Ласкаво просимо до Нерушайської сільської бібліотеки!
Віктор Васильович Костенко – головний ініціатор і спонсор будівництва прекрасного Нерушайського Будинку культури, в приміщенні якого розмістилася сучасна Нерушайська сільська бібліотека.
Бібліотека двері відчиняє: “Ласкаво просимо!” Усіх гостей вітаєм!
Заходьте, любі гості! Всім вам раді! Знайомство з царством книг не стане на заваді…
Ми вам розкажемо, Як ми тут “поживаєм”, Як ми працюємо, Які книжки читаєм. Які в нас виставки і зустрічі проходять. І що цікавого тут люди в нас знаходять…
Я навчаю читати й розуміти книжки, Бо книжки, ніби гарні троянди, Розкриваються тому, хто серцем палкий, Хто за мудрістю піде у мандри…
Вони ідуть в бібліотеку, В скарбницю мудрості й добра…
А я їх радо зустрічаю; Очима сяє дітвора…
Щодня веду їх в світ книжковий, Такий прекрасний і новий, І пізнаю світ разом з ними, На сторінках казкових мрій…
Бібліотека – храм, де мудрість У кожній книжці процвіта. Бібліотека – рай книжковий, Де бережуть знання літа…
В ціх стінах творчий дух витає, Бо кожна книжка – творчий дар…
Тут ми влаштовуєм змагання…
Знаходим ключ до всіх питань…
Цікавим зустрічам тут раді, Де виставки сільських майстринь, І веселкові вишиванки З бабусиних казкових скринь…
Біблійних істин пізнаємо Свято посіяне зерно…
В бібліотечнім Інтернеті Знайдемо й книгу і кіно…
Немає часу нудьгувати, Якщо в читальний зал зайшов, Тут тобі знайдуть таку книгу, Саме по котру ти прийшов…
В нашій сільській бібліотеці, Якщо сюди ти завітав, І для малечі, й для дорослих, Знайдеться й книга і журнал…
Улановська Ірина Борисівна і Робота Марія Сергіївна - найактивніші читачки Нерушайської сільської бібліотеки. З ними завжди цікаво поспілкуватися, адже вони стільки знають цікавого…
Тут стільки виставок цікавих, Про всіх і все, що в світі є, І кожен тут щораз новеньке І щось цікаве пізнає…
В нашому прекрасному селі Нерушай дуже багато талановитих людей. Жоден з них, будь то самодіяльний поет чи сільська майстриня народної творчості, не обділені увагою сільського бібліотекаря – Белінської Тетяни Володимирівни. В бібліотеці систематично відбуваються зустрічі, майстеркласи, семінари, диспути, конкурси з участю талановитих односельців.
Рубрика “Творчість наших читачів. ”
Гімн Нерушайської сільської бібліотеки. Катерина Белінська Багато пролистано років І радості, й смутків немало, Було б полічити ті кроки – Листи із паперу чекали. І кожного дня привітають Оті мудродеревні віти, Та знов з нетерпінням чекають Енергії сповнені діти. Книги старі і новенькі, Антракту немає в читанні, Назавжди для мене рідненькі, Емоцій джерела кохані. Руку подати людині Усіх вікових площин, Шанувати себе і матір, А також свою Україну, Юним бути душею, мудрим, Вільним, мати щоб мисль свою Індивідом-бо легко бути, а індивідуальністю? Тож приходьте у наші стіни, Аншлагуйте свою цікавість. Є в селі Нерушаї бібліотека – Всім бібліотекам на заздрість. А ще прихопіть подарунок, Сказати б отак, на згадку, А щоб нас у всьому догнати, Робіть тричі в день зарядку.
Казка • • • • • • у віршах про сучасну бібліотеку (З елементами трагедії, комедії, іронії і великої частки надії на краще) Тетянка бігла вулицею, Повітря не вистачало, Їй тільки-но ось сказали: «Бібліотеки не стало» . Горіло яскраве полум’я, Виносили «Стул і стіл» І трохи книжок – через вікно, Рятували, хто що умів. А ще була пам'ять –матінка: Початок кар’єри, азарт, А потім були перевезенняперукарня й німецький банк. Жевріла усе ж надія, І мрія була заповітна. Сільській бібліотеці місце, Ну як в депутатів сидіння. Не боги горшки ліпили, Не владні допомагали, А стали свої нерушайці І ділом себе показали. То ж має село перукарню, Аптеку, садок і банк, ІІ. Катерина Белінська • А ще має бібліотеку – • На будь-який тонкий смак. • Тетяна отримує книги • Щомісяця, ледве встигає, • Журнали виписує різні • Й газети складать де – не знає. • Умови в приміщенні райські – І світло, й акваріум, й зал, • І кондиціонер встановили, • Як завінтернетник сказав. • Все діє в чіткому порядку, • Повітря там під формуляр, • А коли проводиться захід, • То носять повітря в руках. • А так все чудово, рівненько, • Звітує, проводить, чека, • Що, може, ще зявляться книги, Умови в приміщенні райські – • І світло, й акваріум, й зал, • І кондиціонер встановили, • Як завінтернетник сказав. • Все діє в чіткому порядку, • Повітря там під формуляр,
ІІІ. А коли проводиться захід, То носять повітря в руках. А так все чудово, рівненько, Звітує, проводить, чека, Що, може, ще зявляться книги, Бо це ж БІБЛІОТЕКА. У мене є гарна ідея – Навіщо чогось чекати, Берімось всі за чорнила Та й гайда своє писати. А можна ще з інтернету, На кнопку нажми і все, А потім сиди і думай – Що мозок твій винесе. Щось правда, а щось- анекдот, Хто зайде – усе зрозуміє, Приходьте, шановні влітку, Хто в нас не чита – не пітніє. Заходьте до нас і взимку, Дідівський кожух чи бурканіхто вас тут не осудить – ІV. Помалюєм на склі фігурки. Я лише далекий звук В пісні одній Україна, Та не опускаю рук, Бо я на землі людина. Дорослі слова говорим, Дітей все чогось навчаєм. Давайте дамо їм книгу, Отримаєм покоління навзаєм!!!!! Кат ерина Белінська
Наталія Костенко(Бондаренко) Життя іде. . Життя іде, весна дощем рясніє, Землі дарує віру на врожай, Минеться березень, Розквітне теплий квітень, За ним і травень повернеться в рідний край. У круговерті віри й сподівання, Надій на краще, на майбутній рай, Усе живе знов тягнеться до неба, І оживає знову й знову Нерушай. Знов гомонять городи і подвір'я, Знов садиться картопля на врожай, І знову виноградні тонкі лози Обрізують в селі із краю в край. Все поспішає зранку і до ночі, Скоріше, швидше, бо весна У ці краї приходить так зненацька, Не встигнеш — літо спалить все до тла. . . . Прекрасний край, ти щовесни як Фенікс Казковий птах, що з попелу встає, Народжуєшся, знову оживаєш, І знову й знову тобі сили Бог дає!
Наталія Костенко (Бондаренко) Нерушай. По всьому світі розкидав своє насіння Прекрасний цвіт на ймення Нерушай, Хіба його провина в тому болі, Що діти покидають рідний край. . Він вірить в нас, неначе добрий батько, І жде додому нас хоч на свята, Чекає Нерушай своїх пташаток, Чекає нас завжди земля свята. Стоїть серед степів, такий величний, Прекрасний, ніби квітка у росі, Він - Нерушай! А значить-хай не рушать Його ні роки, ні , "часи пусті". Минуть роки, все зміниться на краще, І вірю я — розквітне рідний край, А поки що, я гордо промовляю: , , Моя Вітчизна — рідний Нерушай!
! Наталія Костенко Святая земля. Край, где гроздья винограда Наклоняются к земле, Где вином всегда богаты В каждом доме на столе, Где так много-много солнца И без края степь кругом, Где ветра заводят песню, И дождю рад каждый дом, Где рассветы и закаты Пахнут пылью и травой Это ты, земля святая, Это - Нерушай родной!
Наталія Костенко (Бондаренко) Моя матуся вишиває, Творить дива на полотні, Красу таку на світ являє, Що не побачиш і ві сні. Неначе небо веселкове, Неначе пісня навесні, Найдивовижніші узори Грають на білім полотні. Троянди різнокольорові, І чорнобривців пишний цвіт, Калини грона пурпурові На полотні дивують світ. Роки ідуть, спливають стрімко, Диктує час свої права, Нові закони, нову моду, А творчість мамина жива… Моя матуся вишиває!. . . І в кожен вишитий стіжок Частинку серця викладає У кожен хрестик і кружок. Злегка торкнусь до візерунка, На вишитому полотні, І відчуваю теплий подих, Неначе мама усміхнулася мені. . . Допоки будуть в Україні Матусі наші вишивать, Допоки й буде Україна Пісні прекраснії співать, Бо в тих казкових візерунках, Що виграють на полотні І білі лебеді, і квіти, Оберігають наші дні.
Наталія Костенко(Бондаренко) Спогади про тата. У татовій хатині на стіні Щоранку вигравав промінчик сонця, Дитинство посміхалося мені Скрізь шибку мого рідного віконця. Здавалось буде завжди казка та До мене посміхатись на світанку, Та час пройшов, десь ділися казки. . . До мене лиш турботи ходять зранку. Немає вже ні тата, ні казок, А доля моя прозою багата, Лиш іноді сяйне десь промінець. . І оживають спогади про тата.
В Нерушаї – Храм! Чи були коли в житті ви В Нерушаї на Храму? Як не були — звідки ж знати Як живеться там йому? . . Дзвонять дзвони! Нерушайці копошаться ще зрання, Йдуть до церкви, потім в гості До родини йде рідня. У селі - велике свято, В Нерушаї — святий Храм! Двері настіж в кожній хаті, Всюди раді тут гостям. На столах: ковбаси, м'ясо, Холодці, котлети, сир, Голубці. . . Та що там скажеш Страв таких не бачив мир. . . Миру, врожаю, здоров'я, Тут бажають кожен раз, Коли чарку піднімають І за себе і за вас. Всі веселі, всі сміються: Хто в гостях, хто жде гостей, І пісні селом лунають Із розчинених дверей. Дай же, Боже, в кожній хаті І в родині у селі – Храм щороку зустрічати В щасті, в злагоді, в добрі! Наталія Костенко(Бондаренко)
Марія Сергіївна Робота *** Душа скупалась в зливі сліз - Тягар скотивсь, як сто валіз, Сховав його у хащах ліс. Промінчик вії відігрів Й веселку радо запалив. По ній душа босоніж вбрід До щастя вишукала слід. Уквітчана, мов та весна, Весела, ніжна, лагідна, Радіє так, що аж сльоза Знов закриває небеса… Якщо душа до праці звикла Й надія поруч близько десь, - Біда і горе швидко зникнуть, А світ нам явить сто чудес.
Марія Сергіївна Робота Онуку Я ладна двері відчинити У світ великий, чарівний. Навчити, як у ньому жити, Онуку любий, дорогий. Яку обрать в житті дорогу, Як мрії пестить і ростить, Як оминать журбу, тривоги, Як честь, порядність боронить. Та у бутті не так, як хочеш, Ти надто юний (все ж – мудрець): Що «добре» , що «погано» зможеш Сам одрізнить, насамкінець. Своєї долі ти господар: Чи будівник, чи руйнівник. А Україні хай Господь дасть Здолать хаосу лабіринт. Тримай себе на пульсі часу, Йди до прекрасної мети, І не бажай, щоб «все й одразу» … В житті себе зумій знайти. Далекий світ від ідеалу. Реальність никне без прикрас. Як завжди скажеш: «Годі, бабо, Вже за комп’ютер сісти час» . Та раптом стримано і щиро: «Не переймайся, все о’кей. Твоє люблю я надвечір’я, Це на сьогодні – головне!»
Анатолій Белінський Нехай квітує Україна. . Нехай квітує Україна і процвітає рідний край І, мов маленькая дитина, У цій сім’ї наш Нерушай. Весняний килим землю покриває, Квітує все – ну чим тобі не рай? Подивишся – аж серце завмирає, Душа радіє – це ж наш Нерушай! Від ранку до вечірньої зорі У полі , скільки видну краю, Працюють хлібороби-трударі, Це – люди з мого Нерушаю! Юрба веселих дітлахів уранці в школу поспішає. Ростять у школі вчителі Майбутню гордість Нерушаю. В сплетінні виноградної лози В коморах, повних з поля урожаю, В заможних сім’ях і без злиднів і нужди Я хочу бачити тебе, мій Нерушаю. І де б не був ти і в яких літах, В низах ходи, а чи літай в верхах, І що б не трапилось з тобою, пам’ятай: Твоя колиска – рідний Нерушай!
Анатолій Белінський Ломаючому дерево Невже настільки здичавіли. Що жить в раю не захотіли? Бог сотворив нам благодать, У холодочку відпочити Траву, і квіти, і дерева, могли б самі і їхні діти. Та що примусило ламать? Та де там, краще вже зламаю, Була земля і більш нічого, Пущу гусей, хай подзьобають, Холодна, темна порожнина. Бо не моє то все одно З’явилось все по волі бога. Дивіться, яке я лайно. Вершиною його творіння, А як іще таких назвати, Господнім сином є людина. Що не садить, не поливати, Усе, що мав, він їй віддав Лиш на готове поглядати І промінь з космосу послав, Хижацьким поглядом. Любов’ю сяючий промінчик, А потім злиденною своєй душею Щоб серце кожного зігрів, Залізти в чисте і святе Любити кожен щоб умів І брудно наслідить ногою. Весь божий світ – дерева. Таким начхать на все оте, Квітку і камінчик. Що люди раєм називають Бог кожного зігрів теплом Земним, що бог нам сотворив… Дав розум і людське сумління, Та все одно повиростають Щоб люди дячихи добром І зацвітуть , і забуяють І сіяли добра насіння. Дерева, квіти, все живе. Єства вершина, божий дар, І біль образи заживе. На всій землі ти господар. Але не тільки володіти, а й берегти треба уміти. На то ми є, на то ми люди, Повіримо в добро сердець Які ж в душі є почуття Життя прекрасним наше буде І що несе у майбуття ота нікчемна я людина, Про яке мріяв бог-творець. Що нищить, трощить деревину?
Анатолій Белінський Розжену я твій смуток… Розжену я твій смуток, моє кохання, Спи спокійно, моя люба до рання. Тебе я дотиком руки заворожу, До співу птахів на зорі не потривожу. У мріях-снах, моя богиня, посміхнешся, І у раю, що дав нам Бог, проснешся…
У колі колег по роботі.
Готуючи презентацію, ми працювали в команді:
Наталія Костенко(Бондаренко) Присвячується Белінській Тетяні Володимирівні БІБЛІОТЕКАР. І взимку, і влітку, і в спеку, і в дощ, Ти йдеш до Будинку культури, У царство книжок, де панує завжди Дух мудрої літератури. Ти – бібліотекар! Хранитель всіх благ. Даровано волею долі Тобі працювати з книжками й людьми Щодня на духовнім просторі. Ти організатор і мудрий слухач, Порадник і лікар духовний; Завжди допоможеш, підкажеш, знайдеш; Весь світ твій ідеями повний. І взимку, і влітку, і в спеку, і в дощ, Ти ходиш до бібліотеки, Бо там ти працюєш в тім книжнім раю, Де водяться книги-лелеки. До тебе приходять щодня читачі; Комусь треба книгу читати, Комусь підібрати журнальну статтю, А може й серця лікувати… Мов білі лелеки крильми лопотять Книжки сторінками “живими”; Ти – бібліотекар! І знов ти летиш На їх білих крилах незримо.
Щиро дякую за увагу! З повагою бібліотекар Нерушайської сільської бібліотеки: Тетяна Белінська. Хай буде мир у всьому світі, Читають хай дорослі й діти, А труд святий бібліотечний Нехай несе в світ доброту сердечну! Наталія Костенко
Скачать презентацию Ласкаво просимо до Нерушайської сільської бібліотеки Віктор
БИБЛИОТЕКА.pptx