Лабораторна робота № 12
2
МОРФОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА За характером росту орхідеї поділяються на дві групи: з моноподіальною та синподіальною формою росту. Моноподіальна: впродовж всього онтогенезу розвивається лише один головний пагін, який необмежений у вертикальному рості. У наростаючій частині утворюються нові листки, що розташовуються в двосторонньому порядку, а старі листки, що розташовані у нижній частині пагона, - поступово відмирають. Квітки поодинокі або зібрані в суцвіття, розташовуються завжди збоку, у пазухах листків, але ніколи – на верхівці пагона. Представниками цієї групи є роди фаленопсис, аерангіс, ванда та інші. Симподіальна: головна вісь наростає, як правило, в горизонтальному напрямі і являю собою складну систему річних пагонів з обмеженим ростом, в якій кожен новий пагін досягає своїх певних розмірів впродовж одного вегетаційного сезону, а потім припиняє свій ріст в результаті формування верхівкового суцвіття, або відмирання верхівкової бруньки, а із бруньки відновлення, що знаходиться біля основи рослини, на наступний рік розвивається новий пагін. Річні пагони у більшості симподіальних орхідей сильно потовщені, навіть вздуті й мають вигляд зелених клубнів або цибулин. У них відкладаються поживні речовини. Форма псевдобульб може бути різноманітною. Представники цієї групи є роди онцидіум, цимбідіум, катлея тощо. 3
ФОРМА ТА ЗАБАРВЛЕННЯ ЛИСТКІВ 4
ЗОВНІШНІЙ ВИГЛЯД Квітки орхідей вражають різноманітністю забарвлення, форми, аромату. Вони справляють дещо незвичне, дивне враження, і одна з причин цього в тому, що у них лише одна вісь симетрії, яка ділить кожну квітку на 2 симетричні половини. Оцвітина яскрава, подвійна (складається з зовнішнього і внутрішнього кіл). Чашолистки (сепалії) у багатьох видів однакового розміру і форми. Пелюстки різної форми. Дві з них (петалії) однакові, третя (губа) зазвичай химерної форми і яскраво забарвлена. У багатьох орхідей є нектарники і різноманітні вирости. Квітка зозулиного черевичка. а) Середні чашолистки утворюють "прапор". b) Губа, що має форму черевичка. 5
БУДОВА КВІТКИ Квітки в орхідних складаються з п’яти трьохчленних кругів. Зовнішній круг утворений трьома яскравими пелюсткоподібними чашолистками. За ними розташоване коло з трьох пелюсток, одна з яких сильно відрізняється за розмірами, формою і часто – забарвленням від двох інших. Її називають губою. Три наступних круги складають маточка та тичинки (форма і розмір яких властивий для конкретного виду). Пилок в орхідних не розсипається на зерна, як у інших рослин, а склеюється в грудочку, що називається поліній. Під час запилення поліній переноситься повністю з однієї рослини на іншу. Залежно від числа тичинок у квітці, розрізняють дві групи орхідей: двотичинкові та однотичинкові. До першої групи належить рід пафіопедилюм (венерин черевичок). Характерною ознакою є форма губи, що нагадує жіночу туфельку. Для другої групи так само характерна губа, але вона відрізняється від інших пелюсток забарвленням, формою тощо. 6
ТИПИ СУЦВІТЬ Типи суцвіть: • Одноквіткове; • Колосоподібне; • Китицеподібне; • Волотеподібне. 7
ПЕРШИЙ ГІБРИД ФАЛЕНОПСИСУ В РЕЗУЛЬТАТІ ШТУЧНОГО СХРЕЩУВАННЯ PHALENOPSIS APHRODITE І PHALENOPSIS EQUESTRIS БУВ ОТРИМАНИЙ ДЖОНОМ СЕДЕНЕМ У 1875 РОЦІ НА ФІРМІ «ВЕЙЧ І СИНИ» . ЗАЦВІВ ВІН ТІЛЬКИ В 1886 РОЦІ. ДО 1900 РОКУ БУЛО СТВОРЕНО ЩЕ 13 ПЕРВИННИХ ГІБРИДІВ. 8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
КЛАС ОДНОДОЛЬНІ (LILIOPSIDA), ПОРЯДОК ЗОЗУЛИНЦЕВІ (ORCHIDALES), РОДИНА ЗОЗУЛИНЦЕВІ (ORCHIDACEAE) ВАНІЛЬ ПЛОСКОЛИСТА (VANILLA PLANIFOLIA MILL) Ареал: Америка, Західна Африка. Стебло повзуче, галузиться, циліндричне, досягає 15 -20 м довжини, з повітряними коренями, що виходять майже з кожного вузла, до 50 см завдовжки, зелені на кінцях. Листки чергові, м'ясисті, довгастоланцетні, звужуються в короткий жолобчастий черешок. Вирощується як епіфітна рослина в кошиках або ж на корі дуба пробкового чи звичайного в теплих приміщеннях (22 -25° С). Землесуміш для вирощування готують з рівних частин коренів папороті звичайної, листяної землі, подрібнених коренів папороті осмунди. Поливають помірно. Влітку обприскують щодня по 3 -4 рази в день. Застосовується для колекцій, в експозиціях зимових садів як ліана. З незрілих плодів ванілі, оброблених спеціальним методом при високій температурі, отримують "ванільні палички", що містять ароматичну речовину - ванілін, використовуваний в кондитерській промисловості. 22
ДЕНДРОБІУМ ФАЛЕНОПСИСОПОДІБНИЙ (DENDROBIUM PHALAENOPSIS SW) Ареал: Нова Гвінея. Розмір квіток від 3 до 8 см в діаметрі. На один квітконос припадає від 6 до 10 квіток. Частіше використовують для зрізання. Температура: влітку: 20 -28 ° C; взимку 18 -20 ° C. Вологість повітря: не вимогливий. Нормальним показником вважається 40 -60%. Субстрат: найкраще підійде суміш хвойної кори з вугіллям і пінопластом, це створює добру провітрюваність коренів і оберігає їх від загнивання. На дно горщика рекомендується покласти гарний шар дренажу. Пересаджування: Найкращим часом для пересаджування вважається період, коли нові ростки досягають розміру 5 см і починають нарощувати власні корені. Зростає переважно в маленьких вузьких горщиках. Світло: любить яскраве сонце і переносить ранкове і вечірнє сонцестояння. Однак, в жаркий літній полудень необхідно берегти від дії прямих сонячних променів: ставити за фіранку або в тінь інших рослин. Полив: полюбляє відносну сухість. Між поливами субстрат повинен добре просихати. Поливати даний вид орхідей найкраще за допомогою теплого душу. Це імітує природні умови на батьківщині орхідеї і добре впливає на ріст і розвиток рослини. Температура води при цьому повинна бути 3 -4°C. Період спокою: не має чітко визначеного періоду спокою. Цвітіння: Може цвісти в будь-який час року, але частіше за все цвітіння відбувається в період з березня по серпень. Тривалість цвітіння 3 -7 місяців, дорослі рослини при сприятливих умовах можуть квітувати до 10 -11 місяців. 23
КАЛАНТА ОДЯГНЕНА (CALANTHE VESTITA LINDL) Ареал: острів Суматра. Квітконоси прямостоячі, вгорі дугоподібно зігнуті, багатоквіткові, по 1— 2 з'являються біля основи псевдобульби. Потребує теплого (влітку 20— 26 °З, взимку 16— 22 °З), добре провітрюваного приміщення з високою вологістю повітря. необхідно чітко витримувати період спокою, який наступає в кінці зими після цвітіння і продовжується 1— 2 місяці. Освітлення: розсіяне світло. Полив: влітку - регулярний і рясний. Взимку в період спокою - обмежений. Грунт від поливу до поливу повинен зверху підсихати. Вологість повітря: помірна. Підгодживлення: з весни до осені кожні 2 тижні вносять квіткове добриво. Розмноження: в основному діленням старих рослин весною, до початку зростання. Важливо: безлисті псевдобульби каланти містять без поливу на світлі при температурі 16— 18°С до появи у їх основи зростаючих нирок. З початком зростання, але до появи коріння торішню псевдобульбу з молодим паростком відокремлюють від старої і висаджують, не заглиблюючи, в субстрат для наземних орхідей з підвищеним вмістом торфу і листової землі. Літом каланту притіняють від яскравого сонця. З настанням осені листки поступово відмирають. густоопушені, 24
КАТТЛЕЯ БОУРИНГА (CATTLEYA BOWRINGIANA VEITCH) Ареал: тропічна Америка, Бразилія, Гондурас. Дуже красивий, але мало поширений в культурі вид. Стебла сплюснутоциліндричні, ребристі, біля основи потовщені, дволисткові. Суцвіття - багатоквіткова китиця з трьома-сімома ліловими з пурпурним відтінком квітками розміром 5 -7 см. Губа такого ж кольору, як і пелюстки, на верхівці виїмчаста, в отворі біла з темно-ліловими жилками. Цвіте в жовтні - листопаді. Цвітіння триває 1, 5 -2 місяці. Тепло- і світлолюбна рослина, вимагає високої вологості повітря, частого обприскування в жаркі дні, помірного поливу під час зростання і мінімального в період спокою, хорошого повітрообміну. Вирощують в теплих приміщеннях в горщиках, кошиках або ж на корі пробкового дуба. Кращий субстрат для вирощування - корені папороті осмунди або суміш коренів папороті звичайної з сфагновим мохом і додаванням соснової кори, деревного вугілля. Розмножується діленням куща у березні-квітні, коли починається зростання молодих коренів. Посадка має бути щільною, інакше рослини погано укорінюються. Кореневище при посадці повинне залишатися на поверхні субстрату. Горщики при посадці наполовину заповнюють дренажем з великих черепків. Під час інтенсивного зростання (квітень-травень) каттлеї 1 -2 рази підживлюють розчином коров'ячого гною або ж 0, 001 -процентним розчином хімічно чистої сечовини. 25
ОНЦИДІУМ БЛИСКУЧИЙ (ONCIDIUM SPLENDIDUM LINDL) Епіфіт. Листки, складене увздовж, з могутнім кілем знизу, товсті, дерев'янисті, в молодості сірувато-зелені з фіолетовими цятками, пізніше з фіолетово-коричневим відтінком. Від основи бульби розвивається довгий (60 -80 см) слабогіллястий квітконос, що несе до 20 квіток 5 -7, 5 см в діаметрі. Чашолистки і пелюстки довгасті, хвилясті, з відігнутим назад кінчиком, яскраво-жовті з коричневими плямами, що зливаються в поперечні смуги. Губа дуже велика, ниркоподібна, лимонно-жовта. Квітне в грудні- лютому. 26
ПАФІОПЕДИЛЮМ ЧУДОВИЙ (PAPHIOPEDILUM INSIGNE M. PERMAN) Вимагає яскравого розсіяного світла (півтінь). Влітку необхідно захищати рослину від потрапляння прямих сонячних променів. Під час цвітіння всім видам потрібно більш інтенсивне освітлення. Взимку освітлення протягом 2 -4 годин лампами денного світла також допомагає цвітінню. Температура: протягом усього року рослинам потрібно створити помірно теплий клімат (+18 -24 ° C). Полив: вологолюбні рослини, погано переносять сухість субстрату. Субстрат постійно повинен бути злегка вологим, але не перезволоженим. Поливати слід водою кімнатної температури. При поливі вода не повинна потрапляти в розетку листків, інакше може початися загнивання. Вологість повітря: потребує підвищену вологість повітря. Можна поставити горщик на піддон з вологим гравієм або керамзитом і регулярно обприскувати повітря навколо рослини. Підгодживлення: у період активного росту і цвітіння рослини слід підживлювати 1 раз в 2 тижні розчином комплексного добрива для орхідей. В інший час 1 раз на місяць. Погано реагує на надлишок добрив. Пересаджування : пафіопедіуми болісно переносять пересадку, тому її слід проводити не частіше одного разу на два роки , після цвітіння або навесні. Земляну суміш складають зі шматочків соснової кори, рубаного коріння папороті, моху сфагнуму і деревного вугілля. Або використовують класичний субстрат для епіфітних орхідей. Віддає перевагу більш лужному субстрату і потребує деякої кількості кальцію в грунті. Для цього додають крейду або мелений вапняк з розрахунку 5 -10 г на кожен літр суміші. Хороший шар дренажу обов'язковий. Розмноження: розмножують діленням куща при пересаджуванні. Щоб прискорити заживання порізів, не варто поливати перші 15 днів (досить лише щодня обприскувати повітря навколо рослини) і забезпечити постійну температуру 20 -22 ° C. Шкідники: найчастіше страждає від орхідних попелиць, червоних павутинних кліщів і щитівок. Для того, щоб їх позбутися, хвору рослину рекомендується обприскати розчином карбофосу в концентрації 0, 1 -0, 2% 27
ФАЛЕНОПСИС ПРИЄМНИЙ (PHALAENOPSIS AMABILIS BL) Моноподіальна рослина з сильно укороченим стеблом. Повітряні корені м'ясисті, зелені. Стебло несе 4 -5 дворядно розташованих м'ясистих, блискучих листків подовжено-еліптичної форми. У природі листки можуть досягати 50 см в довжину. У культурі листки, як правило, менші — від 15 до 30 см при ширині 5 -10 см, шкірясті, зелені, великі (довжина 40 -50 см, ширина 10 -12 см). Квітки від 6 до 10 см в діаметрі. Квітконіс похилений, довжиною до 80 см. Суцвіття китицеподібне, багатоквіткове, довжиною до 50 см. У суцвітті 10 -20 квіток. Квітки білі, великі, 7 -10 см в діаметрі, розташовані на квітконосі двома рядами, нагадують зграйку метеликів (це рослина також називають «метелик» ), частково ароматні. Чашолистки і пелюстки молочнобілі, губа, що має червоні рисочки на білому фоні, закінчується двома тонкими звивистими вусиками. Протягом року спостерігається два періоди цвітіння — з листопада по лютий і з травня по липень. Тривалість цвітіння 34 місяці. Плід — еліптично-подовжена, блискуча, ребриста коробочка жовтого кольору. Довжина плоду 6 -7 см, діаметр 1 -1, 5 см. Плодоніжка відпадає разом з плодом, а сам плід дозріває протягом 120— 150 днів. З часів Джона Ліндлі Phalaenopsis amabilis часто плутають з Phalaenopsis aphrodite. Відрізнити їх можна по серединним пелюсткам губи, трикутної в Phalaenopsis aphrodite. 28
РІД ЦИМБІДІУМ CYMBIDIUM Вічнозелені епіфітні або наземні рослини. Ареал: Південно-Східна Азія, Північна Індія, Китай, Японія, охоплює частину Малайзії, Філіппінських островів до острова Борнео і Австралії. Рід Цимбідіум налічує понад 50 видів (сім видів з яких занесено до Червоної книги), а також кілька тисяч штучних гібридів. Представники цього роду – одні з найчастіше схрещуванних орхідей. В результаті селекції (схрещування) природних форм отримана група рослин, відомих як цимбідіум гібридний (Cymbidium hybridum). Існують цікаві сорти, наприклад, з білими або кольоровими листками, які коштують дорожче. Цимбідіуми – вічнозелені, частіше наземні орхідеї, з численним, довгим, потужним коріннями і вузькими, загостреними, шкірястими листками. Розмір і форма псевдобульби варіюється залежно від видів) від величезних і круглих, до тонких, майже непомітних потовщених на стеблі. Псевдобульби щільно покриті основою листків, зібрані в компактні групи. Листки залишаються темно-зеленими протягом декількох років, навіть після опадання, їх висушені основи залишаються прикріпленими до псевдобульб. Суцвіття складається з звисаючої (пухкої, прямої похилої) мало – або багатоквіткової китиці, що містить до 30 ароматних квіток. Квітки дрібні і великі, воскоподібні пастельних відтінків, діаметром до чотирьох сантиметрів, розташовані на міцних прямостоячих квітконосах. Колірна гамма цимбідіума вражає своєю різноманітністю: білі, зеленуваті, жовтувато-зелені, жовті, кремові, коричневі, рожеві, червоні кольори і різні відтінки. Чашолистки і пелюстки, як правило, овальної форми, вільні, серповидні, ланцетні, пофарбовані в неяскраві тони. Губа трилопатева, сидяча, часто яскрава і плямиста. Період цвітіння цимбідіума може тривати від шести тижнів до трьох місяців і більше при дотриманні належних умов утримання. Сезон активної вегетації починається з кінця зими або ранньої весни і триває все літо. Навіть пізньо-квітучі сорти встигають до початку квітня вийти з періоду спокою, після чого настає час активного росту. Поновлюється ріст кореневої системи, потім з’являються нові молоді пагони, які утворюються біля основи повністю дозрілих псевдобульб. У цей період (з березня по червень) цимбідіум вирощують при температурі не менше 18 -22°С, рясно поливаючи і при високій вологості повітря. Удобрюють досить інтенсивно. Перед закладкою квітконосів (липеньсерпень) рослину можна буде потримати якийсь час на яскравому сонці (без опіків) – це сприяє підвищенню продуктивності фотосинтезу і прискорить дозрівання псевдобульб. 29
ЦИМБІДІУМ ГІБРИДНИЙ (CYMBIDIUM HYBRIDA HORT) Cymbidium hybridum, отриманий в результаті селекції природних форм. Окремі гібриди досягають висоти 70 сантиметрів, що дуже добре для утримання їх в домашніх умовах. Особливою популярністю користуються мініатюрні гібриди цимбідіумів з Японії і Китаю, що відрізняються забарвленням листків і ароматом квіток. Якщо цимбідіум круглий рік тримати при недостатньому освітленні і відсутності добового перепаду температур, то цвітіння може не настати, хоча орхідея буде рости і виглядати цілком нормально. Постійний добовий перепад температур повинен бути день-ніч у 3 -4 градуси. Для стимулювання цвітіння і закладання квіткових бруньок (серпень-жовтень) цимбідіуму потрібно вночі зниження температури до 10 -13°C (серпень-жовтень), разом з цим зменшують і полив. Розвиток квітконосів починається вже на початку осені, але все ще триває зростання і визрівання молодих псевдобульб. Надалі можна зробити перерву і почекати, після чого зростання повністю припиняється. Потрібний невеликий період спокою для відновлення сил, закладки нової квіткової бруньки. Відносно сухий період спокою може тривати (взимку) від 2 -3 тижнів до 4 місяців залежно від виду чи гібриду. З’являються квітконоси з міжвузлів, і проривають черешки листків. Слід вчасно підв’язувати квітконіс до опори в міру його зростання. Подальше вирощування має бути при температурі 16 -18°С, без підживлень, з помірним поливом. З вересня по березень орхідеї не підгодовують. Під час цвітіння небезпечні перепади температур. Після цвітіння квітконіс у орхідеї видаляють, приблизно на висоту 2, 5 сантиметрів над основою, при необхідності цимбідіум пересаджують, деякий час утримують сухим. Це необхідно для акліматизації цієї рослини, також для запобігання зіанивання ран на 30 корінні, що отриманні в наслідок пересаджування.
Умови вирощування і догляд: Цимбідіуми можна вирощувати в прохолодних приміщеннях (взимку). В період вегетації витримують прохолодну температуру (до 3 -4°С), вони довго цвітуть. Великі розміри переважної більшості видів, може створити деякі труднощі у вирощуванні в квартирах. Але існують мініатюрні гібриди, що досягають у висоту 70 см. Це дуже світлолюбні орхідеї, деякі види ростуть на відкритому сонці, але краще всього вирощувати при яскравому розсіяному освітленні протягом усього року. Влітку, на відміну від інших орхідей їх можна часто виносити на свіже повітря, а в осінній період навіть поливати прохолодною водою. Температурний діапазон влітку може коливатися в межах 18 -22°С, вночі опускатися до 16°С. Взимку оптимальна температура 17 -18°С, не нижче, ніж 10°С. Максимальна літня температура не має перевищувати 32°С, занадто висока може перешкодити цвітінню. Потрібна висока вологість повітря в літній період, її можна підвищити за допомогою обприскування (теплою водою). Рясно поливають орхідею протягом усього року, ненадовго занурюючи горщик з рослиною до половини в воду, а потім даючи стекти воді: влітку один раз на три-чотири дні, взимку – один раз в тиждень. Грунтову суміш складають з суміші шматочків соснової кори, перепрілого торфу, моху сфагнуму (або перегною, торфу, моху сфагнуму і піску) з додаванням деревного вугілля, подрібненого коріння папороті. Необхідний хороший дренаж, який тим не менш утримує вологу. Пересаджують, якщо горщик став тісний, а коріння виростає назовні. Навесні і влітку необхідні регулярне підживлення з великим вмістом азоту. В середині літа зменшують частку азоту, збільшують калієву складову для закладки квіткових бруньок майбутнього сезону цвітіння. Найбільш небезпечні з шкідників – кліщі, попелиці, щитівки. При неправильному догляді і умовах утримання можливий розвиток грибних, бактеріальних, вірусних хвороб. Розмноження: поділом кореневища, кожна відділена частина повинна мати як мінімум дві-три псевдобульби. Псевдобульби у орхідеї розташовані досить тісно, тому при пересадці або поділі потрібно дотримуватися деякої обережності. Старі безлисті псевдобульби також можна використовувати для подальшого розмноження, навіть якщо у них немає коренів. Їх відокремлюють від основної рослини, садять окремо, а краще покласти в теплицю на вологий мох і поливати шляхом обприскування. Якщо у псевдобульби були свої коріння, то з моменту появи в них нових паростків, знімають пакет, а в разі відсутності коренів, продовжують тримати рослини в теплиці, поки у нових паростків не відростуть свої власні корені. Молоді рослини висаджують у горщики і повертають у 31 звичайні умови утримання.
БЛЕТІЛА СМУГАСТА (BLETILLA STRIATA (THUNB) REICHENB Трав’яна рослина з тривалим цвітінням і опадаючими листками. Бутони зявляються у червні-липні й поступово розкриваються. Квітки насичеоного червоного кольору, зібрані на квітконосі по 10 -12 штук. Листки тонкі, пониклі, довжиною до 30 см. Цвітіння починається лише тоді, коли псевдобульби добре розвинулися, тому пересаджувати її часто не варто й лише навесні, до того, поки розростуться листки. , або ж восени (вересень), коли закінчується цвітіння. Коли рослина починає рости, її необхідно розмістити у притінене місцк з температурою повітря 13 -18°С. Грунт: дернова земля, торф, листяна земля, пісок (3: 1: 1: 1). Полив: починається після появи листків, земля повинна бути весь час вологою. Підживлення: рідкими добривами, використовуючи половину рекомендованої дози. Температура: восени і взимку необхідно рослину утримувати на добре освітленому місці, мінімальна температура повітря - 4°С. Розмноження: Шкідники й хвороби: при нестачі світла листки стають пониклими. Якщо коріння пересохло, - рослина загине, але не можна заливати, щоб не загнило. У випадку враження попелицями необхідно рослину обробити інсектицидом на основі малатіону. діленням псевдобульб. 32
ХВОРОБИ ТА ШКІДНИКИ Куплену рослину потрібно поставити окремо від інших і якомога швидше провести наступну процедуру: поставити горщик з рослиною в ємність з водою, так щоб рівень води був трохи нижче краю горщика. При такому купанні комахи, якщо вони є в грунті, зазвичай починають вилазити назовні, можна усіх відловити і знищити. Але це стосується, як правило великих комах, таких як мокриці, павуки, багатоніжки тощо. Зазвичай всі схованні в субстраті мешканці хвилин через 5 починають вибиратися назовні. Тут їх можна відловлювати на субстраті і на рослині. Якщо у вас з’явилася підозра, що орхідея вражена шкідниками, слід оглянути квітку, як мовиться, зверху до низу, листки, субстрат і навіть коріння. Найчастіше орхідеї уражуються такими шкідниками як павутинний кліщ, червець, попелиці та трипси тощо. 33
НЕСПРАВЖНІ ЩИТІВКИ Ці паразити поселяються на рослинах з щільними шкірястими листками: представників родів катлея, фаленопсис, пафіопедилюм тощо. Рослину необхідно оглянути, якщо на листках, стеблах або псевдобульбах помітили коричневі, світло – коричневі, жовтуваті горбки схожі скоріше на частину самої рослини, а ніяк не на шкідника, то це і є несправжні щитівки, вірніше їх дорослі самки. Для повної впевненості потрібно сколупнути горбок, на його місці залишиться маленьке сірувате або коричневе м’яке тіло цієї комахи. Личинки цих шкідників досить рухливі і пересуваються по орхідеї в пошуках постійного місця, там вони присмоктуються хоботком і тягнуть всі соки з рослини. Личинки дуже маленькі, розміром всього 0, 1 -0, 2 мм, світло-сірі, по мірі дорослішання покриваються світло-коричневим або коричневим панциром. Самки і їх личинки живляться соками рослини, вони висмоктують їх і залишають після себе на рослині крапельки щільної, в’язкої рідини. Ці продукти переробки прекрасне середовище для гнилей і грибків. 34
ЩИТІВКИ Щитівка на орхідеї явище, на жаль, не таке вже й рідкісне. Звичайна щитівка відрізняється від несправжньої своїм щитком, у щитівки він більш твердий, опукло округлої форми і виглядає як половинка сірникової головки, та й до того ж панцир у щитівки восковий. Ці шкідники у фазі личинки дуже рухливі і малі, 0, 1 – 0, 2 сантиметри, але вибираючи місце, влаштовуються щільно і надовго, на кілька місяців. Як і несправжні щитівки, щитівка живиться соками рослин, висмоктує їх, а після переробки виділяє крапельки щільної, в’язкої рідини. У цій рідині згодом поселяються різні грибки і бактерії. Але цей шкідник на відміну від несправжньої щитівки дуже добре помітний на орхідеї завдяки своєму опуклому панциру. Якщо сколупнути щитівку на рослині залишається маленька ранка, цю ранку потрібно в обов’язковому порядку обробити зеленкою або присипати товченим вугіллям. Заходи боротьби. Спочатку потрібно добре промити усю рослину. Прибрати з листків та інших частин рослини шкідників. Потім обприскати орхідею і субстрат розчином фітоверма або актелліка, розводити препарати відповідно до інструкції. Обробку повторити через 7 -10 днів. Після повторного обприскування рослину краще всього пересадити в новий субстрат. 35
ЧЕРВЕЦЬ АБО БОРОШНИСТИЙ ЧЕРВЕЦЬ Борошнистий червець на орхідеї може з’явитися просто нізвідки, його може принести вітер через відкрите вікно, мурахи можуть принести личинку, а може він просто дрімав в корі субстрату. Червець зовні виглядає, як пухнастий, білий клубочок, але, незважаючи на свій зовнішній вигляд це досить небезпечний шкідник для рослин. У червця тіло витягнуте і ребристе, вкрите білим пухом, є досить довгі вусики, загалом він добре пристосований, щоб висмоктувати соки з рослини. Небезпека цього шкідника полягає в його непомітності, як правило, на рослину звертають увагу, коли починають жовтіти і відвалюватися листки. А в цьому випадку може бути вже пізно, щоб врятувати рослину. Червець ховається глибоко в пазухах листків, у висохлих нижніх листках, під покривними листками, під корінням. Ці шкідники ховаються, поки їх колонія не розростається до величезних розмірів. Вони висмоктують соки з рослини, а потім виділяють цукристі виділення, які є прекрасним середовищем для грибків і бактерій. Жити червець може абсолютно на будь-якому виді орхідей. Заходи боротьби. Спочатку потрібно прибрати з рослини всі лусочки, старі сухі листки, засохлі псевдобульби, залишки старих висохлих листків і вибрати всіх виявлених шкідників. Потім щодня вранці і ввечері перевіряти рослину на появу нових шкідників, їх потрібно витягувати тонкими паличками або зубочистками. Після їх видалення уражені місця слід обробляти розчином господарського мила. Субстрат потрібно обов’язково обприскувати фітовермом 2 -3 рази з проміжком 7 -8 днів. Якщо червець не з’являється протягом місяця – значить він загинув. 36
КЛАС ОДНОДОЛЬНІ (LILIOPSIDA), ПОРЯДОК БРОМЕЛІЄВІ (BROMELIALES), РОДИНА БРОМЕЛІЄВІ (BROMELIACEAE) ПІТКАІРНІЯ АЛЬТЕНШТЕЙНА (PITCAIRNIA ALTENSTEINII LEM) Ареал: Венесуелла, Гватемала, Анди. Листки лінійні, довжиною 45— 50 см і шириною 4 см. Квітконіс пурпуровий, суцвіття – волоть 12 см у довжину і 9 см в діаметрі. Квитки пурпурові, приквітки довжиною до 4 см. Квітує в квітні-травні. 37
ПІТКАІРНІЯ КОРАЛОВА (PITCAIRNIA CORALLINA LIND ET ANDRE) Ареал: ліси Колумбії. Епіфіт. Листки зібрані в ажурну розетку, ланцетні, довжиною 0, 6 -1 м, шириною 8 -10 см, зовні жорсткі, майже шкірясті, з гладеньким краєм; внутрішні – з черешками до 1 м довжиною і шириною до 10 см; знизу опушені рижуватими лусочками. Краї черешків вкриті колючками. Квітконіс коралово-червоний, зверху гладкий, знизу – в лусках. Діаметр суцвіття до 10 см, багатоквіткове, нахилене. Квитки довжиною до 7 см, яскраво-коралово-червоні. Цвіте у березнітравні. 38
АНАНАС ОПУШЕНИЙ (ANANAS COMOSUM (L) MERRILL) Багаторічна трав'яна рослина. Ареал: Південна і Центральна Америка, але зараз культивується в багатьох тропічних країнах, наприклад, на Гаваях і Квінсленді, Австралія. Ананас має жорсткі, колючі, синьо-зелені листки. На другий рік розцвітають лілувато-рожеві квітки, що перетворюються в м'ясисті соковиті шишкоподібні плоди - супліддя - з їстівною м'якоттю, з приємним смаком і запахом. Вага плодів може досягати 5 кг. 39
БРОМЕЛІЯ АГАВОЛИСТКОВА (BROMELIA AGAVIFOLIA BRONGN) Наземний багаторічний сукулент. Мясисті прямостоячі листки утворюють розетку, що нагадує бокал. Листки колючі, однотонні. Соцвіття рожевого кольору, складаються з дрібних квіточок. Цвіте у травні-серпні. Ареал: Антильскі острови. Світлолюбна рослина. Зимою необхідно підсвічувати. Температура: влітку – 24 С, взимку – 20 С. ой – при 20 С. Полив: літом рясний і необхідно обприскувати, , зимой полвзимку поливають лише після підсихання верхнього шару грунту. Грунт: суміш листової землі, перегною, соснової кори й дрібного керамзиту або грубозернистого кварцового піску (4 : 2 : 1). Розмноження: молодими розетками, що утворюються біля основи рослини. 40
ЕХМЕЯ МАККОЯ (AECHMEA MAKOYANA BAKER) Для гарного цвітіння рослину необхідно висаджувати групами в тісних глечиках. Світло: яскраве, але розсіяне. Температура: оптимальна не нища 20— 22 °С, різке похолодання може призвести до загибелі рослини. Грунт: кора в суміші з верховим торфом, листовою землею та перегноєм, з додаванням деревного вугілля. . Можна використати готову суміш для бромелієвих або орхідних. Дренаж обов’язковий. Полив: помірний, але частий. У середині розетки листків повинна постійно знаходитись вода. Зимою полив скорочують. Весною і влітку необхідно обприскувати рослину двічі на день. Підживлення: влітку регулярно, два рази в місяць мінеральними добривами, восени, коли починається цвітіння, підживлювати не можна. Пересаджування: рідко. Відприсками, іноді – насінням. Не витримує протягів, вражається щитівкою та борошнистим червецем. Коричневі кінчики листків – сухе повітря або нестача калію. 41
НЕОРЕГЕЛІЯ КРАСИВА (NEOREGELIA SPECTABILIS (T. MOOR) L) Ареал: тропіки Бразилії. Рослина з середнім ростом. Потребує яскравого інтенсивного освітлення. Влітку в обідню пору необхідно притіняти, зимою можна досвічувати ліампами. Температура: помірна, у весняно-літній період 20 -25°С, в осінньозимовий оптимальна 16 -20°С, не нище 13°С. Полив: у вегетаційний період (з травня по жовтень) поливають рясно, в міру підсихання грунту. Воду заливають в воронкоподібну розетку, бажано зранку. Взимку полив помірний, при утриманні нище 20°С воду у воронку не наливають, але рослину необхідно обприскувати. Оптимальна вологість повітря 70 -80%. Підживлення: з травня по серпень - раз в месяць спеціальиыми добривами для бромелієвих. Період спокою: з жлвтня по березень 16 -20°С, помірний полив, обприскування, добре освітлення, без підживлення. Пересаджування: в міру необхідності раз у 2 -3 роки. 42 Размноження: насінням (рідко), відприсками.
ГУЗМАНІЯ ЯЗИЧКОПОДІБНА (GUZMANNIA LINGULATA (L) MEZ) Епіфітна однорічна рослина. Температура: оптимальна 18 -24 С, взимку - 18 -20 С. Освітления: розсіяне сонячне світло. Полив: необхідно поливати в розетку листків, зливаючи згодом звідти залишки води. Поливати землю теж можна, але варто робити це обережно і рідко, оскільки такий полив для рослини не властивий. Необхідно обприскувати, щоб підвищити вологість повітря, взимку – рідше. Грунт: суміш торфу, сфагнуму, піску й дернової землі у рівних пропорціях, або готова землесуміш для бромелієвих. Глечики необхідно використовувати неглибокі, добавляючи гарний дренаж. Підживлення: необовязкове, одина раз на початку весни. Пересаджування: лише раз після придбання, щоб перенести у стаціонарний глечик. Дуже акуратно, щоб не пошкодити кореневу систему. Декоративні не квітки, а приквітки, що забарвлені, залежно від сорту, у яскраво-червоний, жлвтий та фіолетовий колір. Цвіте весною або влітку. Размноження: після відцвітання нащадками, коли у них появляться корені. Труднощі: вражається борошнистим червецем та павутинним кліщем. 43
ДІКІЯ КОРОТКОЛИСТКОВА (DYCKIA BREVIFOLIA BAK) Ареал: Бразилія, центральна частина Південної Америки. Бесстеблова трав’яна рослина. Сукулент – поживні речовини знаходяться в листках. Листки вузькотрикутні, жорсткі, м’ясисті, до 20 см довжиною, краї з колючками до 2 мм довжини, утворюють щільну розетку. Колір від зеленого до блакитно-сірого. Квітконіс виходить збоку розетки. Суцвіття — багатоквіткова волоть. Квітки жовті, нагадують дзвіночкдовгих тонких стебел, приквітки направлені назад, закінчуються колючкою. Цвіте у липнісерпні. Размноження: овідприсками Температура: влітку 18 -25 С, взимку 10 -16 С, але може перезимувати у кімнатних умовах майже без поливу. Освітлення: яскраве сонячне місце, необхідно провітрювати кімнату. Полив: коли земляний ком добре підсох, взимку ще рідше. Обприскування можна не проводити. Підживлення: весна-літо - 1 раз в місяць мінеральними й органічними добривами, зима-осінь – не підживлюють. Пересаджування: весною, якщо є необхідність. Грунт: листова земля, перегній та пісок (2: 1: 0, 5). 44
ТІЛЛАНДСІЯ ЛІНДЕНА (TILLANDSIA LINDENII REGEL) Ареал: Поширені в тропічних і субтропічних районах Америки (Аргентина, Чилі, Центральна Америка, Мексика, південні штати США). Листки в розетці в кількості 30 -60, лінійні, вузькі, цілокраї, 20 -25 см завдовжки і 1 -2 см шириною. Квітки великі, темно-блакитні зі світлою зірочкою (поодинокі в пазухах приквітків); приквітки черепитчасто розташовані, карміново -рожеві. 45
ТІЛЛАНДСІЯ МОХОПОДІБНА (TILLANDSIA USNEOIDES (L) L) Повітряна рослина. Ареал: США, Аргентина, Чілі. Назва «луїзіанський мох» походить від того, що вона зростає у заболоченій місцевості річки Міссісіпі, де зростає на кипарисі болотному. Молоді рослини закріплюються корінням у корі дерев, але не паразитують на них. Стебла ниткоподібні, сильно розгалужені, з невеликими шиловидними листками. При чому, вся їхня поверхня вкрита дрібними лускамт, які поглинають вологу з повітря. В міру наростання нових пагонів нижня частина рослини поступово відмирає. Довжина живих пагонів сягає 15— 20 см, відмерлі пагони продовжують звисати з молодих, Утворюючи «бороди» довжиною до 3 м. Квітки дрібні, жовтого забарвлення. Плід — коробочка. Розмножується вегетативно, частинами стебел або насінням. 46
ВРІЄЗІЯ ПРЕКРАСНА (VRIESEA SPLENDENS (BRONGN) LEM) Багаторічна трав'яниста епіфітна або наземна рослина . Темно -зелені , нечисленні , широколанцетовидні листки завдовжки до 40 - 80 см , шириною 4 - 6 см з поперечними коричнево -червоними смугами і плямами зібрані в щільну чашоподібну розетку. Суцвіття колосовидне , на довгому яскраво- червоному квітконосі. Квітки жовті , приквітки глянсуваті , яскраво -червоні. Виростає у вологих тропічних лісах Гвіани. Місцезнаходження: у добре освітленого вікна , притіняючи від прямих сонячних променів з травня по вересень. Найкраще розташувати її біля західного або східного вікна. Температура : вріезія , як тропічна рослина , любить тепле і вологе повітря. Бажано щоб влітку його температура була 22 -25 ° C , а взимку не нижче - 16 -18 ° C. Полив: врієзію поливають прямо в воронку листя. Наповнюють розетку невапняною водою кімнатної температури. Навесні і влітку вода в розетці листя повинна знаходитися завжди , яка оновлюється хоча б раз на місяць , але якщо температура повітря опускається нижче 20 ° C , то воду з розеток варто видалити. У літній час субстрат підтримують у вологому стані , але без перезволоження. Взимку поливають дуже обережно , між поливами субстрату дають висохнути. Вологість повітря : не менше 60 -70%. При температурі вище 20 ° C обприскуйте врієзію щодня теплою м'якою водою , намагаючись не мочити суцвіття , також для збільшення вологості поставте горщик з рослиною на піддон з вологим гравієм. Підживлення: підживлення проводять позакореневе , оскільки коріння виконують , швидше фіксуючу роль. З квітня по жовтень кожні два тижні , при цьому добриво розводять водою для поливу і наливають у розетку. Використовують для цього спеціальну підгодівлю для бромелієвих або орхідей. Можна використовувати також добриво для квітучих кімнатних рослин , але узяте в дозі в два рази менше , ніж для інших рослин. Пересадка : якщо рослині тісно в горщику , пересаджують навесні в грунтову суміш, що складається з торф'яної землі , листяного перегною , соснової кори і сфагнового моху. Можна використовувати покупну грунтову суміш для бромелієвих або орхідей. Коріння у вріезії погано розвинене , тому горщики краще використовувати неглибокі , але широкі . Розмноження: врієзію розмножують насінням і молодими відростками -дітками . Як і у всіх бромелієвих , розетка вріезії відмирає після цвітіння через кілька місяців. До цього часу біля основи материнської рослини з'являються пагони. Коли молоді пагони досягнуть висоти 1 / 3 дорослої рослини , їх потрібно акуратно відокремити з корінням і посадити в субстрат, що складається з листової землі , соснової кори і піску ( 3: 1: 1 ) . Можна розмножувати насінням , але вони рідко дозрівають у домашніх умовах. Крилаті насіння розкидають по поверхні дуже легкої суміші з волокна папоротей , піску і сфагнуму . Вони проростають протягом 3 тижнів при температурі 22 -25 ° C. Через 3 -4 місяці , коли на молодих рослинах з'являться 2 -3 листа , проводять пікіровку . А через півроку пересаджують в окремі горщики . Молоді рослини зацвітають на 3 -4 рік. Шкідники: іноді ушкоджується щитівками і червецами. Обов'язково обробіть рослину інсектицидом - аерозолем з відстані не менше 50 cм , щоб не обпекти листя 47
ВРІЄЗІЯ ВЕЛИКА (VRIESEA IMPERIALIS E. MORR) 48
ВРІЄЗІЯ КОРОЛІВСЬКА (VRIESEA REGINA (VELL) BEER) 49
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ 50
