Культура Київської Русі Київ це старець чий

Культура Київської Русі “Київ – це старець, чий вік – вічність…” Оноре де Бальзак

Київські князі Традиційно вважається, що десь наприкінці 5 – початку 6 ст. полянський вождь князь(або перевізник човняр) Кий з братами Щеком, Хоривом та сестрою Либіддю

Аскольд та Дір (852 -882 рр. ) Аскольд та Дір, як пишеться у «Повісті временних літ» , лишили дружину князя Рюрика у Новгороді та захопили Київ у 852 р. , а на жителів міста наклали данину. Рюрик помер, а Олег, що був регентом Ігора (сина Рюрика) зібрав дружину та поплив до Києва. Там він обманом виманив Аскольда та Діра, звинуватив у узурпації

Олег (882 -912) Захопивши владу Олег став гідним правителем. Він приборкав сусідські міста і змусив їх платити данину, забезпечивши тим самим державу коштами. За часів його правління було підписано договір із Царгородом, що надавав великих прав

Ігор (913 -945 рр. ) Неясність Ігоревого життєпису викликала думку про існування двох, а може й трьох князів з таким іменем, яких літопис помилково об'єднав в одне. В усякому разі, родинний зв'язок його з Рюриком та Олегом дуже сумнівний. Ігор продовжував Олегову справу, приборкуючи племена тиверців та уличів. Ігор збирав багато податків, бо його походи потребували великих затрат. Літопис оповідає, що, зібравши данину з деревлян, він піддався порадам дружини

Ольга (945 -964 рр. ) Після смерти Ігоря залишився малий син Святослав, і правління державою перейшло до вдови Ольги. Вона помстилася древлянам за чоловіка, але потім виявилася талановитою правителькою. Заклала нові міста, встановила порядки щодо данини. Константин Порфірородний хотів одружитися з Ольгою, але та нагадала йому, що вона – поганка і хрестилась за умовою, щоб цісар був її хрищеним батьком. Пізніше заявила, що за

Святослав (964 -972 рр. ) Святослав, одна з найцікавіших постатей давньої доби історії України. Святослав розпочав князювання походами на Оку та Волгу, де розгромив в'ятичів, камських болгар у 964 році і перейшов до Хозарського каганату; в 965 році він знищив його, і хозари розбіглися хто куди. Він зруйнував міста – Саркел, Ітіль, Семендер. Після того пішов на Кавказ, розбив ясів, та здобув славу полководця. Йому належить

Ярополк (972 -979 рр. ) Бувши останній раз в Києві, Святослав поділив свою державу між трьома синами: Ярополкові дав Київ, Олегові – Овруч, а Володимирові, синові Малуші, Новгород. Вони всі були молоді, і він призначив до них воєвод: Ярополкові – Свенельда, а Володимирові – дядька його, Добриню. Літопис оповідає, що під час ловів син Свенельда, Лют, загнався в володіння деревлян, і там убив його Олег. Наслідком цього, намовлений Свенельдом, Ярополк пішов на Олега, і той

Володимир Великий (980 -1015 рр. ) Із загибіллю Ярополка Володимир став єдиновладним володарем держави. Володимир роздає землі в управління синам, яких мав 12 від різних жінок, але центральний провід залишає у своїх руках. Спочатку Володимир віддавав перевагу поганській релігії. Константинопольські цісари потребували допомоги Володимира. В передумовах цієї допомоги він поставив

Святополк І (1015 -1019) Святополк скористався смертю батька і оголосив себе його спадкоємцем. Почалися міжусобиці і братовбивство. Святополк подолав Ярослава та взяв Київ. Святополк та Болеслав, тесть, надали перемозі всесвітнього характеру, виславши посольства до Німеччини та Візантії. Так у 1018 році Святополк об'єднав більшу частину Володимирової

Ярослав Мудрий (1019 -1054 рр. ) Тріюмф Святополка був недовгий: Ярослав з новим військом із новгородців та варягів взимку 1018 19 р. знову заволодів Києвом. Перемога над печенігами дала можливість Ярославові значно посунути кордон на південь. Ярослав широко розгортає дипломатичні стосунки з західньоевропейськими володарями. Його називають «тестем Європи» , бо всі його діти мали вигідний політичний шлюб із дітьми європейських

Ізяслав І (1054— 1068; 1069— 1073; 1077— 1078 рр. ) Після смерті Ярослава почалися міжусобні вілйни. Країна стала феодально роздробленою. Року 1078 вибухла перша війна між старшими і молодшими князями. Всеволод здобув від Ізяслава Чернігівщину, якою колись володів Святослав. Це викликало похід Святославичів, яких підтримали інші «ізгої» . На допомогу взяли вони половців — явище, що стало постійним у князівських війнах. На Нежатиній ниві — урочищі

Святослав ІІ (1073— 1076) Правив дуже короткий час, і відомості про нього дуже бідні. За його часів відбулося пробудження громадської думки, з якою Святослав мусів рахуватися. Носієм такої думки виступив Києво Печерський манастир, де скупчилася розумова еліта України. Найбільше значення в тому манастирі мали його основоположники — Антоній і Теодоcій. До історії перейшов він як книголюб, подібно до

Всеволод (1078— 1093 рр. . ) Останній з Ярославичів, Всеволод об'єднав під своєю владою Київ, Чернігів, Смоленськ, Переяслав, землі над Волгою і прагнув поновити єдність Київської держави. Діставши вістку про смерть Святослава, Ізяслав, з допомогою Болеслава II, рушив на

Святополк-Михаїл (1093— 1113) Правління Святополка позначилось передусім жорстокими нападами половців, які сплюндрували південні землі Київщини, Переяславщини, Київ, його манастирі і заходили на Чернігівщину, Сіверщину. Особа Святополка відходить у тінь, порівнюючи з блискучою діяльністю Володимира Мономаха, що цілком відповідала народнім прагненням. Святополк не тішився популярністю. Пам'ять про нього зв'язана з

Володимир Мономах(1113 -1125 рр. ) Володимир Мономах поширив свої володіння, приєднавши до Київщини Турово Пинську волость, яка довгий час належала Ізяславичам. «Повчання Мономаха дітям» це послання, що мало на меті запобігти братовбивству, не тільки між його дітьми. В повчанні висвітлюються також ті проблеми, що є актуальними і досі. Авторитет Володимира Мономаха був такий високий, що він без будь яких перепон

Мстислав-Федір-Гаральд (1125— 1132 рр. ) Продовжуючи правління Володимира, Мстислав I твердо тримав у покорі князів і був «в отця место» . Мстислав користався серед сучасників великою пошаною, головно за успішну боротьбу з половцями. В історії залишився він з епітетом Великий, а Церква незабаром після смерти визнала його святим. Літописець каже, що Мстислав, передавши Київ братові Ярополкові,

Ярополк II (1132— 1139 рр. ) Ярополк II не мав ані здібностей Мстислава, ані його твердої волі. Полоцьке князівство відпало, і в ньому знову князювали Всеволодові потомки, як повернулися з заслання. Ще болючішою була втрата Новгорода. Взагалі, скориставшись зі слабости Київського князя, Новгород почав перебирати князів, і заразом влада цих князів Ядуже підупала. Поруч з князем стає раніше призначуваний князем, а тепер обираний Новгородом посадник, фактичний правитель. Новгородське князівство перетворюється на незалежну від Української держави республіку. За князем залишаються функції воєначальника.

Софія Київська За часів сина Володимира Ярослава Мудрого в Києві почалось велике будівництво. У цей же період збудовано митрополичий храм Софійський собор, який став головною монументальною будовою міста.

Києво-Печерська Лавра

Історія лаври. Заснований у 1051 році монахами Антонієм і Феодосієм у печерах біля літньої княжої резиденції Берестово поблизу Києва. В 1058 році, преподобний Варлаам побудував над печерою дерев'янну цер кву в честь спіння У Пресвятої Богородиці. В ХІст. монастир став центром розповсюдження і затвердження християнства в Київській Києво Печерська лавра здійснювала широке будівництво (Успенський собор, Троїцька надбрамна церква). Наприкінці ХІІст. навколо Києво Печерської лаври було зведено оборонні стіни (у 1240 році вони були зруйновані ордами Батия).

Фрески Києво Печерської Лаври

Видубицький монастир Заснований у другій половині 11 ст. князем Всеволодом. Хоча вважають, що тут був підземний монастир задовго до прийняття християнства Володимиром. Коли ж після 988 року гоніння на християн припинилися, ченці вибралися з підпілля, заснували новий монастир і

Михайлівський собор Споруджений у 1108 — 1113 Святополком Ізяславичем. 1922 року Михайлівський монастир було ліквідовано. На початку 1990 х років Українська Православна Церква Київського Патріархату збирає кошти для відтворення собору. В ньому проходить

Ікона Божої матері “Нерушима стіна”. Софієвський собор

Десятинна Церква Споруджена у 988— 996 роках Володимиром Великим, який на її побудову виділив десяту частину своїх прибутків — десятину (звідки і походить назва храму). В період феодальної роздробленості Русі церква часто страждала від князівських усобиць. Так, у 1169 році Десятинну церкву пограбували війська Андрія Боголюбського, а в 1203 — Рюрика Ростиславича. 6 грудня 1240 року орди хана Батия, захопивши Київ,

“Повіст временних літ” Літописне зведення, складене у Києві на початку 12 століття, пам’ятка історіографії та літератури Київської Русі, автором якої є Нестор Літописець. Збереглися лише пізніші списки. Найдавніші з них — Лаврентіївський, переписаний 1377, що охоплює події до 1110, та Іпатіївський (Іпатський), переписаний на початку