КРОВ та КРОВОТВОРЕННЯ Тканини внутрішнього середовища Кров

КРОВ та КРОВОТВОРЕННЯ

Тканини внутрішнього середовища Кров та кровотворні тканини; Волокнисті сполучні тканини: Власне сполучні (пухка та щільна) Сполучні тканини із спеціальними властивостями: жирова, ретикулярна, пігментна, слизова; Скелетні тканини: хрящова та кісткова

Загальні особливості сполучних тканин - походження з мезенхіми; - велика кількість міжклітинної речовини; - велика різноманітність клітин; - формують строму органів; - середовище для обміну поживними речовинами, метаболітами, газами тощо; - виконують захисну функцію; - відновлюють ушкоджені органи; - містять енергетичні запаси організму.

Кров - це рідка тканина організму, що циркулює в системі судин. У дорослої людини об’єм крові досягає приблизно 5, 0 -5, 5 л (7% від маси тіла) Кров складається з плазми і формених елементів. Плазма - міжклітинна речовина крові, що складає 55 -60%. До формених елементів крові належать еритроцити, лейкоцити та тромбоцити.

Функції крові - захисна – забезпечення гуморального і клітинного імунітету; - дихальна – перенесення кисню та вуглекислоти; - трофічна – перенесення поживних речовин; - екскреторна - виводяться шлаки; - гуморальна - забезпечується шляхом транспорту гормонів та інших біологічно активних речовин; - гомеостатична – підтримання сталості внутрішнього середовища організму.

ПЛАЗМА 55 -60% об’єму крові ЕРИТРОЦИТИ 4, 5– 5, 0 млн. у 1 мл ЛЕЙКОЦИТИ ГРАНУЛОЦИТИ 4– 9 тис. у 1 мл АГРАНУЛОЦИТИ

Плазма крові Вода – 90 -93% Сухий залишок – 7 -10%, в ньому білків – до 9%; органічних і мінеральних речовин -13%; Білки: 1)транспортні - альбуміни - 4%, (переносять жирні кислоти, білірубін тощо);

2) Білки імунних реакцій : Глобуліни - 1 -3% , α-, β- і γ-глобуліни (в цій фракції містяться антитіла); до глобулінів належать деякі білки, що відповідають за транспорт ліпідів, іонів деяких важких металів.

3) Білки згортання крові: Фібриноген - 0, 2%розчинний білок, який здатний полімеризуватися до нерозчинної форми – фібрину – в процесі зсідання крові. р. Н - 7, 36 Плазма, з якої видалений фібрин, - сироватка.

Еритроцити – 3, 9 - 6. 0 х1012 в 1 л – чол. 3, 7 - 5, 5 х1012 в 1 л -жінки 1 – дискоцити 2 – дискоцит-макроцит 3, 4 – ехіноцит 5 - стоматоцит 6 – сфероцит Еритроцитоз – підвищення к-ті; еритроцитопеніязниження к-ті;

Пойкілоцитоз - порушення ФОРМИ еритроцитів -Дискоцит-нормоцит –діаметр-7, 5 мкм -Дискоцит-макроцит -Ехіноцит – 6% (шипи) -Сфероцит – 1% -Планоцит – плоска форма Зміна РОЗМІРІВ еритроцитів АНІЗОЦИТОЗ

Серповидноклітинна анемія

Серповидноклітинна хвороба - мутація одного нуклеотиду – точкова мутація в ДНК гена β-ланцюга гемоглобіну. Триплет ГАА (глутамінова кислота) замінений на ГУА (валін). Такий змінений гемоглобін губить кисень, полімеризується, формує жорсткі агрегати, які надають характерну серповидну форму. Тривалість життя знижена.

Ретикулоцит - 1 -5%

БІЛКИ ПЛАЗМОЛЕМИ Ідентифіковано 15 головних білків з мол. масою 15 - 250 КД. Більше 60% всіх білків – це примембранний білок спектрин, мембранні білки – глікофорин і смуга 3. 1) Спектрин – білок цитоскелету (підтримка форми еритроциту) Анкірин- зв’язує спектрин з трансмембранним білком (смуга 3).

Мембранні білки 2) Глікофорин – інтегральний білок, з зовн. сторони мембрани зв’язані олігосахаридні залишки, в т. ч. залишки сіалової кислоти. Залишки сіалової к-ти містять іонізовані карбоксильні групи, які надають еритроциту негативний заряд. Смуга 3 – трансмембранний білок, приймає участь в обміні О 2 і СО 2.

3) іонні канали для аніонів - Cl-, HCO 3 - , OH-. Для катіонів мембрана не проникна.

Глікокалікс утворений гліколіпідами і глікопротеїнами. Вони визначають антигенний склад еритроцитів, тобто наявність в них аглютиногенів – А і В ( до їх складу входять аміноцукри і глюкуронова кислота). Вони забезпечують аглютинацію еритроцитів під впливом α і β-аглютинінів плазми крові, які знаходяться в складі фракції γ-глобулінів. Всіх людей підрозділяють на 4 групи.

Групові антигени містяться не тільки на поверхні еритроцитів, але також і на поверхні тромбоцитів і інших клітин різних тканин і у багатьох секретах : слині, молоці, сім’яній рідині. На поверхні еритроцитів є Rh-фактораглютиноген.

Гемоглобін Складний білок - глобін + гем (небілкова частина). Форми гемоглобіну: Оксигемоглобін ( з киснем); Карбгемоглобін (з вуглекислотою); Карбоксигемоглобін (з чадним газом). Типи гемоглобіну: Hb. A - дефінітивний (для дорослих) Hb. F - фетальний

У старіючих еритроцитах на поверхні плазматичної мембрани з’являються мітки для їх ідентифікації і руйнування. Це антиген в результаті деградації білка смуги 3.

9/л Лейкоцити- 4 -9 х 10 - Характерний активний рух, - переходять через стінку судин до тканин, - мають ядра. Швидкість руху лейкоцитів залежить від: температури, хімічного складу, р. Н, щільності середовища тощо. Напрямок руху визначається хемотаксисом під впливом хімічних подразників: продуктів розпаду тканин, бактерій і інш.

НЕЙТРОФІЛИ 46 -76 % від загальної кількості лейкоцитів

neu

neu

neu

нейтрофил

Гранули нейтрофілів поділяються на 2 два типи: специфічні та азурофільні. Специфічні гранули, дрібні і численні, містять бактерицидні речовини — лізоцим (руйнує бактеріальну стінку), лужну фосфатазу, білок лактоферрин (зв’язує іони заліза, сприяючи злипанню бактеріальних клітин, гальмує продукцію нейтрофілів в кістковому мозку).

Азурофільні гранули більші. Вони є первинними лізосомами, і містять лізосомальні ферменти, а також мієлопероксидазу, яка продукує молекулярний кисень з перекису водню і тим самим справляє бактерицидну дію. У цитоплазмі нейтрофілів слабо розвинені органели. Характерна наявність включень – глікогену, ліпідів.

І. І. Мечников назвав нейтрофіли мікрофагами. Серед нейтрофілів визначають юні, паличкоядерні та сегментоядерні. Юні нейтрофіли – ядро має бобовидну форму- 0, 5%. Паличкоядерні нейтрофіли - 1 -6%. Сегментоядерні нейтрофіли є зрілими клітинами. У нейтрофілах жінок є статевий хроматин; здебільшого вони мають форму барабанних паличок.

ЕОЗИНОФІЛИ 0, 5 -5 % від загальної кількості лейкоцитів

Еозинофіли 0, 5 -5% eos

eos

эозинофил

Функції еозинофілів Проявляють антигістамінні ефекти: 1)Гальмують вивільнення гістаміну із базофілів; 2)Адсорбують гістамін на своїй поверхні , фагоцитують і інактивують в специфічних гранулах. Важливий фактор антипаразитарного захисту (виділяють головний основний білок і перфорини). Фагоцитарна активність нижча, ніж у нейтрофілів.

БАЗОФІЛИ 0, 5% від загальної кількості лейкоцитів

bas

bas

базофил

Метахромазія гранул зумовлена наявністю в них кислого глікозаміноглікану гепарину. Крім того, у гранулах містяться гістамін, серотонін, пероксидаза, кисла фосфатаза, а також фермент синтезу гістаміну – гістидиндекарбоксилаза. Крім специфічних гранул, в базофілах містяться і азурофільні гранули (лізосоми).

Гепарин- сульфатований глікозаміноглікан. Антикоагулянт. Запобігає згортанню крові. Гістамін- синтезується в тканинних базофілах за участю гістидиндекарбо- ксилази, яка здійснює перетворення гістидину в гістамін. Гістамін діє на гладенькі м’язи, сприяє виходу плазми із вени і капілярів за рахунок підвищення проникності їх стінки.

Функції базофілів Приймають участь в регуляції проникності судин і згортанні крові, в розвитку запальної реакції. Антигени можуть викликати дуже різку дегрануляцію базофілів – алергічну реакцію (бронхіальна астма, кропивниця або анафілактичний шок). Здатні до фагоцитозу.

МОНОЦИТИ 2 -9 % від загальної кількості

mon

моноцит

Моноцити перебувають у крові недовго – 1, 5 -4 доби, після чого вони виходять із судин і в тканинах перетворюються на тканинні макрофаги, які є кінцевою стадією диференціювання цих клітин крові. Моноцити належать до макрофагічної системи організму.

ЛІМФОЦИТИ 18 -40 % від загальної кількості лейкоцитів

lym

лимфоцит

Лімфоцити Функціональні класи: В-лімфоцити –(bursa Fabricius) – синтез антитіл, тобто забезпечення гуморального імунітету. Плазмолема має численні імуноглобулінові рецептори. Т-лімфоцити - тимусзалежні. Мало імуноглобулінових рецепторів, але є рецептори, що розпізнають і зв’язують антигени. Забезпечують клітинний імунітет.

Т-лімфоцити Т-кіллери або клітини-вбивці, специфічний цитотоксичний ефект яких забезпечує протипухлинний і трансплантаційний імунітет; Т-супресори пригнічують здатність Влімфоцитів до продукції антитіл Т-хелпери мають здатність специфічно розпізнавати антиген і посилювати утворення антитіл В-лімфоцитами NK-клітини- природні кіллери

Тромбоцити В плазмолемі – глікопротеїн, що є рецептором для фактора фон Вілленбранда плазми крові - один із механізмів згортання крові. Інший глікопротеїн є рецептором фібриногену і приймає участь в агрегації пластинок. Цитоскелет - актинові мікрофіламенти і мікротрубочки. Є дві системи канальців і трубочок:

1) – відкрита система каналів, через цю систему виділяється в плазму крові вміст гранул і відбувається поглинання речовин. 2) – щільна тубулярна система – місце синтезу циклооксигенази і простагландинів. Депо іонів Са 2+ (необхідні компоненти процесу згортання крові). При блокаді циклооксигенази агрегація тромбоцитів гальмується (для профілактики утворення тромбів)

ЕМБРІОНАЛЬНИЙ ГЕМОПОЕЗ

У людини вперше осередки кровотворення спостерігаються на 2 -3 тижні розвитку у стінці жовткового мішка. Утв. СКК. Частина СКК диференціюється у первинні клітини крові (бласти). Ці клітини мітотично поділяються і стають первинними еритроцитами - мегалоцитами.

Мезобластичний етап (3 -9 тиждень розвитку людини) Утворюються первинні еритроцити – інтраваскулярно. Особливості первинних еритроцитів: 1. великі за розміром (мегалоцити) 2. часто мають ядра 3. мають ембріональний гемоглобін 4. попередники мегалоцитів –мегалобласти, тому даний тип еритропоезу- мегалобластичний

Печінковий етап (5 тиждень) Відмінні риси гемоцитопоезу: 1)утворюються всі формені елементи крові 2)утворення всіх цих елементів відбувається екстраваскулярно. 3)Еритроцити звичайного розміру. Мають фетальний гемоглобін (Hb F) 4) Із печінки розносяться стовбурові клітини 2 -ої генерації разом з клітинами крові.

Медулярний етап (4 місяць) Особливості цього етапу: 1)кровотворення відбувається екстраваскулярно. 2)еритроцити містять в основному гемоглобін Hb F і менше Hb А. 3) всі органи – тимус, лімфатичні вузли, селезінка і червоний кістковий мозок залишаються органами кровотворення і після народження, звужується спектр утворених в них клітин.

Ознаки СКК - поліпотентність, тобто здатність диференціюватись у напрямах усіх видів формених елементів; - здатність до самопідтримання протягом часу існування самого організму (число мітозів може перевищувати 100). - незважаючи на високу здатність до проліферації СКК у нормі поділяються дуже рідко. - СКК постійно мігрують з одних кровотворних органів у інші через кров.

Регуляція гемоцитопоезу Кровотворення регулюється факторами росту, які забезпечують проліферацію і диференціацію СКК: 1) колонієстимулюючі фактори діють на клітини на ранніх стадіях гемопоезу, визначаючи напрямок їх диференціювання (поетини). 2) інтерлейкіни – ІЛ-1…. ІЛ 7. ІЛ-7 впливає на клітини-попередники лімфоцитів.

- Фактори транскрипції – це спеціальні білки, які впливають на експресію генів, визначають напрямок диференціації гемопоетичних клітин. - Вітаміни необхідні для стимуляції проліферації і диференціації гемопоетичних клітин. Вітамін В 12 , фолієва кислота – в синтезі пуринових і піримідинових основ.

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!