Криворізький медичний коледж Тема Захворювання та ушкодження

Криворізький медичний коледж Тема : “Захворювання та ушкодження голови ” Мета: удосконалення якості теоретичних знань студентів з медестринства с в хірургії 2013 р. Підготували : Студентки гр. СС 9 -3 -1 Потебня Тетяна Кофанова Вероніка

Всі пошкодження черепа і головного мозку поділяються на закриті і відкриті. До закритої черепно-мозкової травми відноситься струс головного мозку (commotio cerebri), забій головного мозку (contusio cerebri) і його здавлення (compresio cerebri). Такий поділ черепно-мозкової травми є умовним, оскільки у повсякденному житті в більшості випадків виникає поєднання ушкодження мозку з переломами склепіння та основи черепа. які за пропозицією Л. І. Смірнова і А. А. Арендта можна об’єднати в так звану травматичну хворобу головного мозку.

Всі симптоми закритої черепномозкової травми можна поділити на загальномозкові та місцеві (вогнищеві). До загальномозкових симптомів відноситься втрата, приглушення свідомості, головний біль, головокружіння, нудота, блювота, брадикардія. Вони виникають внаслідок порушення функції мозку в цілому і його життєво важливих центрів зокрема. До вогнищевих симптомів відноситься: параліч, афазія, порушення чутливості відповідних ділянок тіла, зору, слуху та ін. Ці симпоми обумовлені пошкодженням певних ділянок мозку з розташованими в них аналізаторами або центрами.

Забій головного мозку - вогнищеве пошкодження, що характеризується більш важкою клінічною картиною, порівнюючи із струсом головного мозку внаслідок руйнування окремих ділянок мозкової тканини (розчавлення, розриву, змертвіння т ін. ). Таке пошкодження мозкової тканини виникає на місці прикладання травмуючої сили, але може спостерігатись і на протилежній стороні по відношенню до травми (по типу проти удару). При цьому виникає руйнування клітин мозку, судин, розвивається травматичний набряк з порушенням функції анатомічних структур мозку. Зона такого руйнування залежить від сили місця нанесення травми. Вона може бути в корі, підкорковому шарі, мозкових оболонках. Особливо небезпечні забої мозкового стовбура, мозочка, мозкових шлуночків

Здавленя головного мозку виникає найчастіше внаслідок внутрішньочерепного крововиливу епідурального (над твердою мозковою оболонкою), субдурального (під твердою мозковою оболонкою), субарахноїдального (під м’яку мозкову оболонку) або інтрацеребрального) при гіпертонічній хворобі. Крововилив в череп 30 -40 викликає уже симптоми здавлення мозку. Найбільш частою причиною крововиливу є a meningea media (80 %), в інших випадках із синусів, сонної артерії, яремної вени. Патологічні зміни зводяться до клініки поступового здавленя мозку за рахунок наростаючої гематоми і набряку мозку.

Пошкодження кісток черепа. Переломи кісток черепа зустрічаються досить часто і складають 10 % від загального числа переломів. Розрізняють переломи склепіння і основи черепа. Часто при травмах вони поєднуються. За характером розрізняють тріщини, оскольчаті і дирчаті переломи (в основному при вогнепальних пораненнях). Переломи кісток черепа поділяються на закриті і відкриті, при останніх пошкоджуються шкірні покриви. Переломи склепіння черепа. Переломи можуть бути повними, коли пошкоджується вся товща кістки, і неповними, коли ламається тільки зовнішня або внутрішня пластинка черепа. При оскольчатих переломах чи пошкодженні внутрішньої пластинки склепіння може травмуватись тверда мозкова оболонка або й сама речовина. При закритих переломах склепіння черепа діагностика пошкодження утруднена. Локально утворюється гематома без чітких меж, пальпаторно діагноз можна поставити тільки при значних деформаціях черепа. При відкритих переломах під час хірургічної обробки рани можна встановити характер перелому.

П е р е л о м и о с н о в и ч е р е п а. Виникають при падінні з висоти на голову або ноги. При цьому відбувається пошкодження основи черепа, вискових, орбітальних і кісток носа. Якщо перелом пройшов в середній мозковій ямці, тріщина може продовжуватись на піраміду вискової кістки, задньбої черепної ямки - на великий потиличний отвір. Діагноз перелому основи черепа висиавляється на основі клінічної картини, рентгенографії черепа в двох проекціях, комп‘ютерної томографї і спинномозкової пункції. Л і к у в а н ня. Переломи основи черепа звичайно лікуються консервативно за таким же принципом що і струс головного мозку. При кровотечах з слухового проходу і носа не рекомендується їх промивати і очищати. Тампонаду носа слід проводити тільки при сильних кровотечах. Зовнішній слуховий прохід тампонується сухою або змоченою в антисептичному розчині марлею. При появі і наростанні загальномозкових симптомів проводиться спинномозкова пункція з видаленням 2 -3 мл ліквора.

Д о г ля д з а х в о р и м и з че р е п н о- м о з к о во ю т р а в м ою. Всім потерпілим необхідно забнзпечити ретельний догляд. Ліжко повинне мати спеціальну огорожу або сітку. У зв‘язку з важкістю стану при втраті свідомості необхідно слідкувати за порожниною рота, можливою аспірацією рвотних мас. Рекомендується часте повертання хворих на бік для профілактики застійних явищ в легенях, розвитку пневмонії. Хворим призначають рідку або напіврідку висококалорійну їжу. Для цієї мети використовують спеціальні поїльники. Важких хворих без свідомості необхідно годувати через зонд. Бинтування, переноску хворого на каталку, ліжко необхідно проводити обережно, без різких рухів голови. Голову підтримують двома руками.