КРУГЛИЙ СТІЛ НА ТЕМУ: «Проблеми та пріоритетні напрямки реформування місцевого самоврядування в Україні»
Основні напрямки модернізації системи місцевого самоврядування в Україні (аналіз положень Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні) Гробова Вікторія Павлівна
Розвиток правових засад системи місцевого самоврядування. Європейські принципи місцевого самоврядування. Жильнікова Наталія Дмитрівна
Принципи місцевого самоврядування – закріплені в офіційних документах загальноєвропейських міждержавних регіональних організацій основні засади, цінності, вимоги щодо реалізації права територіальних колективів на місцеве самоврядування Принцип доброго врядування – демократичне, відповідальне, ефективне, прозоре та підзвітне управління на місцевому та регіональному рівнях
Джерела європейських принципів місцевого самоврядування: Європейська хартія місцевого самоврядування Європейська рамкова конвенція про транскордонне співробітництво між територіальними общинами або властями Європейська конвенція про участь іноземців у громадському житті на місцевому рівні Європейська хартія участі молоді в муніципальному та регіональному житті Європейська хартія міст Дванадцять принципів доброго демократичного врядування на місцевому рівні
Держави в рамках своєї юрисдикції повинні забезпечувати кожному право участі у справах місцевого органу влади Додатковий протокол до Європейської хартії місцевого самоврядування (2009)
Чесне проведення виборів. Предствництво та реальна участь у вирішенні питань місцевого значення. Верховенство права для забезпечення справедливості у вирішенні суспільних справ Етична поведінка для забезпечення переваги суспільних інтересів над приватними Належне реагування ОМС на законні очікування та потреби громади Ефективність, результативність роботи ОМС. Раціональне використання ресурсів. Принципи місцевого самоврядування Надійний фінансовий менеджмент для ощадливого та продуктивного використання публічних коштів Забезпечення прав людини . Інновації та Компетентність представників та посадових осіб ОМС Відкритість та прозорість у роботі ОМС відкритість до змін для забезпечення максимальної користі від нових рішень та кращих практик Сталий розвиток Підзвітність для забезпечення більшої відповідальності з боку представників та посадових осіб ОМС
Розвиток місцевого самоврядування в Україні (за програмою Політичної партії «УДАР Віталія Кличка» ) Лапа Олександр Олегович
Централізація у структурній організації державного управління Тележенко Богдан Олександрович
Централізована держава — держава, підкорена єдиній центральній владі.
Ознаки : Управління будується з єдиного центру в напрямку «зверху вниз» з дотриманням суворих принципів єдності та чіткості розпорядництва. Зосередження прийняття більшості рішень на верхніх рівнях управління Централізація покликана внести організуючий момент у функціонування органів державної влади, спрямовувати їх діяльність у русло реалізації єдиної державної політики.
Адміністративно-територіальна реформа в Україні: завдання та шляхи реалізації. Мальована Інесса Юріївна
Розділ IX ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ УСТРІЙ УКРАЇНИ Розділ IX АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ УСТРІЙ УКРАЇНИ Стаття 132. Територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. Стаття 132. Адміністративно-територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, децентралізації у здійсненні державної влади, повсюдності та спроможності місцевого самоврядування, сталого розвитку адміністративнотериторіальних одиниць, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. Стаття 133. Систему адміністративно-територіального устрою України складають: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села. Стаття 133. Систему адміністративно-територіального устрою складають адміністративно-територіальні одиниці: регіони, райони, громади. Умови та порядок утворення, ліквідації адміністративнотериторіальних одиниць визначаються законом. До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь. Регіонами України є: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, місто Київ, Севастополь. Міста Київ та Севастополь мають спеціальний статус, який визначається законами України. Статус та адміністративно-територіальний устрій міста Києва як столиці України та Севастополя визначаються окремими законами України. Громадою є утворена в порядку, визначеному законом, адміністративно-територіальна одиниця, яка включає один або декілька населених пункти (село, селище, місто), а також прилеглі до них території
Стаття 118. Виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Стаття 118. Виконавчу владу в областях і районах, місті Києві та у Севастополі здійснюють голови державних представництв.
Стаття 85. До повноважень Верховної Ради України належить: 29) утворення і ліквідація районів, встановлення і зміна меж районів і міст, віднесення населених пунктів до категорії міст, найменування і перейменування населених пунктів і районів; вилучити Стаття 116. Кабінет Міністрів України: 2. 1) приймає рішення щодо утворення і ліквідації районів, встановлення і зміни меж районів і міст, віднесення населених пунктів до категорії міст, найменування і перейменування населених пунктів і районів;
Систему адміністративно-територіального устрою складають: Громада – базовий рівень територіального устрою, утворюється з одного або декількох поселень за умови, якщо в її межах проживає, як правило, не менш, як 5000 жителів. До території громади можуть входити території поселень, поселенських утворень, міжпоселенські землі. Район – об’єднання громад для забезпечення реалізації спільних інтересів, має відповідну транспортну, інформаційну та іншу інфраструктуру, утворюється за умови, якщо в його межах проживає, як правило, не менш, як 70000 жителів. Регіон - об’єднання районів та міст-районів для забезпечення реалізації спільних інтересів та здійснення збалансованого розвитку територій.
Територіальна громада як базовий елемент системи місцевого самоврядування в Україні Рибалка Катерина Петрівна
Частина перша ст. 6 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає, що первинним суб’єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.
Реформування територіальної громади має за мету: - фінансову - матеріальну - організаційну здатність територіальної громади вирішувати питання місцевого значення
Громадам планують передати повноваження щодо: • • розробки генерального плану розвитку їх місцевості, розпорядження землею, будівництва, благоустрою територій, житлово комунальних послуг, місцевих доріг, комунального транспорту, початкової освіти дітей, охорони здоров’я первинного рівня, організації догляду за інвалідами та пристарілими, інфраструктури культурного і спортивного розвитку, пожежної та громадської безпеки громадян.
Особливості та суперечності проведення місцевих виборів Гвоздецька Аліна Володимирівна
Інститути місцевого виборчого права можна виділити за такими критеріями: в залежності від органу місцевого самоврядування, який має формуватися; відповідно до стадій місцевих виборів; інститути, від яких залежить функціонування та ступінь забезпеченості попередніх.
Принципи місцевих виборів поділяються на дві групи: матеріальні принципи місцевих виборів: вільних, загальних, рівних, прямих місцевих виборів та принцип таємного голосування; процесуальні принципи місцевих виборів: принципи гласності місцевих виборів, періодичності місцевих виборів, відповідальних місцевих виборів, змішаного фінансування місцевої виборчої кампанії, інформаційного та матеріально-технічного забезпечення місцевих виборів.
До основних стадій місцевих виборів віднесені: 1) призначення місцевих виборів; 2) формування територіальної основи місцевих виборів; 3) формування виборчих комісій; 4) складання списків виборців; 5) висування та реєстрація кандидатів у депутати та на посади сільських, селищних, міських голів; 7) передвиборна агітація; 8) голосування; 9) встановлення результатів місцевих виборів.
Пріоритетні напрямки стимулювання розвитку форм безпосередньої демократії на місцевому рівні (за Статутом територіальної громади міста Суми) Силка Олег Сергійович
Стаття 60. Міське самоврядування 2. Міська громада здійснює міське самоврядування в межах міста Сум як самостійно - через форми прямого народного волевиявлення (вибори, референдуми, інші форми безпосередньої демократії), так і через органи та посадових осіб міського самоврядування. 3. Обмеження прав міської громади на міське самоврядування, згідно з Конституцією та законами України, може бути застосоване тільки в умовах воєнного чи надзвичайного стану.
Стаття 61. Права сумчан на участь у міському самоврядуванні Сумчани мають право: а) безпосередньо брати участь у здійсненні міського самоврядування в різноманітних формах прямого волевиявлення; б) обирати і бути обраними до органів міського самоврядування; в) брати участь у прийнятті рішень про дострокове припинення повноважень міської ради, окремих депутатів, міського голови у встановленому законом порядку;
Стаття 62. Форми безпосередньої участі сумчан у міському самоврядуванні 1. Право сумчан безпосередньо брати участь у здійсненні міського самоврядування може бути реалізоване участю у: а) виборах міського голови, депутатів міської ради; б) міському референдумі; в) консультативному опитуванні сумчан; г) загальних зборах громадян за місцем проживання; ґ) громадських слуханнях; д) місцевих ініціативах; е) подачі колективних та індивідуальних звернень; є) обговоренні питань міського життя. 2. Вищими формами здійснення міською громадою міського самоврядування є міський референдум і місцеві вибори.
Стаття 64. Міський референдум 1. Міський референдум - це спосіб прийняття рішень з питань, віднесених Конституцією і законами України до відання місцевого самоврядування, прямим волевиявленням членів міської громади, що мають право голосу на місцевих виборах. На міський референдум не можуть бути винесені питання, віднесені законом до відання органів державної влади, питання затвердження міського бюджету та встановлення місцевих податків і зборів. 2. Рішення про призначення міського референдуму приймається міською радою як за власної ініціативи, так і за ініціативи громадян. 3. Рішення, прийняті міським референдумом, є обов`язковими для виконання на території міста і не потребують додаткового затвердження органами міського самоврядування, державної влади чи їх посадовими особами.
Стаття 66. Загальні збори громадян за місцем проживання 1. Загальні збори громадян скликаються за місцем проживання для обговорення або вирішення питань міського життя. У випадках, коли організаційно й технічно неможливо провести загальні збори громадян, можуть скликатися збори (конференція) представників громадян відповідних територіальних утворень. 3. Загальні збори мають право: а) обговорювати будь-які питання, віднесені Конституцією і законами України до відання місцевого самоврядування б) вносити пропозиції до органів міського самоврядування щодо вирішення питань міського значення; в) обговорювати проекти рішень міської ради і її органів; г) заслуховувати самоврядування. звіти органів і посадових осіб міського
Стаття 67. Громадські слухання 1. Громадські слухання проходять у формі зустрічей з депутатами Сумської міської ради та посадовими особами органів місцевого самоврядування, під час яких члени територіальної громади можуть заслуховувати їх, порушувати питання та вносити пропозиції щодо питань місцевого значення, що належать до відання органів місцевого самоврядування. 3. Громадські слухання проводяться не рідше одного разу на рік.
Стаття 68. Місцеві ініціативи Сумчани мають право ініціювати розгляд міською радою (у порядку місцевої ініціативи) будь-якого питання, віднесеного Конституцією і законами України до відання місцевого самоврядування. Місцева ініціатива - це викладена в письмовій формі пропозиція про необхідність розгляду міською радою питання і ухвалення рішення з питань, віднесених до її повноважень. Порядок внесення місцевої ініціативи на розгляд міської ради визначається відповідним Положенням, що його затверджує міська рада. Місцева ініціатива, внесена на розгляд міської ради у встановленому порядку, підлягає обов`язковому розгляду на відкритому засіданні ради за участю членів ініціативної групи з питань місцевої ініціативи.
Поширення міжмуніципального співробітництва в Україні Пранов Володимир Вадимович
Міжмуніципальне співробітництво – це - співпраця органів місцевого самоврядування базового рівня (громад, муніципалітетів тощо) на суміжних територіях для вирішення спільних проблем та покращення якості надання послуг населенню; - відносини між двома або кількома ОМС (органами базового рівня місцевого самоврядування), які мають статус юридичних осіб і певну політичну, юридичну та фінансову автономію (відповідно до принципів Європейської хартії місцевого самоврядування).
Цілі міжмуніципального співробітництва - покращення якості надання послуг населенню; - створення нової (покращення діючої) інфраструктури; - підвищення ефективності / економності надання послуг; - капіталізація потенціалу соціально-економічного розвитку громади.
Потенційні сфери ММС - житлово - комунальне господарство; - дороги, транспорт, технічна інфраструктура; - послуги із забезпечення правопорядку; - соціальні, культурні, освітні послуги; - охорона довкілля
Правові засади ММС в Україні Конституція України (п. 2 ст. 142) Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні ” від 21. 05. 1997 р. № 280/97 -ВР (ст. 1, 2, 6) Бюджетний Кодекс України від 08. 07. 2010 р. № 2456 -VI (ст. 92 -93 б 101) Закон України “ Про державно-приватне партнерство” від 01. 07. 2010 р. № 2404 -VI
Приклади міжмуніципального співробітництва на Сумщини Реалізація міжмуніципального проекту у сфері поводження з ТПВ Звіт голови Середино-Будської районної ради Шинка В. М. 3 а 2013 р. Засідання Керівного комітету Роменського району, 11. о 2. 2014 р.
Громадські ради при міських головах: потенціал та перспективи діяльності Огієнко Ярослав Сергійович
Проблема повноважень та відповідальності органів місцевого самоврядування Шаповал Марина Дмитрівна
Повноваження органів місцевого самоврядування, як їх права і обов’язки, у сукупності становлять їх компетенцію. Повноваження визначаються двома факторами: 1) законодавчим закріпленням; 2) спроможністю територіальних громад їх реалізовувати.
За роки становлення місцевого самоврядування в Україні основними проблемами його розвитку науковці і практики називають відсутність достатнього фінансування та нечіткість формулювання повноважень.
Повноваження органів місцевого самоврядування можна поділити на три види: 1) власні повноваження органів місцевого самоврядування; 2) передані державою на основі закону окремі повноваження органів виконавчої влади (ч. 3 ст. 143 Конституції України); 3) повноваження, передані на договірній основі.
Загальний принцип відповідальності за делеговані повноваження передбачений п. 2 ст. 76, відповідно до якого “органи та посадові особи місцевого самоврядування з питань здійснення ними делегованих повноважень органів виконавчої влади є підконтрольними відповідним органам виконавчої влади”.
Органи самоорганізації населення: проблеми діяльності та шляхи їх вирішення Сенченко Кирило Григорович
Проблеми діяльності 1) низький рівень обізнаності українців щодо ролі громадського сектору в забезпеченні належного управління; 2) практична відсутність можливостей громадян брати участь у вирішенні загальнодержавних та місцевих справ; 3) брак необхідної інформації, досвіду та часу; 4) обмежене фінансування громадської діяльності; 5) нерозуміння органами влади корисності від діяльності громадських організацій; 6) традиційна відсутність підтримки влади з боку громадянського суспільства
Позитивні сторони співпраці с ОСН 1) ОСН створюються для розв’язання тих самих проблем, що й державні та муніципальні органи – турбота про малозабезпечених, хворих, соціально незабезпечених громадян, сприяння вихованню і освіті дітей та підлітків, збереження та розвиток культури тощо. Причому вони здійснюють свою діяльність не на комерційній чи ринковій основі; 2) у деяких випадках дії «третього сектору» є більш успішними та економічними, ніж дії державних установ. Тому державі вигідніше передавати частину коштів ОСН, одержуючи це за виконання чітких та контрольованих зобов’язань, ніж самій створювати додаткові структури; 3) очевидною є необхідність існування неурядових «мозкових центрів» , які паралельно з діючими державними аналітичними службами створюють свій продукт, який істотно впливає на розробклення матеріалів державними інституціями. Адже відомо, що державні аналітичні служби, репрезентуючи матеріал, сформований на замовлення уряду, виходять з передумов кон’юнктурно-кланової необхідності, а не з аналізування об’єктивної реальності.
Шляхи вирішення Юридичне закріплення права територіальної громади Створювати органи самоорганізації населення за власною ініціативою їх членів Іноваційні технології які можуть дати імпульс до творчості законодавцям Достатне фінансування громадської діяльності
Муніципальні реформи в європейських країнах Безверха Валерія Владиславівна
Однією з визначальних ознак демократичної, соціальної, правової держави є наявність в ній повноцінного місцевого самоврядування. Саме через повноційне місцеве самоврядування найповніше може бути реалізована ідея здійснення влади народом безпосередньо, вирішені важливі питання взаємодії держави, територіальних громад, особи.
Муніципальне самоврядування на сьогодні не має чітко визначених повноважень у бюджетній сфері та сфері управління комунальною власністю. Продовжує зберегатися практика втручання держави в формування доходів місцевих бюджетів. До сьогодні залишається питання про фінансову автономію. Реально продовжує залишатися залежність органів місцевого самоврядування від регіональних державних адміністрацій. Потребує подальша розробка земельне законодавство, зокрема питання про земельні повноваження місцевих рад. На місцях, серед органів місцевого самоврядування необхідно посилення кадрової політики.
Зміни у системах управління країнами можна умовно поділити на такі типи: коригування кількості адміністративних одиниць, організаційні реформи, фінансові реформи, функціональні і процедурні реформи.
У більшості європейських країн найбільш важливими завданнями проведення реформ децентралізації можна визначити такі: надання більш якісних послуг громадянам, підвищення результативності діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, наближення послуг до їх споживачів (упровадження принципу субсидіарності), досягнення прозорості дій публічної адміністрації, більш активне залучення громадян до прийняття рішень, консолідація бюджетної політики, розвиток ресурсної бази органів місцевого самоврядування.
Нормативно-правові підстави формування представницьких органів місцевого самоврядування в Польщі та Україні(порівняльний аналіз) Шпак Ігорович
Польський законодавець на всіх трьох рівнях адміністративно-територіального поділу (гміна, повіт, воєводство) держави закріпив діяльність представницьких органів територіального самоврядування. Так, представницькими органами територіального самоврядування в Польщі на базовому рівні є рада гміни, середньою ланкою – рада повіту, на найвищому рівні – сеймик воєводства. Рада (сеймик) є представницьким і контролюючим органом. Термін повноважень ради (сеймику) становить 4 роки від дня проведення виборів.
У гмінах до 20 000 жителів кількістьдепутатів ради становить 15 осіб, у гмінах до 50 000 жителів – 21, в гмінах до 100 000 жителів – 23, у гмінах до 200 000 жителів – 25 та по тридепутати на кожні наступні 100 000 жителів, але не більше 45 депутатів. Відповідно до ст. 2 Закону «Про устрій столичного міста Варшава» до складу ради Варшави входить 60 депутатів. У повітах до 40 000 жителів, до складу ради входять депутати вкількості 15 осіб та по 2 депутати на кожні наступні 20 000 жителів, але не більше 29. У воєводствах до 2 млн жителів до складу сеймику входить 30 депутатів та по 3 депутати на кожні наступні 500 000 жителів.
ДЯКУЄМО ЗА УВАГУ!!!
Скачать презентацию КРУГЛИЙ СТІЛ НА ТЕМУ Проблеми та пріоритетні напрямки
презентации 65 слайдов.ppt