Культура і духовне життя в Україні Зародження дисидентського

Культура і духовне життя в Україні. Зародження дисидентського руху в Україні.

План. 1. Розвиток науки. 2. Стан освіти. 3. Розвиток літератури в умовах “Відлиги”. Шістдесятники. 4. Дисидентський рух. 5. Становище релігії.

Розвиток науки. Основним науковим центром залишалася республіканська Академія наук. Вчені займалися новими перспективними науковими дослідженнями (інститут напівпровідників, радіотехнічних проблем, проблем міцності, металофізики, геофізики, хімії, високомолекулярних сполук, кібернетики, ядерних досліджень та ін. ). 3 ростала кількість науковців в установах АН. Якщо в 1960 р. їх нараховувалося - 3, 6 тис. , то в 1985 р. - 15, 3 тис. чол. Кількість працівників з науковими ступенем зросла за той час у 5, 5 рази.

1964 р. у Фізико-технічному інституті АН УРСР було побудовано найбільший у світі на той час прискорювач електронів у 2 млрд. електронвольт. ¢ Розширилася пошукова діяльність у галузях фізики твердого тіла, матеріалознавства, біофізики, астрофізики тощо. ¢ Україна була одним із центрів розвитку кібернетики. ¢ Кіберне тика — наука про загальні принципи управління в різних системах: технічних, біологічних, соціальних та ін. (наука про загальні закони одержання, зберігання, передавання й перетворення інформації у складних системах управління). ¢

¢ За Цикл праць з теорії цифрових автоматів академік Віктор Глушков 1964 р. удостоєний Ленінської премії.

¢ Українські науковці спроектували і збудували цифрову машину «Київ» (1960), першу в СРСР керуючу машину широкого профілю «Дніпро» (1961), машини «Промінь» (1962), «Мир» (1964 ) та ін. Цифрова спецiалiзована машина "Киев-67" використовувалася при виробництвi напiвпровiдникових приладiв, у нiй вперше був реалiзований високий рiвень мови спiлкування i звуковий супровiд технологiчних процесiв з метою їх контролю 1967 рiк.

¢ Колектив Науково-дослідного конструкторсько-технологічного інституту синтетичних надтвердих матеріалів АН УРСР 1961 р. одержав перші штучні алмази.

Україна залишилася центром досліджень в галузі електрозварю ¢ вання, яку очолював академік, Президент АН УРСР Борис Патон. ¢

¢ Розроблені наприкінці 50—х років академіком Миколою Боголюбовим нові методи квантової теорії поля та статичної фізики здобули світове визнання. ¢ Це дало можливість обґрунтувати теорію надтекучості та надпровідності.

¢ Позитивні зрушення відбулися в сільськогосподарських науках. ¢ Проектувалися і впроваджувалися у виробництво машини для хімічного захисту рослин, зокрема садів та виноградників. ¢ Велася активна робота з селекції нових сортів озимої пшениці, ячменю, картоплі, овочів, фруктів. ¢ Були виведені нові сорти винограду, смородини, персиків.

¢ У середині 50 -х років почалося видання журналів «Економіка Радянської України» , «Радянське право» , «Український історичний журнал» та ін. ¢ На їхніх сторінках друкувалися наукові статті з питань історії, економіки, політики і права. ¢ Вони сприяли осмисленню проблем суспільного життя, будили творчу думку вчених, широкого кола читачів.

¢ Відбулося видання «Української Радянської Енциклопедії» . ¢ Українська радянська енциклопедія — багатотомна універсальна енциклопедія про Україну, перша республіканська енциклопедія в СРСР.

Стан освіти. З 1956 р. скасовувалася оплата у середній та вищій школі. ¢ Обов’язковою була 8 -річна освіта. ¢ Відчувалася нестача вчителів, на 1960 р. 2/3 вчителів не мали вищої освіти. ¢ Щоб виправити становище було розширено мережу заочної педагогічної освіти. ¢ У 1959 р. у школах навчання велося обов’язково російською мовою, а українська мова вивчалася за бажанням. ¢ Отже скоротилася кількість україномовних шкіл (одна україномовна школа =190 учнів, а одна російська=524 учнів. ¢

¢ 25 грудня 1958 р. ВР СРСР прийняла Закон “Про зміцнення зв'язку школи з життям і про дальший розвиток системи народної освіти в СРСР”, яким було розпочато роботу щодо реформування школи. ¢ З 1966 р. почалося впровадження загальнообов'язкової 10 -річної освіти, а потім перехід на 11 -річну. ¢ Створювалася матеріальна база для оволодіння учнями шкіл однією з масових професій.

Розвиток літератури в умовах “Відлиги”. Шістдесятники. ¢ В Україні були широко відомі твори О. Твардовського, В. Дудінцева, А. Вознесенського, Б. Окуджави, інших відомих російських письменників, творчість яких сприяла пробудженню критичної думки у суспільстві, пошукам правди життя, осмисленню буття.

«Шістдесятництво» — прояв політичних форм опору різних соціальних верств населення існуючому режимові. ¢ Це був опозиційний рух проти існуючої державної влади та характеру її діяльності. ¢ Найактивніше брала участь творча інтелігенція, зокрема письменники, певною мірою художники, вчителі. ¢ Вони виступали проти русифікації, ущемлення демократії, прав людини, нерівності в становищі республік, жорстокості суворо централізованої тоталітарної системи, недотримання існуючої Конституції, за свободу в питаннях художньої творчості. ¢

Відлига» в українській літературі почалася влітку 1955 р. , коли московська «Літературна газета» опублікувала статтю Олександра Довженка «Мистецтво живопису і сучасність» , у якій кінодраматург закликав «розширювати творчі межі соціалістичного реалізму» . О. Довженко опублікував автобіографічну повість «Зачарована Десна» .

¢ ¢ О. Антоненко-Давидович написав роман «За ширмою» , Григір Тютюнник роман «Вир» , Л. Первомайський — виступив з романом «Дикий мед» . Ці твори справді істотно розширювали рамки, дозволені літераторам так званого «соцреалізму» . У 1962 р. побачила світ Василя Симоненка перша поетична збірка «Тиша і грім» , «Земне тяжіння» . У 1963 р. його було жорстоко, побито на вокзалі у Черкасах. Того ж року він помер. Василь Симоненко, кінець 1940 -х поч. 1950 -х.

Одна з найобдарованіших представниць «шістдесятників» Ліна Костенко, випускає дві одразу ж помічені критикою збірки поезій — «Проміння землі» та «Мандрівне серце» . ¢ Ліна Костенко звертається до вічних проблем духовності українського народу, історичного минулого країни. ¢

Дисидентський рух. ¢ Дисиде нтський ру х — рух, учасники якого в СРСР виступали за демократизацію суспільства, дотримання прав і свобод людини, в Україні — за вільний розвиток української мови та культури, реалізацію прав українського народу на власну державність.

¢ Дисидент (лат. dissidens - відступник) — людина, політичні погляди якої істотно розходяться з офіційно встановленими в країні, де він живе; політичний інакодумець. Часто це призводить до гонінь, репресій і переслідувань його з боку влади.

¢ Дисидентський рух складався з трьох основних течій: ¢ 1) Правозахисне, або демократичне дисидентство (УГГ); ¢ 2) Релігійне дисидентство (Г. Вікс, І. Гель, В. Романюк, Й. Тереля); ¢ 3) Національне орієнтоване дисиденство (І. Дзюба, С. Караванський, В. Мороз, В. Чорновіл).

¢ ІІ пол. 60 -х рр. стала епохою справжнього розвитку самвидаву, в першу чергу політичної публіцистики. ¢ З’явились визначні твори: ¢ “Лихо з розуму” В. Чорновола – збірка документів і біографічних відомостей про жертви репресій 1965 -66 рр. , ¢ “Собор в риштуваннях” – Е. Сверстюка, присвячене морально-етичним проблемам що підіймались у романі “Собор”; ¢ антисталінські статті В. Мороза.

¢ Левко Григо рович Лук'я ненко разом зі С. Віруном і В. Луцьківим створили підпільную партію Українська Робітничо-Селянська Спілка (УРСС). ¢ 21 січня 1961 р. були заарештовані.

Іва н Миха йлович Дзю ба у 1962 році звільнений з посади завідувача відділу критики журналу «Вітчизна» — «за ідеологічні помилки» . ¢ А згодом і з роботи у видавництві «Молодь» . ¢ У 1973 — Київський обласний суд засудив його до 5 років ув'язнення і 5 років заслання за «антирадянську» працю «Інтернаціоналізм чи русифікація? » ¢

Іван Дзюба доводив, що компартія ще за часів Сталіна перейшла на позиції російського великодержавного шовінізму. ¢ Він уважав, що політика КПРС, щодо України, суперечить інтересам українського народу. ¢

Становище релігії. Заборонялися всі конфесії, існувала лише Російська Православна Церква. ¢ РПЦ повністю контролювалася державою. ¢ Водночас влада проводила політику атеїзму. Атеї зм (від грец. безбожний) — світогляд, який характеризується відсутністю віри в існування будь-яких богів, духів, інших «потойбічних» істот тощо. ¢ У вищих учбових закладах обов’язковими були лекції з “Основ наукового атеїзму”. ¢