КУРСОВА РОБОТА з дисципліни “Політична економіка” на тему: “Приватна власність” Виконав Студент ІІ курсу, групи ОА-1 Новіцький Вадим
ВСТУП Проблема дослідження відносин приватної власності як економічної категорії є центральною проблемою багатьох економічних наук, зокрема політекономії та економічної теорії. Мета курсової роботи — дослідження відносин приватної власності як теоретичної категорії та явища в сучасній економіці України. Завдання: - обґрунтувати теоретичні аспекти та характерні ознаки приватної власності; - дослідити особливості існування приватної власності в сучасних умовах в Україні; - розкрити процес захисту прав власності в Україні.
Об’єктом курсової роботи є процес формування відносин приватної власності як економічної категорії. Предметом дослідження виступають принципи та механізми приватної власності, що є базисним елементом ринкової економіки.
ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ТА ХАРАКТЕРНІ ОЗНАКИ ПРИВАТНОЇ ВЛАСНОСТІ Загалом приватизація розглядається як процес появи та збільшення частки приватного сектору в структурі власності, виробництва товарів і послуг, сфери зайнятості. Перехід українського суспільства являє собою довготривалий процес, який має пройти декілька етапів.
Протягом першого (1991 -1992 рр. ) були створені Фонд державного майна України, законодавчо-нормативна база, реалізовані перші приватизаційні проекти. На другому етапі (1992 -1994 рр. ) приватизаційні цінні папери існували у вигляді депозитних рахунків, а провідне місце посіла оренда державних підприємств із подальшим викупом. Третій етап, який проходив із 1995 по 1998 рік, позначився проведенням приватизації із залученням широких верств населення. Із 2000 р. почався четвертий етап приватизації. Він вимагав удосконалення та розширення законодавчої бази. Сучасний етап приватизації проходить під гаслом підвищення конкурентоспроможності української економіки.
Завдяки приватизаційним процесам в Україні формується приватна власність, яка характеризується тим, що засоби виробництва, а отже, і вироблений продукт належать приватним особам, на основі їх виняткового права на володіння, користування і розпорядження об’єктом власності Приватний тип власності реалізується як сукупність відносин індивідуально-трудової, сімейної, індивідуальної з використанням і без нього найманої праці, партнерської та корпоративної форм власності.
ОСОБЛИВОСТІ ІСНУВАННЯ ПРИВАТНОЇ ВЛАСНОСТІ У СУЧАСНИХ УМОВАХ В УКРАЇНІ Приватна власність — це такий тип власності, коли виключне право на володіння, користування і розпорядження об’єктом власності та отримання доходу належить приватній особі. Приватна власність в усіх її формах є потужним фактором розвитку суспільства, оскільки стимулює у власника підприємницьку ініціативу, інтерес до збільшення особистого, а отже, й суспільного багатства, надає йому економічну свободу вибору, певний статус у суспільстві, самоповагу, право успадкування, утверджує реальну майнову відповідальність тощо.
Приватна власність має певні переваги: - приватна власність повною мірою відповідає принципам індивідуальної свободи людини; - мотивує власника до творчої діяльності; - дає можливість власникові діяти самостійно, вирішувати фінансові та виробничі проблеми, нести повну відповідальність за результати господарювання; - на ґрунті приватної власності стає можливою реалізація права власності – на власний розсуд купувати, реалізовувати, використовувати ресурси.
Приватна власність в Україні на сучасному етапі за своєю сутністю і походженням є приватно-бюрократичною. Ініціатором роздержавлення була влада, а тому в ході приватизації партійногосподарська номенклатура юридично оформила на себе колишню державну власність. В результаті вітчизняна економіка знаходиться в критичному стані, балансуючи на межі остаточного розвалу. Ставлення народу до приватної власності парадоксальне: «своя» власність бажана й недоторканна, а чужа, особливо велика приватна власність, може бути експропрійована.
Отже, основу ринкової економіки складає приватна власність. Економічні відносини власності в сучасному суспільстві реалізуються в правових формах ними визначаються відносини суб’єкта власності до об’єкта власності, правові норми містять у собі права власника, його майнову відповідальність і захищають його права, право володіти, користуватися і розпоряджатися майном, у чому б воно не полягало. Закони не створюють відносин власності, а всього лише закріплюють відносини, які фактично склалися в суспільстві. Використання приватної власності є одним з базових елементів змішаної економічної системи.
ЗАХИСТ ПРАВА ВЛАСНОСТІ В УКРАЇНІ Сьогодні розвинута форма приватної власності має дві підформи. Вона, як власність на засоби виробництва, з точки зору своєї реалізації може бути поділена на приватну власність безпосереднього товаровиробника і капіталістичну приватну власність, яка реалізується за допомогою найманих робітників.
Захист права власності має велике значення вже тому, що власність в її різних формах є основою економічного розвитку суспільства. Дане право – одне з найважливіших невід’ємних прав людини, і його забезпечення – важливе завдання всіх органів правової держави. Особливості цивільно-правового захисту права власності, порівняно з іншими видами, пов’язані з тим, що він має на меті відновлення порушених прав, попереднього майнового стану особи, права якої порушено. Різні норми й інститути цивільного права відіграють неоднакову роль у справі захисту права власності. Тому всіх їх можна умовно поділити на три категорії.
Правові норми першої з них встановлюють або закріплюють приналежність матеріальних благ певним суб’єктам і беруть іх, таким чином, під захист закону. Норми права, що належать до другої групи, забезпечують умови для здійснення власниками належних їм прав. Нарешті, третя категорія охоплює норми, що встановлюють відповідальність за скоєння незаконних дій з чужим майном, за завдавання матеріальної шкоди власникові тощо.
Ринкова економіка надає перевагу недержавним власникам виробничих факторів. Недержавні власники економічних ресурсів стежать за тим, щоб ці ресурси застосовувалися якнайкраще й забезпечували їм максимальну вигоду. Однак в умовах існування приватної власності юридичні права індивідів, домогосподарств, фірм на майно певною мірою обмежені. Наприклад, суспільство регулює доходи фірм-монополій, визначає, яку частину майна людина може заповісти своїм спадкоємцям і яку частину отримає держава у вигляді податку на спадщину та нерухомість.
ВИСНОВКИ Приватна власність — це закріплення права контролю економічних ресурсів і життєвих благ за окремими людьми або їх групами. Приватна власність має різновиди: - індивідуальна або сімейна власність; - пайова власність; - акціонерна власність; - власність громадських організацій.
Власник контролює об’єкт власності. Його прерогатива - визначати напрям і характер використання об’єкта, розпоряджатися ним (продавати, дарувати тощо). Власник може здати об’єкт у користування іншій особі – підприємству або окремій людині. Власник може передати, делегувати частину своїх повноважень менеджерам – найманому управлінському персоналу. Власник може об’єднати свій об’єкт власності з об'єктами інших осіб.
Отже, право приватної власності є головною формою індивідуального привласнення благ в усіх країнах з ринковою економікою. Необхідними економіко-правовими ознаками для визначення сутності приватної власності перш за все можуть служити: її об’єктний склад; її суб’єктний склад; обсяг правомочностей власника; характер співіснування приватної власності з іншими формами власності. Важливе значення має встановлення в законодавстві про власність принципу рівності всіх суб'єктів права приватної власності.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ
Скачать презентацию КУРСОВА РОБОТА з дисципліни Політична економіка на тему
PREZENTATsIYa_GOTOVA_NA_ZAKhIST.pptx