ЛЕКЦІЯ 1 Завдання екологічного моніторингу довкілля Організація

ЛЕКЦІЯ № 1 Завдання екологічного моніторингу довкілля Організація системи спостережень за вмістом забруднюючих речовин в природних середовищах.

Моніторинг навколишнього середовища (НС) комплексна система спостережень, оцінки і прогнозу змін стану НС під впливом антропогенних факторів. Термін з'явився як доповнення до терміна “контроль стану навколишнього середовища”.

Сучасне визначення поняття моніторинг довкілля комплексна науково-інформаційна система регламентованих періодичних, безперервних, довгострокових спостережень, оцінки і прогнозу змін стану природного середовища

Метою моніторингу НС оптимізація відносин людини з природою; екологічна орієнтація господарської діяльності.

Типи екологічного моніторингу Біоекологічний – вивчає природне середовище з точки зору його впливу на стан здоров'я людей; Геосистемний, або природно-господарський - вивчає зміни геосистем (у тому числі природних), з яких складається навколишнє середовище (геомоніторинг); Біосферний – забезпечує спостереження, контроль і прогноз можливих змін природного середовища в глобальному масштабі (біомоніторинг); Моніторинг геологічного середовища (літомоніторинг).

Види екологічного моніторингу в залежності від критеріїв: біоекологічний (санітарно-гігієнічний); геоекологічний (природньогосподарський); біосферний (глобальний); геофізичний; кліматичний; біологічний; здоров'я населення й ін.

Біологічний моніторинг : контроль стану навколишнього природного середовища за допомогою живих організмів. Головний метод БМ– біоіндексація (реєстрація будь-яких змін в біоті, викликаних антропогенними факторами). Використовуються не тільки біологічні, але і будьякі інші методи аналізу (хімічний аналіз змісту забруднюючих речовин в живих організмах і т. д. ).

Види екологічного моніторингу в залежності від призначення: Загальний Фоновий Кризовий

Загальний екомоніторинг оптимальна кількість параметрів і періодичність спостережень за довкіллям, підтримка рішень на всіх рівнях відомчої і загальнодержавної екологічної діяльності.

Фоновий екомоніторинг багаторічні комплексні дослідження спеціально визначених об'єктів екосистем для визначення середньостатистичного (фонового) рівня забруднення довкілля в антропогенних умовах.

Кризовий екомоніторинг інтенсивні спостереження за природними об'єктами, джерелами техногенного впливу, розташованими у зонах аварій та небезпечних природних явищ із шкідливими екологічними наслідками.

Екосистеми

Служби спостереження за природою мережа гідрометеолабораторій; геофізичні: - сейсмологічна; - вулканологічна; - служба контролю за цунамі; - селезахисна; - лавинозахисна; паразитологічна; служба захисту рослин; служба обліку ресурсів (лісо-, охото-, пасовища упоряджальні, грунтово-агрономічні й т. д); звичайні заповідники

Для організації служб спостережень в систему необхідно: урахувати всі вже існуючі служби й зіставити методи їхньої роботи; погодити їхню діяльність у відношенні: - змісту проведених спостережень; - місця, часу й періодичності спостережень; - точності спостережень; створення ієрархії спостережень від крапкових або локальних до глобальних; перебороти психологічний бар'єр роз'єднаності, недовіри у працівників історично розрізнених служб.

Пости спостереження постійні станції, такі як - метеостанції, обсерваторії, гідрологічні пости, заповідники, с/г досвідчені станції й т. п. ; періодичні й маршрутні пости, що існують під час експедицій; пости спостереження із застосуванням космічних засобів; тимчасові станції - наукові стаціонари з обмеженим строком діяльності.

РОЗВИТОК СИСТЕМИ ЕКОЛОГІЧНОГО МОНІТОРИНГУ В УКРАЇНІ

Рівні екологічного моніторингу в Україні Глобальний; Регіональний; Локальний.

Локальний рівень моніторингу Ціль – забезпечення стратегії, що не виводить концентрації визначених пріоритетних антропогенних забруднюючих речовин за припустимий діапазон, гранично припустимих концентрацій (ГПК), що закріплені законодавчо. Відповідність якості навколишньої природного середовища цим стандартам контролюється відповідними органами нагляду. Задачею є визначення параметрів моделі “поле викидів – поле концентрацій”. Об'єктом впливу є людина.

Органи влади, які здійснюють моніторинг довкілля Постанови Кабінету Міністрів України № 391 від 30. 03. 1998 р. , моніторинг довкілля здійснюють: Міністерство надзвичайних ситуацій, Міністерство охорони здоров’я, Мінагрополітики, Держкомлісгосп, Мінекономресурси, Держводгосп, Держкомзем, Держбуд України.

Види спостережень, що здійснюються за станом забруднення повітря в містах і промислових центрах, забруднення ґрунту, за забрудненням прісних і морських вод, трансграничним переносом речовин, що забруднюють атмосферу, хімічним і радіонуклідним складом, кислотністю атмосферних опадів і забрудненням снігового покриву.

Державна система екологічного моніторингу здійснює такі види робіт: режимні спостереження (проводяться систематично за щорічними програмами, на спеціально організованих пунктах спостережень) оперативні роботи (виконуються при надзвичайних ситуаціях), спеціальні роботи (виконуються в зв'язку із збільшенням значимості різних антропогенних факторів у розвитку змін в природних екосистемах, наприклад моніторинг пестицидного забруднення)

Національна екологічна стратегія Екологізація усіх сфер життєдіяльності населення у контексті національної безпеки України; Впровадження системи професійної екологічної підготовки державних службовців, керівників і посадових осіб, які приймають відповідальні рішення на локальному, регіональному і державному рівнях; Вдосконалення законодавчої та нормативно-правової бази, прискорення процесу гармонізації екологічного законодавства України з вимогами міжнародних стандартів, зокрема з нормативами Європейського союзу; Забезпечення екологічної безпеки ядерних об’єктів та місць накопичення радіоактивних відходів, підвищення ступеня захищеності населення та довкілля від радіаційного впливу, пом’якшення наслідків катастрофи на Чорнобильській АЕС; Захист, стабілізація та поліпшення екологічного стану в містах і промислових центрах, зокрема Донецько-Придніпровського регіону; Запровадження інтегрованого управління водними ресурсами з метою їх збереження і відтворення, прискорення переходу до управління водокористуванням за басейновим принципом; Поліпшення екологічного стану річок та підземних вод України, зокрема басейну Дніпра, та якості питної води; Формування екологічно збалансованої системи природокористування на основі екологічно безпечних технологій та адекватної структури виробничого потенціалу у промисловості, енергетиці, будівництві, сільському господарстві, на транспорті; Реалізація заходів щодо пом’якшення негативного впливу глобальних екологічних проблем, зокрема змін клімату, на стан екологічної безпеки України.

Моніторингові дослідження проводяться за наступними складовими навколишнього природного середовища: Повітряне середовище Водне середовище Тваринний і рослинний світ Ґрунт Клімат

Напрямками системи екологічного моніторингу є контроль за рівнем забруднення: хімічного радіаційного бактеріологічного теплового в компонентах навколишнього природного середовища (атмосферному повітрі, поверхневих водах, джерелах питної води, тощо).

Будь-яка система моніторингу розділяється на два основних блока: система отримання та збереження інформації система її обробки, аналізу та представлення у вигляді кінцевого продукту.

За оцінкою науковців МІМНС(Швейцарія) щорічні втрати України від погіршення її екологічного стану становлять близько 1520% внутрішнього національного доходу і є одними з найбільших у світі. Головною причиною цього є неналежна увага до проблем довкілля.