ЛЕКЦІЯ 12 Характеристика дошкільного віку ПЛАН 1

ЛЕКЦІЯ 12 Характеристика дошкільного віку

ПЛАН 1. Загальна характеристика дошкільного віку. 2. Характеристика видів діяльності дошкільника. 3. Розвиток психічних функцій та особистості дитини у дошкільному віці. 4. Характеристика кризи та новоутворень дошкільного віку.

Література КОНЕВА О. Б. ПСИХОЛОГИЧЕСКАЯ ГОТОВНОСТЬ ДЕТЕЙ К ШКОЛЕ. УЧЕБНОЕ ПОСОБИЕ / ЧЕЛЯБИНСК ИЗД ЮУРГУ – 2000 АНУФРИЕВ А. Ф. КОСТРОМИНА С. Н. КАК ПРЕОДОЛЕТЬ ТРУДНОСТИ В ОБУЧЕНИИ ДЕТЕЙ. ПСИХОДИАГНОСТИЧЕСКИЕ ТАБЛИЦЫ. ПСИХОДИАГНОСТИЧЕСКИЕ МЕТОДИКИ. КОРРЕКЦИОННЫЕ УПРАЖНЕНИЯ. ИЗДАТЕЛЬСТВО "ОСЬ-89"

1. Загальна характеристика дошкільного віку Відокремлення дитини від дорослого наприкінці раннього віку призводить до нових взаємин дошкільника з ним та до нової ситуації розвитку. Вперше дитина виходить за межі свого сімейного кола і встановлює нові стосунки з більш широким світом дорослих людей.

Спілкування дитини з дорослим ускладнюється і набуває нової форми та новий зміст. Дошкільнику вже недостатньо уваги дорослого і спільної діяльності з ним. Завдяки мовленнєвому розвитку значно розширюються можливості спілкування з оточуючими.

Відтепер дитина може спілкуватися з приводу не лише безпосередньо предметів, які сприймаються, але й уявних , які відсутні в конкретній ситуації взаємодії. Зміст спілкування стає позаситуативним.

Форми спілкування дошкільника М. ІЛісіна виділила дві позаситуативні форми спілкування, які характерні для дошкільного віку, пізнавальну і особистісну. • В першій половині дошкільного віку (3 -5 років) з'являється позаситуативнопізнавальна.

Мотив спілкування пізнавальний. Дорослий виступає перед дитиною у новій якості - як джерело нових знань, як ерудит, який здатний зняти сумніви та відповісти на питання. Для даної форми спілкування характерні прагнення дитини до поваги дорослого. Дуже важливою для неї стає оцінка дорослого; будь-яке зауваження дитина починає сприймати як особисту образу.

• Головним засобом такого спілкування є мовлення, оскільки воно дозволяє вийти за межі ситуації і здійснити позаситуативне спілкування.

• Позаситуативно-пізнавальне спілкування дозволяє дітям значно розширити рамки світу, який доступний для їх пізнання, і відкрити взаємозв'язок явищ, але світ природніх, фізичних явищ незабаром перестає відповідати інтересам дітей; їх увагу все більше привертають події, які відбуваються серед людей.

• Наприкінці дошкільного віку складається нова і вища для дошкільного віку - позаситуативноособистісна форма спілкування. Її змістом є світ людей, а не речей. Провідними мотивами стають особистісні. Дорослий виступає для дитини як конкретна людина і член суспільства.

• Дитину цікавлять не лише його ситуативні прояви (його увага, доброзичливість, фізична близькість), але й різноманітні аспекти його існування, які не можна побачити у конкретній ситуації, і які ніяк не стосуються самої дитини (де він живе, ким працює, чи є в нього діти і т. п. ). Так само із задоволенням дитина розповідає про саму себе (про своїх батьків, друзів, радощі та образи).

Для старших дошкільників характерним є прагнення не лише до доброзичливості та уваги дорослого, але й до взаєморозуміння та співпереживання. Для них стає особливо важливим досягнути єдності поглядів та оцінок з дорослим. Збіг своєї точки зору з думкою старших свідчить доказом її правильності.

Соціальна ситуація розвитку дошкільника не обмежується його контактами з оточуючими дорослими. Крім реальних оточуючих дитину дорослих у житті і у свідомості дошкільника з'являється ще один ідеальний дорослий.

• Він є ідеальним тому, що: 1) існує лише у свідомості дитини як ідея, а не як конкретна ідеальна людини; 2) втілює у собі досконалий образ якої-небудь загальної функції: дорослий - батько, лікар, продавець і т. п. Дошкільник хоче бути таким, як цей ідеальний дорослий. Його головна потреба - бути членом дорослого суспільства.

Провідна діяльність дошкільника Протиріччя соціальної ситуації розвитку дитинидошкільника полягає у розриві між його прагненням бути як дорослий і неможливістю реалізувати це прагнення безпосередньо. Єдиною діяльністю, яка дозволяє розв'язати це протиріччя, є сюжетнорольова гра.

ЦНУ дошкільного віку та криза 7 р. • готовність до шкільного навчання • втрата дитячої безпосередності (щирості). • криза 7 років - це період народження соціального "Я" дитини.

2. Характеристика видів діяльності дошкільника. • Дошкільний вік вважається класичним віком гри. В цей період виникає і набуває більш розгорнуту форму особливий вид дитячої гри, який в психології і педагогіці отримав назву сюжетно-рольової.

Сюжетно-рольова гра це діяльність, в якій діти беруть на себе трудові та соціальні функції дорослих людей і в спеціально створюваних ними ігрових, уявних умовах відтворюють (або моделюють) життя дорослих і взаємини між ними.

Сюжетно-рольова гра дозволяє дитині: 1. Змоделювати взаємини дорослих. 2. Включатися до цих взаємин. 3. Діяти усередині цієї моделі.

• Структура сюжетнорольової гри: 1. Стрижень гри роль; 2. Уявна ситуація, яка складається у відповідності з роллю; 3. Ігрові дії, тобто реалізація ролі; 4. Ігрові взаємини між учасниками; 5. Реальні взаємини між дітьми, які грають

• Крім сюжетнорольової гри дошкільника, діти грають у режисерські ігри.

Ігри-драматизації

Ігри з правилами рухливі та настольні, дидактичні ігри.

Продуктивні види діяльності Малювання Конструювання, аплікації тощо.

Сприймання казки

Навчальна діяльність Навчання в дошкільному віці вплетено до всіх видів діяльності. Воно не виділяється в якості самостійного виду діяльності. Поступово у дитини виникає тенденція вчитися. Наприкінці дошкільного віку дитина переходить від спонтанного типу навчання до реактивного, за програмою, яка пропонується дорослим.

Трудова діяльність Форми елементарної праці цікаві і важливі, тому що між дитиною і дорослим налагоджуються своєрідні стосунки: реальної взаємодопомоги, координації дій, розподіл обов'язків.

3. Розвиток психічних функцій та особистості дитини у дошкільному віці. Пам'ять дошкільника є центральною психічною функцією, яка визначає всі інші процеси

Пам'ять: - мимовільна. Запам'ятовуються казки, оповідання, діалоги з фільмів, коли дитина співпереживає героям. Протягом дошкільного віку зростає ефективність мимовільного запам'ятовування. Смислова пам'ять розвивається разом з механічною. В середньому дошкільному віці (4 -5 років) починає формуватися довільна пам'ять.

• Мислення: міркувати - згадувати, тобто спиратися на свій попередній досвід або змінювати його. Мислення перестає бути наочно-дійовим - дитина може встановлювати прості причинно-наслідкові взаємозв'язки між подіями та явищами, стає наочно-образним, починає розвиватися словесне мислення, формуються операції порівняння (легше встановлюють відмінності, ніж подібності).

Мовлення: в основному завершується тривалий і складний процес опанування мовленням. До 7 років мовлення стає засобом спілкування та мислення дитини: • Розвивається звукова сторона мовлення (починають усвідомлювати особливості своєї вимови);

• Зростає словниковий склад мовлення (6 років 2500 -3000 слів); • Розвивається граматичний лад мовлення (дітьми засвоюються тонкі закономірності морфологічного порядку - будова слова - та синтаксичного будова фрази); • Наприкінці дошкільного віку діти переходять до контекстного мовлення (дитина може переказати прочитане оповідання або казку, описати картину, передати свої враження від побаченого); • З'являються розгорнуті повідомлення монологи, оповідання, діалогічне мовлення. Мовлення допомагає планувати і регулювати дії.

• Сприймання: засвоєння сенсорних еталонів (найменування якостей, кольорів, форми, величини) стає довільною, самостійною дією, втрачає афективний характер: перцептивні та емоційні процеси диференціюються. У сприйманні виділяються довільні дії спостереження, розглядання, пошук.

• Уява: одне з найважливіших утворень дошкільного віку, має багато спільного з пам'яттю - в обох випадках дитина діє в плані образів та уявлень. Уява дозволяє дитині будувати і створювати щось нове, оригінальне, чого раніше в її досвіді не було. В цей період дитина не просто вигадує, вона вірить у свій уявний світ і живе в ньому.

• Важливим новоутворенням цього періоду є довільна поведінка, яку можна визначити як поведінку, яка опосередкована нормами та правилами. Вперше виникає питання про те, як треба себе поводити, тобто формується попередній образ своєї поведінки.

• Дитина починає опановувати і керувати своєю поведінкою, порівнюючи її з тим образом, який стає взірцем. • Усвідомлення своєї поведінки і початок особистої самосвідомості - одне з головних новоутворень дошкільного віку.

4. Характеристика кризи та новоутворень дошкільного віку. • Наприкінці дошкільного віку відбуваються важливі зміни в психічному житті дитини. Л. С. Виготський суть цих змін визначив як втрату дитячої безпосередності (щирості). • Вимогливість до себе, самооцінка, рівень домагань виникають саме в цьому віці і є наслідком усвідомлення і узагальнення своїх переживань. Ці утворення опосередковують дії та вчинки дитини.

• Як вважала Л. І. Божович криза 7 років - це період народження соціального "Я" дитини. • Зміна самосвідомості призводить до переоцінки цінностей.

Симптоми кризи 7 років: • втрата щирості; • манірність; • симптом "гіркої цукерки" - дитині погано, але вона намагається цього не показати.

ЦНУ дошкільного віку Готовність дитини ДО ШКОЛИ. Вона включає: • Особистісну готовність. • Інтелектуальну готовність. • Психологічну готовність

Особистісні новоутворення: • виникнення першого схематичного контуру цілісного дитячого світогляду; • виникнення перших етичних інстанцій: “що таке добре? ”; • етичні інстанції зростають поряд з естетичними: “красиве не може бути поганим”;

• виникнення підпорядкування мотивів. • Виникнення довільної поведінки; • виникнення особистої свідомості усвідомлення свого обмеженого місця в системі взаємин з дорослим; • розвиток самооцінки - усвідомлення можливостей своїх дій.

Психологічна готовність до школи • Розвинуті пізнавальні інтереси. • Сформована ієрархічна система мотивів. • Достатнє коло знань та навичок (малювання, письма). • Розвинуте сприймання, мислення, які дають можливість спостерігати, виділяти суттєве, робити власні висновки.

• Початкові уміння в галузі навчальної діяльності: увага до способу виконання завдань, самоконтроль. • Уміння налагоджувати взаємини з іншими дітьми.