Кропив янка поліетіологічне захворювання яке характеризується раптовою висипкою

Кропив’янка

поліетіологічне захворювання, яке характеризується раптовою висипкою у вигляді мономорфних уртикарних елементів зі швидкою динамікою їх на різних ділянках шкіри, рідше на слизових оболоках, що супроводжується значним свербіжем. Захворювання може мати гострий та хронічний перебіг і тривати від кількох годин та днів до кількох тижнів, місяців і навіть років.

Згідно з сучасними уявленнями, уртикарні елементи висипки при кропив’янці та набрякові Квінке виникають при дії на організм різноманітних екзогенних та ендогенних чинників. G. B. Winton, C. W. Lewis (1982) виділяють неімунологічну (неалергічну) і алергічну кропив’янку.

Перший тип алергічних реакцій, як правило, розвивається в перші кілька хвилин (або годин) після контакту з алергеном. Це алергічна реакція анафілактичного типу, обумовлена взаємодією антигену з реагиновими або специфічними антитілами на поверхні гладкої клітини (імунні клітини сполучної тканини). Такі взаємодії призводять до вивільнення великої кількості гістаміну і ряду інших вазоактивних речовин, які розширюють судини, збільшують проникність стінки судин і підсилюють скоротливу активність гладкої мускулатури (що може стати причиною спазмів гладких м’язів). У переважній більшості випадків алергічні реакції першого типу протікають за участю імуноглобулінів Е, в рідкісних випадках — імуноглобулінів G. Типовими прикладами алергічної реакції першого типу є анафілактичний шок, кропив’янка, атопічна бронхіальна астма, вазомоторний риніт, помилковий круп.

Другий тип алергічних реакцій, також званому цитотоксическим або цитолітичним, протікає за участю імуноглобулінів G і M. Реакція другого типу, як правило, протікає повільніше, ніж перша, і, звичайно, починається через більше ніж 6 годин після контакту з алергеном. Реакція другого типу характеризується взаємодією циркулюючих антитіл з антигенами власних клітин людини. При цьому відбувається загибель клітини або істотне зниження її основних функцій. Такий тип алергічних реакцій характерний для лікарської алергії, гемолітичної анемії, тромбоцитопенії та гемолітичної хвороби новонароджених при резус-конфлікті.

Третій тип алергічних реакцій відомий, як феномен Артюса або реакція імунних комплексів. Розвивається такий тип реакцій, як правило, через 6 -12 годин (або кілька діб) після контакту хворого з алергеном. При цьому утворюються преципітуруючі імунні комплекси з надлишком антигенів, які в подальшому відкладаються на стінках судин, і тим самим провокують розвиток запальних процесів. Третій тип алергічних реакцій розвивається при алергічних кон’юнктивітах, системний червоний вовчаку, імунокомплексному гломерулонефриті, сировоткової хвороби, ревматоїдному артриті та алергічних дерматитах. Як при другому типі реакцій, в даному випадку процес також протікає за участю імуноглобулінів G і M.

Четвертий тип алергічних реакцій — це варіант пізньої гіперсенсибілізації, який розвивається через 24 -72 години після контакту хворого з алергеном. Реакція даного типу обумовлена взаємодією антигену і чутливого до нього Т-лімфоцитів. У разі повторного такого контакту розвиваються специфічні запальні реакції уповільненого типу. Наприклад, це може бути алергічний дерматит, або ж така реакція може спостерігатися при відторгненні трансплантата. Найчастіше при четвертому типі алергічних реакцій пошкоджуються шкірні покриви, органи дихання і шлунково-кишковий тракт, хоча в процес можуть залучатися абсолютно всі органи і тканини.

Патогенез алергічних кропив’янок включає етап сенсибілізації до алергену і вторинну гіперергічну реакцію при повторному його попаданні в організм. Реакції часто протікають як типічно атопічні, в яких приймають участь реагінові антитіла класу Ig E. Наряду з І типом алергічної реакції кропив’янка нерідко являється наслідком імунокомплексних реакцій ІІІ типу, для яких характерно ураження капілярної сітки. Серед медіаторів, що виділяють лейкоцити, важлива роль належить гістаміну. Який здатний індукувати пухир і набряк шкіри. В реалізації гіперчутливості негайноуповільненого типу у хворих різними варіантами кропив’я’нки (особливо хронічної) приймають участь також інші

біологічні активні речовини (серотонін, ацетилхолін, брадикінін, інтерлейкіни, простагландини), що потенціюють дію гістаміну. Неалергічна (неімунна) кропив’янка (і набряк Квінке) виникають під дією ендогенних і екзогенних факторів, що викликають виникнення і виділення медіаторів алергії неімунологічним неспецифічним шляхом. Хімічні речовини і лікарські препарати, біологічні агенти, а також фізичні фактори діють як лібератори медіаторів, тобто індуктори псевдоалергічних реакцій.

Екзогенні чинники (викликають переважно гостру форму кропив’янки): -механічні (штучна кропив’янка – дермографізм); -фізичні (сонячна кропив’янка – здебільшого на відкритих ділянках шкіри); -температурні (холодова кропив’янка); -хімічні (інгаляційна кропив’янка внаслідок підвищеної чутливості до парфумів, пилку рослин(поліноз), а також контактна кропив’янка від контакту з косметичним засобами, медикаментами, виробничими факторами, харчовими продуктами; аквагенна кропив’янка внаслідок контакту з водою);

-біологічні (контактна кропив’янка в результаті контакту з певними рослинами, комахами, кліщами домашнього пилу); -інші чинники (контакт із шовковими, бавовняними, синтетичними тканинами, шерстю тварин, викорстанням зубних паст тощо); Ендогенні чинники переважно стають причиною хронічної кропив’янки внаслідок утворення біологічно активних речовин, аутотоксинів чи аутоалергенв в організмі при фізіологічних чи патологічних станах( інфекційна алергія, глистяна інвазія, порушення функції нирок, органів травлення, наявність вогнищ хронічної інфекції). Адренергічна (холінергічна) кропив’янка розвивається під впливом фізичних навантажень, посиленого потіння, дії психогенних чинників.

Найпоширеніші різновиди кропив’янки за етіологічними ознаками: алергічна ідіопатчна дерматографічна вібраційна холінергічна контактна невточнена кропив’янка зумовлена дією низької або підвищеної температури ангіоневротичний набряк Квінке

І. Алергічно обумовлені кропив’янки: Ig E залежна кропив’янка (класична гостра чи хронічна рецидивуюча негайного типу; дермографічна кропив’янка; холодова кропив’янка); Комплемент-індукована кропив’янка( спадковий або набутий набряк Квінке, анафілактоїдна уртикарна реакція, уртикарний тип васкуліту). ІІ. Неалергічно обумовлені кропив’янки: внаслідок дії фізичних і хімічних факторів (теплова, механічна, світлова, аквагенна, холінергічна) внаслідок різноманітних гістамінлібераторів (медикаменти) внаслідок індукторів реакцій непереносимості і псевдоалергічних реакцій. ІІІ. Пігментна кропив’янка (збільшення кількості тканинних тучних клітин в шкірі, з ураженням внутрішніх органів або без нього; системний мастоцитоз).

Характеризується раптовою появою мономорфної висипки у вигляді уртики, яка супроводжується значним свербіжем. Уртика має вигляд плоских ущільнених безпорожнинних елементів рожевого або червоного кольору різної форми та величини, з чіткими межами, незначно підвищеним над рівнем шкіри. Кількість утрикарних елементів різна, від одиничних до численних. Уртика збільшується ексцентрично, й унаслідок посилення набряку та стиснення кровоносних судин центральна ділянка блідне, а по периферії зберігається еритематозний віночок.

Для елементів характерна ефемерність (швидкоплинність) – вони швидко зникають і з’являються на нових діланках. Зрідка виникають бульозні елементи (бульозна кропив’янка) або приєднується геморагічний компонент (може залишатися тимчасова пігментація) Висипка локалізується на будь-якій ділянці шкірного покриву, інколи може спостерігатися одночасно на шкірі й слизових оболонках.

Холодова кропив’янка Характеризується появою шкірного свербіжу, набряку і гіперемії після дії холоду. Клінічні симптоми зазвичай виникають в холодну пору року при дії низької температури на відкриті ділянки шкіри в сиру вологу погоду. При глибокому охолодженні шкіри розвивається набряк Квінке, а швидке охолодження великої поверхні шкіри (наприклад при купанні в холодній воді) може викликати генералізовану кропив’янку та анафілактичний шок.

Теплова кропив’янка спостерігається у осіб, які працюють при підвищеній температурі повітря навколишнього середовища. Місцеві реакції супроводжуються головним болем, діареєю. Світлова (сонячна) кропив’янка виникає під дією ультрафіолетового опромінення з довжиною хвилі 290 -500 нм. Проявляється у вигляді свербіжного поліморфного висипу або типічної кропив’янки та еритеми.

Механічна кропив’янка зустрічається в декількох варіантах: від тиску на шкіру ременей, пряжок та інших предметів; від вібрації; як патологічна форма дермаграфізму. Захворювання часто розвивається у людей з лабільною нервовою системою, у хворих вегетативно-судинною дистонією.

Холінергічна кропив’янка з’являється під впливом фізичного навантаження, що супроводжується підвищеним потовиділенням, а також після прийоми ванни чи душу, гарячого чаю. Захворюваня характеризується появою множинних мілких (від 1 до 4 мм в діаметрі) свербіжних пухирів або папульозних елементів, оточених зоною гіперемії. Вони можуть зливатися і створювати типічні пухирі, інколи гігантських розмірів. Висипання локалізуються на обличчі, шиї, верхній частині грудей, верхніх кінцівок.

Холінергічна кропив’янка

Характеризується вогнищевим накопиченням тучних клітин в шкірі і наявністю червонуватокоричневих папул і плям. Висип частіше спостерігається на тулубі або на кінцівках, рідше на обличчі. Розрізняють три форми: пямиста, папульозна, змішана. При розчухах чи ушкодженні з’являється еритема і пухирі внаслідок дегрануляції тучних клітин (симптом подразнення чи набухання Унни-Дарье). Такий симптом проявляється при енергічному потиранні шпателем, коли плями чи папула червоніє, а потім перетворюється в щільний, обмежений, бугристий, синюшночервоного кольору пухироподібний елемент.

В такому вигляді елемент зберігається від декількох хвилин до годин і часто супроводжується відчуттям свербіжу і печінням. Пігментна кропив’янка спостерігається частіше всього у дітей і може зникати у підлітків.

Являє собою обширний набряк шкіри і підшкірної клітковини, при якому з’являється великий, блідий, щільний інфільтрат. При набряку Квінке уражається обличчя, зовнішні статеві органи та інші ділянки тіла з пухкою клітковиною. Висип може виникнути і на слизових оболонках губ, повіках, порожнини рота (язик, м’яке піднебіння, мигдалики), мошонки. Суб’єктивні відчуття зазвичай відсутні, рідше відмічається печія і свербіж. Часто спостерігаються порушення загального стану: слабкість, тошнота, головний біль, підвищення температури, біль в животі, диспепсія.

Тяжке захворювання, яке успадковується аутосомно-домінантно. Проявляється набряком обличчя і кінцівок, гортані і гострим болем в животі. Лабораторно виявляється зниження рівня чи активності інгібітора С 1 -естерази, зниження рівня С 4 і нормальні рівні компонента комплемента С 1 і С 3. набряки розвиваються внаслідок надлишкової продукції брадикініну.

Для гострої кропив’янки характерний набряк сосочкового шару дерми, розширення просвіту лімфатичних, кровоносних судин (капілярів), незначний периваскулярний інфільтрат, що складається з лімфоцитів, інколи виявляють спонгіоз. При хронічній кропив’янці спостерігається периваскулярний інфільтрат, підвищена кількість лімфоцитів. Кількість тучних клітин збільшено приблизно в 10 разів, зростає вміст гістаміну. Майже у половини хворих в тканинах виявляють відкладення основного лужного білка еозинофілів.

1) 2) 3) Виявити і усунути вплив етіологічного чинника. Якщо кропив’янка харчового походження чи спричинена вживанням ліків, в перші години її появи промивають шлунок, дають проносне, ентеросорбенти, комплекс травних ферментів (фестал тощо) Гіпоалергенна дієта. Засоби системної дії – антигістамінні препарати (димедрол, супрастин, діазолін, лоратадин…), які пропонують чергувати курсами по 10 днів.

4) Гіпосенсибілізувальні засоби (10% розчин кальцію хлориду, 10% розчин кальцію глюконат, 30% розчин натрію сульфату). 5) Дезінтоксикаційні засоби ( при недостатної ефективності попередніх заходів застосовують натрію хлорид, калію хлорид, магнію хлорид, натрію гідрокарбонат). 6) Ентеросорбенти (діосмектит, поліфепан, сорбогель, ентеросгель, мультисорб). 7) Ферментні препарати за показаннями. 8) У тяжких випадках глюкокортикоїдні засоби для системного застосування (метилпреднізолон, дексаметазон) Зовнішня терапія передбачає застосування збовтуваних суспензій із кортикостероїдними засобами.

При лікуванні холодової кропив’янки особливо ефективний ципрогептадин При механічній кропив’янці (від тиску) кортикостероїди і нестероїдні протизапальні препарати попереджують розвиток уражень. Для лікування адренергічної кропив’янки застосувають b-адреноблокатори При холінергічній кропив’янці антигістамінні препарати неефективні, тому застосовують холінолітики в комбінації з іншими препаратами. Для лікування хронічної кропив’янки застосовують комбінацію Н 1 і Н 2 антигістамінових препаратів.

0. 1 % розчину адреналіна по 0. 3 -0. 5 мл кожні 15 -20 хв в залежності від тяжкості стану. 60 мг преднізолону в 20 мл 40% розчину глюкози вв струйно (при набряку гортані) Підтримується прохідність дихальних шляхів і встановлюється венозний катетер. Може знадобитися штучна вентиляція легень та інфузійна терапія. При періодичному набряку Квінке з еозинофілією показаний преднізолон.