Лауреати Нобелівської премії з медицини Роберт Барані

Лауреати Нобелівської премії з медицини

Роберт Барані (1876– 1936) Австрійський оториноларинголог угорськоєврейського походження. Лауреат Нобелівської премії з фізіології і медицини в 1914 році. За роботи з фізіології та патології вестибулярного апарату.

1915, 1916, 1917, 1918 рр. премія не присуджувалась.

Жуль Борде (1870– 1961) Бельгійський імунолог і бактеріолог, лауреат Нобелівськоїпремії з медицини та фізіології 1919 року (за відкриття імунних властивостей антитіл сироватки крові).

Август Крог (1874– 1949) Данський фізіолог (з румунськ им корінням по материнській лінії), професор факультету зоофізіологіі в Університеті Копенгагена в 1916— 1945 роках. Лауреат Нобелівської премії з фізіології і медицини в 1920 році за відкриття регуляторних механізмів капілярного мотору.

Арчибальд Гілл (1886– 1977) Англійськи фізіолог, один з основоположників біофізики і дослідження операцій. Лауреат Нобелівської премії з фізіології і медицини в 1922 році (спільно з Отто Меєргофом) за праці в галузі термодинаміки м'язової діяльності.

Отто Меєргоф (1884– 1951) Німецький біохімік і лікар. Лауреат Нобелівської премії з фізіології і медицини в 1922 році (спільно з Арчибальдом Хіллом) за праці в галузі м'язового метаболізму ( включаючи гліколіз).

Фредерік Бантинг (1891– 1941) Канадський фізіолог і лікар, один з відкривачів гормону інсуліну. Лауреат Нобелівської премії з фізіології і медицині в 1923 році (спільно з Джоном Маклеодом). Бантинг є наймолодшим лауреатом Нобелівської премії в галузі фізіології і медицини (на момент вручення премії йому було 32 роки) Фредерік Бантинг загинув від ран, отриманих під час аварії літака 21 лютого 1941 на острові Ньюфаундленд. На знак визнання заслуг Ф. Бантінга Всесвітній день боротьби з діабетом відзначається в його день народження — 14 листопада.

Джон Маклеод (1876– 1935) Шотландський лікар, фізіолог, лауреат Нобелівської премії з фізіології і медицини у 1923 році.

Віллем Ейнтговен (1860– 1927) Нідерландський фізіолог, основоположник електрокарді ографії, сконструював у 1903 році прилад для реєстрації електричної активності серця, вперше в 1906 році використовував електрокардіографію в діагностичних цілях, отримав. Нобелівську премію з фізіології і медицині в 1924 році.

1925 р. -премія не присуджувалась

Йоганес Фібігер (1867– 1928) Данський мікробіолог і патологоанатом. За відкриття карциноми, що викликається Spiroptera

Юліус Вагнер-Яурегг (1857– 1940) Австрійський психіатр, лауреат Нобелівської премії з фізіології та медицини у 1927 році. За відкриття терапевтичного ефекту зараження малярією при лікуванніпрогресивного паралічу.

Шарль Ніколь (1866– 1936) Французький лікар, бактеріолог і паразитолог, удостоєний у 1928 році Нобелівської премії з фізіології і медицини.

Христіан Ейкман (1858– 1930) Нідерландський лікар-патолог. Продемонстрував, що хвороба бері викликається неправильним раціоном, що призвело до відкриття вітамінів. У 1929 році був удостоєний Нобелівської премії з фізіології та медицини(спільно з Фредеріком Гопкінсом).

Фредерик Гоуленд Гопкінс (1861– 1947) Англійськийбіохімік. Відкрив вітаміни A і D, а також амінокислоту триптофан. Лауреат Нобелівської премії (1929) За відкриття вітамінів, що стимулюють процеси росту

Карл Ландштейнер (1868– 1943) Австрійський лікар, імунолог, хімік, інфекціоніст; першим відкрив існування сумісності різних типів крові за групами, резусфактор крові (1940); Нобелівський лауреат в галузі медицини і фізіології (1930). Перший дослідник в царині імуногематології та імунохімії, автор праць по молекулярній та клітинній фізіології реакції організму на розмиті антигени й виникаючі при цьому специфічні та неспецифічні прояви.

Отто Генріх Варбург (1883– 1970) Німецький біохімік, доктор і фізіолог, учень Ернста Фішера. За відкриття природи і функцій « дихальних ферментів» Варбург був удостоєний Нобелівської премії у галузі фізіології і медицини у 1931 році.

Чарлз Скотт Шеррінгтон (1857– 1952) Британський вчений в галузі фізіології і лауреат Нобелівської премії з фізіології та медицини в 1932 р. (разом з Едгаром Едріаном) «за відкриття, що стосуються функцій нейронів.

Едгар Дуглас Едріан (1889– 1977) Британський електрофізіолог, дослідник нервової системи, лауреат Нобелівської премії з фізіології та медицини в 1932 році (спільно з Чарлзом Шеррінгтоном) "за відкриття, що стосуються функційнейронів ".

Томас Гант Морган (1866– 1945) Американський біолог, один з основоположників генетики. Лауреат Нобелівської премії з фізіології та медицини 1933 року «За відкриття, пов'язані з роллю хромосом у спадковості» .

Джордж Віпл (1878– 1976) Американський лікар, учений в області біомедичних досліджень, адміністратор та викладач медичної школи. Лауреат Нобелівської премії з фізіології та медицини в 1934 у (спільно з Джорджем Майнотом і Вільямом Мерфі) «за відкриття, пов'язані з застосуванням печінки у лікуванні перніциозної анемії» .

Джордж Майнот (1885– 1950) Американський патофізіолог і гематолог, лауреат Нобелівської премії з фізіології та медицини в 1934 у (спільно з Джорджем Віплом і Вільямом Мерфі) "за відкриття, пов'язані з застосуванням печінки у лікуванніперніциозної анемії ".

Вільям Мерфі (1892– 1987) Американський лікар, лауреат Нобелівської премії з фізіології та медицини в 1934 у (спільно з Джорджем Віплом іДжорджем Майнотом) «за відкриття, пов'язані з застосуванням печінки у лікуванні перніциозної анемії» .

Ганс Шпеман (1869– 1941) Німецький ембріолог, дир. Кайзер. Вільгельм Інституту біології у Берліні, потім професор біології у Фрайбургу. Встановив, що протягом розвитку зародку (ембріона) окремі тканини взаємодіють фізично та хімічно, причому формування органів залежить від так званої організації в цих органів (теорія ембріологічної індукції). Одержав Нобелівську нагороду 1935.

Генрі Дейл (1875– 1968) Англійський нейробіолог, лауреат Нобелівської премії з фізіології та медицини 1936 року (спільно з Отто Леві) «за відкриття, пов'язані з хімічною передачею нервових імпульсів» .

Отто Леві (1873– 1961) Американський фармаколог, лауреат Нобелівської премії з фізіології та медицини 1936 року (спільно з сером Генрі Дейлом) «за відкриття, пов'язані з хімічною передачею нервових імпульсів» . Відомий як «батько нейробіології» , вперше виявив і з'ясував функції ацетилхоліну.

Альберт Сент-Дьйорді (1893– 1986) Американський біохімік угорського походження, удостоєний в 1937 р. Нобелівської премії з фізіології та медицини за цикл робіт, присвячених біологічному оки сненню.

Корней Гейманс (1892– 1968) Бельгійський фізіолог, лауреат Нобелівської премії з фізіології та медицини 1938 року «за відкриття ролі синусового і аортального механізмів у регуляції дихання» .

Герхард Домагк (1895– 1964) Німецький патолог і бактеріолог, лауреат Нобелівської премії з фізіології та медицини за 1939 рік з формулюванням «за відкриття антибактеріального ефекту пронтозила» .

Презентацію підготувала учениця 10 класу Шавловська Ельвіра