинг: o Закон України „Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом”; o Закон України „Про банки та банківську діяльність в Україні” (глава 11); o Указ Президента України „Про Положення про Державний комітет фінансового моніторингу України” від 24 грудня 2004 року № 1527/2004; ) o Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14. 05. 2003 N 189 o Положення про здійснення фінансового моніторингу учасниками ринку цінних паперів, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 04. 10. 2005 N 538 o Інші нормативно-правові акти Моніторинг стану сплати податків та інших обов’язкових платежів o Постанова Кабінету Міністрів України «Про державну комп'ютеризовану систему моніторингу сплати податків, зборів (обов'язкових платежів)» від 25 серпня 2004 р. N 1113 Моніторинг погашення організаціями заборгованності із заробітної плати o Постанова Кабінету Міністрів України «Про запровадження спеціального моніторингу погашення підприємствами, установами та організаціями заборгованості із заробітної плати, страхових внесків до Пенсійного фонду України та обов'язкових платежів до державного та місцевих бюджетів” від 18. 03. 2009 № 370
Державний фінансовий аудит є різновидом державного фінансового контролю і полягає у перевірці та аналізі фактичного стану справ щодо законного та ефективного використання державних чи комунальних коштів і майна, інших активів держави, правильності ведення бухгалтерського обліку і достовірності фінансової звітності, функціонування системи внутрішнього контролю. Результати державного фінансового аудиту та їх оцінка викладаються у звіті (в окремих випадках – висновки). На підконтрольних установах, щодо яких за відповідний період їх фінансово-господарської діяльності відповідно до цього Закону проведено державний фінансовий аудит, інспектування за ініціативою органів державної контрольно-ревізійної служби не проводиться. Порядок проведення державною контрольно-ревізійною службою державного фінансового аудиту встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст. 2 Закону „Про Держ. КРУ”)
Загальні правові засади досить суперечливі: 1. Лімська декларація керівних принципів аудиту державних фінансів, 1977 р. Її принципи сформовані на засадах державного фінансового контролю і визначають, що він здійснюється у формі внутрішнього фінансового аудиту й у формі зовнішнього фінансового аудиту бюджетних установ. Внутрішній фінансовий аудит здійснюють органи виконавчої влади в процесі формування проекту бюджету, виконання затвердженого бюджету і складання звіту про виконаний бюджет. Зовнішній державний фінансовий аудит здійснює законодавча (представницька) влада і незалежний орган державного фінансового контролю спеціальної конституційної компетенції (в Україні — Рахункова палата), який дає можливість визначити ступінь достовірності інформації виконавчої влади про виконання бюджету за звітний період. 2. Бюджетний кодекс України: внутрішній фінансовий контроль та аудит здійснюють розпорядники бюджетних коштів щодо власної організації, і щодо підвідомчих бюджетних установах та одержувачів бюджетних коштів (ч. 3 ст. 26 БКУ); зовнішній контроль, оцінку управління бюджетними коштами включаючи державний фінансовий аудит фінансової та господарської діяльності бюджетних установ здійснюються органами Державної контрольно-ревізійної служби (ст. 113 БКУ).
3. Закон України „Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні ”. Йдеться лише про зовнішній державний фінансовий аудит: Органи Держфінінспекції здійснюють державний фінансовий аудит виконання державних (бюджетних) програм, діяльності бюджетних установ, суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також інших суб'єктів господарювання, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (ст. 8); Державний фінансовий аудит проводиться також Рахунковою палатою у порядку та у спосіб, що визначені законом (ст. 2). Проблеми: Про співвідношення зовнішнього та внутрішнього державного фінансового аудиту нічого не сказано у Законі „Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні”. У Законі України “Про Рахункову палату” про державний аудит не йдеться, в той час як згідно з міжнародними документами (Лімська декларація керівних принципів аудиту державних фінансів) саме вона має здійснювати державний фінансовий зовнішній аудит.
4. Розпоряження Кабінету Міністрів України вiд 24. 05. 2005 № 158 -р „Про схвалення Концепції розвитку державного внутрішнього фінансового контролю”. Ця Концепція передбачає вирішення питань організації та функціонування державного внутрішнього фінансового контролю в системі органів державного і комунального сектору шляхом: визначення понятійної бази державного внутрішнього фінансового контролю; проведення аналізу системи державного внутрішнього фінансового контролю; визначення основних завдань з реформування системи державного внутрішнього фінансового контролю; визначення стратегічних напрямів та основних етапів розвитку державного внутрішнього фінансового контролю. Проведення державного фінансового аудиту регламентовано Порядками (Методиками): • • проведення органами ДКРС державного фінансового аудиту ефективності виконання бюджетних програм, затверджений постановою КМУ від 10. 08. 2004 р. № 1017; проведення органами ДКРС аудиту фінансової та господарської діяльності бюджетних установ державного фінансового аудиту діяльності бюджетних установ, затверджений постановою КМУ від 31. 12. 2004 р. № 1777; проведення органами державної контрольно-ревізійної служби державного фінансового аудиту діяльності суб'єктів господарювання, затверджений наказом Голов КРУ вiд 04. 08. 2008 № 300 проведення органами державної контрольно-ревізійної служби державного фінансового аудиту виконання місцевих бюджетів, затверджений постанвою від 12 травня 2007 р. № 698
За формами фінансовий контроль поділяють на: 1) Попередній (здійснюється на етапі розгляду і прийняття рішень з фінансових питань: на стадії складання, розгляду і затвердження бюджетів, фінансових планів і кошторисів витрат, до укладення договорів державної закупівлі. Його мета – попередження правопорушенням. Бюджетний: Державне казначейство України, головні розпорядники бюджетних коштів В сфері державних закупівель: Міністерство економіки України; Державна-контрольно-ревізійна служба; 2) Поточний (контроль за безпосередньою оперативною фінансовою діяльністю). Він дає змогу виявити і попередити незаконні витрати, порушення фінансової дисципліни, забезпечити додержання норм витрат, запобігти безгосподарності та непродуктивним витратам. Методи: аналіз, перевірка, обстеження) Бюджетний: органи Державного казначейства України Податковий: моніторинг, що проводиться органами податкової служби України 3) Наступний (після завершення звітного періоду або фінансового року).
За об’єктом фінансового контролю, конкретні методи проведення фінансового контролю поділяються на: А) документальні (ревізії, перевірки): Повні (комплексні): перевіряється вся фінансова діяльність підконтрольного об’єкта за якісно цільний період часу в різних сферах; Вибіркові: перевірка фінансової діяльності за якийсь певний проміжок часу; тематичні (перевірка окремої сфери фінансово-господарської діяльності об’єкта контролю) Приклад: (Наказ Державної податкової адміністрації України від 10. 08. 2005 № 327 „Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства”) Б) фактичні - перевіряється вся сукупність сторін фінансової діяльності об’єкта перевірки (інвентаризація, лабораторний аналіз, контрольний обмір, контрольний запуск сировини у виробництво, стан матеріальних і речових складів, перевірка наявності грошей, цінних паперів, документів, тощо). Сам орган фінансового контролю інвентаризацію не здійснює. Згідно з ст. 10 Закону „Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні ” органи ДФІ мають право вимагати від керівників підконтрольних установ, що ревізуються, проведення інвентаризацій.
Координація та взаємодія: • В сфері податків Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку координації проведення планових виїзних перевірок органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням і сплатою податків та зборів” від 27 грудня 2010 р. № 1234 o У разі коли різні органи фінансового контролю запланували проведення у звітному періоді перевірки одного і того самого суб'єкта господарювання, така перевірка проводиться зазначеними органами одночасно. o Органи державної податкової служби інформують не пізніше ніж за десять днів до початку проведення перевірки суб'єкта господарювання та органи фінансового контролю про дату її початку. o У разі неможливості з обґрунтованих причин одночасного проведення органами фінансового контролю перевірки така перевірка проводиться за згодою суб'єкта господарювання у погоджені з ним строки за умови, що це не перешкоджає провадженню господарської діяльності. o В сфері бюджету: o ДФІ координує свою діяльність з органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади, фінансовими органами, державною податковою службою, іншими контролюючими органами, органами прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки. (ст. 7 Закону України „Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні”); o В банківські сфері координаційним центром є Національний банк України. o В сфері державних закупівель - Міністерство економіки України.
Інституційна взаємодія: 1) в податковій сфері: - Внутрішня взаємодія: o Методичні рекомендації щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджені Наказом державної податкової адміністрації від 27. 05. 2008 N 355 Зовнішня взаємодія: o Податковий кодекс o Порядок взаємодії митних і податкових органів при здійсненні державного контролю за експортом окремих видів товарів суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, затверджений Наказом Державної митної служби та Державної податкової адміністрації України від 12. 07. 2004 N 512/387;
o Порядок взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби України, Державного казначейства України від 20. 07. 2007 N 611/147; o Порядок взаємодії та обміну інформацією між органами Державного казначейства України та органами Державної митної служби України в процесі казначейського обслуговування державного бюджету за доходами, що контролюються митними органами, затвердженого наказом Державного казначейства України, Державної митної служби України від 31. 07. 2002 N 150/417;
o Порядок взаємодії органів державної податкової служби України, фінансових органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) платникам податків, затверджений Наказом ДПА України, Мінфін України, Державне казначейство вiд 03. 02. 2005 № 58/78/22; o Порядку взаємодії між органами державної податкової служби України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України в процесі відшкодування податку на додану вартість за висновками органів державної податкової служби України та погашення простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість шляхом видачі облігацій внутрішньої державної позики, затверджений Наказом ДПА України, Мінфін України, Державне казначейство вiд 03. 08. 2004 № 451/501/132 o Порядок взаємодії між органами Державного казначейства України та державної податкової служби України в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами, затвердженого спільним наказом Державного казначейства України та Державної податкової адміністрації України від 25. 04. 2002 N 74/194 (щодо забезпечення контролю за погашенням заборгованості за кредитами);
2) В сфері видатків бюджету: o Про окремі питання взаємодії органів Державного казначейства України та державної контрольно-ревізійної служби в Україні, Наказ Державного казначейства України, Головного контрольно-ревізійного управління України від 14. 12. 2004 N 215/338 o Про затвердження Порядку взаємодії органів державної контрольноревізійної служби, органів прокуратури, внутрішніх справ, Служби безпеки України, Наказ Головного контрольно-ревізійному управлінню України, Міністерство внутрішніх справ України, Службі безпеки України Генеральній прокуратурі України від 19. 10. 2006 N 346/1025/685/53; o Порядок взаємодії органів державної контрольно-ревізійної служби з контрольно-ревізійними підрозділами міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів при здійсненні планових та позапланових контрольних заходів, затверджений Наказом Голов. КРУ вiд 18. 11. 2003 № 274; 3) В банківській сфері та в сфері боротьби з легалізацією: o Спільна заява Кабінету Міністрів України та Національного банку України про взаємодію у реалізації економічної, грошово-кредитної та валютної політики, затверджена Кабінетом Міністрів України, Національним банком вiд 29. 01. 2002 o Порядок надання та розгляду узагальнених матеріалів, затверджений Наказом Державногок комітету фінансового моніторингу, державно податковою адміністрацією України, МВСУ, СБУ від 28. 11. 2006 р. № 240/718/1158/755;
4) В валютній сфері o Про заходи щодо забезпечення контролю за зовнішньоекономічною діяльністю та валютного контролю, Постанова Кабінету Міністрів України та Національного банку України від 26 грудня 1995 р. № 1044 o Між інституційна взаємодія: Н а к а з Головного контрольно-ревізійного управління України, державна податкова адміністрація України „Про затвердження Порядку взаємного інформування органів державної контрольно-ревізійної служби України та органів державної податкової служби України про факти фінансових порушень та вжиті заходи” N 143/514 від 22. 12. 2001 Н а к а з Головного контрольно-ревізійного управління України, державна податкова адміністрація України „Про затвердження Порядку погодження органами державної контрольно-ревізійної служби з органами державної податкової служби планів-графіків проведення перевірок суб'єктів господарювання” від 13. 09. 2004 N 252/531
Прокуратура України в системі органів фінансового контролю: 1) є суб’єктом внутрішнього (відомчого) фінансового контролю, а саме бюджетного; 2) здійснює нагляд у сфері додержання фінансового законодавства на підставі взаємодії з іншими органами фінансового контролю – ВРУ; Державне казначейство, КРУ; НБУ; інші), в зв’язку з чим ініціює проведення перевірок органами фінансового контролю, в тому числі спільних перевірок, залучає їх спеціалістів до власних перевірок; 3) здійснює нагляд за додержанням законодавства органами фінансового контролю (нагляду). Окремо: здійснює процесуальне керівництво, в зв’язку з цим ініціює проведення позапланових перевірок відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України; представництво в суді фінансових інтересів держави (проблема з фінансовими інтересами територіальних громад), ініціює проведення перевірок, залучає спеціалістів, тощо; координує діяльність правоохоронних органів в сфері розкриття фінансових правопорушень;
Дякую за увагу!
Скачать презентацию Лекція 13 1 на тему ПРОБЛЕМИ ПРАВОВОГО
Lektsiya_13_Probl_prav_regul_finans_kontrolyu.ppt