Латинська Америка Сільське господарство Відсталість сільського

Латинська Америка

Сільське господарство

Відсталість сільського господарства багато у чому спричиняє обмеженість внутрішнього ринку навіть найрозвинутіших країн регіону. У галузі функціонують два типи виробничих структур — великі поміщицькі маєтки (латифундії) та дрібні господарства. Приблизно 1 % господарств площею понад 5 тис. га кожне володіють 60 %сільськогосподарських угідь, а 7, 5 млн дрібних середньою площею 4, 5 га кожне (понад 3/4 усіх господарств) — лише 1/5 угідь. Землі латифундій у рідконаселених районах використовують переважно під екстенсивне тваринництво, у густонаселених — під плантаційне господарство, в якому широко використовують ручну працю. Їх продукція здебільшого продається на зовнішніх ринках. У Латинській Америці обробляється лише 8 % сільськогосподарських площ. Велика територія регіону вкрита лісами (63 %) або зайнята під пасовища (29 %). Орні землі займають до 80 млн га.

Рослинництво Розміщення продуктивних сил сільськогосподарського виробництва у регіоні є нерівномірним. На рівнинах і в передгір'ях великі господарства спеціалізуються на бавовництві. У горах (до висоти 1000 -2000 м) поширені плантації кавового дерева(найчастіше під деревами, які їх затінюють, що поліпшує якість кави). На світовому ринку особливим попитом користується високоякісний сорт кави «блу маунтін» . На ділянках вище 2000 м вирощують кукурудзу, квасолю, пшеницю, картоплю. За критерієм спеціалізації країн Гондурас, Коста-Ріка і Панама вирізняються виробництвом бананів, Гватемала і Сальвадор — кави.

Тваринництво За загальною вартістю воно дає 1/3 сільськогосподарської продукції регіону. Найбільш розвинуте в Аргентині (за виробництвом яловичини посідає 1 -ше місце у регіоні) та Уругваї. Зростає виробництво продуктів тваринництва у Бразилії, Колумбії та деяких країнах Центральної Америки, що пов'язано зі збільшенням попиту на них на світовому ринку. Поголів'я великої рогатої худоби налічує 345 млн, свиней — 80 млн, овець — понад 91 млн, кіз — майже 32 млн. Основна його частина зосереджена у великих господарствах, які здебільшого працюють на зовнішній ринок. У горах розводять лам — тварин із сімейства верблюдових (лама, альпака, уарісо, вікунья, гуанако). Ламу було одомашнено приблизно у І тис. до н. е. , але спершу використовували її лише як в'ючну тварину. Згодом стали використовувати шкіру, вовну, м'ясо. Альпака менша за ламу, розводять її переважно заради вовни. Поширена у високогірних районах, де вівчарство вже неможливе. Уарісо — гібрид лами та альпаки — цінна своєю вовною. Вікунья та гуанако є дикими тваринами.

Лісове господарство Йому належить помітне місце в економіці країн Південної Америки, насамперед Бразилії, Чилі, Аргентини. Найрозвинутіші лісові промисли — забезпечення деревиною паперової та будівельної промисловості, добування цінної деревини червоного дерева, кедра, рожевого дерева, бальси, збирання хінної кори, листя чагарнику коки, чаю мате, чикле (для жувальної гумки), лікарських рослин, використання каучуконосів тощо. Ліси багаті на різноманітні види пальм, з плодів яких виробляють харчові й технічні мастила, олії. Заготівля деревини — 128, 9 млн м 3.

Промисловість. У країнах Латинської Америки, які мають сировинну базу, сформувалося кілька орієнтованих на експорт секторів виробництва. В гірничодо бувній промисловості це гірничометалургійна та нафтова, в агропромисловому комплексі виробництво цукру, кави, консервів, соків, алкогольних напоїв тощо. Розвиваються машинобудування, хімія, енергетика, чорна металургія, галузі легкої промисловості. Нині обсяги виробництва продукції важкої та легкої промисловості майже однакові. 75 % промислової продукції припадає на п'ять найрозвинутіших країн Мексику, Бразилію, Аргентину, Венесуелу та Колумбію. Ці країни наздоганяє Чилі, яка за темпами розвитку економіки випереджає багато інших країн. Частка їх у регіональному виробництві автомобілів становить 99 %, текстильних виробів 91 %, нафти 86 %, мінеральних добрив 85 %, енергоносіїв 76 % будматеріалів 75 %, цукру 60 %. Промисловість концентрується у найбільших містах та міських агломераціях, переважно столичних. За формами організації промислове виробництво представлене сучасними потужними підприємствами, комбінатами, об'єднаннями, поряд з ними є багато дрібних підприємств. Це стосується також торгівлі і сфери послуг. Розміщення підприємств гірничодобувної промисловості відповідає районам видобування корисних копалин, для яких характерне зональне розміщення. Переробні підприємства не завжди знаходяться в районі видобутку копалин, частіше поблизу портів, оскільки орієнтовані на експорт.

Транспортна система країн Латинської Америки почала формуватися на прикінці XIX на початку XX ст. Перші залізниці були побудовані американ ськими та англійськими компаніями, зацікавленими у вивозі сировини і напів фабрикатів. Порівняно з іншими регіонами країн, що розвиваються, розвиток транспортної системи в країнах Латинської Америки недостатній (див. табл. ) Магістралі сполучають переважно райони видобутку сировини з морським узбережжям. Міждержавних і, тим більше, трансконтинентальних ліній практично немає.