Скачать презентацию Лекційне заняття з дисципліни Регіональна економіка на тему Скачать презентацию Лекційне заняття з дисципліни Регіональна економіка на тему

Tema_4_RE_dlya_OA-11_OA-12.ppt

  • Количество слайдов: 34

Лекційне заняття з дисципліни “Регіональна економіка” на тему: “Регіон у системі територіального поділу праці” Лекційне заняття з дисципліни “Регіональна економіка” на тему: “Регіон у системі територіального поділу праці” Викладач: Шахраюк-Онофрей Світлана Іванівна

План лекційного заняття 1. Територіальний поділ праці - головна умова спеціалізації економічних регіонів. 2. План лекційного заняття 1. Територіальний поділ праці - головна умова спеціалізації економічних регіонів. 2. Спеціалізація економічних регіонів та методики її оцінки. 3. Методологічні підходи до типології регіональних суспільних систем (на самостійне опрацювання).

Рекомендована література: Основна • Заблоцький Б. Ф. Регіональна економіка : навч. посіб. / Б. Рекомендована література: Основна • Заблоцький Б. Ф. Регіональна економіка : навч. посіб. / Б. Ф. Заблоцький. – Львів : Новий Світ-2000, 2008. – 546 с. • Лишиленко В. І. Регіональна економіка : підручник / В. І. Лишиленко. – К. : ЦУЛ, 2009. – 384 с. • Манів З. О. Регіональна економіка : навч. посіб. / З. О. Манів, І. М. Луцький, С. З. Манів. – Львів : "Магнолія 2006", 2008. – 640 с. • Хвесик М. А. Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка : навч. посіб. / М. А. Хвесик, Л. М. Горбач, П. П. Пастушенко. – К. : Кондор, 2009. – 344 с. Додаткова • Лишиленко В. І. Регіональна економіка [Електронний ресурс] : підручник / В. І. Лишиленко. – К. : ЦУЛ, 2009. – 1 диск (CD-ROM)

1. Територіальний поділ праці - головна умова спеціалізації економічних регіонів. Територіальний поділ праці (ТПП) 1. Територіальний поділ праці - головна умова спеціалізації економічних регіонів. Територіальний поділ праці (ТПП) — це • об'єктивний процес виробничої спеціалізації території, • зумовлений посиленням міжрегіональної кооперації, • обміном спеціалізованою продукцією та послугами.

Територіальний поділ праці (ТПП) — це просторовий вияв поділу суспільної праці, який зумовлений • Територіальний поділ праці (ТПП) — це просторовий вияв поділу суспільної праці, який зумовлений • економічними, • соціальними, • природними, • національно історичними особливостями різних територій, • географічним положенням.

 • Розвиток суспільного виробництва постійно супроводжується поділом праці між різними сферами людської діяльності • Розвиток суспільного виробництва постійно супроводжується поділом праці між різними сферами людської діяльності і територіями (район, область, регіон, країна). • Поділ праці, в процесі якого закріплюються галузі господарства за певними територіями, називають територіальним (географічним). • Він розкриває дію законів господарської спеціалізації і комплексного розвитку території в цілому. • В процесі територіального поділу праці формуються різноманітні населені пункти, цілі економічні райони внаслідок виробничої і невиробничої діяльності.

Суспільний поділ праці • це форма організації праці, за якої окремі групи виробництв закріплюється Суспільний поділ праці • це форма організації праці, за якої окремі групи виробництв закріплюється на тривалий період за певними видами виробничої діяльності. • Це один із основних факторів підвищення продуктивності суспільної праці, він є формою прояву розвитку продуктивних сил і, водночас, умовою формування економічних районів. • Поглиблення територіального поділу праці між економічними районами країни сприяє також вдосконаленню спеціалізації виробництва, підвищенню якості товарів та обміну виробленою продукцією.

 • Розглядаючи територіальний поділ праці як об'єктивний процес, наголошуємо на тісному взаємозв'язку двох • Розглядаючи територіальний поділ праці як об'єктивний процес, наголошуємо на тісному взаємозв'язку двох його сторін спеціалізації та обміну товарів. • Спеціалізація найбільш активна сторона цього процесу. Вона проявляється у відокремленні певних видів людської діяльності з метою ефективного її використання.

 • За допомогою обміну товарами, ресурсами встановлюються взаємозв'язки між різними сферами, які стають • За допомогою обміну товарами, ресурсами встановлюються взаємозв'язки між різними сферами, які стають взаємозалежними на певному етапі виробничої діяльності, з метою спеціалізації, піднесення рівня виробництва, якості продукції. • Спеціалізація районів передбачає у кожному з них розвиток тих видів діяльності, які найбільш характерні для даного району і найбільш ефективні порівняно з іншими районами, тобто характеризуються нижчими витратами на виробництво одиниці продукції та нижчими затратами праці. • Таким чином, спеціалізація районів і територіальний товарообмін це дві нерозривні і взаємопов’язані сторони процесу територіального поділу праці.

 • Якщо розглядати наявний економічний потенціал на території держави як складну цілісну систему, • Якщо розглядати наявний економічний потенціал на території держави як складну цілісну систему, що поділяється на територіальні частини, то об'єктивний процес поділу праці між ними є основою для встановлення просторових відношень у народному господарстві. • Даючи визначення територіального поділу праці в своїй науковій праці «Економічна географія. Економічна картографія» . М. Баранський писав: «Всяка зміна цілого якісна чи кількісна, не може не відбитись так чи інакше на кожній з його частин, а з іншого боку, зміни у кожній окремій частині не можуть не позначи тись на цілому. Механізмом, що передає ці зміни, є знову ж таки система географічного поділу праці» .

 • Найбільш важливими факторами, що впливають на територіальний поділ праці і спеціалізацію економічних • Найбільш важливими факторами, що впливають на територіальний поділ праці і спеціалізацію економічних районів, є природні і економічні. Природні умови ресурси це об'єктивно існуючі передумови для виникнення і розвитку територіальних відмінності у господарстві, їх реалізація обумовлена відповідними суспільними умовами виробництва та обміну товарними ресурсами, які визначають можливі напрями територіальної спеціалізації. • Однак ефективність виробництва залежить від економічних факторів, оскільки в одному районі можна виробляти декілька основних видів продукції. • Одна й та сама продукція в різних районах буде вироблятися з неоднаковими суспільними затратами. Перевага буде надаватись тим районам, в яких суспільні виробничі затрати найнижчі.

 • Територіальний поділ праці великою мірою залежить від регіональної економічної політики, яка ведеться • Територіальний поділ праці великою мірою залежить від регіональної економічної політики, яка ведеться на державному рівні. Цілеспрямована регіональна політика сприяє • підвищенню рівня механізації і автоматизації виробничих процесів за рахунок спеціалізації і кооперації виробництва, • зростанню продуктивності праці та зниженню собівартості продукції. • Рівень зростання продуктивності праці дає змогу реально оцінити місце України в міжнародному поділі праці, визначити рівень розвитку її продуктивних сил та стратегічну перспективу

Сьогодні формується нова система міжнародного поділу праці, спеціалізації та інтернаціоналізації економічної діяльності, де основними Сьогодні формується нова система міжнародного поділу праці, спеціалізації та інтернаціоналізації економічної діяльності, де основними факторами високої конкурентоспроможності виступають • науково технічний потенціал, • освіта, • передові методи маркетингу та менеджменту. Нині домінує інноваційний шлях розвитку серед розвинутих країн світ. Орієнтація на новітні прогресивні світової тенденції розвитку і розміщення продуктивних сил з урахуванням національної специфіки є невідкладним завданням для держави. У зв'язку з цим необхідно у найближчій перспективі досягти якісно нових зрушень в основних структурних, функціональних і відтворювальних характеристиках продуктивних сил на основі процесів їх модернізації і оновлення.

 • Ступінь ТПП залежить від рівня суспільного поділу праці у даній країні та • Ступінь ТПП залежить від рівня суспільного поділу праці у даній країні та рівень розвитку її продуктивних сил. • Деякі вчені дають своє визначення територіального поділу праці. • М. Баранський так визначає ТПП: «Під географічним поділом праці ми розуміємо просторову форму суспільного поділу праці. Необхідна умова географічного поділу праці полягає в тому, щоб різні країни (або райони) працювали одна на одну, щоб результат праці перевозився з одного місця до іншого, щоб, таким чином, утворювався розрив між місцем виробництва та місцем споживання» .

 • ТПП між країнами або районами передбачає наявність просторового розриву між окремими стадіями • ТПП між країнами або районами передбачає наявність просторового розриву між окремими стадіями виробництва або між виробництвом і споживачем. • До ТПП включають не лише обмін товарами, але й переміщення їх з одного місця до іншого. • В основі ТПП лежать відмінність між народами, що там проживають, та історично сформованими навичками праці. • Це і сприяє концентрації виробництва і територіальному поділу праці, в наслідок чого виготовлення одного й того ж продукту на одній території потребує мен ших витрат праці, ніж на іншій.

 • Тому доцільно зосереджувати зусилля на виробництво саме того продукту, витрати на який • Тому доцільно зосереджувати зусилля на виробництво саме того продукту, витрати на який найнижчі, відмовившись від виробництва деяких інших товарів, виробництво яких ефективніше на інших територіях. • Розглядаючи народногосподарський комплекс у територіальному аспекті, можна виділити систему виробничо територіальних утворень різної величини, що склались на основі внутрідержавного територіального поділу праці. • Такі утворення М. Колосовський розглядав як «організовану в певних технічних формах суспільну людську працю з енергетичним і машинним її озброєнням, прикладену до певного поєднання природних ресурсів» .

Ю. Саушкін Враховуючи, що природні умови є об'єктивними передумовами для появи і розвитку ТПП, Ю. Саушкін Враховуючи, що природні умови є об'єктивними передумовами для появи і розвитку ТПП, виділив шість різновидів територіального поділу праці: • генеральний ТПП розвивається між державами і великими економічними районами. Наприклад, між Росією і Україною за експортом нафти і газу; між країнами Середньої Азії (Казахстан, Узбекистан, Туркменістан) та Україною за експортом бавовни, газу тощо; • внутрішньорайонний між промисловими вузлами й містами. Як правило, в одному з них розташовується головне підприємство, в іншому його філії, або в порядку кооперації йдуть комплектуючі вироби між виробництвами; • навколо економічного центру (міста, концерну, комбінату). Тут може відбуватись взаємна кооперація ТПП. Крім цього, за рахунок організації приміського сільського господарства, постачання його продукції економічному центру; • постадійний, за якого стадії виробничого процесу територіально роз'єднані. Наприклад: вилов риби переробка консервування, копчення, соління; впрошування бавовни виготовлення пряжі, тканини, пошив одягу; • фазовий одна і та ж сама продукція (наприклад, овочі, фрукти) надходять до центрів з різних місць протягом року; • епізодичний райони або країни здійснюють обмін товарами між собою не постійно.

 • У своєму навчальному посібнику «Розміщення продуктивних сил і територіальна організація виробництва» академік • У своєму навчальному посібнику «Розміщення продуктивних сил і територіальна організація виробництва» академік Академії наук Вищої школи, професор Іщук С. подає галузевий і територіальний поділ праці в системі суспільного поділу праці. За масштабами просторового охоплення він виділяє такі рівні територіального поділу праці: • світовий поділ праці; • міжнародний; • міжрайонний; • внутрідержавний; • внутрішньорайонний; • внутрішньообласний; • локальний.

М. Баранський, який одним із перших розкрив зміст просторової форми поділу праці, розрізнив два М. Баранський, який одним із перших розкрив зміст просторової форми поділу праці, розрізнив два можливі випадки його розвитку:

 • Район ввозить необхідну продукцію, яку не може виробляти внаслідок несприятливих не відповідних • Район ввозить необхідну продукцію, яку не може виробляти внаслідок несприятливих не відповідних природних умов для організації її виробництва. У цьому випадку на перший план виступає географічне положення району споживача щодо районів виробників цієї продукції; • район ввозить продукцію, яка може виготовлятися на місці, однак затрати на її виробництво значно вищі ніж в інших районах, звідкіля він її ввозить. • Перший випадок названий вченим абсолютним, а другий відносним. Завдяки науковому аналізу територіального поділу праці відкрилися широкі можливості для виявлення конкретних форм його прояву при вивченні різних об'єктів (галузей господарства, міжгалузевих поєднань, районів та окремих країн).

 • Отже, для вивчення кожного окремого об'єкта мають застосовуватись методологічні основи територіального поділу • Отже, для вивчення кожного окремого об'єкта мають застосовуватись методологічні основи територіального поділу праці. За науково-технічного прогресу територіальний поділ праці набуває низки специфічних рис: • ускладнюється територіальна спеціалізація господарства, а також галузева, функціональна, розселенська та техногенна структури: • прискорюється територіальна концентрація господарської діяльності, розвиваються нові форми територіальної організації виробництва.

2. Спеціалізація економічних регіонів та методики її оцінки. • Практика доводить, що процес територіального 2. Спеціалізація економічних регіонів та методики її оцінки. • Практика доводить, що процес територіального поділу праці і спеціалізації економічних районів необхідно чітко розмежувати на поняття: «територіальна спеціалізація» і «внутрігалузева спеціалізація» . Ці два поняття виступають як самостійні процеси суспільного поділу праці. • Територіальна спеціалізація перш за все вказує на виробничий напрямок господарської діяльності різних економічних районів країни. Виробничий напрямок кожного з економічних районів формується залежно від масштабів територіального поділу праці та факторів, що впливають на розміщення окремих галузей. • Внутрігалузева спеціалізація пов'язана з деталізацією виробничого процесу (виділення самостійних виробництв всередині галузі, підвищення рівня детальної і технологічної спеціалізації виробництва), що створює певний економічний ефект у розвитку самої галузі.

Для визначення рівня спеціалізації виробництва в районі використовують такі показники: • коефіцієнт локалізації або Для визначення рівня спеціалізації виробництва в районі використовують такі показники: • коефіцієнт локалізації або концентрації даного виробництва в районі; • коефіцієнт виробництва продукції галузі на душу населення; • коефіцієнт міжрайонної товарності продукції даної галузі.

 • Коефіцієнт рівня районної спеціалізації галузі являє собою співвідношення питомої ваги галузі у • Коефіцієнт рівня районної спеціалізації галузі являє собою співвідношення питомої ваги галузі у певному районі до питомої ваги тієї ж галузі в країні. Він визначається за формулою: де: • Вп. в. г. р. коефіцієнт рівня районної спеціалізації; • Кр. с. питома вага галузі району у виробництві продукції; • Вп. в. г. к. питома вага галузі країни у виробництві гасі ж про дукції. • Таким же чином визначають коефіцієнт міжрайонної товарної продукції даної галузі.

 • Найбільш широке кооперування представлене в легкій, харчовій, деревообробній промисловості, машинобудуванні. Рівень кооперації • Найбільш широке кооперування представлене в легкій, харчовій, деревообробній промисловості, машинобудуванні. Рівень кооперації визначається такими показниками: • часткою комплектуючих і напівфабрикатів, одержаних за кооперативними поставками в загальному обсязі продукції, що виготовляється в районі; • кількістю підприємств, що кооперуються з певними підприємствами інших районів; • загальним обсягом, вартістю і середнім радіусом перевезень деталей вузлів, напівфабрикатів, що отримуються в порядку кооперації.

 • Одним із показників економічної ефективності спеціалізації (кооперування) є умовна річна економія (Еу. • Одним із показників економічної ефективності спеціалізації (кооперування) є умовна річна економія (Еу. р. ), яку визначають за формулою: • Е у. р. = [(С 1+Т 1) - (С 2+Т 2)] N 2; де: • С 1, С 2, певна собівартість продукції до і після спеціалізації і кооперування; • Т 1, Т 2 транспортні витрати з доставки одиниці продукції спо живачу до і після спеціалізації і кооперування; • N 2 річний обсяг продукції після спеціалізації в натуральних одиницях.

За допомогою різних показників практика і досвід аналізу спеціалізації економічних районів дає можливість зробити За допомогою різних показників практика і досвід аналізу спеціалізації економічних районів дає можливість зробити певні висновки про те, що оцінювати цей процес доцільно на основі таких критеріїв: • роль галузі району у міжрайонному поділі праці; • товарність продукції і її роль у міжрайонному і внутрішньорайонному споживанні; • роль галузі у виробництві даної продукції в районі.

Оптимальний варіант спеціалізації економічних районів має досягатися за рахунок її ефективності, тобто мінімізації приведених Оптимальний варіант спеціалізації економічних районів має досягатися за рахунок її ефективності, тобто мінімізації приведених витрат з врахуванням транспортних витрат: Вприв і = Сi+Тi + Ен* Кі →min (грн); де • Вприв і приведені витрати і го виробництва; • С повна собівартість і го виробництва; • Ті транспортні витрати з доставки одиниці продукції спо живачу і го виробництва; • Кі обсяг витрат (капіталовкладень) на проведення спеціа лізації; • Ен нормативний коефіцієнт окупності капітальних вкладень.

 • Головним має бути критерій економії сукупної суспільної праці і максимального підвищення її • Головним має бути критерій економії сукупної суспільної праці і максимального підвищення її продуктивності. Річний економічний ефект (Е ) від впровадження спеціалізації за вибраним варіантом обчислюється за такою формулою: Еріч. =(В 1 -В 2) • N де • Вр, Вк приведені витрати за порівнювальними варіантами: • N фактичний річний обсяг випуску продукції в натуральних одиницях після проведення спеціалізації. Строк окупності витрат визначається за формулою: • де К обсяг капіталовкладень на проведення спеціалізації; • Ф вартість основних фондів, які вивільняються після прове дення спеціалізації, що можуть бути реалізовані.

В процесі аналізу і розрахунків ефективності спеціалізації районів використовують систему додаткових показників, до яких В процесі аналізу і розрахунків ефективності спеціалізації районів використовують систему додаткових показників, до яких належать: • собівартість виробленої продукції; • питомі капіталовкладення на одиницю приросту продукції: • використання наявних трудових ресурсів і ступінь зайнятості працездатного населення.

 • Порівнюючи собівартість (витрати) виробництва продукції в економічних районах з середніми витратами в • Порівнюючи собівартість (витрати) виробництва продукції в економічних районах з середніми витратами в країні, можна визначити порівняльну ефективність спеціалізації окремих економічних районів за так званим індексним методом. Це співвідношення витрат (або прибутку) виробництва на одиницю продукції в економічному районі до того ж показника в країні: де • і індекс (показник) ефективності спеціалізованого економіч ного району, • Вр витрати виробництва на одиницю продукції в спеціалізо ваному районі; • Вк витрати виробництва на одиницю продукції в країні. Цей індекс характеризує, на скільки середньорайонні затрати (або одержаний ефект) на одиницю виробленої продукції більші або менші, ніж в середньому по країні.

 • А. Пробст (1965 р. ) для визначення ефективності виробничої спеціалізації економічного району • А. Пробст (1965 р. ) для визначення ефективності виробничої спеціалізації економічного району запропонував таку формулу: Еф= П 2+∑Т 2 - (П 1+∑Т 1); де • П 2 і Т 2 відповідно собівартість виробництва і транспорту вання продукції неспеціалізованого району; • П 1 і Т 1 собівартість виробництва і транспортування продукції спеціалізованого району. • При цьому П 1 +Т 1 < П 2, тобто спеціалізація району буде економічно виправданою лише в тому випадку, коли собівартість продукції і затрати на її перевезення з даного району будуть менші порівняно з собівартістю такої ж продукції в районах, що її споживають.

 • Таким чином, ефективність спеціалізації буде найвища у тих підприємств, які знаходяться найближче • Таким чином, ефективність спеціалізації буде найвища у тих підприємств, які знаходяться найближче до центрів виробництва продукції. • Якщо собівартість продукції спеціалізованого і неспеціалізованого районів є рівною, то ефективність виробничої спеціалізації знижується до нуля. • Спеціалізація районів посилює роль територіального поділу праці, передбачає подальший розвиток міжрайонних економічних зв'язків, оскільки кожний економічний район с органічною часткою всього народногосподарського комплексу країни і виконує певні виробничі функції.

Дякую за увагу! Дякую за увагу!