Культура за часів Польсько-Литовської доби РОБИЛИ: ВОЙТКО АНАТОЛІЙ, БОГИРА РОМАН, ВВЕДЕНСЬКИЙ ЕДУАРД , УЛЬЯНА ДЗЬОБА, ГЕРАСИМОВ ВОЛОДИМИР, ШАЛИГА НАЗАР
Культура в Україні у XIV — першій половині XVII ст • У XIV — першій половині XVII ст. культура України розвивалася в складних умовах. Роз'єднаність українських земель, відсутність єдиного політичного центру, тяжкий іноземний гніт, спустошливі турецько-татарські іга нестерпне гноблення польських, литовських, угорських, молдовських, турецьких і українських феодалів, що його зазнавали народні маси, — все це гальмувало розвиток продуктивних сил, формування української народності і становлення української національної культури. • . Одночасно з цим в Україні ширилися ідеї європейського Відродження, Ренесансу XIV — XVI ст. Це, передусім, були ідеї Гуманізму і Реформації. Нові, гуманістичні ідеї й стиль Відродження проникали в живопис, музику, театр та інші галузі мистецтва.
Дії культурних діячів • Діячі української культури, ґрунтуючись на рідній спадщині, зокрема часів Київської Русі, і виявляючи підвищений інтерес до античної культури, творчо запозичуючи ідеї європейського Відродження, намагалися вивільнити інтелектуальну діяльність людини з-під влади церкви, поширювати в народі освіту й наукові знання, підносити його людську гідність, розвивати українську мову й національну культуру. Для цього засновувалися школи, налагоджувалося книговидання, розвивалися світські науки — логіка, філософія, астрономія, природознавство, історія, література та ін. Нові, гуманістичні ідеї й стиль Відродження проникали в живопис, музику, театр та інші галузі мистецтва. Латинський кафедральний собор у Львові.
Роль культури у визвольній боротьбі українського народу. • Важливою рисою формування й становлення української культури, особливо з другої половини XVI і в першій половині XVII ст. , була підпорядкованість її розвитку і інтересам визвольної боротьби-українського народу проти гніту шляхетської Польщі, проти наступу католицизму й унії. Одночасно із збройною боротьбою на Україні дедалі ширше розгорталася ідеологічна боротьба, спрямована проти намагання польських феодалів і католицького духівництва денаціоналізувати й окатоличити українське населення.
Ідеологічна боротьба • В ідеологічній боротьбі, в якій український народ відстоював свою національну самобутність і незалежність, своє право на історичне існування, найактивнішу участь брало міське населення, оскільки міста були економічно більш розвинені, а міські жителі більш освічені й консолідовані. У центрі ідеологічної боротьби стояли створені міщанами церковні братства, які протистояли католицизму й унії, дбали про підтримку православних церков і монастирів, про створення шкіл і розвиток освіти, про заснування друкарень і видання літератури, особливо полемічної, а також підручників і т. ін. Ікони Юрія Змієборця
Книгодрукування в Україні • Для розвитку культури величезне значення мало поширення друкованих книг і початок та розвиток друкарства. Велику роль відіграло зародження в Кракові й Чорногорії наприкінці XV ст. видання книг кирилицею на церковнослов'янській мові. У 1491 р. у Кракові міщанин із Франконії німець Швайпольт надрукував кириличним шрифтом богослужебні книги «Октоїх» , «Часослов» і «Псалтир» . Ці книги мали велике поширення в «Апостол» — перша друкована книга в Україні, а через неї і в Росії.
Усна народна творчість • Найяскравіше формування української мови і участь народних мас у творенні духовної культури виявилися в усній народній творчості. У XIV — першій половині XVII ст. продовжувала розвиватися обрядова народна поезія, що своїми початками сягає в давнішні часи, — весільні пісні, поховальні голосіння, колядки, щедрівки, веснянки тощо.
Література. Полемічні твори. • Розвивалася оригінальна і поширювалася перекладна література. З'являлися твори ораторсько-проповідницької (проповіді, повчання, учительські євангелія), житійної, паломницької літератури, історичні твори — літописи. Одночасно з традиційними жанрами в літературі виникали і нові жанри — посвяти, передмови й післямови до друкованих книжок і різноманітного типу вірші — епіграми, емблеми, панегірики, декламації, інтермедії, полемічні, історичні, морально-дидактичні вірші та ін. У віршах прославлялася боротьба проти ворогів, оспівувалася вірність вітчизні.
Архітектура і образотворче мистецтво • Для цього періоду характерним є поступове проникнення в будівництво й живопис національних, народних рис, з одного боку, і зменшення церковних впливів та збільшення світських елементів, заповнення релігійних сюжетів образами, взятими з реального життя, ширше зображення природи, почуттів і переживань людей, більш гуманістичний зміст і реалістичні форми художніх витворів Скульптура Надгробок князя Костянтина — з другого. Острозького, 1579 рік, фото знищеної пам'ятки.
Висновок • Отже, протягом XIV — першої половини XVII ст. , в складних умовах роз'єднаності українських земель і відсутності єдиної української держави, розвивалась українська національна культура. З посиленням національнорелігійного й соціального гноблення, насильницької політики покатоличення й полонізації, що її проводили урядові кола й феодали Польщі, розвиток української культури наприкінці XVI — початку XVII ст. набув характеру національно-культурного відродження. Зберігаючи й розвиваючи рідну мову й культуру, український народ відстоював право на свою національно-культурну й державну незалежність, на свою самостійність.
Дякую за увагу! РОБИЛИ: ВОЙТКО АНАТОЛІЙ, БОГИРА РОМАН, ВВЕДЕНСЬКИЙ ЕДУАРД , УЛЬЯНА ДЗЬОБА, ГЕРАСИМОВ ВОЛОДИМИР, ШАЛИГА НАЗАР
Скачать презентацию Культура за часів Польсько-Литовської доби РОБИЛИ ВОЙТКО АНАТОЛІЙ
Kultura_za_chasiv_Polsko-Litovskoyi_dobi.ppt