Курс «Психологія управлінн. Я» Тема 1. Психологія управління

Курс «Психологія управліннЯ»

Тема 1. Психологія управління як галузь психологічної науки Виникнення та розвиток психології управління Предмет, об’єкт та завдання психології управління Методи психології управління

Основна література: Геберт Д., Розенштиль Л. Организационная психология – Харьков. 2006. – С. 12-32. (Глава 1) Джуэлл Л. Индустриально-организационная психология.– СПб.: Питер, 2001. - (Глави 1-3). Занковский А.Н. Организационная психология.— 2-е изд. — М.: Флинта: МПСИ, 2002. — (Глави 1-2). Шульц Д., Шульц С. Психология и работа. – 8-е изд. – СПб.: Питер, 2003. — (Глави 1-2).

Додаткова література: Кирхлер Э., Майер-Пести К., Хофманн Е. Психологические теории организации. – Харьков, 2005. - С.15-28. Леонова А.Б., Чернышева А.Н. Психология труда и организационная психология: современное состояние и перспективы развития (Хрестоматия). – М.: Радикс, 1995. – С. 10-20. Власов П.К. Психология замысла организации: Принципы формирования стратегии. – Харьков: Издательство «Гуманитарный Центр», 2003. – С. 43-55.

1.1. ВИНИКНЕННЯ ТА РОЗВИТОК ПСИХОЛОГІЇ УПРАВЛІННЯ Джерела виникнення психології управління початок 20 століття Хюго Мюстенберг (Hugo Munsterberg) "Психологія ефективного виробництва" 1913 р. Уолтер Діл Скотт (Walter Dill Scott) «Теорія і практика реклами» 1903 Уолтер Бінгам (Walter Bingham), виконавчий секретар комітету по класифікації персоналу сухопутних військ США. Розробка тестів для відбору у збройні сили

Хюго Мюстенберг (Hugo Munsterberg) (1863-1916), німецький психолог, професор Гарвардского университету, "Психологія ефективного виробництва" 1913 р.

Уолтер Діл Скотт (Walter Dill Scott) «Теорія і практика реклами» 1903. В 1919 році створив першу в історії організаційної психології консалтингову компанію, що співпрацювала з найбільшими корпораціями США в галузі підбору персоналу.

Уолтер Бінгам (Walter Bingham) виконавчий секретар комітету по класифікації персоналу сухопутних військ США. Розробка тестів інтелекту для відбору у збройні сили. Для виявлення осіб з невротичною симптоматикою було розроблено особистісний опитувальник «Банк даних про особу» (The Personal Data Sheet)

1.1. ВИНИКНЕННЯ ТА РОЗВИТОК ПСИХОЛОГІЇ УПРАВЛІННЯ Класичні науково-методологічні підходи до управління І. Школа наукової організації праці. Кінець 19 ст. – поч. 20 ст. Ф.-В. Тейлор, Ф. Гілбрет, Л. Гілбрет, Г. Гантт. ІІ. Адміністративна школа. 20-ті роки. А. Файоль, Л. Урвік, Г. Емерсон та Л. Г’юлік. ІІІ. Школа людських стосунків. Є. Мейо, М. Фоллет. Хоторнські експерименти. ІV. Школа людських ресурсів, 60-ті роки 20 ст. А. Маслоу, Д. Мак-Клеланд, Д. Мак-Грегор, Ф.Герцберг, К.Адельфер

І. Школа наукової організації праці Кінець 19 ст. – поч. 20 ст. Ф.-В. Тейлор, Ф. Гілбрет, Л. Гілбрет, Г. Гантт Робота складається з низки простих операцій, які повторюються. Встановлення жорстких стандартних процедур, нагляд за їх виконанням та контроль. Дослідження зосереджувались на аналізі наступних проблем: вивчення фізичних можливостей людини; визначення часу, необхідного для виконання виробничих операцій; вивчення фізичної втоми та визначення часу, необхідного організму для відновлення сил; визначення рівня і моделі заробітної плати, які б спонукали працівників виконувати роботу якнайшвидше і в більшому об’ємі

ІІ. Адміністративна школа. 20-ті роки. А. Файоль, Л. Урвік, Г. Емерсон та Л. Г’юлік Аналіз основних функцій бізнесу (фінанси, виробництво, маркетинг), що лежать в основі організаційної структури та на підрозділи або робочі групи. Дослідження зосереджувались на аналізі таких проблем: визначення мети, розробка системи елементарних завдань; розподіл обов’язків між індивідуальними виконавцями; об’єднання індивідуальних виконавців в адміністративні одиниці згідно ієрархічної структури; забезпечення виконання завдань кожним відділом.

ІІІ. Школа людських стосунків Є. Мейо, М. Фоллет. Хоторнські експерименти Акцент в дослідженнях на соціальні стосунки працівників, що працюють в колективі. В центрі наукових досліджень: суб’єктивне сприйняття та оцінка умов роботи працівником групова динаміка співвідношення влади та авторитету статусні та рольові позиції в робочому колективі закономірності побудови соціальних стосунків в робочих умовах навчання навичкам міжособистісного спілкування

IV. Школа людських ресурсів 60-ті роки 20 ст. А. Маслоу, Д. Мак-Клеланд, Д. Мак-Грегор, Ф.Герцберг, К.Адельфер Людин як найважливіший ресурс виробництва, який на відміну від інших ресурсів не втрачає своєї вартості, а, навпаки, набуває її шляхом підвищення освітнього рівня, кваліфікації, набуття практичного досвіду працівниками. Дослідження вивчали різні аспекти соціальної взаємодії: мотивацію до роботи, співвідношення влади та авторитету, комунікації в організаціях, лідерство, зміст праці, якість трудового життя.

Становлення психології управління як науки. Проблема термінології 1) Прикладна психологія (Applied psychology), 1890-1940 2) Промислова психологія (Industrial psychology), 1940-1960 3) Психологія праці та організаційна психологія (Work & Organizational Psychology) (1960-…) США. Товариство промислової та організаційної психології (Society for Industrial and Organizational Psychology, SIOP) Західна Європа. Європейська асоціація психології праці та організаційної психології (European Association of Work and Organizational Psychology, EAWOP).

Західна Європа – Психологія праці та організаційна психологія / Work and Organizational Psychology, WOP США – Промислова та індустріальна психологія» / Industrial and Organizational Psychology, IOP Поняття “організаційна психологія” ввели в середині 60-х років. Організаційна психологія – описати та пояснити переживання та поведінку людини в організації. завдання: проектування робочих завдань та залучення працівників до діяльності; створення комфортного робочого середовища; психологічні чинники задоволення людини роботою; Організаційна психологія – акцент на аналізі колективної поведінки; спілкування, прийняття рішень.

Термін «психологія управління». Стадії розвитку: І. 20 – 30 рр. 20 ст. в СРСР виник термін «Психологія управління», який вперше використали на II Всесоюзній конференції з наукової організації праці (НОП) (березень 1924 р.). Завдання психології управління : 1) підбір працівників відповідно до робочих функцій, та сумісність в колективі; 2) дія на психіку працівників шляхом стимулювання з метою досягнення продуктивності праці. ІІ. 30 – 40 рр. 20 ст. Становлення авторитарного режиму. Психологія управління отримує сильне ідеологічне навантаження і розглядається лише в руслі партійного управління. В світовій науці – зміна науково-методологічного підходу від «технічно-функціонального менеджменту» до школи людських стосунків та гуманістичного напрямку.

Термін «психологія управління». Стадії розвитку: ІІІ. 50-ті рр. 20 ст. Створення спеціальних відділень та лабораторій в університетах та науково-дослідних інститутах з проблем наукової організації праці. Період романтизації та ідеологізації науки. IV. 80 – 90-ті рр. 20 ст. Перебудова та зміна парадигми соціально-економічного розвитку в колишньому СРСР. Орієнтація на осмислення закордонного досвіду в усвідомленні закономірностей ринкової економіки, та в аналізі самої діяльності менеджерів. Україна: роботи В.Г. Лооса, Р.Х. Шакурова (1969 – 1975 рр.) та наукових співробітників лабораторії соціальної психології Інституту психології МОНУ

1.2. ПРЕДМЕТ, ОБ’ЄКТ ТА ЗАВДАННЯ ПСИХОЛОГІЇ УПРАВЛІННЯ Промислова і організаційна психологія (Industrial and Organizational Psychology, IOP), також відома як психологія праці та організаційна психологія (Work and Organizational Psychology, WOP) та психологія персоналу (Personnel Psychology) є науковим дослідженням працівників, робочого місця та організацій.

1.2. ПРЕДМЕТ, ОБ’ЄКТ ТА ЗАВДАННЯ ПСИХОЛОГІЇ УПРАВЛІННЯ За визначенням Американської психологічної асоціації, можна виділити три основні аспекти досліджень в руслі організаційної психології (APA Handbook, c. xxi): особистість працівника власне робота та виконання робочих завдань організаційне середовище, в якому виконується робота

Предмет психології правління можна розглядати у трьох вимірах: особистість працівника в організації на різних рівнях взаємодії: особистісному, груповому та організаційному: індивідуальні особливості працівника (мотивація до діяльності, задоволеність роботою, емоційне вигорання, цінності), групові процеси в трудовому колективі (психологічний клімат, міжособистісна взаємодія, згуртованість), особистість в управлінні (лідерство, розвиток особистості, стресостійкість). психологічні особливості трудової діяльності та виконання робочих завдань: психологічні проблеми управлінської діяльності, психічні стани в рамках трудової діяльності, психологічні особливості професійної діяльності, психологічні особливості ухвалення індивідуальних і групових рішень. особливості організаційного середовища: структура організації, норми та правила поведінки, фізичні умови праці.

Об'єкт психології управління: Об'єкт – організована діяльність людей, об'єднаних спільними інтересами і цілями, симпатіями і цінностями та підпорядкованих правилам і нормам однієї організації.

Завдання психології управління (в руслі когнітивно-поведінкового підходу: вивчення діалектики впливу об'єктивних умов на внутрішні психологічні особливості людини в організації вплив внутрішніх спонукальних сил, через людську поведінку, на зовнішні організаційні умови.

Психологія управління вивчає закономірності поведінки, трудової діяльності та спілкування людей в організації, а також психологічні характеристики цієї організації.

Актуальні для організації психологічні проблеми: підвищення професійної компетентності керівників (менеджерів) всіх рівнів, тобто вдосконалення стилів управління, міжособистісного спілкування, прийняття рішень, стратегічного планування і маркетингу, подолання стресів тощо; підвищення ефективності методів підготовки і перепідготовки управлінського персоналу; пошук і активізація людських ресурсів організації; оцінка і підбір (відбір) менеджерів для потреб організації; оцінка і покращення соціально-психологічного клімату, об'єднання персоналу навколо цілей організації.

Міждисциплінарний характер психології управління Психологія особистості – індивідуальні особливості керівника, працівника. Соціальна психологія – поведінка особистості в організації, поведінка групи в організації. Вікова психологія – особливості людини на різних стадіях розвитку. Педагогічна психологія – навчання працівників. Інженерна психологія – взаємодія людини з технічними засобами. Економічна психологія – економічне мислення людини.

1.3. МЕТОДИ ПСИХОЛОГІЇ УПРАВЛІННЯ Методи збору інформації (Data Collection): Спостереження (observational methods) Опитування / оглядові дослідження (survey research) Експерименти (experimentation) Квазі-експерименти (quasi-experimentation)

Метод спостереження (observational method) полягає в цілеспрямованому та систематичному сприйнятті психічних та соціальних явищ з метою вивчення їх специфічних змін в певних умовах Наприклад, для дослідження процесів прийняття рішень в Раді директорів компанії, можна спостерігати цих людей під час щоквартальних зустрічей і здійснювати записи відповідних спостережень: хто з директорів має більший вплив на прийняття рішень в порівнянні з іншими членами правління, як впливає досвід роботи на прийняття ризикованих рішень тощо.

Види спостереження Природне спостереження (simple observation) дозволяє вивчати поведінку людини в природному середовищі Включене спостереження (participant observation). Наприклад, метод"таємничих покупців" для оцінки якість обслуговування клієнтів. Дослідження поліцейських-новобранців (Ван Маанен, 1975). При проведенні цього дослідження, Ван Маанен став слухачем поліцейської академії і після її закінчення – новобранцем в регулярній роботі поліції і.

Види спостереження Використання архівних даних (archival data). Архівні дані представляють собою будь-які форми даних або записи, які не залежать від мети досліджень, що проводяться (Webb, Кемпбелл, Шварц, Sechrest, і Grove, 1981). В організаціях, як правило, зберігаються дані стосовно багатьох аспектів поведінки співробітників, таких як, виконання роботи, прогули, плинність кадрів, лікарняні, відпустки тощо.

Метод опитування / оглядові дослідження (survey research). полягає в опитуванні респондентів стосовно їх позицій, установок чи поведінки в усній або письмовій формі. Оглядові дослідження також проводяться для перевірки гіпотези про взаємозв'язок між змінними.

Схема проведення оглядового дослідження Крок 1. Визначення змінних (окреслення проблемного поля дослідження) Крок 2. Аналіз літератури Крок 3. Формування опитувальника (використання анкет або існуючих тестів). Апробація анкети. Крок 4. Визначення групи досліджуваних (види вибірок: ймовірнісна, проста випадкова, стратифікована випадкова, кластерна) Крок 5. Проведення емпіричного дослідження Крок 6. Аналіз емпіричних даних

Тестування метод психологічної діагностики, який використовує стандартизовані запитання та задачі (тести), що мають певну шкалу значень Система інтернет-тест http://www.internet-test.com.ua/toIndex.do

Особистісні опитувальники Тест Кеттела, Тест FPI, MMPI Мінесотський багатофакторний особистісний опитувальник СМДО (стандартизована методика дослідження особистості), ПДТ (психодіагностичний тест Л.Т.Ямпольського), Опитувальник Айзенка (на виявлення темпераменту), Характерологічний опитувальник К.Леонгарда BFQ-2 Опитувальник BFQ-2 "Велика п'ятірка“ Джан Вітторіо Капрара, Клаудіо Барбаранелі, Лаура Борджоні, Мішель Веччіоне. Українська адаптація: Леонід Бурлачук, Христина Рахубовська

Тести мотивації Тести на виявлення потреб, мотивів, цінностей та спрямованості особистості ТОМ Тест мотиваційних орієнтацій - це опитувальник, розроблений з метою вимірювання мотивів, які спрямовують поведінку людини в професійних умовах. Методика ціннісних орієнтацій Рокича, Методика Дж.Едвардса (на виявлення сили потреб) Дескриптивний індекс роботи (Job Descriptive Index - JDI) Мінесотский опитувальник задоволеності роботою (Minnesota Satisfaction Questionnaire - MSQ).

Метод експерименту (experimentation) Метод експерименту полягає в активному втручанні в ситуацію, планомірній маніпуляції однією або кількома змінними. Експеримент є контрольованою ситуацією, яка забезпечує досліднику можливість виявити причинно-наслідкові зв'язки між психологічними явищами.

Метод експерименту: змінні Незалежна змінна (independent variable) має вплив на інші змінні і представляє основний інтерес для дослідника. Незалежну змінну можна розглядати як релевантний стимул (S r), силу якого змінює експериментатор Залежна змінна (dependent variable) використовується для позначення певних способів поведінки людини, особистісних характеристик чи особливостей ситуації, які можуть вплинути на незалежну змінну. Залежна змінна - реакція (R) досліджуваного, його психіки (P) на вплив релевантного стимулу (Sr) Додаткові змінні: іррелевантні стимули (S1) і випадкові стимули (S2), що приводять до випадкових чи систематичних помилок.

Види експерименту Лабораторний – умови експерименту спеціально організовані експериментатором (високий рівень контролю над змінними, висока внутрішня валідність). Характерним є виділення одиничної незалежної змінної. Польовий, або природний – проводиться в умовах, які експериментатор не контролює. Характерним є виділення комплексної незалежної змінної. Внутрішня валідність нижча, ніж в лабораторних експериментах. Приклад: класичні Хоторнські експерименти.

Види експерименту Констатуючий – експериментатор проводить дослідження існуючих характеристик та психологічних явищ, не змінює властивості учасника, не формує у нього нових властивостей і не розвиває ті, які вже існують. Виявляє причинно-наслідкові зв’язки між явищами. Наприклад, виявити, які здібності необхідні працівнику для виконання певної професійної діяльності. Формуючий – експериментатор змінює учасника експерименту, формує в нього такі властивості, яких раніше не було або розвиває ті, які вже існували. Приклад: різноманітні навчальні програми, спрямовані на формування конкретних навичок чи професійних установок працівника.

Метод квазі-експерименту (quasi-experimentation) Дослідження, спрямоване на перевірку каузальної гіпотези, проте не забезпечує повного контролю незалежної змінної. Квазіекспериментальними називаються такі схеми дослідження, які зменшують рівень експериментального контролю. В квазі-експерименті дослідник не змінює незалежну змінну безпосередньо, як у типовому лабораторному експерименті, а вибирає з наявних у випадків з потрібними значеннями незалежних змінних.

Метод квазі-експерименту (quasi-experimentation) Типовими формами є: аналіз природних подій, дослідження випадку, лонгітюдние дослідження, дослідження з включенням віку як змінної. Квазі-експериментальний дизайн також використовується в організаційних умовах, наприклад, участь працівників у навчальних програмах. Співробітники зазвичай беруть участь у навчальних програмах, або добровільно, або на основі виявлених потреб у навчанні (Goldstein, 1993).