Крутила пальцем Чудне кружальце Крутила легенько — Чули

Крутила пальцем Чудне кружальце. Крутила легенько - Чули далеченько.

Старий кашовар усіх годував; як упав, то пропав, ніхто кісток не позбирав.

Всередині горить, а по боках вода кипить.

Вміє вишивати, шити, може ґудзики пришити, та без одягу донині рукодільниця-кравчиня.

Не хижак, а зуби має. Не гризе і не кусає, а розчеше кіски Олі, чубчик Петрикові й Толі.

Є у голочки подружка, що прив’язана до вушка. Слід у слід за нею ходить, візеруночки виводить.

Стали гості на поріг — відразу на носа — плиг. І не просять пригощати, дай газету почитати.

Витирають залюбки ноги, руки малюки. Витирають щічки Павлик та Марічка.

Не каструля і не миска, не кружка, не горщик. Насипають в неї кашу, наливають борщик.

Довго теплим бути в ньому каві, чаю запашному. У мандрівці та поході стане завжди у пригоді.

Є у блюдечка подружка, що одне лиш має вушко. Можеш кралю цю зустріти, як захочеш чай попити.

Чистить курточку, штанці, чобітки і сап’янці. . . Дуже працьовита тітка. Здогадались, хто це?

Барабан великий має, хоч в оркестрі і не грає. Барабаном покрутила, — і білизна сніжно-біла.

Дивну скриньку носить Толя — з неї чути голос Олі. Толя скаже лиш: «Привіт!» «Здрастуй» , — чує він за мить.