Лабораторна робота № 4 Біохімічні методи індикації бактерій. Строкатий (кольоровий ряд) ряд
Протеолітичні властивості використовують молоко або середовище з желатином. Протеоліз у молоці виражається розчиненням згустка казеїну, який утворено бактеріями, що згортають молоко Середовища із желатином готують на м’ясній воді, додаючи 1 % пептону, 0, 5 % хлориду натрію та 10 -20 % желатину. Посів роблять уколом. Протеоліз проявляється розрідженням стовпчика середовища Середовища із желатином для дослідження розщеплення білків Протеоліз желатину у різних бактерій
Пептолітичні властивості (здатність розщеплювати пептони – продукти неповного гідролізу білка) Виявляють за допомогою МПБ і пептонної води. Їх засівають мікроорганізмами, а потім визначають утворення кінцевих продуктів – аміа ку, сірководню та індолу. Для знаходження аміаку в пробірку вставляють та притискають пробкою червоний лакмусовий папірець. В атмосфері аміаку він набуває синього забарвлення. Індикатором на сірководень є розчин ацетату свинцю, який за аналогічних умов визначення забарвлює фільтрувальний папір, змочений індикатором, у чорний колір за рахунок утворення сульфіду свинцю.
Пептолітичні властивості (здатність розщеплювати пептони – продукти неповного гідролізу білка) Індол можна виявити за допомогою смужки фільтрувального паперу, змоченого 12 % розчином щавелевої кислоти. За наявністю індолу папірець набуває рожевого кольору. Більш чутливим є метод Ерліха. Згідно із загальноприйнятим методом пробкою пробірки притискають папірець, просякнутий спеціальним індикатором (спиртовий розчин парадиметиламідобензальдегіду). При наявності індолу колір його змінюється на бузково-рожевий або малиновий. В іншому варіанті визначення індолу до 48 -годинної бульйонної культури бактерій додають 1 -2 мл сірчаного ефіру, а потім – реактив Еріха. У нижній частині шару ефіру за 1 -2 хв з’являється яскраве малинове кільце.
Розкладання вуглеводів бактеріями Для визначення здатності мікроорганізмів ферментувати вуглеводи з утворенням кислоти і газу в судини із середовищами вносять скляні поплавці (запаяні з одного кінця короткі трубочки), спливаючі після наповнення їх газом. Ферментація карбогідрату до кислоти і газу: зліва – позитивна справа – слабкопозитивна в центрі - негативна
Розкладання лактози бактеріями Середовище Ендо складається з сухого живильного агару, 1 % лактози та індикатора фуксину, знебарвленого розчином сульфіту натрію. Свіже середовище має слабке рожеве забарвлення. При рості лактозопозитивних мікроорганізмів, тих, що розщеплюють лактозу (E. coli), їх колонії забарвлюються у темно-червоний колір з металевим блиском. Колонії лактозонегативних мікробів (сальмонели, шигели) на цьому середовищі безбарвні. Ріст колоній E. coli на середовищі Ендо До складу середовища Левіна також входить МПА, лактоза, однозаміщений фосфат калію, індикатори метиленовий синій, еозин. Нативне середовище має фіолетовий колір. Колонії лактозопозитивних бактерій мають темно-синє забарвлення, а лактозонегативні – рожевий відтінок. Колонії лактозопозитивних бактерій на середовищі Левіна
Строкатий ряд Гісса Основою рідкого середовища є 1 % пептонна вода з 0, 5 % натрію хлориду, 1 % вуглеводів (глюкози, мальтози, лактози, сахарози, манніту та ін. ). До нього додають індикатор Андреде (кислий фуксин в 1 н розчині Na. OH). Встановлюють р. Н 7, 2, при ньому середовище має жовтий колір. Середовища з різними вуглеводами розливають в окремі пробірки, в які встановлюють поплавок – запаяну з одного кінця скляну трубочку довжиною 3 см відкритим кінцем донизу. Стерилізують парою під тиском 0, 5 атм 15 хв. Після посіву бактерій, якщо вони ферментують вуглеводи, спостерігають появу червоного забарвлення, яке свідчить про зміну р. Н у кислу сторону (утворення кислоти), а деколи з поплавка витісняється рідина. Тоді роблять висновок про утворення газу. Отже, можливі три варіанти при обліку результатів посіву на середовише Гісса: 1. мікроорганізми не ферментують субстрату (негативна відповідь) 2. бактерії розкладають вуглеводи (позитивна відповідь) з утворенням кислоти без газу 3. бактерії розкладають вуглеводи (позитивна відповідь) з утворенням кислоти і газу. Враховуючи, що мікроорганізми по різному діють на вуглеводи (розкладають або не розкладають), при кінцевому обліку результатів спостерігають пробірки із зміненим або незміненим кольором рідини. Це створює враження строкатості, а такий ряд називають строкатим рядом Гісса.
Сучасні методи біохімічних досліджень бактерій За останні роки в практиці мікробіологічних лабораторій почали використовувати спеціальні тест-системи для визначення різноманітних властивостей бактерій: “Roche”, “API”, “Enterotest”, пластини та диски індикаторні біохімічні. Вони зручні для користування, надійні, дозволяють визначати 12 -20 і більше різноманітних ознак, значно полегшити ідентифікацію мікробів. Тест системи Roche
Висновки !!!
Скачать презентацию Лабораторна робота 4 Біохімічні методи індикації бактерій
Лабораторна робота 4_барвистий ряд.ppt